Справа № 638/6415/22
Провадження № 1-в/638/16/23
Іменем України
21 лютого 2023 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Харків клопотання ОСОБА_4 про застосування до нього ст. 82 КК України, -
встановив:
10.11.2022 року з Харківського апеляційного суду направлено клопотання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно застосування до нього ст. 82 КК України, для розгляду за належністю.
В судове засідання з'явився прокурор, який проти задоволення клопотання заперечував, вказав про відсутність підстав, також посилався на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.06.2022 року, якою дане питання вже було розглянуто. Також звернув увагу суду на те, що ОСОБА_4 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення тяжких злочинів. Також, за період відбування покарання засуджений мав шість стягнень, одне з яких поміщення у карцер без виведення на роботу строком на сім діб, та має лише одне заохочення, а згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України засуджений повинен неухильно додержуватися правил поведінки, які встановлені для засуджених. Отже, засуджений не довів своєю поведінкою, що він став на шлях виправлення, яке повинно здійснюватися на протязі всього періоду відбування покарання, а не у період, який передує вирішенню питання щодо покарання засудженого.
ОСОБА_4 клопотання підтримав, з обставин викладених в ньому.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали особової справи засудженого, а також матеріали клопотання засудженого, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про заміну покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке з огляду на наступне.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06.05.2019 року визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі. Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції ЗУ №838-VIII від 26.11.2015) строк попереднього ув'язнення з 03.03.2017 по день постановлення вироку зараховано в строк відбутого ним покарання із розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. На підставі ухвали від 20.11.2019 колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції ЗУ №838-VIII від 26.11.2015) зараховано в строк покарання період попереднього ув'язнення з 07.05.2019 по 20.11.2019 із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 03 березня 2017 року, кінець строку відбування покарання 15 червня 2024 року.
З 03.03.2017 року засуджений ОСОБА_4 утримувався в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)». З 12.12.2019 року засуджений ОСОБА_4 відбував покарання в ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)». З 28.02.2020 року засуджений ОСОБА_4 утримувався в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)». З 15.07.2020 року засуджений ОСОБА_4 відбував покарання в ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)». З 25.09.2020 року засуджений ОСОБА_4 утримувався в ДУ «Київський слідчий ізолятор». З 10.12.2020 року засуджений ОСОБА_4 відбував покарання в ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)».
Згідно з довідкою про стягнення та заохочення засудженого від 02.01.2023 року, ОСОБА_4 має такі стягнення: 17.07.2017 року оголошено догану за зберігання забороненого предмету; 29.12.2018 року поміщення у карцер без виведення на роботу строком на сім діб за перешкоджання проведенню обшуку, спробу вдарити представника адміністрації, зберігання заборонених предметів; 15.01.2019 року оголошено догану за відмову від проведення санітарної обробки камери номер п'ять; 14.03.2019 року оголошено догану за вилучення заборонених речей; 03.05.2019 року оголошено догану за вилучення заборонених речей; 21.10.2019 року оголошено догану за вилучення заборонених речей.
Відповідно до характеристики на засудженого за час відбування покарання в ДУ "Олексіївська виправна колонія (№25)" від 02.01.2023 року ОСОБА_4 характеризується задовільно, вимоги режиму не порушує. У відношенні до інших не конфліктний, підтримує взаємовідносини з різними категоріями засудженх, але позитивного прикладу для поведінки іншим засудженим не подає.
Згідно вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06.05.2019 року ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому діянні не визнав, має цивільні позови, які станом на формування характеристики (02.01.2023 р.) не відшкодовані.
Відповідно до ч. 3, п.3 ч. 4 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення та після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила нове умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким за змістом ст. 82 КК України є заохочувальною нормою та правом, а не обов'язком суду.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» (далі Постанова ВСУ № 2 від 26 квітня 2002 року), заміна невідбутої частини покарання більш м'яким має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України.
При цьому, однією із найважливіших умов для застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким на підставі ст. 82 КК України, є підтвердження того, що засуджений став на шлях виправлення.
Суд також бере до уваги, що Дзержинським районним судом м. Харкова вже розглядалось клопотання засудженого ОСОБА_4 про заміну невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі на більш м'яке, в задоволенні якого відмовлено ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.06.2023 року.
Статтею 6 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить процес виправлення і заслуговує на заміну покарання більш м'яким. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на ставленні особи до вчиненого злочину, на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання щодо покарання особи.
ОСОБА_4 відбуває покарання за вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06.05.2019 року за вчинення злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів. З матеріалів особової справи засудженого вбачається, що він неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, у тому числі за умисні тяжкі злочини.
Пунктом 2 Постанови ВСУ № 2 від 26 квітня 2002 року визначено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і доведеності того, що засуджений став на шлях виправлення.
У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанова ВСУ № 2 від 26 квітня 2002 року суду слід ретельно з'ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений за весь час відбування покарання і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. При цьому, прийняття рішення про заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті та засуджений став на шлях виправлення.
Таким чином, враховуючу особу засудженого та його поведінку за весь період відбування покарання, ставлення засудженого до вчиненого ним особливо тяжкого злочину, неодноразове вчинення злочинів у минулому, після вивчення матеріалів особової справи судом встановлено, що відомості, які містяться в них, достатньо не підтверджують процес позитивних змін на шляху до виправлення засудженого протягом всього періоду відбування ним покарання. Обставини, які з'ясовані судом, не дають підстави для висновку, що цілі покарання досягнуті та засуджений став на шлях виправлення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неможливість заміни покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке та вважає клопотання засудженого ОСОБА_4 про заміну покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.82 КК України, ст.ст.537,539 КПК України, суд,-
постановив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про застосування до нього ст. 82 КК України- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом семи днів з моменту її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 21.02.2023 року.
Суддя: