Справа № 466/8574/22 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.
Провадження № 33/811/63/23 Доповідач: Белена А. В.
08 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.,
з участю особи, яку звільнено від адміністративної відповідальності
ОСОБА_1
представника- адвоката Водопийко Х.Т.,
апелянта - ОСОБА_2 ,
представника- адвоката Палєй Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 22.11.2022 року,
встановив :
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 22.12.2022 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, неодруженого, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ 911789 від 26.10.2022 року, гр. ОСОБА_1 26.09.2022 року близько 21:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сімейний конфлікт, а саме: ображав нецензурними словами свою сестру гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на зауваження не реагував, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Таким чином, гр. ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
На постанову судді Стрелецька Наталія Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову; прийняти нову постанову, якою визнати виним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Апелянт свої апеляційні вимоги мотивує тим, що вважає постанову незаконною, оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного рішення по суті справи. Стверджує, що дії по фіксації відеозапису долученого до матеріалів справи є елементом психологічного насильства, оскільки саме зйомка робилась зацікавленою особою не з метою фіксації конфлікту, а з метою використання його як доказ в досягненні його цілей по житлових спорах в інших судах.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та виступ її представника - адвоката Палєй Ю.А. про задоволення апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_1 та виступ його представника - адвоката Водопийко Х.Т., який апеляційну скаргу заперечила і просила постанову судді залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення; чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Дані вимоги Закону суддею першої інстанції в повному обсязі дотримані.
Судове рішення про закриття справи щодо ОСОБА_1 за ч 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п.7 ст. 247 КУпАП є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, яка ставиться ОСОБА_1 у провину, правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ 911789 від 26.10.2022 року, гр. ОСОБА_1 26.09.2022 року близько 21:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сімейний конфлікт, а саме: ображав нецензурними словами свою сестру гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на зауваження не реагував, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Таким чином, гр. ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Разом з тим, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, в такому не конкретизовано суть адміністративного правопорушення, не вказано, яке саме насильство та в чому воно проявилось з боку ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 , відсутні докази щодо завдання шкоди психологічному здоров'ю останній.
При цьому не конкретизовано яка шкода заподіяна діями ОСОБА_1 , хоча це прямо випливає з диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Тобто фактично об'єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.
Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов правильного висновку, що докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру стосовно ОСОБА_2 , правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, у справі відсутні.
Щодо доводів апеляційної скарги про те що, долучений диск до матеріалів справи є елементом психологічного насильства, то такі не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки відеозапис подій 26.09.2022року, зроблений ОСОБА_1 і долучений до матеріалів справи повністю відповідає висновку суду.
Згідно з роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. за №9«Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
У відповідності до положень ч.1 ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
На переконання апеляційного суду, суддя відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи, та дійшов правильного висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги під час апеляційного розгляду підтвердження не знайшли, а тому є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.
З урахуванням наведеного, постанова судді першої інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 22.12.2022 року, щодо ОСОБА_1 , за ч.1 ст. 173-2 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА