Справа № 454/851/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/530/22 Доповідач: ОСОБА_2
20 лютого 2023 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 із наступними змінами та доповненнями на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 04 травня 2022 року щодо ОСОБА_7 ,
з участю: прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 04 травня 2022 року, з урахуванням ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 10 травня 2022 року, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України, та призначено йому покарання: за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень; за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно оскаржуваного вироку суду, обвинувачений ОСОБА_7 05.04.2022 року під час проходження прикордонного контролю, перебуваючи в міжнародному пункті пропуску для пішого переходу «Угринів - Долгобичів» що за адресою: с. Угринів Червоноградського району Львівської області, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, діючи умисно з метою звільнення від призову на військову службу у зв'язку із загальною мобілізацією по причині введення на території України воєнного стану, будучи особою, яка підлягає загальній мобілізації, надав працівнику ДПСУ ОСОБА_9 , завідомо підроблену довідку військово-лікарської комісії №13/306 від 01.04.2022, видану на ім'я ОСОБА_7 в якому були проставлені реквізити та печатка Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , реквізити та підпис голови ВЛК ОСОБА_10 , реквізити на підпис секретаря ВЛК ОСОБА_11 , згідно якої ОСОБА_7 01.04.2022 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, при цьому така довідка черкаським обласним ТЦК та СП не видавалась та не посвідчувалась, чим використав завідомо підроблений документ.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
Окрім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_7 в мережі «телеграм» надав невстановленій досудовим розслідуванням особі власні анкетні дані, після чого ця особа із нанесенням реквізитів « ІНФОРМАЦІЯ_3 у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці за допомогою відповідної комп'ютерної техніки та інших засобів виготовила підроблений офіційний документ - довідку військоволікарської комісії №13\306 від 01.04.2022 ім'я ОСОБА_7 внісши до нього завідомо недостовірні відомості щодо непридатності до військової служби із виключенням з військового обліку ОСОБА_7 , а також нанесла печатку із написом Міністерство оборони України « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Зазначений підроблений офіційний документ ОСОБА_7 отримав близько 10.00 год. 05.04.2022 у м. Ковель.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у пособництві в підробленні іншого офіційного документа, яке видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи і який надає права та звільняє від обов'язку, з метою його використання, а саме у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України.
На цей вирок захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просить у порядку ст.417 КПК України встановити обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасувати оскаржуваний вирок та закрити дане кримінальне провадження.
Свої апеляційні вимоги захисник мотивує тим, що оскаржуваний вирок був ухвалений з істотним порушенням кримінального процесуального закону та з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що у матеріалах кримінального провадження є заява обвинуваченого на ім'я прокурора ОСОБА_12 від 27.04.2022р. щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, підписана обвинуваченим у присутності захисника, адвоката ОСОБА_13 . Згідно вказаної заяви ОСОБА_7 підписався під тим, що він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та ознайомлений обмеженням права на апеляційне оскарження вироку відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України.
Водночас, як покликається захисник, підставою для оскарження вказаного вироку суду є порушення з боку дізнавача та прокурора ч. 2 ст. 302 КПК України. Захисник стверджує, що обвинувачений ОСОБА_7 не давав добровільну згоду на здійснення його захисту адвокатом ОСОБА_13 , натомість підписав заяву, датовану 27.04.2022р. під фізичним і психологічним примусом з боку дізнавача. Також, ОСОБА_7 ніколи до цього не був знайомий з адвокатом ОСОБА_13 , він познайомився з ним цього ж дня, 27.04.2022р., тобто цього адвоката познайомив з обвинуваченим дізнавач. Вказує, що обвинувачений піддався психологічному тиску дізнавача та адвоката ОСОБА_13 , нічого не розуміючи в галузі права, та підписав вказану заяву, не розуміючи її змісту та наслідків.
Захисник стверджує, що у порушення вимог КПК України дізнавачем (прокурором) не були роз'яснені підозрюваному ОСОБА_7 зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також, що найголовніше, дізнавач (прокурор) не впевнилися в тому, що згода підозрюваного ОСОБА_7 на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні була добровільною, адже ніякої добровільної згоди ОСОБА_7 не було, адвокат був йому наданий поліцейським, що окрім порушення ч. 2 ст. 302 КПК України також являє собою порушення ст. 59 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Однак, у даному випадку ОСОБА_7 не був вільним у виборі захисника своїх прав.
Крім цього, захисник покликається, що у резолютивній частині оскаржуваного вироку обвинуваченому призначено за ч.4 ст.358 КК України покарання у виді штрафу, визначеного судом у розмірі, що є більшим від максимального розміру штрафу, передбаченого санкцією цієї статті.
