Справа № 454/1346/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1113/22 Доповідач: ОСОБА_2
20 лютого 2023 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 ,
з участю: прокурора ОСОБА_15 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2022 року, із урахуванням ухвали цього ж суду від 27 жовтня 2022 року, ОСОБА_13 визнано винним: за ст.296 ч.2 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року обмеження волі; за ст.128 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_13 від відбуття покарання із встановленням 2 роки іспитового строку, та покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
ОСОБА_14 визнано винним за ст.296 ч.2 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_14 від відбуття покарання із встановленням 1 року іспитового строку, та покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
ОСОБА_12 визнано винним за ст.296 ч.2 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_12 від відбуття покарання із встановленням 1 року іспитового строку, та покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_13 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_9 30000 грн. матеріальної шкоди, 20000 грн. моральної шкоди.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно із вироком суду, 15.12.2019р. приблизно о 04.00год. обвинувачений ОСОБА_13 , групою осіб із ОСОБА_14 та ОСОБА_12 та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, в центральній частині міста Сокаль поблизу будинку 59 по вул. Шептицького, розуміючи, що знаходяться в громадському місці, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки, моральності та добропристойності, що супроводжувалось особливою зухвалістю, діючи умисно, підійшли до ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , неповнолітнього ОСОБА_8 та раптово, безпідставно завдали останнім множинні удари руками та ногами в різні частини тіла та голови, що завдало їм фізичного болю, внаслідок чого ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ОСОБА_10 втратили свідомість і впали на землю.
Таким чином, ОСОБА_13 обвинувачується в порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
Окрім цього, ОСОБА_13 приблизно о 04:10 год. 15.12.2019, продовжуючи свою злочинну діяльність, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачати, наніс ОСОБА_9 , котрий підійшов до ОСОБА_18 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які внаслідок спричинених їм побоїв лежали на землі без свідомості поблизу будинку, 59 по вул. Шептицького в м. Сокаль, та зробив зауваження у сторону ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 і ОСОБА_12 , котрі попередньо вчиняли хуліганські дії, один удар кулаком в обличчя, чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді забою м'яких тканин голови справа, котре відноситься до легкого тілесного ушкодження, від якого ОСОБА_9 впав на землю і вдарився головою в асфальт та внаслідок чого отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка проявилась переломом лівої тім'яної кістки, епідуральною гематомою зліва, забоєм головного мозку важкого ступеня, субдуральною гігромою лівої лобної частки, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.
Таким чином, ОСОБА_13 обвинувачується у спричиненні необережного тяжкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_14 15.12.2019 приблизно о 04.00год. групою осіб із ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, в центральній частині міста Сокаль поблизу будинку 59 по вул. Шептицького, розуміючи, що знаходяться в громадському місці, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки, моральності та добропристойності, що супроводжувалось особливою зухвалістю, діючи умисно, підійшли до ОСОБА_6 , ОСОБА_10 і неповнолітнього ОСОБА_8 , та раптово, безпідставно завдали останнім множинні удари руками та ногами в різні частини тіла та голови, що завдало їм фізичного болю, внаслідок чого ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 втратили свідомість і впали на землю.
Таким чином, ОСОБА_14 обвинувачується у порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_12 15.12.2019 приблизно о 04.00год. групою осіб із ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, в центральній частині міста Сокаль поблизу будинку 59 по вул. Шептицького, розуміючи, що знаходяться в громадському місці, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки, моральності та добропристойності, що супроводжувалось особливою зухвалістю, діючи умисно, підійшли до ОСОБА_6 , ОСОБА_10 і неповнолітнього ОСОБА_8 , та раптово, безпідставно завдали останнім множинні удари руками та ногами в різні частини тіла та голови, що завдало їм фізичного болю, внаслідок чого ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 втратили свідомість і впали на землю.
Таким чином, ОСОБА_12 обвинувачується у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
На вказаний вирок суду потерпілий ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 в інтересах потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 просить змінити оскаржуваний вирок в частині цивільного позову, та стягнути з ОСОБА_13 на його користь 50 000 грн. моральної шкоди у зв'язку із ушкодженням здоров'я.
Свої апеляційні вимоги потерпілий ОСОБА_6 мотивує тим, що оскаржуваний вирок є незаконним та необґрунтованим у частині не вирішення питання щодо цивільного позову. Вказує, що зазначене у вироку про те, що він просив поданий ним позов залишити без розгляду не відповідає дійсності. Вказує, що насправді він зазначив про те, що не має претензій до обвинувачених виключно щодо їх притягнення до кримінальної відповідальності. Більше того, заява про залишення цивільного позову без розгляду була подана представником лише щодо вимог до ОСОБА_12 та ОСОБА_14 . Щодо вимог до ОСОБА_13 така заява не подавалась, а відтак місцевий суд помилково вважав відсутність матеріальних претензій до ОСОБА_13 та в порушення вимог ст. 219 КПК України не вирішив питання щодо його цивільного позову. Зазначає, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_13 він отримав тілесні ушкодження, що завдало йому як фізичних, так і моральних страждань, а відтак оцінює заподіяну йому моральну шкоду у вказаному розмірі.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_8 просить змінити оскаржуваний вирок в частині цивільного позову, та стягнути з ОСОБА_13 на користь потерпілого ОСОБА_8 50 000 грн. моральної шкоди.
