20 лютого 2023 року
м. Київ
справа №120/19262/21-а
адміністративне провадження №К/990/4998/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України, в якому просив: визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області щодо нарахування та виплати йому суддівської винагороди за період з січня 2021 року по вересень 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 в розмірі 2102 гривень, а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 1 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 1 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року включно, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270 гривень. Визнано протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні. Зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 1 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в позові.
09 лютого 2023 року ОСОБА_1 повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить переглянути оскаржене судове рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скасувати його та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Предметом спору у цій справі є правомірність обчислення суддівської винагороди за січень - листопад 2021 року, з урахуванням обмеження, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є, зокрема, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , зокрема, послався на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення статті 130 Конституції України, частини другу, третю статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтю 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, сформованого у постановах Верховного Суду у справах №№400/2031/21 та 360/503/21, обставини яких є подібними до спірних правовідносин.
Такі доводи заявника є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах відповідності висновків суду апеляційної інстанції на предмет урахування ними висновків Верховного Суду, сформованих у справах 360/503/21 та №400/2031/21 щодо застосування положень статті 130 Конституції України, частини другу, третю статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтю 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 329, 334 КАС України, Суд
1. Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
3. Витребувати справу № 120/19262/21-а із Вінницького окружного адміністративного суду.
4. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
5. Іншим учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів надіслати через підсистему "Електронний суд" у вигляді електронних документів до їхніх електронних кабінетів, якщо ці учасники внесені до цієї автоматизованої системи. В іншому випадку, документи надсилаються цим учасникам на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
6. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська