21 лютого 2023 року Справа № 280/6386/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
08.11.2022 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивачка просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25 жовтня 2022 року №083250006510 про відмову в призначенні позивачці пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначити позивачці пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19 жовтня 2022 року (дня звернення з заявою про призначення пенсії).
Крім того, позивачкою подана заява про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою від 10.11.2022 позов був залишений без руху, позивачці наданий строк для усунення недоліків позову.
17.11.2022 засобами системи «Електронний суд» від позивачки до суду надійшла заява на усунення недоліків позову, до якої доданий уточнений позов.
В уточненому позові позивачка в якості відповідача визначила Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25 жовтня 2022 року №083250006510 про відмову в призначенні позивачці пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи;
зобов'язати відповідача призначити позивачці пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19 жовтня 2022 року (дня звернення з заявою про призначення пенсії).
Крім того, просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, витребувати у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивачки, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 992,40 грн за подання позовної заяви на користь Державного бюджету України.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що їй було відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років, в зв'язку з відсутність необхідного спеціального стажу, який надає право виходу на пенсію за вислугою років, зокрема не підтверджено, що Андріївська дитяча музична школа є загальноосвітнім навчальним закладом. З даною відмовою позивач не згодна, оскільки вважає, що посади, які вона обіймала у Андріївській дитячій музичній школі і найменування закладу включені до переліку закладів і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Ухвалою від 18.11.2022, звільнено позивачку від сплати судового збору за цим позовом, у справі відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначено без виклику сторін (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.
Роз'яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішить справу за наявними матеріалами.
Станом на час розгляду справи відзив та витребувані документи (матеріали) від відповідача до суду не надходили.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням зазначеної норми суд вважає за можливе розглядати справу на підставі наявних доказів.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
19.10.2022 позивачка звернулась із заявою про призначення пенсії за вислугу років до пенсійного органу.
Станом на 19.10.2022 позивачка мала вік 53 роки 9 місяців 6 днів (14.01.1969 року народження).
Рішенням відповідача від 25.10.2022 №083250006510 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, з обґрунтуванням, що право на пенсію за вислугу років відсутнє, оскільки не підтверджено, що Андріївська дитяча музична школа є загальноосвітнім навчальним закладом. При цьому страховий стаж позивачки визначений відповідачем у 35 років 10 місяців 10 днів.
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
У відповідності до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення:
які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;
1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:
50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;
50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;
51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;
51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;
52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;
52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;
53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;
53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;
54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;
54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;
55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 у справі №1-13/2018(1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Пунктом 2 резолютивної частини цього рішення визначено, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За приписами п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції, яка існувала до внесення змін, які визнані неконституційними зазначеним рішенням Конституційного Суду України) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Судом встановлено, що станом на 19.10.2022 (дату звернення за призначенням пенсії за вислугу років) позивачка мала вік 53 роки 9 місяців 6 днів (14.01.1969 року народження) та страховий стаж, який визнається відповідачем - 35 років 10 місяців 10 днів.
Отже, за умови підтвердження наявності спеціального стажу робити позивачка має право на призначення пенсії за вислугу років як за редакцією п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка визнана неконституційною, так і за попередньою редакцією цієї норми.
Оскільки єдиною підставою відмови у призначенні пенсії за вислугу років стало не підтвердження наявності у позивачки спеціального стажу роботи, через те, що не підтверджено належність Андріївської дитячої музичної школи до загальноосвітніх навчальних закладів, то правовій оцінці у даній справі належить даний довід відповідача.
Приписами ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених законом України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (надалі Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Частиною 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами п.п. а), д) ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
У відповідності до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , даних диплому НОМЕР_2 та довідки Запорізького обласного центру зайнятості від 14.09.2022 №72/01-90 позивачка набула страховий стаж, зокрема:
з 01.09.1986 по 30.06.1991 навчання в Мелітопольському педагогічному інституті за спеціальністю «Музика та педагогіка»;
з 15.02.1991 по 29.08.2013 працювала на посаді викладача фортепіано, хору, концертмейстером в Андріївській дитячій музичній школі Бердянського району;
з 30.08.2013 по 07.08.2016 директором Андріївській дитячій музичній школі Бердянського району;
з 08.08.2016 по 16.04.2018 переведена на посаду директора Андріївської дитячої музичної школи відділу культури і туризму Бердянської райдержадміністрації;
з 17.04.2018 по 23.06.2021 призначена за переведенням на посаду директора Комунального закладу «Андріївська дитяча музична школа» Бердянської районної ради, яке 15.01.2021 перейменовано в Комунальний заклад «Андріївська дитяча музична школа» Андріївської селищної ради Бердянського району Запорізької області;
з 24.06.2021 по 29.11.2021 працювала на посаді викладача Комунального закладу «Андріївська дитяча музична школа» Андріївської селищної ради Бердянського району Запорізької області.
З 17.12.2021 по 13.09.2022 позивачка перебувала на обліку, як безробітна в Бердянському МРЦЗ.
Суд зазначає, що Розділом І «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років:
- у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах на посадах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи;
у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VІІІ, в редакції чинній на час спірних правовідносин, невід'ємними складниками системи освіти є, поряд з іншими видами, і позашкільна освіта.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 №1841-III, в редакції чинній на час спірних правовідносин, позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту» , цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
Статтею 5 Закону України «Про позашкільну освіту» визначено, що структуру позашкільної освіти становлять: заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти, до числа яких належать: заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі закладів загальної середньої освіти, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти.
Частиною 3 статті 12 Закону України «Про позашкільну освіту» встановлено, що заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
В ст. 1 Закону України «Про позашкільну освіту» наведене визначення терміну мистецька школа - заклад спеціалізованої мистецької освіти: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо, який надає початкову мистецьку освіту.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433 затверджено перелік типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад (далі - Перелік №433).
Відповідно до п.6 та п.7 Переліку №433 до переліку типів позашкільних навчальних закладів відносяться:
Мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо;
Центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання.
Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затверджено постановою Кабінет Міністрів України від 14.06.2000 №963 (далі - Перелік №963), віднесено до педагогічних посад, крім іншого, посади: вчителі, викладачі всіх спеціальностей, концертмейстер, директор позашкільного навчального закладу.
Згідно п.3 розд. VIII Прикінцевих положень Закону України «Про позашкільну освіту» до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Конституційний Суд України у п.3.4 рішення від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в рішенні від 22.09.2005 року №5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у рішенні від 22.05.2018 року №5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
З огляду на наведене вище, суд вважає, що Андріївська дитяча музична школа є позашкільним навчальним закладом, відноситься до переліку закладів освіти, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, а посади, які займала позивачка під час своєї роботи в цьому закладі відносяться до посад працівників освіти.
Відтак, твердження відповідача про необхідність підтвердження належності Андріївської дитячої музичної школи до загальноосвітніх навчальних закладів є очевидно безпідставним.
Отже, до спеціального стажу, у розумінні п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», повинен зараховуватися стаж роботи позивача на вказаних посадах.
Таким чином, суд визнає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, відповідно, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Що стосується вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачці з 19.10.2022 пенсію за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Розрахунок страхового стажу та нарахування пенсійних виплат відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження та визначати розмір страхового та спеціального стажу позивача.
За таких обставин для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 19.10.2022 про призначення їй пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Оскільки при відкритті провадження у справі позивачку було звільнено від сплати судового збору, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 25 жовтня 2022 року №083250006510 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2022 про призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.02.2023.
Суддя Р.В. Кисіль