Такі апеляційні вимоги адвокат мотивує тим, що оскаржуваний вирок є незаконним та необґрунтованим у частині не вирішення питання щодо цивільного позову до ОСОБА_13 . Вказує, що потерпілий ОСОБА_8 подав цивільний позов у зв'язку із спричиненням йому тілесних ушкоджень діями обвинувачених. У вироку суд вказав, що потерпілий просив залишити без розгляду позовні вимоги. Однак це не відповідає дійсності, оскільки потерпілий зазначив, що не має претензій до обвинувачених виключно щодо їх притягнення до кримінальної відповідальності. Стверджує, що заява про залишення без розгляду цивільного позову подавалась лише щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , оскільки останні відшкодували шкоду у добровільному порядку. Таким чином місцевий суд помилково вважав
позов залишеним без розгляду та в порушення вимог ст. 219 КПК України не вирішив питання щодо цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_13 .. Зазначає, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_13 потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, що завдало йому як фізичних, так і моральних страждань, а відтак оцінює заподіяну йому моральну шкоду у вказаному розмірі.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 просить змінити оскаржуваний вирок у зв'язку із порушенням судом вимог кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_13 та призначити ОСОБА_13 покарання у виді 3 років позбавлення волі, яке слід відбувати реально. Також просить цивільний позов ОСОБА_9 задоволити повністю та стягнути із ОСОБА_13 на користь ОСОБА_9 400 000 грн. моральної шкоди.
Свої апеляційні вимоги адвокат мотивує тим, що оскаржуваний вирок є незаконним та необґрунтованим в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_13 надто м'якого покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого, та щодо часткового задоволення цивільного позову потерпілого. Покликається, що на протязі усього розгляду справи обвинуваченим не було відшкодовано ні матеріальну, ні моральну шкоду. Вважає, що така посткримінальна поведінка є проявом байдужості обвинуваченого, і це значно збільшує його суспільну небезпечність, що не було враховано судом як обставину, що обтяжує покарання. Вказує, що суд значно занизив позовні вимоги ОСОБА_9 у частині відшкодування моральної шкоди. При цьому не звернув увагу, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_13 йому завдано значну моральну шкоду, оскільки він став інвалідом у 20 років, переніс 4 операції, змушений був стаціонарно та амбулаторно лікуватись, переносити біль після оперативних втручань, має постійні головні болі, що впливає на його сон, головокружіння та втрату свідомості, що потребує постійної присутності біля нього інших, часта нудота позбавляє нормального харчування. Вважає, що такі невідворотні зміни у житті потерпілого обумовлюють значні душевні переживання, потерпілий став закритим та дратівливим.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_10 просить змінити оскаржуваний вирок в частині цивільного позову, та стягнути з ОСОБА_13 на користь потерпілого ОСОБА_10 50 000 грн. моральної шкоди.
Такі апеляційні вимоги адвокат мотивує тим, що оскаржуваний вирок є незаконним та необґрунтованим у частині не вирішення питання щодо цивільного позову до ОСОБА_13 . Вказує, що у зв'язку із протиправними діями ОСОБА_13 потерпілому ОСОБА_10 було заподіяно, зокрема, тілесні ушкодження, і він у межах даної справи подав цивільний позов. У вироку суд вказав, що потерпілий просив залишити без розгляду позовні вимоги. Однак це не відповідає дійсності, оскільки представником потерпілих заява про залишення без розгляду цивільного позову подавалась лише щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , оскільки такі відшкодували шкоду, а щодо ОСОБА_13 позов залишений без розгляду не був. Стверджує, що позиція потерпілого про відсутність претензій до обвинувачених не стосувалась ОСОБА_13 . Вважає, що місцевим судом з невідомих причин та у порушення вимог ст. 219 КПК України при ухваленні вироку не вирішено питання щодо цивільного позову потерпілого до ОСОБА_13 . Зазначає, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_13 потерпілому було вибито зуби, внаслідок чого він змушений був проходити курс лікування для встановлення імплантів, що завдало йому як фізичних, так і моральних страждань, а відтак оцінює заподіяну йому моральну шкоду у вказаному розмірі.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_12 скасувати та визнати ОСОБА_12 невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 296 КК України та виправдати за недоведеністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.
Свої апеляційні вимоги захисник мотивує тим, що оскаржуваний вирок є незаконним, ухвалений з порушенням закону про кримінальну відповідальність та істотними порушеннями кримінального процесуального закону. Вказує, що у суді першої інстанції було порушено право учасників процесу на повний, всебічний та неупереджений розгляд кримінального провадження, порушено право на справедливий суд, а тому вирок суду підлягає скасуванню на підставі неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує, що у порушення вимог ст. 374 КПК України у вступній частині вироку не зазначено найменування (номер) кримінального провадження, сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження, у резолютивній частині вироку не вказано порядок набрання вироком законної сили та порядок отримання копій вироку, не зазначено повністю реквізити речових доказів. У вироку відсутнє рішення щодо речових доказів і зокрема, щодо компакт-диску слідчого експерименту від 06.03.2020р. за участю потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_20 , компакт диску слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_21 . У вступній та резолютивній частину вироку зазначено, що ОСОБА_12 не працюючий, однак у судовому засіданні 26.10.2022р. було встановлено, що ОСОБА_12 працює менеджером ТОВ «Вісник».
