ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" лютого 2023 р. справа № 300/4430/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 9307,90 грн., -
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернувся до суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 9307,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості по сплаті єдиного податку, який нарахований на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.06.2018 №6083/10 та податкового повідомлення-рішення №0197455133 від 20.12.2019.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. У відповідності до вимог ч.11 ст.126, п.5 ч.6 ст.251 КАС України ухвала про відкриття провадження вважається належним чином врученою.
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Положеннями статті 36 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 Спрощена система оподаткування, обліку та звітності розділу XIV кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно із пунктом 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності поділяються на першу, другу, третю, четверту, п'яту та шосту групи платників єдиного податку.
Відповідно до пункту 294.1 статті 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 ПК України).
Положеннями пункту 295.1 статті 295 ПК України передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (пункт 295.2 статті 295 ПК України).
Пунктом 295.4 статті 295 ПК України визначено, що сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Згідно пунктів 296.1, 296.2 статті 296 ПК України, платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 цього пункту.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем, допустив податковий борг по єдиному податку, який складає 3523,61 грн. Згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 01.07.2017 №1370/10 відповідач є платником єдиного податку 2 групи, ставка податку - 20% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (а.с.8).
При цьому, загальна сума заборгованості, як зазначає позивач і підтверджує довідкою про борг за платежами та інтегрованою карткою платника становить 9307,90 грн. (податкові зобов'язання - 2901,10 грн., штрафні санкції - 6406,80 грн.) (а.с.5, 13).
За результатами перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань актом перевірки від 22.10.2019 №416/51-33/3026118311 встановлено, що при проведенні розрахунків з бюджетом по єдиному податку відповідачем допущено факт несплати (неперерахування) платником податків фізичною особою сум єдиного податку у строки, визначені п.1 ст.295 ПК України (а.с.8).
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 20.12.2019 за №0197455133, яким відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 50% грошового зобов'язання (12813,60 грн.) у розмірі 6406,80 грн. за платежем єдиний податок з фізичних осіб (а.с.9).
Вказане податкове повідомлення-рішення направлялось відповідачу, однак було повернуто на адресу позивача із відміткою відділення поштового зв'язку за закінчення терміну зберігання (а.с.10). Отже, направлене відповідачу податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 20.12.2019 за №0197455133 є врученим відповідачу на підставі абзацу 3 пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України.
Оскільки відповідачем у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України не порушена процедура оскарження податкового зобов'язання, визначеного вказаним податковим повідомленням-рішенням, наведена у ньому сума нарахованих штрафних (фінансових) санкцій є узгодженою.
У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йомуподаткову вимогу в порядку. визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з несплатою грошового зобов'язання, відповідачу надіслано податкову вимогу форми "Ф" від 27.11.2019 за №131380-51. Відповідно до норм статті 42 Податкового кодексу України вимога вважається врученою відповідачу (а.с.6) Податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.
Відповідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але несплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Податковий борг відповідача з єдиного податку з фізичних осіб становить 9307,90 грн. що підтверджується довідкою про борг (а.с.5), корінцем податкової вимоги (а.с.6), податкового повідомлення-рішення (а.с.9) та інтегрованою карткою платника податків (а.с.13).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань по єдиному податку в загальному розмірі 9307,90 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідачем суду не надано.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 87.11 статті 87 ПК України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
За змістом частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Отже, судовий збір, сплачений позивачем у сумі 2481,00 грн. стягненню не підлягає.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг по єдиному податку в сумі 9307,90 грн. (дев'ять тисяч триста сім гривень 90 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018),
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.