у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.,
суддів
Глоса Л.Ф. та Паневіна В.О.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 28 березня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 13 липня 2005 року.
Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 28 березня 2005 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 215 КК України 1960 року на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13 липня 2005 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 28 грудня 1999 року, приблизно о 16-й год. 30 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-21063, в якому знаходилися пасажири ОСОБА_3 та ОСОБА_4, рухаючись зі сторони АДРЕСА1, під час перетину залізничного переїзду “БП 8 км - Минівка», через який в цей час по залізничному шляху в напрямку міста Полтави рухалася дрезина ДГКУ-2111 під керуванням машиніста ОСОБА_5, він не виконав вимог п.п. 20.2, 20.3 та 20.5»в» Правил дорожнього руху, що потягло зіткнення дрезини з автомобілем під його керуванням, внаслідок чого посажири ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких на місці померли.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на неповноту досудового та судового слідства, а також однобічну оцінку судом зібраних у справі доказів.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судовими рішеннями на підставі зібраних у справі доказів обгрунтовано встановлено, що внаслідок зіткнення на залізничному переїзді автомобіля під керуванням водія ОСОБА_2 та дрезини під керуванням машиніста ОСОБА_5 настала смерть потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
З показань допитаних у справі свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших встановлено, що світлова сигналізація на переїзді працювала і була справною, дрезина рухалася із включеними буферними ліхтарями і прожектором, які також працювали і були справними, перед переїздом машиніст подавав відповідні звукові сигнали, але сталося зіткнення дрезини з автомобілем, оскільки той без зупинки виїхав на переїзд, внаслідок чого загинуло двоє осіб.
Показання свідків підтверджені протоколами огляду місця події та дрезини, копіями журналу, довідкою та актами, з яких вбачається, що світлова сигналізація на переїзді “БП 8 км - Минівка» працювала справно.
Згідно висновку авто-технічної експертизи, дії водія автомобіля ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 20.2, 20.3 та 20.5»в» Правил дорожнього руху і з технічної точки зору знаходяться у причинному зв»язку із дорожньо-транспортною пригодою.
Наведені докази були ретельно досліджені судом та отримали належну оцінку у вироку. Тому враховуючи, що порушення ОСОБА_2 п.п. 20.2, 20.3 та 20.5»в» Правил дорожнього руху спричинило загибель двох осіб, його дії обгрунтовано визнані злочинними та вірно кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 215 КК України 1960 року. За таких обставин доводи касаційної скарги про те, що органами досудового слідства допущено істотну неповноту дослідження обставин справи, а судом дано неправильну та необ»єктивну оцінку зібраним у цій справі доказам, колегія судді вважає безпідставними.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що підстав для скасування судових рішень стосовно засудженого ОСОБА_2 за доводами касаційної скарги захисника немає, більш того відзначає, що відповідно до п. 20.2 Правил дорожнього руху, під»їзжаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, водій зобов»язаний керуватися не тільки світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а й переконатися в тому, що до переїзду не наближається поїзд, локомотив чи дрезина. Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 зазначені вимоги правил безпеки руху не виконав, тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли обгрунтованого висновку про те, що порушення зазначеного та інших інкримінованих йому правил дорожнього руху знаходяться у причинному зв»язку із наслідками, що настали.
Тому законних підстав для скасування судових рішень у справі немає.
ОСОБА_2 з наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
Міщенко С.М. Глос Л.Ф. Паневін В.О.