Справа № 405/59/23
Провадження №2/405/10/23
11 січня 2023 року. Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванова Л.А., при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (м.Київ, вул.Госпітальна, буд.12-Г) про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача АТ «Державний ощадний банк України», в якому просила:
скасувати наказ АТ «Державний ощадний банк України» №2209-к від 06.12.2022 року «Про звільнення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 » в частині звільнення її (позивача ОСОБА_1 ) та поновити її на посаді провідного економіста сектора супроводження касових операцій №65 відділу супроводження та контролю операцій з перерахунку та зберігання цінностей управління супроводження та контролю касових операцій департаменту бек-офісу АТ «Ощадбанк»;
стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на її (позивача) користь середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на дату винесення судового рішення по суті спору.
При цьому, зазначена позовна заява сформована в системі "Електронний суд» 04.01.2023 року, та зареєстрована судом 05.01.2023 року за вх.№411.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява (заява), яка є заявою по суті справи та в якій позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обгрунтування, за формою та змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Зокрема, частиною 4 статті 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак, звертаючись до суду з даним позовом, позивачем не надано суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, більш того, позивачем в позові зазначено щодо звільнення її як позивача від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі, - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Окрім того, позивач посилається на постанову Великої палати Верховоного Суду від 08.02.2022 року у справі №755/12623/19, в якій містяться висновки щодо правової природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передбаченого ч.2 ст.235 КЗпП України, за якими за пред'явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого ч.2 ст.235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону №3674-VI.
Поряд з цим, суд зауважує, що по справі №755/12623/19 є окрема думка суддів Великої Палати Верховного Суду Сімоненко В.М., Анцупової Т.О., Гудими Д.А., Желєзного І.В., Пророка В.В., Ткача І.В., Штелик С.П., які вважають, що Велика Палата Верховного Суду дійшла помилкового висновку про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є заробітною платою.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ч. 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що в структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні компенсаційні виплати. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсації та інші грошові та матеріальні виплати, які передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях, а тому заявлена позивачем ОСОБА_1 позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу не підпадає під категорію пільгової та підлягає оплаті судовим збором.
Такі ж положення містяться у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 30.01.2019 року, за яким Велика Палата Верховного Суду погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред'явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.
Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі 761/943/18.
Крім того, у постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 182/729/17 Верховний Суд висловив думку про те, що згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Із положень приписів ст. 94, 116, 117 КЗпП України та ст. ст. 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
З огляду на викладене вище, та при відсутності у позовній заяві та матеріалах позову відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду, позивач ОСОБА_1 має сплатити судовий збір на загальних підставах за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При цьому, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позивачем позовна заява подана до суду 04 січня 2023 року.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2 684 грн.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 684 грн., становить 1 073 грн. 60 коп. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та не більше 13 420 грн. (5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
З огляду на викладене, позивачу необхідно сплатити судовий збір, передбачений ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за позовну вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору або ж докази про звільнення позивача від сплати судового збору.
При цьому, суд зазначає, що позивач, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу не вказує в прохальній частині позову конкретний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на підставі чого суд позбавлений можливості визначити конкретний розмір судового збору, який підлягає сплаті за дану позовну вимогу.
За таких обставин, позивачу слід конкретизувати, який розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу вона просить стягнути з відповідача та відповідно до визначеного розміру сплатити судовий збір.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержаня вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вище, та враховуючи, що даний позов подано без додержання вимог, викладених в ч.4 ст.177 ЦПК України, то відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України він підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Окремо судом відзначається, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава - учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух. У зв'язку з наведеним залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст.ст. 175, 177, ч. 1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (м.Київ, вул.Госпітальна, буд.12-Г) про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Запропонувати позивачу ОСОБА_1 в установлений строк виправити зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки позовної заяви, а саме: сплатити судовий збір в розмірі 1% ціни позову за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 073 грн. 60 коп. та не більше 5-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл/Поділ.р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37918230; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA228999980313171206000011569; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Ленінський районний суд м. Кіровограда (назва суду, де розглядається справа), надавши оригінал квитанції про сплату судового збору.
В разі невиконання указаних вимог позовна заява буде вважатись неподаною і повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова