21 лютого 2023 року Справа № 480/7228/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/7228/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.09.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву від 01.09.2022 про призначення пенсії за віком, відповідно 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням періодів роботи: з 09.03.1984 по 10.03.1985 на копальні імені М. Горького Ягоднинського гірничозбагачувального комбінату об'єднання "Сєверовостокзолото" МЦМ СРСР; з 20.03.1985 по 15.05.1988 прохідником відкритих гірничих робіт копальні імені М. Горького Ягоднинського гірничозбагачувального комбінату об'єднання "Сєверовостокзолото" МЦМ СРСР; з 13.06.1988 по 30.09.1991 водієм III класу в Тростянецькому лісгоспі; з 03.05.1999 по 01.10.1999 сезонним сторожем в Маківському лісництві Тростянецького держлісгоспу, як страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що йому виповнилося 60 років та він має право на пенсію за віком. Проте, рішенням Головного управління в Одеській області № 184150009889 від 07.09.2022 йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, пенсійним органом не було зараховано період з 03.05.1999 по 01.10.1999, оскільки наявне необумовлене виправлення в даті наказу про звільнення.
Також позивач зазначає, що відповідачем не було прийнято до розгляду страховий стаж за період його роботи з 09.03.1984 по 10.03.1985 на копальні імені М. Горького Ягоднинського гірничозбагачувального комбінату об'єднання "Сєверовостокзолото" МЦМ СРСР; з 20.03.1985 по 15.05.1988 в Оротуканському гірничозбагачувальному комбінаті об'єднання "Сєверовосток золото" МЦМ СРСР та з 13.06.1988 по 30.09.1991 водієм III класу в Тростянецькому лісгоспі, оскільки оригінал трудової книжки було втрачено.
Позивач вважає рішення незаконними, оскільки записи у трудовій книжці позивача було зроблено працівниками підприємства, де працював позивач, а відповідальність за ведення трудових книжок несе роботодавець.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області проти задоволення позовних вимог заперечує, просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.09.2022 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, розглянувши заяву та додані до неї документи, 07.09.2022 прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за №184150009889, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років, в наявності згідно розрахунку стажу лише 28 років 05 місяців 25 днів. Повідомлено, що за доданими до заяви про призначення пенсії документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 03.05.1999 по 01.10.1999, оскільки виправлено дату наказу про звільнення з роботи, у зв'язку з чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, тобто виправлено запис наказу без відповідних обґрунтувань. Інші документи, які підтверджують ці обставини не надано, тому виключається належне підтвердження спірного страхового стажу. Вважає, що Головним управлінням правомірно не зараховано до страхового стажу період роботи з 03.05.1999 по 01.10.1999, у зв'язку з відсутністю належних повноважень в підтвердженні страхового стажу роботи.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 01.09.2022 позивач звернувся до відповідного органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду вказаної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії від 07.09.2022 № 184150009889, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років, в наявності згідно розрахунку стажу лише 28 років 05 місяців 25 днів. Зазначено, що за доданими до заяви про призначення пенсії документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 03.05.1999 по 01.10.1999, оскільки наявне необумовлене виправлення в даті наказу про звільнення (а.с.8).
Не погодившись з вказаним рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком від 07.09.2022 № 184150009889, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
В силу положень ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Також, ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.
При цьому статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
З копії трудової книжки НОМЕР_1 судом встановлено, що позивач у період з 03.05.1999 по 01.10.1999 працював сезонним сторожем в Маківському лісництві Тростянецького держлісгоспу (зворот а.с. 12). При цьому даний період не був зарахований до страхового стажу позивача при призначенні пенсії за віком, оскільки наявне необумовлене виправлення в даті наказу про звільнення.
Згідно до пунктів 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За приписами п. 2.2 Інструкції № 162, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів.
Пунктом 4.1 Інструкції 162 було передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічна норма міститься також в пункті 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58, відповідно до якої усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
Крім того в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Також суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині періоду з 03.05.1999 по 01.10.1999 містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, як-то виправлення в даті наказу про звільнення, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Згідно ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, частиною 1 ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином суд зазначає, що при виникненні у відповідача сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак матеріали справи не містять доказів щодо здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області перевірки достовірності відомостей про позивача.
А відтак, суд зазначає, що відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 03.05.1999 по 01.10.1999 сезонним сторожем в Маківському лісництві Тростянецького держлісгоспу, з підстав виправлення в даті наказу про звільнення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком № 184150009889 від 07.09.2022 не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо іншої частини позовних вимог, а саме про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву від 01.09.2022 про призначення пенсії за віком, відповідно 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням періодів роботи: з 09.03.1984 по 10.03.1985 на копальні імені М. Горького Ягоднинського гірничозбагачувального комбінату об'єднання "Сєверовостокзолото" МЦМ СРСР; з 20.03.1985 по 15.05.1988 в Оротуканському гірничозбагачувальному комбінаті об'єднання "Сєверовосток золото" МЦМ СРСР; з 13.06.1988 по 30.09.1991 в Тростянецькому лісгоспі, суд зазначає наступне.
Так, з копії виписки з трудової книжки від 11.09.1979 (а.с. 11) судом встановлено, що позивач у період з 09.03.1984 по 10.03.1985 працював прохідником відкритих гірничих робіт та водієм на копальні імені М. Горького Ягоднинського гірничозбагачувального комбінату об'єднання "Сєверовостокзолото" МЦМ СРСР та з 20.03.1985 по 15.05.1988 працював мотористом промивного приладу та водієм в Оротуканському гірничозбагачувальному комбінаті об'єднання "Сєверовосток золото" МЦМ СРСР. При цьому дані періоди не були зараховані до страхового стажу позивача при призначенні пенсії за віком, що підтверджується копією розрахунку стажу, який наявний в матеріалах справи (зворот а.с.8).
Отже, спірні періоди роботи також підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо зарахування періоду роботи позивача з 13.06.1988 по 30.09.1991 водієм III класу в Тростянецькому лісгоспі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звільнення позивача з займаної посади, що не дає змоги визначити дату звільнення позивача, а саме - 30.09.1991.
За таких обставин, з метою ефективного поновлення прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 01.09.2022 про призначення пенсії за віком, оскільки заява позивача була розглянута саме цим органом та зазначеним органом не зараховано стаж позивача, а також прийнято оспорюване рішення № 184150009889 від 07.09.2022 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди його роботи з 09.03.1984 по 10.03.1985 прохідником відкритих гірничих робіт та водієм на копальні імені М. Горького Ягоднинського гірничозбагачувального комбінату об'єднання "Сєверовостокзолото" МЦМ СРСР; з 20.03.1985 по 15.05.1988 мотористом промивного приладу та водієм в Оротуканському гірничозбагачувальному комбінаті об'єднання "Сєверовосток золото" МЦМ СРСР; з 03.05.1999 по 01.10.1999 сезонним сторожем в Маківському лісництві Тростянецького держлісгоспу, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду по даній справі.
За вищевикладених обставин, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 992,40 грн., сплачений при подачі позову до суду (а.с. 5).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 184150009889 від 07.09.2022 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи з 09.03.1984 по 10.03.1985 прохідником відкритих гірничих робіт та водієм на копальні імені М. Горького Ягоднинського гірничозбагачувального комбінату об'єднання "Сєверовостокзолото" МЦМ СРСР; з 20.03.1985 по 15.05.1988 мотористом промивного приладу та водієм в Оротуканському гірничозбагачувальному комбінаті об'єднання "Сєверовосток золото" МЦМ СРСР; з 03.05.1999 по 01.10.1999 сезонним сторожем в Маківському лісництві Тростянецького держлісгоспу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 01.09.2022 про призначення пенсії за віком, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду по даній справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько