Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/693/22
№ провадження 2-а/624/1/23
іменем України
смт. Кегичівка 20 лютого 2023 року
Кегичівський районний суд Харківської області,
у складі головуючої судді Куст Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Махової В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу №624/693/22 у порядку письмового провадження,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: Данько Катерина Анатоліївна,
відповідач: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, інспектор 3 батальйону 2 роти, капітан поліції Куксов Станіслав Анатолійович,
третя особа: Департамент патрульної поліції,
суть вимог: про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову інспектора 3 батальйону 2 роти УПП в Дніпропетровській області капітана поліції Куксова С.А. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5979297 та закрити провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 496,20 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору та судові витрати на правничу допомогу за Договором №26/10 від 26 жовтня 2022 року про надання правової допомоги у розмірі 3500,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 05 жовтня 2022 року о 04 год 25 хв він рухався на автомобілі SUBARU FORESTER р/н НОМЕР_1 по пр. Богдана Хмельницького в м. Дніпро. В цей час його зупинили працівники патрульної поліції, які стояли обабіч дороги. Він відразу виконав вимогу правоохоронців - припаркувався, працівники попрохали пред'явити посвідчення водія. На виконання вимоги ОСОБА_1 надав своє посвідчення водія серія НОМЕР_2 , видано ДАІ ГУ МВС України в м. Краснограда 06 січня 2005 року. Після чого поліцейський йому повідомив, що посвідчення відсутнє в базі. На що позивач відповів, що можливо це пов'язано з якимось збоєм, адже посвідчення отримав ще в 2005 році і вони мають змогу перевірити його, оскільки ним надано оригінал. Після цього попрощавшись з поліцейськими позивач поїхав далі. 25 жовтня 2022 року засобами поштового зв'язку позивач отримав копію постанови з якої дізнався, що його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Постанова прийнята без достатніх правових підстав, є незаконною, та необґрунтованою.
Відсутність посвідчення у базі не вказує на його недійсність, адже на вимогу поліцейського було пред'явлено оригінал. Також в постанові не зазначено належних та допустимих доказів, які підтверджують скоєння адміністративного правопорушення. Винесена постанова була складена і винесена без присутності позивача, йому не роз'яснені права та обов'язки, як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, в тому числі права на залучення адвоката, права на участь у дослідженні доказів та щодо можливості заявляти клопотання.
Оскільки позивач не має достатніх знань для захисту своїх прав та інтересів то між ним та його представником було укладено договір №26/10 від 26 жовтня 2022 року про надання правової допомоги. Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) за договором №26/10 від 26 жовтня 2022 року про надання правової допомоги від 02 листопада 2022 року розмір винагороди становить 3500,00 грн.
Позиція третьої особи.
05 жовтня 2022 року поліцейським Управління винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн, в якій зазначено про те, що останній, керуючи транспортним засобом SUBARU FORESTER, днз НОМЕР_1 в м. Дніпрі, по просп. Богдана Хмельницького, в районі будинку 153, не маючи права керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху України.
При цьому акцентує увагу, що вказана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п. 5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року.
Поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху України та зупинки транспортного засобу поліцейським було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини; позивачу були роз'яснені його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи. При розгляді справи поліцейським позивача було ознайомлено з матеріалами справи, а саме відеозаписом з автомобільного реєстратора, встановленого на службовому автомобілі. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Тож, пояснення позивача, викладені ним в позовній заяві, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності, що є неприпустимим.
Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу. Позивачем не було надано до суду документи, що свідчать про відображення особою, якою такі послуги надані, доходів, отриманих від оплати позивачем відповідних послуг. Зазначене свідчить про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача зазначених витрат, оскільки такі витрати не підтверджені належними документальними доказами.
Заяви, клопотання учасників справи.
03 листопада 2022 року позивач звернувся до суду з позовом.
Ухвалою суду від 09 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови по адміністративній справі. Адміністративний позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 14 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови. Прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи на 22 грудня 2022 року.
Ухвалою суду від 22 грудня 2022 року відкладено розгляд справи на 16 січня 2023 року.
Ухвалою суду від 16 січня 2023 року залучено Департамент патрульної поліції в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, відкладено розгляд справи на 20 лютого 2023 року.
У судове засідання ОСОБА_1 та його представник не з'явилися, остання надала заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити з підстав зазначених у позові. Зазначає, що ні відповідач ні третя особа в своїх поясненнях не обґрунтували причин для відмови та не надали жодного доказу або пояснення, які б вказували на вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
У судове засідання відповідач капітан поліції ОСОБА_2 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення, заяв від нього, а також відзиву не надійшло.
Представник третьої особи Департаменту патрульної поліції надав пояснення в яких просив повести розгляд справи без участі представника, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Частиною 3 ст. 194 КАС України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами процесуального закону яким передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Суд вважає, що немає порушення прав сторін, оскільки справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.
Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.)
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За таких обставин, з врахуванням вимог ч. 6 ст.162 КАС України, у випадку ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами і на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права, які застосовує суд, мотиви суду.
Згідно ч.1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5979297 від 05 жовтня 2022 року ОСОБА_1 керував SUBARU FORESTER НОМЕР_1 по пр. Богдана Хмельницького, 153 м. Дніпро, чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування т/з особою, яка не має права керування т/з.
На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн, що підтверджено відповідною постановою та квитанцією про сплату відповідно до постанови серія ЕАР №5979297 (копія, а.с.10).
При ухваленні рішення відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.XI.1950), яка згідно з частиною першою ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).
Також суд приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11 липня 2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).
Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (Hornsby v. Greece, N 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 06 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В пункті 2.1 а ПДР вказано, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Пункт 2.4 (А) ПДР визначає, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1 ПДР.
Позивач зазначив у позові, що подія та склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП відсутні, оскільки жодних порушень він не вчиняв, на вимогу поліцейського надав оригінал посвідчення водія, яке отримав в законному порядку в 2005 році.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5979297 від 05 жовтня 2022 року складена з порушенням, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування. Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).
Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення. Сам факт правопорушення належними та допустимими доказами не підтверджено, суд позбавлений можливості зробити однозначний висновок щодо наявності події правопорушення та наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим прийнята постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - закриттю.
З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду даного адміністративного позову, а відповідач є уповноваженою особою органу державної влади, який фінансується за рахунок Державного бюджету України, суд вважає необхідним віднести судові витрати по сплаті судового збору за розгляд даної справи на рахунок держави.
У відповідності до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороноюабо третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
26 жовтня 2022 року між адвокатом Данько К.А. та Данько А.М. укладено договір №26/10 про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат Данько К.А. здійснює представництво та захист інтересів ОСОБА_1 (копія, а.с.17).
Згідно додатку №1 до договору про надання правової допомоги №26/10 від 26 жовтня 2022 року акту виконаних робіт (наданих послуг) від 02 листопада 2022 року, який підписано сторонами та згідно якого сторони підтвердили надання послуг, адвокатом на виконання Договору про надання правової допомоги по оскарженню постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАР №5979297 в Кегичівський районний суд Харківської області виконанні наступні роботи (надані такі послуги): надання усної, з вивченням документів консультації клієнту з питання звернення з позовом - 500 грн, складання позовної заяви, оформлення додатків до неї та подання до суду - 1500 грн, представництво інтересів у суді - 1500 грн, всього 3500 грн (копія, а.с.19-20).
Відповідно до квитанції 0.0.2728123393.1 від 02 листопада 2022 року ОСОБА_1 сплачено на користь ОСОБА_3 кошти за юридичні послуги за договором №26/10 від 26 листопада 2022 року в сумі 3500 грн (копія, а.с. 21).
Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, суд вважає за необхідне задовольнити вказану вимогу та стягнути на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі в сумі 3500,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року по справі № 820/4263/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Частиною 1 ст. 243 КАС України встановлено, що суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Керуючись ст. 9, 77, 241-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Скасувати постанову інспектора 3 батальйону 2 роти УПП в Дніпропетровській області капітана поліції Куксова Станіслава Анатолійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5979297.
Закрити провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп. судові витрати по сплаті судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові втрати на правничу допомогу за Договором №26/10 від 26 жовтня 2022 року про надання правової допомоги у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або через Кегичівський районний суд Харківської області з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кегичівський районний суд Харківської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повне найменування (ім'я) сторін
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Медведівка Кегичівського району Харківської області, паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
представник позивача: Данько Катерина Анатоліївна, адреса для листування: АДРЕСА_2 ,
відповідач: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, інспектор 3 батальйону 2 роти, капітан поліції Куксов Станіслав Анатолійович, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Троїцька площа, 2 А,
третя особа: Департамент патрульної поліції, адреса для листування: 49000, м. Дніпро, площа Троїцька, 2-а.
Суддя Н.М. Куст