21 лютого 2023 року Справа № 280/342/23
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката Борисенкова В.С. про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2023 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» після перерахунку пенсії на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.11.2021 по справі №280/9872/21.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.03.2022 після перерахунку пенсії на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.11.2021 по справі №280/9872/21.
Ухвалено стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
14.02.2023 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Борисенкова В.С. (вх.№6704) про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №280/342/23, яким стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь позивача, ОСОБА_1 , судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 (сім тисяч п'ятсот) гривень.
Ухвалою суду від 15.02.2023 призначено до розгляду заяву представника позивача адвоката Борисенкова В.С. про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження.
17.02.2023 судом отримано заперечення представника відповідача на клопотання (вх.№7326). В обґрунтування даної заяви представник відповідача звертає увагу на те, що представником позивача надано неповний обсяг документів на підтвердження витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, посилаючись на постанову Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №607/4341/20. Відтак зазначає, що документ, наданий представником позивача під назвою «квитанція» та акт про прийняття грошових коштів за надання юридичних послуг не є належним доказом понесених витрат, оскільки це має бути квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження. Також представник позивача зауважує, що надання правової допомоги у вигляді правових консультацій, вивчення документів для складення позовної заяви, складення позовної заяви не підлягають компенсації (відшкодуванню) як правова допомога відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). З огляду на викладене, представник відповідача просить відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат в повному обсязі.
Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За приписами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз змісту вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Питання визначення суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Разом з цим, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 та від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Крім того, суд вважає доцільним взяти до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.06.2022 у справі №607/4341/20, в якій наголошено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Водночас чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов'язує надати докази щодо надання правової допомоги.
Відтак склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.06.2022 №380/3142/20.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18.01.2022 у справі №915/1473/20, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 12.01.2022 у справі №918/548/21.
Враховуючи положення частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи встановлено, що надання професійної правничої допомоги позивачу адвокатом Борисенковим В.С. підтверджується наступними документами:
- договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 06.05.2021;
- акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 06.05.2021;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1046907 від 13.05.2021;
- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої (правової) допомоги за договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 06.05.2021, укладеного між адвокатом Борисенковим В.С. та Кісь Л.В., від 13.02.2023;
- квитанція №2023/02/13 про оплату послуг з надання професійної правової (правничої) допомоги, наданих на підставі договору від 06.05.2021, укладеного між адвокатом Борисенковим В.С. та Кісь Л.В., від 13.02.2023.
Тобто в якості документу, підтверджуючого сплату витрат на правову допомогу, представником позивача надано до суду копію квитанції, підписаної самим адвокатом, без власного підпису позивача, що не може підтверджувати сплату позивачем витрат на правову допомогу.
Суд звертає увагу, що саме витрати позивача (а не прибутки адвоката) мають бути підтверджені належними фінансовими документами, або у випадку безготівкового розрахунку - платіжним дорученням, квитанцією, які суду не подані, тому відсутні підстави включати до судових витрат по справі витрати позивача на послуги адвоката як такі, що не підтверджені належними фінансовими документами.
Відтак суд погоджується з доводами представника відповідача, викладених у запереченнях, та зауважує, що надана квитанція не є належним фінансовим документом, який підтверджує в даному випадку факт понесення позивачем витрат на правову допомогу.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, понесених під час розгляду справи, у зв'язку з відсутністю доказів безпосередньо факту їх понесення.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252, 255 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Борисенкова В.С. про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Судове рішення у повному обсязі складено та підписано 21.02.2023.
Суддя К.В.Мінаєва