13.02.2023р. на адресу апеляційного суду від захисника ОСОБА_6 надійшли доповнення (зміни) до поданої ним апеляційної скарги, у який захисник просить скасувати оскаржуваний вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
У таких доповненнях (змінах) до апеляційної скарги захисник покликається на те, що у адвокат ОСОБА_13 не здійснював реальний захист ОСОБА_7 , а перебував у змові із слідчим. Стверджує, що у адвоката ОСОБА_13 були відсутні повноваження захисника, а тому його підпис у заяві обвинуваченого від 27.04.2022р. є недійсним. Звертає увагу, що в ордері адвоката ОСОБА_13 у графі «назва органу, у якому надається правова допомога» вказано Головне управління національної поліції України у Львівській області, однак заява про визнання винуватості, була підписана обвинуваченим та адвокатом ОСОБА_13 у приміщенні Сокальського відділу Червоноградської окружної прокуратури та адресувалась прокурору вказаної прокуратури ОСОБА_14 , а досудове слідство у формі дізнання здійснювалось дізнавачами сектору дізнання відділу поліції № 2 Червоноградського районного ВП ГУНП у Львівській області. При цьому, звертає увагу, що такий орган як Головне управління національної поліції України у Львівській області не існує, а є орган Головне управління Національної поліції у Львівській області.
Отже, наявний у матеріалах справи ордері адвоката ОСОБА_13 на захист ОСОБА_7 не дозволяв адвокату здійснювати захист ОСОБА_7 у ВП № 2 Червоноградського районного ВП ГУНП у Львівській області, а також підписувати заяву ОСОБА_7 про визнання винуватості у приміщенні Сокальського відділу Червоноградської окружної прокуратури. Тобто, фактично така заява, за відсутності уповноваженого захисника, була підписана лише ОСОБА_7 , що суперечить вимогам ч.3 ст. 302 КПК України.
Вказує, що після встановлення відсутності документів на підтвердження повноважень захисника ОСОБА_13 як захисника ОСОБА_7 місцевий суд повинен був повернути обвинувальний акт прокурору.
До вказаних доповнень долучено письмові пояснення ОСОБА_7 від 10.02.2023р., у яких обвинувачений вказує, що повністю підтримує апеляційну скаргу захисника з усіма доповненнями, просить її задоволити, скасувати оскаржуваний вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Також ОСОБА_7 просить проводити апеляційний розгляд без нього, оскільки він не має грошей щоб доїхати до Львова.
При апеляційному розгляді справи захисник підтримав апеляційну скаргу із наступними змінами та доповненнями, уточнивши, що просить скасувати вирок на призначити новий розгляд у суді першої інстанції, навівши аналогічні мотиви та просив таку задоволити.
Прокурор заперечив апеляційну скаргу захисника із доповненнями, з огляду на законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку суду.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно із вимогами ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_7 у повній мірі відповідає вимогам даної норми закону.
Відповідно до ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Згідно матеріалів справи обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022142310000045 від 06.04.2022р. про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.4 ст.358, ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України, було направлено згідно супровідного листа прокурора до Сокальського районного суду Львівської області для розгляду такого у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні.
До вказано обвинувального акта долучено заяву обвинуваченого ОСОБА_7 від 27.04.2022р. про беззаперечне визнання останнім вини у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.4 ст.358, ч.5 ст.27 - ч.1 ст.358 КК України, згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно ч. 2 ст. 302 КПК України, згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні та згоду на призначення покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с. 7-8).
Дана заява засвідчені підписом захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_13 , який підтвердив добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_7 , його згоду із встановленими у результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
Апеляційні доводи захисника про те, що права ОСОБА_7 на досудовому слідстві були порушені через те, що він був позбавлений права самостійно, вільно вибирати захисника для захисту свої прав, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки такі спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Так, у матеріалах кримінального провадження наявний договір про надання правової допомоги № 30 від 27.04.2022р., укладений між ОСОБА_7 та Адвокатським об'єднанням «Леріон» в особі керуючого партнера ОСОБА_15 (а.с. 52-53). Згідно наявного ордеру на надання правничої (правової) допомоги, виданого Адвокатським об'єднанням «Леріон», для захисту інтересів ОСОБА_7 було визначено адвоката ОСОБА_13 (а.с. 55).
Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 самостійно залучив захисника для захисту своїх інтересів у даному кримінальному провадженні, і жодних обмежень щодо реалізації свого права на захист обвинувачений не мав.
Дані про те, що під час досудового слідства на ОСОБА_7 вчинявся будь який тиск з боку представників органу досудового слідства, чи його захисника, матеріали кримінального провадження не містять. Згідно матеріалів справи ОСОБА_7 жодних заяв, скарг з цього приводу не подавав.
Не були представлені такі дані і під час розгляду справи в апеляційному порядку.
Покликання захисника на те, що повноваження адвоката ОСОБА_13 були неналежними, оскільки в ордері адвоката ОСОБА_13 у графі «назва органу, у якому надається правова допомога» вказано Головне управління національної поліції України у Львівській області, однак заява про визнання винуватості, була підписана обвинуваченим та адвокатом ОСОБА_13 у приміщенні Сокальського відділу Червоноградської окружної прокуратури та адресувалась прокурору вказаної прокуратури ОСОБА_14 , а досудове слідство у формі дізнання здійснювалось дізнавачами сектору дізнання відділу поліції № 2 Червоноградського районного ВП ГУНП у Львівській області, колегія суддів не приймає до уваги.
Відповідно до ст. 50 КПК України повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018р. (справа № 9901/736/18, провадження № 11-989заі18), виходячи зі змісту ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.
Тобто, ордер є документом, який лише посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, тоді як увесь обсяг повноважень адвоката діяти від імені клієнта обумовлюється предметом договору про надання правової допомоги та колом визначених в ньому повноважень адвоката.
Згідно зазначеного вище договору про надання правової допомоги № 30 від 27.04.2022р., укладеного між ОСОБА_7 та Адвокатським об'єднанням «Леріон» в особі керуючого партнера ОСОБА_15 , дане адвокатське об'єднання зобов'язано здійснювати захист прав, свобод і законних інтересів Клієнта у кримінальному провадженні (п.2.1.2), тощо. У п. 2.3 вказаного договору визначено, що адвокатське об'єднання для виконання даного договору наділено Клієнтом такими повноваженнями: складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи, підписувати та подавати їх, бути присутнім під час їх розгляду та давати пояснення, тощо. Крім цього відповідно до п.2.5 даного договору про надання правової допомоги адвокатське об'єднання має право залучати до виконання цього договору інших адвокатів на договірних засадах, тощо.
Таким чином, ОСОБА_7 , уклавши цей договір про надання правової допомоги, уповноважив адвокатське об'єднанням «Леріон» здійснювати захист його інтересів у кримінальному провадженні у цілому, про що свідчить зміст даного договору.
Відтак, ордер, виданий адвокатським об'єднанням «Леріон», згідно якого для захисту інтересів ОСОБА_7 було визначено адвоката ОСОБА_13 , лише посвідчує повноваження цього конкретного адвоката, а обсяг цих повноважень був обумовлений предметом договору про надання правової допомоги та колом визначених в ньому повноважень адвокатського об'єднання.
За таких обставин, той факт, що в ордері адвоката ОСОБА_13 у графі «назва органу, у якому надається правова допомога» не вказано чітко органу досудового розслідування, однак зважаючи на наявність у адвокатського об'єднання повноважень здійснювати захист інтересів ОСОБА_7 у кримінальному провадженні у цілому, відсутні підстави вважати, що адвокат ОСОБА_13 не мав повноважень на здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні.
Тим більше, що у матеріалах справи наявний не лише ордер адвоката ОСОБА_13 , а і сам договір про надання правової допомоги № 30 від 27.04.2022р., укладений між ОСОБА_7 та Адвокатським об'єднанням «Леріон» в особі керуючого партнера ОСОБА_15 .
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні відсутні жодні обставини, які б ставили під сумнів засвідчені особисто ОСОБА_7 , за участю його захисника, у своїй заяві від 27.04.2022р. беззаперечне визнання ним вини у вчиненні інкримінованих кримінальних проступків, згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно ч. 2 ст. 302 КПК України, згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні та згоду на призначення йому відповідного покарання.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано, відповідно до вимог ст.ст. 381, 382 КПК України, розглянув обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022142310000045 від 06.04.2022р. про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.4 ст.358, ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України, у спрощеному порядку, без проведення судового розгляду в судовому засідання, за відсутності учасників судового провадження.
Всупереч апеляційним доводам захисника, за наслідками апеляційного перегляду істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
З приводу апеляційних доводів захисника про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у тому, що у резолютивній частині оскаржуваного вироку обвинуваченому призначено за ч. 4 ст. 358 КК України покарання у виді штрафу у розмірі, який є більшим від максимального розміру штрафу, передбаченого санкцією цієї статті, колегією суддів встановлено таке.
Санкцією ч.1 ст.358 КК України передбачено покарання у виді штрафу у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Санкцією ч.4 ст.358 КК України передбачено покарання у виді штрафу у розмірі до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно мотивувальної частини оскаржуваного вироку місцевий суд визначив призначити ОСОБА_7 покарання у межах санкцій ч.4 ст.358, ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України із призначенням йому у порядку ст.70 КК України остаточного покарання у виді штрафу.
Згідно резолютивної частині оскаржуваного вироку місцевий суд призначив ОСОБА_7 за ч.4 ст.358 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також на підставі ст.70 КК України призначив обвинуваченому остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 10.05.2022р. в оскаржуваному вироку виправлено описку, а саме ухвалено абзац перший та другий резолютивної частини вироку викласти наступним чином: « ОСОБА_7 :
- визнати винуватим за ч.4 ст.358 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.; визнати винуватим за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.».
Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання вироком Сокальського районного суду Львівської області від 04 травня 2022 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 10 травня 2022 року, відповідає вимогам КК України.
Колегією суддів не встановлено підстав для скасування оскаржуваного вироку, та закриття кримінального провадження, а також призначення нового розгляду у суді першої інстанції, як покликається захисник у доповненнях (змінах) до поданої апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування оскаржуваного вироку, а відтак така до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 із наступними змінами та доповненнями залишити без задоволення, а вирок Сокальського районного суду Львівської області від 04 травня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді: