08 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 500/2277/22 пров. № А/857/13928/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.
за участі секретаря судового засідання: Приступи Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури,
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року (суддя - Мандзій О.П., час ухвалення - 11:41 год., місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - 31.08.2022),
в адміністративній справі №500/2277/22 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури,
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку,
встановив:
У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Тернопільської обласної прокуратури, в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати Подання дисциплінарної комісії прокуратури Тернопільської області від 6 травня 2022 року; 2) визнати протиправним та скасувати Наказ №265к керівника Тернопільської обласної прокуратури від 18 травня 2022 року; 3) визнати протиправним та скасувати Наказ №270к керівника Тернопільської обласної прокуратури від 24 травня 2022 року; 3) зобов'язати Тернопільську обласну прокуратуру поновити на посаді головного спеціаліста відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, обласної прокуратури або у разі неможливості, поновити на іншій рівнозначній посаді в Тернопільській обласній прокуратурі; 4) стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідач в суді першої інстанції позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, подав свій відзив. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.08.2022 закрито провадження в частині вимог позову про визнання протиправним та скасування Подання дисциплінарної комісії прокуратури Тернопільської області від 06.05.2022 року.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.08.2022 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Тернопільської обласної прокуратури №265к від 18 травня 2022 року. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Тернопільської обласної прокуратури №270к від 24 травня 2022 року. Зобов'язано Тернопільську обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Тернопільської обласної прокуратури з 25 травня 2022 року. Стягнуто з Тернопільської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 травня 2022 року по 26 серпня 2022 року в розмірі 68231 грн 88 коп., за відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Тернопільської обласної прокуратури з 25 травня 2022 року. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в 21071,71 грн. 71 коп. за відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а тому вказане рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 діяння, яке можна було б розцінювати як порушення присяги державного службовця. Не погоджується скаржник з висновком суду першої інстанції і про те, що відповідачем прирівняно прогул позивача до порушення нею присяги, зазначаючи, що ОСОБА_1 вчинено бездіяльність, яка виразилася у безпідставному невиході нею на роботу з 28.02.2022. З врахуванням сукупності встановлених в ході дисциплінарного провадження обставин, дисциплінарною комісією зроблено обґрунтований висновок, що поведінка ОСОБА_1 вказує на грубе ігнорування нею тих приписів, які вона зобов'язувалася виконувати, склавши присягу державного службовця. Відтак, у Поданні від 06.05.2022 за результатами розгляду дисциплінарної справи комісією зазначено та мотивовано, з яких саме підстав невихід ОСОБА_1 з 28.02.2022 на роботу слід розуміти саме як порушення Присяги. На думку скаржника, не відповідає дійсності твердження суду про те, що ані в Поданні, ані в Висновку дисциплінарної комісії не зроблено висновок про настання шкідливих наслідків внаслідок вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. В Поданні вказано, що ОСОБА_1 самостійно прийняла рішення про невихід на службу у визначений собою час під час воєнного стану, чим спричинила шкоду таким суспільним відносинам, які становлять зміст службової діяльності державного службовця, правопорядку у сфері державнослужбових відносин та авторитету державної служби взагалі, тобто завдала шкоди службовій дисципліні та авторитету державного органу, в якому вона працює. Враховуючи наведене, безпідставним є висновок суду про те, що дії ОСОБА_1 не можна кваліфікувати як порушення Присяги. Також, на думку апелянта, не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи висновок суду про те, що ОСОБА_1 , подавши заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати, мала право на таку відпустку в обов'язковому порядку. Також не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду про дотримання ОСОБА_1 процедури отримання відпустки. Не погоджується апелянт і з твердженнями суду першої інстанції, що роботодавець зобов'язаний був вживати заходів для повідомлення працівника про надання чи ненадання йому відпустки, оскільки саме працівник як зацікавлена особа в отриманні відпустки, яка надається їй не за встановленим графіком, може бути надана тільки за згодою роботодавця, зобов'язаний вжити заходів та поцікавитися, чи надано роботодавцем таку згоду на таку відпустку та чи видано відповідний наказ. Вказує також апелянт, що позивач здійснивши 26.02.2022 року виїзд за кордон та повернувшись в Україну лише 29.03.2022 року допустила самовільний невихід на роботу, що являється прогулом без поважних причин. Не погоджується скаржник і з висновком суду про те, що оскаржувані накази є неналежно обґрунтованими.
За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач) просить оскаржене рішення суду від 26.08.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому висловила незгоду із її доводами, вважаючи такі безпідставними і такими, що не відповідають нормам матеріального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 з 03.04.2012 працює в органах прокуратури. Обіймала посади секретаріату прокуратури області, спеціаліста 2 категорії секретаріату прокуратури області, спеціаліста відділу документального забезпечення обласної прокуратури (а.с. 258 т.1).
Присягу державного службовця прийняла 03.04.2012 (а.с. 98 т.1).
Наказом прокурора області від 21.06.2016 року присвоєно 9 ранг державного службовця.
З 03.04.2021 позивач призначена за конкурсом на посаду головного спеціаліста відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, обласної прокуратури.
25.02.2022 ОСОБА_1 направила засобами поштового зв'язку до Тернопільської обласної прокуратури заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати на період дії карантину терміном 15 календарних днів з 28.02.2022 в порядку ч.2 ст.26 Закону України “Про відпустки” (а.с. 13, 14, 85 т.1).
Така заява позивача була отримана і зареєстрована в Тернопільській обласній прокуратурі 03.03.2022 за вх. №164.
Із змісту цієї заяви позивача видно, що заява була погоджена 25.02.2022 начальником відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтримання публічного обласної прокуратури Тернопільської обласної прокуратури Ю.Кнобель. Не погоджена така заява першим заступником керівника Тернопільської обласної прокуратури О.Божко.
У подальшому, 08.03.2022 позивач скерувала на адресу Тернопільської обласної прокуратури заяву про продовження перебування у відпустці до 31.03.2022 у зв'язку із запровадженням карантину в Україні до 31.03.2022. Одночасно повідомила, що даний вид відпустки надається їй в обов'язковому порядку на підставі п.3-1 ч.1 ст.25 Закону України “Про відпустки” як матері малолітньої дитини. Дана заява надійшла до відповідача 14.03.2022 та зареєстрована за №3459-22 (а.с. 15, 165 т.1).
Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 26.02.2022 року здійснила виїзд за кордон через пункт перетину державного кордону «Косино» транспортним засобом марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , та повернулась на територію України 29.03.2022 року через пункт пропуску «Рава Руська» автобусом марки «ВАНФООЛ» д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 129 т.1).
Працівниками Тернопільської обласної прокуратури у період з 28.02.2022 по 31.03.2022 в робочі дні складалися Акти про відсутність на роботі позивача ОСОБА_1 та Рапорти безпосереднього керівника про її відсутність на роботі (а.с. 86-88, 170-234 т.1).
На підставі клопотання начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтримання публічного обласної прокуратури Тернопільської обласної прокуратури Ю.Кнобеля від 05.04.2022 року Наказом керівника Тернопільської обласної прокуратури від 06.04.2022 №19, порушено дисциплінарне провадження стосовно головного спеціаліста відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Тернопільської обласної прокуратури Гулевської І.В. щодо можливого недотримання нею правил внутрішнього службового розпорядку та вчинення прогулу, про що повідомлено позивача (а.с. 30, 99, 101, 103 т.1). Цим Наказом також утворено дисциплінарну комісію Тернопільської обласної прокуратури.
25.04.2022 дисциплінарною комісією складено Висновок про наявність в діях позивача ОСОБА_1 дисциплінарного проступку (а.с. 107-116 т.1) та 06.05.2022 сформовано Подання керівнику Тернопільської обласної прокуратури (а.с. 117-126 т.1).
Згідно цього Подання, дисциплінарна комісія прийшла до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку передбаченого п.п. 1, 3, 6, 12 ч.2 ст.65 Закону України “Про державну службу”, а саме, порушення Присяги державного службовця, вияв неповаги до держави, недотримання правил внутрішнього службового розпорядку та прогулу державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин та підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Даною комісією рекомендовано застосувати до позички дисциплінарне стягнення, передбачене п.4 ч.1 ст.66 Закону України “Про державну службу” у вигляді звільнення з посади державної служби.
Наказом керівника Тернопільської обласної прокуратури від 18.05.2022 №265к застосовано з 20 травня 2022 року до головного спеціаліста відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Тернопільської обласної прокуратури, державного службовця 9 рангу ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 1, 3, 6, 12 частини другої статті 65 Закону України “Про державну службу”, а саме, порушення Присяги державного службовця, вияв неповаги до держави, недотримання правил внутрішнього службового розпорядку та прогулу державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу”) (а.с. 127 т.1).
Підставою для видачі наказу від 18.05.2022 №265к стало подання дисциплінарної комісії Тернопільської обласної прокуратури від 06.05.2022.
У зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікуванні (литок непрацездатності №4360247-2008381158-1), наказом керівника обласної прокуратури від 24.05.2022 №270к внесено зміни до наказу від 18.05.2022 №265к та застосовано дисциплінарне стягнення з 24.05.2022 (а.с. 128 т.1).
Не погодившись із вказаними наказами про звільнення з посади державної служби, позивач ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновків, що видаючи оскаржувані накази, відповідач діяв протиправно і необгрунтовано, за відсутності доведення наявності в діях позивачки вчинення дисциплінарного проступку за який може бути звільнено з посади державної служби, а тому є підстави для задоволення усіх позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми означають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 КАС України).
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, якщо інше не передбачено законом, та є спеціальним законом, який включає в себе й питання дисциплінарної відповідальності державних службовців.
Згідно з ч.2 ст.1 Закону №889-VIII, державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Статтею 4 Закону №889-VIII закріплено принципи державної служби, серед яких є: законність - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, патріотизм - відданість та вірне служіння Українському народові; доброчесність - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень.
Згідно ч.1 ст.36 Закону №889-VIII, особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки».
Службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов'язків та правил внутрішнього службового розпорядку (пункт 10 частини 1 статті 2 Закону №889-VIII).
Згідно із ч.1 ст.64 Закону №889-VІІІ, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.65 Закону №889-VІІІ, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Частина друга статті 65 Закону №889-VІІІ встановлює, що дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 9-1) порушення вимог Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "А" або "Б"; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Відповідно до ч.1 ст.66 Закону №889-VIII, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Згідно з частинами 5 та 7 статті 66 Закону №889-VII, звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону. За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ч.1 ст.67 Закону №889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
За змістом статті 68 Закону №889-VIII, дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб'єктом призначення - стосовно інших державних службовців. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.
Згідно із положеннями статті 69 Закону №889-VIII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарну комісію стосовно інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Відповідно до ч.1 ст.71 Закону №889-VIII, порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України.
Приписами статті 74 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Закону №889-VIII, рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1039 (далі - Порядок №1039).
Згідно із пунктом 2 Порядку №1039, процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку №1039, рішення про порушення дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення - стосовно державних службовців, зокрема, керівник державної служби в державному органі щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорій “Б” і “В”.
Пунктом 13 Порядку №1093, передбачено, що дисциплінарна комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання здійснення дисциплінарних проваджень, і цим Порядком.
Згідно із пунктом 24 Порядку №1039, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Пунктом 33 Порядку №1039 визначено, що комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених Законом №889-VIII та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що у розглядуваній справі предметом дослідження та правового аналізу являються питання щодо наявності/відсутності в діях позивачки ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, який має наслідком звільнення з посади державної служби.
Матеріалами справи підтверджується, що у розглядуваних правовідносинах суть дисциплінарного проступку зводиться до того, що позивачка, будучи державним службовцем, працюючи на посаді головного спеціаліста відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Тернопільської обласної прокуратури, протягом періоду з 28.02.2022 року по 31.03.2022 року допустила самовільний невихід на роботу.
Такі дії позивачки кваліфіковано відповідачем як вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 1, 3, 6, 12 частини другої статті 65 Закону України “Про державну службу”, а саме, порушення Присяги державного службовця, вияв неповаги до держави, недотримання правил внутрішнього службового розпорядку та прогулу державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Вважав відповідач, що такі дії позивачки мають наслідком відповідальність на підставі пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу” у виді звільнення з посади державної служби.
Як уже було вказано апеляційним судом вище, матеріалами справи підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 , будучи державним службовцем і працівником Тернопільської обласної прокуратури, протягом періоду з 28.02.2022 року по 31.03.2022 року не виходила на роботу. При цьому, в період із 26.02.2022 року по 29.03.2022 року позивач перебувала поза межами території України.
Вказані факти визнаються учасниками справи.
Досліджуючи питання щодо наявності в діях позивачки дисциплінарного проступку у виді порушення Присяги державного службовця, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що немає жодного доказу про вчинення позивачем порушення присяги державного службовця, а відповідне твердження відповідача являється лише припущенням. Суд вказав, що конкретні обставини справи вказують на те, що в діях позивачки відсутня вина щодо невиходу на роботу, а також відсутні негативні наслідки такого невиходу на роботу.
Суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Так, статтею 1 Закону України «Про державну службу» визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Статтею 4 цього Закону визначено принципи державної служби, зокрема:
- верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;
- законності - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові;
- доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень.
Основними обов'язками державного службовця, є зокрема, дотримання Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; - дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; - сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки.
Відповідно до статті 9 Закону, державний службовець під час виконання посадових обов'язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов'язки, чи особі, визначеній у контракті про проходження державної служби (у разі укладення). Державний службовець зобов'язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Згідно статті 36 вказаного Закону, особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки».
Таким чином, наведеними вище нормами законодавства встановлено, що державний службовець зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, сумлінно виконувати свої обов'язки.
Обов'язок державного службовця щодо дотримання законів України, передбачає, в тому числі дотримання принципів державної служби, зокрема: - законності - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; - патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові; - доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень.
Отже, порушення державним службовцем вимог Конституції та законів України, в тому числі і Закону України «Про державну службу», а також несумлінне виконання своїх службових обов'язків, превалювання приватного інтересу перед захистом публічних інтересів, може бути кваліфіковано як порушення Присяги державного службовця.
З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладено етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не лише певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця.
Таким чином, склавши 03.04.2012 Присягу державного службовця, позивачка ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання дотримуватися Конституції та законів України, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки, дотримуватися принципів державної служби.
Згідно доводів відповідача, в тому числі згідно Висновку за результатами дисциплінарного провадження, суть дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця полягає в тому, що позивачка будучи державним службовцем протягом періоду з 28.02.2022 року по 31.03.2022 року допустила самовільний невихід на роботу.
Колегія суддів враховує, що комісією Тернопільської обласної прокуратури в ході дисциплінарного провадження щодо наявності в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, проаналізовано обставини, за яких нею вчинено, вину особи у вчинення вказаного діяння і його наслідки, та зроблено обґрунтований висновок, що поведінку ОСОБА_1 по умисному невиході на роботу з 28.02.2022 без достатньої на те правової підстави, слід розцінювати як порушення Присяги.
Так, Комісією встановлено, що ОСОБА_1 як зацікавлена особа, яка мала намір отримати відпустку без збереження заробітної плати (відпустку, яка не передбачена графіком), знаючи порядок надання відпусток в органах прокуратури, прийняла рішення не виходити на роботу з 28.02.2022, не переконавшись у наявності наказу про надання їй відпустки без збереження заробітної плати. Направивши 25.02.2022 поштовим зв'язком заяву про надання їй відпустки з 28.02.2022, ОСОБА_1 уже 26.02.2022 виїхала за державний кордон України.
При цьому, слід зазначити, що статтею 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження органів прокуратури. Тобто, воєнний стан не є поважною причиною для невиконання державними службовцями органів прокуратури України своїх службових обов'язків.
Така поведінка ОСОБА_1 як державного службовця органу прокуратури України вказує на нівелювання нею інтересів державної служби, ігнорування законодавчо встановлено порядку отримання державними службовцями відпусток, превалювання ОСОБА_1 приватних інтересів, недотримання нею, як державним службовцем органу прокуратури України, принципів патріотизму та доброчесності.
Також Комісією в ході дисциплінарного провадження з метою встановлення вини ОСОБА_1 у такій допущеній бездіяльності по невиході на роботу з 28.02.2022 з'ясовано, чи були причини для необхідності такого швидкого та передчасного (до отримання наказу про надання відпустку) виїзду нею за кордон.
Комісією встановлено, що відповідно до оперативних даних штабу оборони Тернопільщини за період з 24.02.2022 по 31.03.2022 щодо ситуації на території області, отриманої із офіційного сайту Тернопільської обласної військової адміністрації, керівництвом Тернопільської обласної військової адміністрації не повідомлялось населення області про необхідність евакуації у зв'язку із агресією з боку російської федерації. Копії щоденних повідомлень Тернопільської обласної військової адміністрації про військову ситуацію в межах області за період з 28.02.2022 по 31.03.2022 додано до матеріалів справи (а.с. 89-96, 235-250 т.1).
Також, в ході дисциплінарного провадження Комісією з'ясовувалися інші обставини, які б спонукали ОСОБА_1 , не отримавши відпустку у встановленому законодавством порядку, виїхати за межі України. Проте таких встановлено не було. Сама ОСОБА_1 на засіданні дисциплінарної комісії пояснила, що документально підтверджених підстав для виїзду за кордон у зв'язку із захворюванням дитини у неї не було, до лікувального закладу у Республіці Польща чи іншій країні вона не зверталась.
З врахуванням сукупності встановлених в ході дисциплінарного провадження обставин, дисциплінарною комісією зроблено обґрунтований висновок, що поведінка ОСОБА_1 вказує на грубе ігнорування нею тих приписів, які вона зобов'язувалася виконувати, склавши Присягу державного службовця.
У Поданні від 06.05.2022 за результатами розгляду дисциплінарної справи комісією зазначено та мотивовано, з яких саме підстав невихід ОСОБА_1 з 28.02.2022 на роботу слід розуміти саме як порушення Присяги. Так, у Поданні зазначено, що ОСОБА_1 порушено такі положення Присяги державного службовця, як вірне служіння Українському народові, дотримання Конституції та законів України, обов'язок з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки, проявляючи цим сам під час воєнного стану неповагу до держави Україна.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що не відповідає дійсності твердження суду першої інстанції про те, що висновки дисциплінарної комісії Тернопільської обласної прокуратури про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця ґрунтуються на припущеннях, в основу яких не було покладено жодного підтверджуючого фактору.
Також, апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що ані в Поданні, ані в Висновку дисциплінарної комісії не зроблено висновок про настання шкідливих наслідків внаслідок вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
В матеріалах судової справи міститься Подання дисциплінарної комісії від 06.05.2022, в якому зазначено, в чому саме полягали негативні наслідки внаслідок вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Так, в Поданні вказано, що ОСОБА_1 самостійно прийняла рішення про невихід на службу у визначений собою час під час воєнного стану, чим спричинила шкоду таким суспільним відносинам, які становлять зміст службової діяльності державного службовця, правопорядку у сфері державнослужбових відносин та авторитету державної служби взагалі, тобто завдала шкоди службовій дисципліні та авторитету державного органу, в якому вона працює.
Ігнорування державним службовцем у період війни своїх службових обов'язків, виконання яких необхідно для державних інтересів, є прямим недотриманням державним службовцем Присяги в частині необхідності вірно служити Українському народові.
Відносно питання про те, чи позивачка подавши заяву від 25.02.2022 року про надання відпустки без збереження заробітної плати, мала право уже із 28.02.2022 року не виходити на роботу, то колегія суддів зазначає наступне.
Як видно із матеріалів справи, позивачка свою заяву від 25.02.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати направила до Тернопільської обласної прокуратури засобами поштового зв'язку. Така заява позивачки була отримана і зареєстрована в Тернопільській обласній прокуратурі 03.03.2022 за вх. №164.
У цій заяві позивач просила надати відпустку без збереження заробітної плати на період дії карантину терміном 15 календарних днів з 28.02.2022 в порядку ч.2 ст.26 Закону України “Про відпустки”.
Судом же першої інстанції помилково до спірних правовідносин застосовано норми ст.25 Закону України «Про відпустки» та не проаналізовано змісту такої заяви ОСОБА_1 ..
Так, стаття 26 Закону України «Про відпустки» передбачає підстави для надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін. Вказана норма не містить обов'язку для роботодавця надавати відпустку. Відтак, у даному випадку саме керівнику обласної прокуратури належить повноваження щодо надання згоди на відпустку без збереження заробітної плати.
Тобто, для отримання відпустки без збереження заробітної плити одного бажання працівника мало, обов'язковою умовою є згода сторін. Рішення надавати відпустку без збереження заробітної плати належить виключно до компетенції роботодавця.
У даному випадку, саме керівник Тернопільської обласної прокуратури є уповноваженим органом (посадовою особою) для надання згоди на отримання працівником відпустки без збереження заробітної плати та прийняття відповідного рішення. Юридичним фактом, який є підставою для видання відповідного наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати працівнику, є погодження керівника обласної прокуратури на заяві працівника про надання відпустки про підготовку відповідного наказу.
У тій ситуації коли відсутній наказ про надання відпустки за результатами розгляду відповідної заяви, державний службовець не має законних підстав (за відсутності інших підстав) для невиходу на роботу і для невиконання своїх службових обов'язків.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що питання правомірності дій чи бездіяльності керівника Тернопільської обласної прокуратури щодо розгляду і вирішення заяви позивачки від 25.02.2022 про надання відпустки без збереження заробітної, не являється предметом судового спору в цій адміністративній справі.
Важливим є те, чи були для позивача правові підстави для невиходу на роботу і невиконання службових обов'язків починаючи із 28.02.2022 року.
Згідно п.1 розділу 10 Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора №25 від 10.02.2022, відпустки прокурорам та іншим працівникам обласної прокуратури, надаються наказами керівника обласної прокуратури.
Таким чином, підставою для перебування працівника у відпустці, в т.ч. без збереження заробітної плати, є видача роботодавцем наказу про надання такої відпустки. Факт подання працівником лише заяви з проханням надати відпустку не є юридичною підставою для того, щоб вважати працівника таким, що перебуває у відпустці.
Відсутність на дату, з якої працівник просив надати йому відпустку без збереження заробітної плати, наказу роботодавця про надання такої відпустки свідчить про відсутність згоди роботодавця на таку відпустку, а відтак на необхідність для працівника вийти на роботу та виконувати свої посадові обов'язки.
Колегія суддів також враховує той факт, що заява ОСОБА_1 від 25.02.2022 про надання їй відпустки без збереження заробітної плати з 28.02.2022 надіслана нею до Тернопільської обласної прокуратури поштовим зв'язком, яка отримана тільки 03.03.2022.
Як становлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 будучи на роботі 25.02.2022 року в Тернопільській обласній прокуратурі не передала особисто у кадровий підрозділ обласної прокуратури заяву про надання їй відпустки з 28.02.2022, оскільки така заява не була погоджена керівником. Тобто, позивачка знала і усвідомлювала, що її заява про надання їй відпустки з 28.02.2022 не погоджена у законному порядку і малоймовірно буде задоволена.
Тому, являється необгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачка мала правомірні очікування щодо задоволення її заяви від 25.02.2022 року про надання відпустки.
Крім цього, апеляційний суд зазначає, що скерування позивачкою на адресу Тернопільської обласної прокуратури заяви від 08.03.3022 року про продовження перебування у відпустці до 31.03.2022, з покликанням на п.3-1 ч.1 ст.25 Закону України “Про відпустки”, не змінює того факту, що у позивачки не було законних підстав для невиходу на роботу у розглядуваний період у зв'язку із відсутністю наказу про надання їй відпустки.
З врахуванням наведених вище фактичних обставин справи на норм законодавства, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки відповідача про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку передбаченого п.1 ч.2 ст.65 Закону України “Про державну службу”, а саме, порушення Присяги державного службовця.
Тому, являються правомірними дії відповідача щодо звільнення позивача з посади відповідно до приписів статей 66, 87 вказаного Закону.
Згідно ч.5 ст.66 Закону України “Про державну службу”, звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 65 цього Закону (1- порушення Присяги державного службовця).
Відповідно до ч.1 ст. 87 вказаного Закону, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Колегія суддів також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржені позивачем накази про звільнення з посади винесені з порушенням вимог ч.2 ст.77 Закону України «Про державну службу», оскільки аналіз змісту оскаржуваних наказів свідчить, що при їх винесенні вимоги ч.2 ст.77 Закону України «Про державну службу» повністю дотримано.
В наказі керівника обласної прокуратури від 18.05.2022 №265к зазначено, що підставою для його винесення є Подання дисциплінарної комісії за результатом розгляду дисциплінарної справи про наявність у діях позивача ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Саме у вказаному Поданні міститься повний виклад обставин вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, час вчинення нею проступку. Подання є невід'ємною частиною наказу керівника обласної прокуратури від 18.05.2022 №265к про застосування дисциплінарного стягнення.
Відносно питання про наявність в діях позивачки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 65 Закону України “Про державну службу”, а саме, вчинення прогулу державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в діях позивачки немає ознак систематичності прогулу і тому немає підстав для застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби за вчинення прогулу державним службовцем.
Апеляційний суд частково не погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Так, як уже було вказано вище, матеріалами справи підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 , будучи державним службовцем і працівником Тернопільської обласної прокуратури, протягом періоду з 28.02.2022 року по 31.03.2022 року безпідставно не виходила на роботу. При цьому, в період із 26.02.2022 року по 29.03.2022 року позивач перебувала поза межами території України.
Працівниками Тернопільської обласної прокуратури у період з 28.02.2022 по 31.03.2022 в робочі дні складалися Акти про відсутність на роботі позивача ОСОБА_1 та Рапорти безпосереднього керівника про її відсутність на роботі.
Частиною 2 статті 65 Закону України “Про державну службу” визначено, що дисциплінарним проступком є, зокрема, прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Апеляційним судом обгрунтовано вище, що у позивача не було поважних причин для невиходу на роботу в період після 28.02.2022 року.
Така відсутність на роботі тривала більше трьох годин протягом робочого дня.
Тобто, в діях позивачки є наявним прогул, тобто є наявним дисциплінарний проступок.
При цьому, характер такого прогулу вказує на його значну тривалість, що становить період із 28.02.2022 року по 31.03.2022 року, а не про його систематичність.
Згідно частини 1 статті 65 вказаного Закону, вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення.
Види дисциплінарних стягнень, які застосовуються до державних службовців визначені частиною 1 ст.65 Закону.
Відповідно до ч.3 цієї статті, у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених, зокрема, пунктом 12 частини 2 статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (ч.5 ст.65 Закону).
Водночас, згідно ч.7 цієї статті 65, за кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
З врахуванням того, що суть дисциплінарного проступку в розглядуваних правовідносинах полягала у тому, що позивачка допустила безпідставний невихід на роботу протягом періоду з 28.02.2022 року по 31.03.2022 року, що являється порушенням Присяги державного службовця та вчиненням прогулу, тому, відповідачем правомірно застосовано до позивачки дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби.
При цьому, у спірному наказі №265к від 18 травня 2022 року вірно вказано про вчинення позивачем прогулу, а не систематичного прогулу.
Відносно питання про наявність в діях позивачки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 3 і 6 ч.2 ст.65 Закону України “Про державну службу”, а саме, вияв неповаги до держави і недотримання правил внутрішнього службового розпорядку, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такі дії позивачки як безпідставний невихід на роботу протягом періоду з 28.02.2022 року по 31.03.2022 року не підлягають кваліфікації як вияв неповаги до держави і недотримання правил внутрішнього службового розпорядку.
З цього приводу колегія суддів враховує, що розглядувані дії позивачки містять склад дисциплінарного проступку у виді прогулу державного службовця (відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, а тому не потребують додаткової кваліфікації у виді порушення правил внутрішнього службового розпорядку.
Крім цього, відповідачем ні в суді першої інстанції ні в апеляційній скарзі не наведено обгрунтувань щодо того, які саме приписи правил внутрішнього службового розпорядку, що були затверджені 08.02.2021 року загальними зборами державних службовців Тернопільської обласної прокуратури, порушила позивачка, та в чому конкретно полягає вияв неповаги до держави.
З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність спірного наказу від 18.05.2022 №265к (із змінами внесеними наказом керівника Тернопільської обласної прокуратури №270к від 24 травня 2022 року) про застосування до головного спеціаліста відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Тернопільської обласної прокуратури, державного службовця 9 рангу ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з 24.05.2022 року з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні Присяги державного службовця та прогулу державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, як це передбачено пунктами 1, 12 частини 2 статті 65 Закону №889-VIII.
Доводи апеляційної скарги відповідача у відповідній частині спростовують висновки суду першої інстанції.
Водночас, з наведених апеляційним судом підстав, являється протиправним і підлягає скасуванню наказ керівника Тернопільської обласної прокуратури №265к від 18 травня 2022 року (із змінами внесеними наказом керівника Тернопільської обласної прокуратури №270к від 24 травня 2022 року) в частині формулювань про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку передбаченого пунктами 3 і 6 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме, вияв неповаги до держави і недотримання правил внутрішнього службового розпорядку.
У зв'язку із відсутністю підстав для скасування вцілому спірних наказів керівника Тернопільської обласної прокуратури №265к від 18 травня 2022 року та №270к від 24 травня 2022 року, то відсутні підстави і для задоволення похідних позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи ухвалено рішення з недоведеністю його висновків обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що у відповідності до вимог статті 317 КАС України є підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури - задоволити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року в адміністративній справі №500/2277/22 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково.
Визнати частково протиправним і скасувати наказ керівника Тернопільської обласної прокуратури №265к від 18 травня 2022 року (із змінами внесеними наказом керівника Тернопільської обласної прокуратури №270к від 24 травня 2022 року) в частині формулювань про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку передбаченого пунктами 3 і 6 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме, вияв неповаги до держави і недотримання правил внутрішнього службового розпорядку.
У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді О. М. Довгополов
Н. В. Ільчишин
Повний текст постанови суду складено 20.02.2023 року