Покликається, що у порушення ст. 344 КПК України при заміні захисника підозрюваного ОСОБА_12 інформація про право на відвід до відома учасників справи, зокрема, адвоката ОСОБА_11 не доводилась. Так, 24.10.2022р. відбулася заміна захисника підозрюваного ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_22 на адвоката ОСОБА_23 . Проте, право на відвід учасникам процесу, захиснику не роз'яснювалося, чим допущено порушення вимог кримінального процесуального закону. Крім того, судом не проведено заміну захисника підозрюваного відповідно до вимог ст. 54 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник вказує, що стороною обвинувачення не доведено обставин, викладених в обвинувальному акті, оскільки такі не підтверджені доказами. Покликається, що наведеним у вироку доказам суд належної правової оцінки не дав, не розкриває їх зміст та не обґрунтовує свої висновки щодо їх, належності, достовірності, допустимості та достатності, чим допустив однобічність, неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи. Згідно оскаржуваного вироку суд, дослідивши докази у даному кримінальному провадженні, фактично вибірково розглянув докази обвинувачення та формально перерахував докази на підтвердження винуватість ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, проте всупереч ст. 94 КПК України не надав усім зібраним доказам належної правової оцінки з точки зору їх належності та допустимості.
Обвинувачений ОСОБА_13 подав заперечення, у яких просить залишити без задоволення апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а оскаржуваний вирок залишити без змін. Вказує, що цивільний позов ОСОБА_6 взагалі не підлягав розгляду, з огляду на невідповідність позовної заяви вимогам закону. У судовому засіданні ОСОБА_6 зазначив про своє небажання приймати участь у судових засіданнях та відмовився від цивільного позову. Звертає увагу на заяву ОСОБА_6 від 17.12.2019р., яка наявна у матеріалах справи, про відсутність до будь кого претензій. Позов ОСОБА_6 у частині моральної шкоди не вмотивований. З приводу позовних заяв ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , то такі аналогічно не відповідають вимогам п.п. 3, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Вказує, що позовні вимоги як ОСОБА_10 , так і ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, не підтверджені жодними доказами. Крім того, і ОСОБА_10 , і ОСОБА_8 під час розгляду справи заявили, що не мають ні до кого претензій та просили цивільні позови не розглядати. З приводу вимог потерпілого ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 000 грн. зазначає, що позивачем не вказано конкретно у чому полягає моральна шкода. Зазначає, що погоджується із визначеним судом розміром морального відшкодування потерпілому ОСОБА_9 . Звертає увагу, що повністю примирився з ОСОБА_9 , і 20.11.2022р. при зустрічі з останнім передав йому 50 000 гривень, як відшкодування визначеної судом моральної та матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_9 злочином, у зв'язку із чим ОСОБА_9 у присутності свідків написав розписку про відсутність до нього будь яких претензій.
При апеляційному розгляді справи потерпілий та його представник адвокат ОСОБА_7 підтримали апеляційні скарги, подані в інтересах потерпілих, навели аналогічні доводи та просили задоволити такі. Щодо апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , то в задоволенні такої просили відомовити.
Обвинувачений ОСОБА_13 та його захисник заперечили апеляційні скарги, подані в інтересах потерпілих, з огляду на необґрунтованість таких. Просили залишити без змін оскаржуваний вирок суду. Також заперечили вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 ..
Обвинувачений ОСОБА_14 та його захисник заперечили усі подані апеляційні скарги, просили вирок залишити без змін.
Прокурор заперечив апеляційну скаргу, подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , з огляду на безпідставність такої, зазначивши про законність, обґрунтованість та вмотивованість оскаржуваного судового рішення. Також заперечив вимоги апеляційних скарг, поданих в інтересах потерпілих.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України апеляційний суд переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_14 в апеляційному порядку не оспорюється, а відтак судом апеляційної інстанції у цій частині не переглядається.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_13 та правильність кваліфікації його дій за ст. 128, ч. 2 ст. 296 КК України учасниками провадження в апеляційному порядку не оспорюється, тобто з урахування вимог ч. 1 ст. 404 КПК України у цій частині оскаржуваний вирок також апеляційним судом не переглядається.
Згідно апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 в апеляційному порядку сторона захисту оспорює доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Перевіривши оскаржуваний вирок у частині доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, колегія суддів приходить до переконання, що вирок суду ухвалений на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом першої інстанції відповідно до ст.94 КПК України в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. У вироку суду наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Колегія суддів вважає, що незважаючи на заперечення обвинуваченим ОСОБА_12 своєї вини, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини кримінального провадження, навівши такі у вироку, та прийшов до обґрунтованого висновку, про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, а саме у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб.
Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку та вірно взяв до уваги, обґрунтувавши своє рішення.
Відповідальність за ст. 296 КК України настає за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства, яка виражається у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага до суспільства має бути явною, тобто очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.
Безпосереднім об'єктом охорони, за ст.296 КК України, є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників, і полягає в дотриманні усталених правил співжиття. Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці охоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
Оцінювати порушення громадського порядку як грубе слід з урахуванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, кількості потерпілих, тривалості порушення, тощо.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, у кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Кваліфікований вид хуліганства (ч. 2 ст. 296 КК України) наявний, коли дії, передбачені ч. 1 ст. 296 КК України, вчинено групою осіб.
Згідно оскаржуваного вироку, винуватість ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, обґрунтована, зокрема, показаннями обвинувачених, потерпілих, свідків, даними проведених у справі слідчих експериментів за участю потерпілих та свідка, даними протоколів пред'явлення осіб до впізнання.
Обвинувачений ОСОБА_12 у судовому засіданні місцевого суду пояснив, що 15.12.2019р. його дівчина разом з подругами відпочивали в кафе «Танго», куди згодом прийшов і він. У вказаному закладі побачив свого давнього приятеля ОСОБА_24 , з яким він випив 100г коньяку. Вказав, що під час танцю ОСОБА_25 штовхнув його дівчину. Тоді ОСОБА_26 почав кричати до ОСОБА_24 щоб вийти на вулицю вияснити стосунки. Зазначив, що ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 були дуже п'яні. Коли зачинилось кафе він попросив свого знайомого відвезти свою дівчину додому, а сам залишився. Вказав, що ОСОБА_29 подзвонив до ОСОБА_30 , щоб той приїхав та допоміг вирішити конфлікт. Біля музичної школи він разом з ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та ОСОБА_33 зустріли ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ОСОБА_36 та почали виясняти стосунки. Розпочалася бійка, під час якої ОСОБА_26 та ОСОБА_27 впали на землю, але піднялись. Конфлікт затих, і вони вирішили піти додому, але біля магазину Прогрес, вони вирішили повернутись на місце сутички. Прийшовши побачили багато молодиків, приблизно 15 людей. Серед них були потерпілі, зокрема і ОСОБА_37 , які почали себе агресивно поводити. Ствердив, що бачив, як ОСОБА_38 вдарив ОСОБА_39 , проте не пам'ятає, чи саме від його ударів останній впав. Під час конфлікту він особисто нікого не бив, стояв збоку. Побачивши, що ОСОБА_37 лежить, одразу до нього підбігли та почали надавати допомогу, хтось побіг по воду. Вказав, що повернулись другий раз до потерпілих через те, що переживали чи з ними все гаразд, оскільки ОСОБА_33 та ОСОБА_38 їх побили. Пояснив, що раніше не був знайомий з потерпілими та обвинуваченим ОСОБА_40 ..
Обвинувачений ОСОБА_13 у судовому засідання місцевого суду, визнавши свою вину у вчинені інкримінованих йому дій, зазначив, що 15.12.2019р. він відпочивав зі своїми друзями ОСОБА_31 , ОСОБА_41 у розважальному закладі «Танго» у м. Сокаль, був там недовго та поїхав. Через деякий час вночі подзвонили його друзі та повідомили, що у них конфлікт з незнайомими хлопцями і він приїхав на допомогу під «Танго». По дорозі додому він з ОСОБА_31 та ОСОБА_41 знову зустріли біля музичної школи хлопців з якими його друзі конфліктували в «Танго», цими хлопцями виявились потерпілі ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_37 та ОСОБА_28 , які були сильно п'яні. Зазначив, що під час конфлікту та бійки між ними ОСОБА_26 та ОСОБА_42 впали на землю, але самі піднялись. Щоб не продовжувати сутичку вони пішли додому, але по дорозі по вул. Тартаківська біля магазину «Прогрес» вирішили повернутись та подивитись, в якому стані їхні нові знайомі. Повернувшись, побачили велике скупчення людей - біля 15 молодиків. Серед них були ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_37 , який ледь тримався на ногах та почав до них кричати, обзиваючи їх, за що він ( ОСОБА_13 ) вдарив ОСОБА_43 в обличчя, від чого останній впав. Зазначив, що не пригадує деталі цього побиття, оскільки пройшло багато часу. Вказав, що побачивши ОСОБА_39 лежачого на дорозі, вони підбігли та почали надавати медичну допомогу, хтось побіг по воду. Але все обійшлось, ОСОБА_37 прийшов до тями, тому вони викликали таксі. Їхні нові знайомі поїхали додому, а вони пішли по домівках. Зазначив, що раніше він не був знайомий з потерпілими.
Обвинувачений ОСОБА_14 у судовому засіданні місцевого суду, визнавши повністю свою вину у вчинені інкримінованих йому дій, зазначив, що 15.12.2019р. відпочивав разом з ОСОБА_33 та ОСОБА_31 в диско-клубі «Танго», де під час дискотеки між ОСОБА_31 та ОСОБА_44 почалась сутичка, і до них підійшла охорона. Тоді ОСОБА_27 підійшов до ОСОБА_45 , знайомого ОСОБА_24 та запропонував вийти на вулицю вияснити стосунки. Але вони цю пропозицію проігнорували. По закриттю клуба вони вийшли на вулицю та попрямували додому, і біля Кредобанку та музичної школи побачили ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , які були сильно п'яні. Між ними розгорівся конфлікт, вони почали битися, ОСОБА_27 та ОСОБА_26 впали на землю, але піднялись. Тоді він та його друзі разом з ОСОБА_46 попрямували додому, але на вулиці Тартаківська, біля магазину «Прогрес», вони вирішили повернутись на місце сутички та перевірити чи все гаразд з їхніми новими знайомими. Вказав, що перед першою сутичкою ОСОБА_39 не було, а коли вони повернулись то серед ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ОСОБА_36 побачили ОСОБА_39 , який до них образливо кричав, і між ними знову розпочалась суперечка та бійка під час якої ОСОБА_28 намагався всіх заспокоювати. Зазначив що незабаром він побачив як ОСОБА_37 лежить на дорозі, вони почали йому надавати допомогу, хтось побіг по воду. Коли ОСОБА_37 отямився хтось з них викликали таксі, їхні знайомі поїхали додому, а їхня компанія пішла по домівках. Хто вдарив ОСОБА_39 йому невідомо. Вказав, що до події він не був знайомий з ОСОБА_46 та потерпілими.
Потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні місцевого суду пояснив, що ввечері близько 23.00 год. 15.12.2019р. був на святкуванні дня народження свого знайомого в урочищі Валівка ОСОБА_47 , і опівночі він разом із ОСОБА_48 , ОСОБА_31 , ОСОБА_44 та ОСОБА_49 приїхали в дискоклуб «Танго». Повертаючись додому побачив біля музичної школи м. Сокаль, як обвинувачені ОСОБА_33 та ОСОБА_38 наносять удари в обличчя ОСОБА_50 , після чого він впав та лежав, а також ОСОБА_51 . Зазначив, що спочатку його вдарив ОСОБА_38 , але він не впав, пізніше підійшов ОСОБА_33 та завдав йому удав в голову після чого він впав на бордюр та знепритомнів. Ствердив, що під час бійки був свідок ОСОБА_52 , який все бачив. Зазначив, що напередодні події він вживав спиртне але не був п'яним. Хотів захистити потерпілих, надати їм медичну допомогу, але набили ще й його. Він був знайомий лише з ОСОБА_46 та ОСОБА_53 . Між ним та обвинуваченими не існували неприязні стосунки.
Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні місцевого суду пояснив, що 15.12.2019р. він разом з ОСОБА_44 , ОСОБА_49 , ОСОБА_26 та ОСОБА_52 відпочивали у закладі «Танго». Коли він йшов додому з ОСОБА_49 та ОСОБА_44 , то біля музичної школи в м. Сокаль обвинувачені ОСОБА_33 та ОСОБА_38 били ОСОБА_39 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 , які від нанесених ударів попадали. Ствердив, що його також хтось із обвинувачених вдарив від чого він впав, хто саме він не пам'ятає. До тями його приводив ОСОБА_54 .
Потерпілий ОСОБА_10 у судовому засіданні місцевого суду пояснив, що 15.12.2019р. в диско барі «Танго» у нього виник конфлікт з ОСОБА_46 через дівчину. Коли він йшов додому з ОСОБА_28 та ОСОБА_49 їх наздогнали обвинувачені та почали бити. Хто його бив він не пам'ятає, оскільки втратив пам'ять. У поліцію не звертався, бо думав, що обвинувачені добровільно відшкодують заподіяну шкоду. Ствердив, що раніше не був знайомий з обвинуваченими, у них не було неприязних стосунків.
Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні місцевого суду пояснив, що в ніч на 15.12.2019р., після відпочинку в урочищі Валівка разом зі своїми друзями - потерпілими по справі, всі разом поїхали на дискотеку в клуб «Танго», де розпочався конфлікт між потерпілим ОСОБА_44 та обвинуваченим ОСОБА_46 через дівчину. Приблизно о 2-3 ночі вони вийшли на вулицю і біля музичної школи їх наздогнали обвинувачені та почали їх бити. Хто кого бив він не бачив, про те казали що потерпілого ОСОБА_39 бив ОСОБА_55 . Вказав, що бачив як ОСОБА_37 впав і хтось із обвинувачених біг по воду та викликав таксі щоб завести ОСОБА_39 додому. Ствердив, що раніше він не був знайомий з обвинуваченими, у них не було неприязних стосунків.
Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні місцевого суду пояснив, що 15.12.2019р. у нього було день народження і вони відпочивали на природі в урочищі Валівка, де були хлопці та дівчина. Після 23.00год. вони поїхали в ресторан «Танго», де розпочався конфлікт між його товаришами та одним із обвинувачених, він точно не пам'ятає хто саме. Зазначив, що коли він разом з потерпілими вийшли на вулицю то в цей час за ними слідували обвинувачені, між ними розпочалася бійка. Проте хто кого бив він не пам'ятає. Пам'ятає лише як його троє товаришів лежали на дорозі .
Свідок ОСОБА_52 у судовому засіданні місцевого суду пояснив, що він 15.12.2019р. був на святкуванні дня народження в урочищі Валівка у свого товариша ОСОБА_56 . Приблизно опівночі вони поїхали в диско-клуб «Танго», де між потерпілим ОСОБА_44 та обвинуваченим ОСОБА_46 через дівчину останнього розпочався конфлікт. Приблизно 03:00год ночі він вийшов з дискотеки з ОСОБА_49 та його однокурсником, вони стали поговорити біля супермаркету АТБ, що розташований в центрі міста навпроти міської ради та побачили що приблизно за 20м від них лежать ОСОБА_28 , ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , а біля них стоять обвинувачені ОСОБА_57 , ОСОБА_33 , ОСОБА_38 , також з ними був ОСОБА_29 , який на даний час перебуває в розшуку. У цей момент підбіг ОСОБА_37 та почав кричати до обвинувачених: « ОСОБА_58 , що ви наробили…». Зазначив, що до ОСОБА_39 підійшов ОСОБА_38 , який його вдарив, але він не впав. Після чого до ОСОБА_39 підійшов ОСОБА_33 та вдарив його в голову від чого ОСОБА_37 впав на бордюр головою та знепритомнів. У цей момент обвинувачені перелякались та хтось із них побіг за водою, він у цей час підбіг до місця події та викликав таксі. Коли приїхало таксі він завіз ОСОБА_39 додому. На наступний день він взнав, що ОСОБА_37 непритомний лежить у лікарні. Вказав, що обвинувачених знає лише на вигляд.
Свідок ОСОБА_59 у судовому засіданні місцевого суду пояснив, що вночі 15.12.2019р. він їхав біля фонтана в м. Сокаль та побачив, як лежали на дорозі двоє побитих потерпілих - ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , самої бійки він не бачив.
Також висновки місцевого суду про винуватість ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення обґрунтовано даними протоколу проведення слідчого експерименту від 16.12.2019р. за участю свідка ОСОБА_21 та відеозаписом до такого, даними протоколів проведення слідчого експерименту від 06.03.2020р. за участю потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та відеозаписами до таких, згідно яких вказані особи на місці події розповідають та показують на місці як відбувались події, пов'язані із побиттям потерпілих, що вчинили четверо хлопців.
Також в основу вироку щодо доведеності вини ОСОБА_12 покладено дані протоколів пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 12.03.2020р., згідно яких потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , кожен окремо, впізнали серед пред'явлених фотознімків осіб ОСОБА_12 , як одного із хлопців, який був серед чотирьох, які підбігли до потерпілих та спричинили ушкодження.
Обґрунтовуючи висновки про винуватість ОСОБА_12 у вчинені інкримінованих йому дії, за встановлених місцевим судом обставин, суд першої інстанції вірно врахував показання усіх обвинувачених, зокрема і ОСОБА_12 , а також потерпілих та свідків щодо обставин вчинення хуліганства та участі у ньому ОСОБА_12 . Такі показання у своїй сукупності із іншими наведеними доказами, переконливо свідчать про те, що ОСОБА_12 разом із іншими обвинуваченими вчинив порушення громадського порядку, яке мало триваючий характер у нічний час. Вірно враховано те, що конфлікт розпочався ще у розважальному закладі через дівчину обвинуваченого ОСОБА_12 , яку штовхнув потерпілий ОСОБА_10 , та продовжився після закриття бару у громадському місці, а саме у центрі міста Сокаль, відбувався у присутності значної кількості осіб та привернув їхню увагу.
Крім цього, оцінюючи досліджені докази у сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірно висновку, що у даному випадку, мало місце вчинення кримінального правопорушення групою осіб без попередньої змови, адже створення групи відбулось спонтанно, ситуативно, безпосередньо перед його вчиненням, не всі учасники групи були між собою знайомі, і діючи як співвиконавці, деякі учасники групи долучитися до скоєння кримінального правопорушення та до інших співвиконавців пізніше.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вищенаведені у сукупності докази, які обґрунтовано враховано місцевим судом та покладено в основу обвинувального вироку повністю доводять винуватість ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Всупереч апеляційним доводам захисника, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, які судом першої інстанції встановлені повно.
Колегія суддів вважає, що вказані докази є належним, допустимими та достатніми для доведеності ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, за наведених у вироку суду обставин.
При апеляційному розгляді не підтвердились апеляційні доводи захисника про те, що місцевий суд не дав правової оцінки дослідженим доказам, а покликаючись у скарзі на вибірковість у розгляді доказів обвинувачення, захисник не зазначив які конкретно докази не були розглянуті місцевим судом.
Колегія суддів визнає неспроможними апеляційній доводи захисника про не вирішення місцевим судом питання про долю речових доказів, зокрема щодо компакт-диску слідчого експерименту від 06.03.2020р. за участю потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_20 , компакт - диску слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_21 , оскільки вказані компакт-диски, на яких містяться відеозаписи проведених слідчих експериментів, є невід'ємними частинами протоколів цих слідчих дій. Даних про те, що ці компакт-диски визнано речовими доказами матеріали кримінального провадження не містять.
Відсутність у вироку покликання на номер кримінального провадження, не зазначення усіх сторін кримінального провадження та учасників судового провадження, які і не зазначення порядку набрання вироком законної сили та порядку отримання копії такого, на переконання колегії суддів не є істотними порушеннями вимог КПК України, та не впливають на доведеність вини ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
З приводу зазначення у вироку про те, що ОСОБА_12 не працює, як покликається захисник в апеляційній скарзі, колегія суддів враховує, що згідно матеріалів справи ОСОБА_12 не працює. У останньому судовому засіданні 26.10.2022р. ОСОБА_12 повідомив, що на даний час працює у ТОВ «Вісник», однак жодних доказів на підтвердження цього факту не представив.
Щодо апеляційних доводів захисника про те, що судом не проведено заміну захисника обвинуваченого ОСОБА_12 відповідно до вимог ст. 54 КПК України, а також що після заміни захисника, останньому не було роз'яснено право на відвід учасникам процесу, колегія суддів враховує наступне.
Згідно матеріалів справи захист інтересів обвинуваченого ОСОБА_12 здійснював адвокат ОСОБА_22 21.06.2022р. обвинувачений ОСОБА_12 подав клопотання про тимчасове припинення розгляду справи, оскільки його захисник ОСОБА_22 перебуває на службі у ЗСУ (т.2, арк. 50). Після подачі вказаного клопотання судові засідання відкладались за клопотаннями учасників судового провадження, а 14.09.2022р. обвинувачений подав заяву, у якій просив розгляд справи проводити за відсутності його захисника ОСОБА_22 , вказавши, що захист своїх інтересів бере на себе (т.2 а.с. 59). Водночас 24.10.2022р. обвинувачений ОСОБА_12 уклав договір про надання правової допомоги з новим адвокатом - ОСОБА_11 , що підтверджується наявним у справі ордером № 1030733 від 24.10.2022р. (т.2 а.с. 80).
Адвоката ОСОБА_11 , який набув статус захисника обвинуваченого ОСОБА_12 з 24.10.2022р., приймав участь лише у останньому судовому засіданні - 26.10.2022р., де головуючим було оголошено про зміну захисника ОСОБА_12 . У даному судовому засіданні, місцевий суд, з'ясувавши про відсутність у учасників процесу заперечень, доповнень та зауважень щодо доказів, клопотань, провів судові дебати, надав обвинуваченим останнє слово та видалився у нарадчу кімнату.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів встановила, що попередній захисник ОСОБА_12 по об'єктивних причинах вибув із процесу, жодних обмежень чи перепон у реалізації права на захист обвинуваченому ОСОБА_12 у справі не створювалось, і ОСОБА_12 був абсолютно вільним у виборі захисника, а адвокат ОСОБА_11 був допущений у справу як захисник на підставі документально підтверджених повноважень, ознайомився з матеріалами справи та мав можливість у судовому засідання заявляти клопотання.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при здійсненні судового провадження місцевий суд забезпечив реалізацію прав обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника ОСОБА_11 .
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_11 не містить правових підстав для скасування оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_12 , оскільки при апеляційному розгляді не знайшли свого підтвердження наведені захисником доводи, зокрема, щодо порушень закону про кримінальну відповідальність, істотних порушень кримінального процесуального закону, неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, у частині доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_12 .
Відтак апеляційна скарга захисника ОСОБА_11 до задоволення не підлягає.
Перевіривши доводи апеляційної скарги адвокат ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 щодо невідповідності призначеного обвинуваченому ОСОБА_13 покарання та вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 у частині моральної шкоди колегія суддів приходить до таких висновків.
В силу вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.
Колегією суддів не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_13 звільнено від відбування покарання з випробуванням із порушенням визначених загальних засад, та чи що покарання є м'яким.
Згідно матеріалів справи суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_13 покарання у повній мірі враховану ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчинених ним кримінальних правопорушень та їх характер, наслідки вчиненого, дані про особу винного, який вину визнав повністю, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, не перебуває на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах, наявність обставин, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття та молодий вік обвинуваченого, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Ураховуючи встановлене, призначене ОСОБА_13 покарання у межах інкримінованих йому статей, із призначенням остаточного покарання на підставі ст. 70 КК України, на переконання колегії суддів у повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до правильного висновку про можливість звільнення ОСОБА_13 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_13 є суспільно небезпечною особою, і вчинення ним вперше кримінальних правопорушень, які віднесено законом до нетяжких злочинів, з урахування його ставлення до скоєного, та інших конкретних обставин справи у сукупності із даними про особу винного дають обґрунтовані підстави вважати, що виправлення і перевиховання ОСОБА_13 можливе без його ізоляції від суспільства, із звільненням його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж двохрічного іспитового строку із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Також, колегія суддів враховує, що згідно долученої обвинуваченим ОСОБА_13 до заперечень, які 28.12.2022р. надійшли на адресу апеляційного суду, копії розписки потерпілого ОСОБА_9 , то останньою стверджується, що на даний час обвинувачений ОСОБА_13 відшкодував потерпілому ОСОБА_9 50000 грн., що було визначено оскаржуваним вироком до стягнення із ОСОБА_13 на користь ОСОБА_9 (30000 матеріальної шкоди та 20000 моральної шкоди).
Отже, покарання обвинуваченому ОСОБА_13 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, таке покарання у повній мірі відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості призначення покарання.
Щодо вирішення судом першої інстанції позову потерпілого ОСОБА_9 у частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_13 моральної шкоди, колегія суддів враховує наступне.
Згідно позовних вимог потерпілого ОСОБА_9 , останній вказує, що діями обвинуваченого ОСОБА_13 йому спричинено моральну шкоду, яка оцінена потерпілим у розмірі 400 000 грн., і саме такий розмір морального відшкодування підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_13 на його користь.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевим судом з належною повнотою враховано характер вчиненого ОСОБА_13 правопорушення та ступінь його вини, конкретні обставини кримінального провадження, характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого, тривалість його лікування, час, необхідний для відновлення стану здоров'я, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_9 , а відтак рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог потерпілого у частині моральної шкоди та ухвалення рішення про стягнення з ОСОБА_13 на користь потерпілого ОСОБА_9 20 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди ґрунтується на вимогах закону, і таке прийнято з урахуванням засад розумності та справедливості.
Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог представника потерпілого про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_13 на користь потерпілого ОСОБА_9 моральної шкоди у розмірі 400 000 грн.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 не містить правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного вироку, а тому така до задоволення не підлягає.
Перевіривши доводи апеляційних скарги потерпілого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з приводу поданих у справі цивільних позовів потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 колегією суддів встановлено таке.
Згідно матеріалів справи потерпілий ОСОБА_6 до початку розгляду справи місцевим судом подав цивільний позов до обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 про стягнення з кожного обвинуваченого по 50 000 грн. моральної шкоди (т.1, а.с. 78-79). Аналогічні цивільні позови було подано потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_8 (т.1, а.с. 80-81, 82-83).
Згідно оскаржуваного вироку, місцевий суд викладаючи показання потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 зазначив, що вказані потерпілі просили залишити без розгляду їх позовні вимоги до обвинувачених.
При цьому, резолютивна частина вироку не містить жодного рішення місцевого суду щодо цивільних позовів потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .
Водночас, колегією суддів встановлено, що під час судового провадженні у суді першої інстанції потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 відмовились від позовних вимог не щодо усіх обвинувачених, і така відмова стосувалась лише щодо обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_12 .
Так, згідно звукозапису судового засіданні від 09.11.2020р. потерпілий ОСОБА_10 та ОСОБА_8 свої цивільні позови підтримали.
Згідно наявних у матеріалах справи заяв потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_6 від 05.07.2021р., останні просили проводити розгляд справи за їх відсутності, за участі їх представника, та зазначили що позиції щодо міри покарання та цивільного позову покладають на адвоката (т.1, а.с. 173, 174).
Згідно заяви представника усіх потерпілих - адвоката ОСОБА_7 від 14.09.2022р., останній просив суд позовні вимоги відносно обвинуваченого ОСОБА_12 залишити без розгляду (т.2 а.с. 61). Крім цього адвокат ОСОБА_7 подав заяву від 14.09.2022р. про залишення без розгляду позовних вимог щодо обвинуваченого ОСОБА_14 (т.2 а.с. 76).
У подальшому адвокат ОСОБА_7 , як представник усіх потерпілих у справі, подав заяву від 26.10.2022р., у якій, зокрема зазначив, що цивільні позови потерпілих відносно обвинуваченого ОСОБА_13 просить задоволити у повному обсязі (т.2, а.с. 94).
Таким чином, апеляційні доводи потерпілого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про безпідставне не вирішення судом цивільних позовів потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_13 підтверджено матеріалами справи.
Водночас, апеляційні вимоги потерпілого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про задоволення таких позовних вимог потерпілих судом апеляційної інстанції та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_13 на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 моральної шкоди на даному етапі не підлягають до задоволення, оскільки такі цивільні позови не були предметом розгляду суду першої інстанції.
Ураховуючи встановлене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_10 підлягають до часткового задоволення.
Так, оскільки судом першої інстанції не було вирішено заявлені у справі цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , підтримані потерпілими у частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_13 , колегія суддів вважає за необхідне прийняти рішення про направлення вказаних цивільних позовів потерпілих на новий розгляд у суд першої інстанції у порядку цивільного судочинства, залишивши при цьому оскаржуваний вирок суду щодо обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_10 задовольнити частково.
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 залишити без задоволення, а вирок Сокальського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 - без змін.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_13 направити на новий розгляд у суд першої інстанції у порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: