Рішення від 12.12.2022 по справі 160/15473/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року Справа № 160/15473/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

05.10.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до Дніпровської митниці, поданий представником позивача - адвокатом Сергєєвою Маєю Шаукатівною, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110150/2022/000016/1 від 15.04.2022 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що надані Позивачем митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені Відповідачем розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, щодо обґрунтованості застосування митним органом другорядного методу (резервного методу) визначення митної вартості придбаного позивачем товару відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, позивачем вказано, що у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів не навів жодного пояснення щодо застосування цін згідно зазначених у рішенні митних декларації та зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

На думку позивача, Дніпровська митниця не навела жодного доводу з якого декларант не міг застосувати визначення митної вартості за ціною договору та безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості придбаного позивачем оминувши інші другорядні (попередні) методи, які один за одним повинні застосовуватися при визначенні ціни ввезеного товару на митну територію України, які передують резервному.

Крім цього, в адміністративному позові було зазначено, що ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» у зв'язку з розглядом справи в суді (на день подання позову до суду) несе судові витрати у розмірі 12744,37 грн. (5744,37 грн. - судового збору та 7000 грн. - витрати на правничу допомогу. При цьому, позивачем звернута увагу, що гонорар адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не потребує надання детального опису робіт.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

За інформацією КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 12.10.2022 надіслано одержувачу - АБ «Майя Сергєєва та партнери» за допомогою підсистеми «Електронний суд» в його електронний кабінет. За даними КП «ДСС» копію адміністративного позову 05.10.2022 надіслано одержувачу - Дніпровській митниці за допомогою підсистеми «Електронний суд» в його електронний кабінет, а копію ухвали про відкриття провадження - 12.10.2022 о 19:33, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву до 28.10.2022.

20.10.2022 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про продовження процесуального строку, наданого ухвалою від 10.10.2022 для підготовки відзиву на позов ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ», та направити на адресу Дніпровської митниці копію позовної заяви з доданими до неї документами.

21.10.2022 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло повідомлення про відсутність матеріалів в адміністративній справі, відповідно до якого заявник просив направити на адресу Дніпровської митниці копію позовної заяви з доданими до неї документами та продовжити строк, наданий ухвалою від 10.10.2022 для підготовки відзиву на позов ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ», яке обгрунтоване тим, що за технічних причин адміністративний позов та додатки до нього у підсистемі Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) відсутні, що унеможливлює підготовку відзиву на позов у строк, визначений в ухвалі суду від 10.10.2022.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 клопотання представника відповідача про продовження строку на по.дання відзиву в адміністративній справі №160/15473/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено; продовжено Дніпровській митниці строк на надання відзиву на позов, встановлений ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2022; встановлено Дніпровській митниці строк на подання відзиву на позов протягом 15-ти днів з дня отримання копії позовної заяви з доданими до неї матеріалами.

За даними КП «ДСС» копію означеної ухвали надіслано учасникам справи за допомогою підсистеми «Електронний суд» в їх електронні кабінети 24.10.2022, про що свідчать матеріали справи.

11.11.2022 від Дніпровської митниці через «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що за результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою аналізу ризиків зґенеровано обов'язкові форми контролю за ЕМД від 15.04.2022 №UA110150/2022/003921: 105-2 - Контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 - Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ).

Відповідач посилається на те, що з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Декларантом 15.04.2022 було повідомлено митницю, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару, задекларованого за ЕМД №иА110150/2022/003921 від 15.04.2022 надати у 10-денний термін немає можливості. Декларантом додаткових документів для спростування виявлених невідповідностей та розбіжностей не надано.

На думку відповідача, враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД №иА110150/2022/003921 від 15.04.2022, відмова декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, а саме експедиторської винагороди, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 МКУ, п.6 ст.54 МКУ. Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості.

30.11.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем підтримано та додатково обґрунтовано аргументи позовної заяви.

Разом із відповіддю на відзив представником подано до суду клопотання про поновлення процесуального строку на її подання, яке обґрунтоване тим, наданий судом 5-дений строк був недостатнім для підготовки відповіді на відзив, в тому числі через перебої зі світлом, ракетне ураження м.Дніпро та був несуттєво пропущений через поважні причини.

Вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В силу вимог частини 2 статті 159 КАС України заявою по суті справи є, зокрема, відповідь на відзив.

Частинами 1 та 3 статті 163 КАС України встановлено, що у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дасть змогу позивачу підготувати свої пояснення, міркування та аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Статтею 121 КАС України визначені порядок та підстави поновлення та продовження процесуальних строків, відповідно до частини 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч.4 ст.121 КАС України).

За приписами частини 5 статті 121 КАС України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Суд враховує, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022 (далі - Указ №133/22), затвердженого Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України №2212-IX від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №259/2022 від 18.04.2022 (далі - Указ №259/22), яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №341/2022 від 17.05.2022 (далі - Указ №341/2022), затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 року строком на 90 діб.

Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX затверджено Указ Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Крім того, частиною 3 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Суд звертає увагу, що екстрені відключення електропостачання побутових та інших споживачів та запровадження графіків погодинних відключень, в тому числі й на території міста Дніпра та Дніпропетровської області, через масовані ракетні удари російської федерації по об'єктам критичної інфраструктури України, є загальновідомими та не потребують окремого доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд зазначає, що введення воєнного стану на території України та екстрені відключення від електропостачання побутових та інших споживачів та запровадження графіків погодинних відключень, в тому числі й на території Дніпропетровської області, через масовані ракетні удари російської федерації по об'єктам критичної інфраструктури України, є поважними причинами пропуску позивачем строку для подання відповіді на відзив.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника позивача та поновлення позивачеві строку на подання відповіді на відзив.

В ході судового розгляду відповідач правом на подання заперечень не скористався.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (код ЄДРПОУ 38524231) зареєстровано як юридична особа 26.03.2013, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №14451020000001710.

Видами діяльності позивача є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.75 Оптова торгівля хімічною продукцією; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 13.96 Виробництво інших текстильних виробів технічного та промислового призначення; 13.99 Виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у; 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (Покупець) та компанією HANGZHOU XINHONGSEN TEXTILE CO. LTD (Китай; Продавець) укладено контракт від 01/10.2020 №ADF/HX2020, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує тканини, в подальшому «Товари», згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних Проформах-інвойсах або Інвойсах до цього Контракту (п.1.1).

Пунктом 1.2. Контракту передбачено, що товар, що поставляється, має бути поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Проформа-інвойсах або Інвойсах і Додатках до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною.

Ціни товарів вказуються в Проформах-інвойсах або Інвойсах і включають в себе вартість Товарів, упаковки, тари, маркування, товаросупровідних документів, зазначених в п.4.9 нього Контракту, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного міст призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати по митному оформленню товарів в країні Продавця (п.2.1 Контракту).

За умовами п.2.2. Контракту ціни на товар розуміються на умовах обумовлених в Проформах-інвойсах або Інвойсах, відповідно до умов Інкотермс 2010.

Умови оплати вказуються в інвойсах на кожну окрему поставку товару і є невід'ємною частиною даного контракту (п.3.2. Контракту).

Згідно комерційного інвойсу №CK-N03 від 19.12.2021 Сторони погодили умову поставки товару «текстильні матеріали» в асортименті та кількості загальною вартість 57952,92 USD; умови поставки - FОВ SHANGHAI; умови оплати - 12 від митного оформлення.

ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» через митного брокера ФОП ОСОБА_1 до митного контролю та митного оформлення подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UA110150/2022/003921 (далі - ЕМД) на товар №1: «Пофарбована такнинаполотняного переплетення, повністю виготовлена з поліефірних комплексних текстурованих ниток, не має ворсу, покриття, армування або просочення, яке сприймається не озброєним оком, щільність 90 +/-1, 90+/-1, 81+/-1, 81+/-1, 81+/-1, 84+/-1, 80+/-1, 79+/-1, 80+/-1, 80+/-1, 80+/-1, 81+/-1, 78+/-1, 84+/-1, 81+/-1, 78+/-1, 80+/-1 гр./м.кв. відповідно: 100%POLYESTER MINIMATT: арт. 14-1112 - 9815,00 м.п., арт. 15-1220 - 13823,00 м.п., арт. 15-4101 - 20809,00 м.п., арт. 17-1322 - 14882,00 м.п., арт. 18-4005 - 19978,00 м.п., арт. 19-1111 - 14826,00 м.п., 100% POLYESTER GABARDINE: арт. 15-4101ТРХ HIGH RISE - 10173,00 м.п.» на умовах поставки FОВ - CN SHANGHAI (графа 20), до якої на підтвердження митної вартості товару 57 952,92 USD позивачем надано (графа 44):

- Контракт №АDF/НХ2020 від 01.10.2020 року;

- Комерційний інвойс СК-Т03 від 19.12.2021 року;

- Переклад комерційного інвойсу СК-Т03 від 19.12.2021 року;

- Пакувальний лист б/н від 19/12.2021р;

- Переклад пакувального листа б/н від 19.12.2021 р;

- Комерційну пропозицію від 01.12.2021 р;

- Переклад комерційної пропозиції від 01.12.2021р;

- Коносамент ZJSM21121207 від 31.12/2021 р;

- Рахунок 188/22 від 23.03.2022р;

- Рахунок 188/22 від 23.03.2022р. з уточненнями;

- Довідку про транспортні витрати від 23.03.2022р.;

- Заявку на перевезення №CLL143 від 06.12.2021р.;

- Договір про надання послуг митного брокера №29 від 02.07.2018р:

- Договір про перевезення №КК-387/19 від 30.10.2019р:

- Сертифікат якості походження товару 22С3301М7808/00002 від 09.02.2022;

- Митну декларацію країни відправлення 223120210005139063 від 21.12.2021 р.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення, відповідно до якого зазначено про виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до митного контролю та оформлення 15.04.2022 за ЕМД №UA110150/2022/003921 заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником (код 4104 в гр..44) від 01.10.2020 №ADF/HX2020 з HANGZHOU XINHONGSEN TEXTILE CO. LTD, рахунком-інвойсом №СК-Т03 від 19.12.2021. Копія митної декларації країни відправлення надано без перекладу;

2) Відповідно до п. в) частини восьмої ст.257 МКУ митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах). Відповідно до електронного інвойсу, виробником товару є «HANGZHOU XІNHONGSEN TEXTILE CO. LTD» (Китай). У комерційних та товаросупровідних документах відсутні відомості щодо виробника товарів;

3) Відповідно до п.2 ст.52 МКУ, декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до пункту 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 01.10.2020 №ADF/HX2020 умови оплати вказуються в інвойсах на кожну окрему поставку товару і є невід'ємною частиною даного контракту. Згідно інвойсу №СК-Т03 від 19.12.2021 вказано умови оплати - 100% після митного оформлення. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/ або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (частина 2 статті 53 МКУ). Враховуючи умови поставки FOB, продавцем здійснено митне оформлення товару в країні відправлення. У разі здійснення оплати, декларанту позивача запропоновано надати банківські платіжні документи;

4) Відповідно до відомостей документів, наданих до митного оформлення, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB SHANGHAI, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів, за терміном FОВ продавець повинен доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. Покупець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір на перевезення товару. Відповідно до відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування - 399 329,39 грн. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом до митного оформлення надано: договір транспортного експедирування від 30.10.2019 №KL-387/19 з ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД» (експедитор), рахунок від 23.03.2022 №188/22, Довідка про транспортні витрати №CLL14362 від 23.03.2022, Заявка на перевезення №CLL14362 від 06.12.2021. Відповідно до відомостей рахунку від 23.03.2022 №188/22, визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів: відшкодування витрат на морський фрахт Шанхай - порт Одеса на користь лінійного агента - 399 329,39 грн (без ПДВ); відшкодування витрат на транспортно-експедиторське обслуговування вантажу, послуги в порту, експедиторська винагорода на території України - 91 550,51 грн (з ПДВ). Загальна вартість - 490 879,90 грн (без ПДВ) або 509 190 грн. (з ПДВ). У рахунку від 23.03.2022 №188/22 визначена вартість експедиторської винагороди як складова транспортних витрат лише на території України. При цьому, згідно заявки №СLL14362 від 06.12.2021, визначено маршрут прямування вантажу порт Шанхай - Одеса - м. Дніпро та узгоджено тариф на перевезення оцінюваної партії товару - 14 630 дол. США, що включає вартість морського фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт в порту призначення, експедирування, доставку автомобільним транспортом за маршрутом Одеса - м. Дніпро. Враховуючи визначений маршрут перевезення у заявці №СLL14362 від 06.12.2021, відсутні відомості щодо вартості транспортно-експедиторського обслуговування на всьому шляху прямування вантажу від пункту відправлення до пункту призначення, а саме за межами митної території України, що викликає обгрунтовані сумніви щодо включення експедиторської винагороди до витрат на транспортування оціїпованої партії товару, що є складовими митної вартості. Згідно пункту 4.1 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 30.10.2019 №КL-387/19, винагорода виконавця окремо відображається в акті приймання-передачі робіт, що складається за фактом його надання. Вказаний документ до митного оформлення не надано. У рахунку від 23.03.2022 №188/22 визначено умови оплати - до 27.02.2022, що не кореспондується з датою видачі рахунку. Банківські платіжні документи, що підтверджують оплату транспортних витрат, до митного оформлення не надано. Вартість послуг, згідно договору-заявки №CLL14362 від 06.12.2021 визначена на рівні 14 630 дол.США. У рахунку від 23.03.2022 №188/22 визначено курс долара - 33 грн. За результатами здійсненого розрахунку вартості послуг у національній валюті складає 482 790 грн, що не відповідає відомостям рахунку від 23.03.2022 №188/22 (490 879,90 грн (без ПДВ) або 509 190 грн (з ПДВ)).;

5) У митній декларації країни відправлення від 21.12.2021 №223120210005139155 вказано документ з номером ZH21004, що не кореспондується з інвойсом та/або контрактом. В графі 14 копій митних декларацій країни відправлення від 21.12.2021 №223120210005139063, 223120210005139155 вказано транспортний документ №ZIMUSNH1553208, який декларантом до митного оформлення не надавався. Декларантом до митного оформлення надано коносамент від 31.12.2021 №ZJSM21121207. В експортних деклараціях вказано судно MSC VIVIANА, що не відповідає заявленому в графі 21 ЕМД MSC INGY. Наявність іншого транспортного документу та відмінність найменування судна, може свідчити про перевантаження контейнеру №ZCSU6628761 та наявність додаткових витрат, пов'язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на іїпшй, що є складовими митної вартості товару у відповідності до частини 10 статті 58 МКУ.

З огляду на викладене, а також враховуючи опрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до п.3 ст.53 МК України декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінованого товару;

2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оціїпованих товарів ;

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) каталоги, специфіїсації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

Також у електронному повідомленні зазначено, що згідно ч.6 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

15.04.2022 декларантом було повідомлено митниці, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару, задекларованого за ЕМД №UА110150/2022/003921 від 15.04.2022 надати у 10-денний термін немає можливості.

15.04.2022 відповідач рішенням №UА110150/2022/000016/1 скоригував митну вартість товару №1 за резервним методом - 2-ґ за ціною - 0,8523 дол. США/кв.м, яке мотивовано наступним:

- декларантом не надано додаткові документи у спростування виявлених невідповідностей та розбіжностей. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД №UА110150/2022/003921 від 15.04.2022, відмова декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, а саме експедиторської винагороди, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 МКУ, п.6 ст.54 МКУ Митницею приймається рішення про коригування митної вартості;

- за результатами проведеного контролю співставлення у відповідності до положень статті 337 МКУ встановлено відсутність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних/подібних товарів в понятті ст.59-60 МКУ ввезених на митну територію України у наближений час, що унеможливлює застосування методів визначення митної вартості товару за ціною щодо ідентичних (ст.59 МКУ) та подібних (ст.60 МКУ) товарів. Відсутність у митниці та не надання декларантом необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT);

- в інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 5407520000 «Тканини пофарбовані, полотняного переплетення. Тканини виготовлено з синтетичних комплексних текстурованих ниток поліефіру 100%», країна виробництва та відправлення - Китай, комерційні умови поставки - C1F Одеса, у співставних обсягах (7939 кг), митне оформлення якого здійснено за ціною договору та випущеного у вільний обіг у наближений час за ЕМД від 31.01.2022 №UA100340/2022/510243 за ціною - 0,8523 дол. США/кв.м. З урахуванням вищезазначеного митна вартість товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, обсяги ввезення, призначення: Товару №1 до рівня ЕМД від 31.01.2022 №UA100340/2022/510243 - 0,8523 дол. США/ кв.м.

Крім того, Дніпровською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2022/000059, яка в межах заявленого до розгляду спору позивачем не оскаржується.

Поряд із цим, судом встановлено, що декларант скористався правом на митне оформлення під гарантійні зобов'язання та товар випущений у вільний обіг за наступними ЕМД №UA110150/2022/003946, в графі 43 якої декларантом було зазначено: у лівому підрозділі - номер методу визначення митної вартості, що використовувався (1 - за ціною договору), а у правому підрозділі - порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом (6 - резервний метод). Крім того, у графі 45 ЕМД вказано відповідну суми коригування - 2094736,27.

Не погодившись із прийнятими рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України; далі - МК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 7 МК України визначено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 -4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене ч.5 ст.54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

При цьому, суд звертає увагу, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Викладена правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 25.06.2020 у справі № 805/2380/16-а, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16, від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд звертає увагу, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, від 25.06.2020 у справі № 805/2380/16-а.

В ході судового розгляду справи з'ясовано, що підставою для витребування додаткових документів слугувало спрацювання форми контролю системи управління ризиками, а також наявність в інформаційній базі митного органу рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству за вищою митною вартістю.

Так, при проведенні перевірки документів, які надані декларантом у підтвердження заявленої митної вартості товарів, посадовою особою митниці відносно спірної ЕМД встановлені наступні розбіжності:

3) Відповідно до пункту 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 01.10.2020 №ADF/HX2020 умови оплати вказуються в інвойсах на кожну окрему поставку товару і є невід'ємною частиною даного контракту. Згідно інвойсу №СК-Т03 від 19.12.2021 вказано умови оплати - 100% після митного оформлення. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/ або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (частина 2 статті 53 МКУ). Враховуючи умови поставки FOB, продавцем здійснено митне оформлення товару в країні відправлення. У разі здійснення оплати, декларанту позивача запропоновано надати банківські платіжні документи;

4) Відповідно до відомостей документів, наданих до митного оформлення, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB SHANGHAI, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів, за терміном FОВ продавець повинен доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. Покупець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір на перевезення товару. Відповідно до відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування - 399 329,39 грн. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом до митного оформлення надано: договір транспортного експедирування від 30.10.2019 №KL-387/19 з ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД» (експедитор), рахунок від 23.03.2022 №188/22, Довідка про транспортні витрати №CLL14362 від 23.03.2022, Заявка на перевезення №CLL14362 від 06.12.2021. Відповідно до відомостей рахунку від 23.03.2022 №188/22, визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів: відшкодування витрат на морський фрахт Шанхай - порт Одеса на користь лінійного агента - 399 329,39 грн (без ПДВ); відшкодування витрат на транспортно-експедиторське обслуговування вантажу, послуги в порту, експедиторська винагорода на території України - 91 550,51 грн (з ПДВ). Загальна вартість - 490 879,90 грн (без ПДВ) або 509 190 грн. (з ПДВ). У рахунку від 23.03.2022 №188/22 визначена вартість експедиторської винагороди як складова транспортних витрат лише на території України. При цьому, згідно заявки №СLL14362 від 06.12.2021, визначено маршрут прямування вантажу порт Шанхай - Одеса - м. Дніпро та узгоджено тариф на перевезення оцінюваної партії товару - 14 630 дол. США, що включає вартість морського фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт в порту призначення, експедирування, доставку автомобільним транспортом за маршрутом Одеса - м. Дніпро. Враховуючи визначений маршрут перевезення у заявці №СLL14362 від 06.12.2021, відсутні відомості щодо вартості транспортно-експедиторського обслуговування на всьому шляху прямування вантажу від пункту відправлення до пункту призначення, а саме за межами митної території України, що викликає обґрунтовані сумніви щодо включення експедиторської винагороди до витрат на транспортування оцінюваної партії товару, що є складовими митної вартості. Згідно пункту 4.1 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 30.10.2019 №КL-387/19, винагорода виконавця окремо відображається в акті приймання-передачі робіт, що складається за фактом його надання. Вказаний документ до митного оформлення не надано. У рахунку від 23.03.2022 №188/22 визначено умови оплати - до 27.02.2022, що не кореспондується з датою видачі рахунку. Банківські платіжні документи, що підтверджують оплату транспортних витрат, до митного оформлення не надано. Вартість послуг, згідно договору-заявки №CLL14362 від 06.12.2021 визначена на рівні 14 630 дол.США. У рахунку від 23.03.2022 №188/22 визначено курс долара - 33 грн. За результатами здійсненого розрахунку вартості послуг у національній валюті складає 482 790 грн, що не відповідає відомостям рахунку від 23.03.2022 №188/22 (490 879,90 грн (без ПДВ) або 509 190 грн (з ПДВ);

5) У митній декларації країни відправлення від 21.12.2021 №223120210005139155 вказано документ з номером ZH21004, що не кореспондується з інвойсом та/або контрактом. В графі 14 копій митних декларацій країни відправлення від 21.12.2021 №223120210005139063, 223120210005139155 вказано транспортний документ №ZIMUSNH1553208, який декларантом до митного оформлення не надавався. Декларантом до митного оформлення надано коносамент від 31.12.2021 №ZJSM21121207. В експортних деклараціях вказано судно MSC VIVIANА, що не відповідає заявленому в графі 21 ЕМД MSC INGY. Наявність іншого транспортного документу та відмінність найменування судна, може свідчити про перевантаження контейнеру №ZCSU6628761 та наявність додаткових витрат, пов'язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару у відповідності до частини 10 статті 58 МКУ.

Щодо наведених зауважень митного органу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стосовно зауважень митного органу про надання декларантом копії митної декларації країни відправлення без перекладу на українську мову, суд звертає увагу, що відповідно до п.7 ч.3 ст.53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Суд зазначає, що митницею жодним чином не було обґрунтовано витребовування у декларанта копії такої митної декларації країни відправлення, а саме: які розбіжності її надання до митного органу може усунути.

Окрім того, статтею 254 МК України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Правилом Процедури Генеральної асамблеї ООН №51, до якої входить Україна, передбачено, що «арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська мови є офіційними та робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів».

Таким чином, декларант не повинен був надавати переклад митної декларації країни відправлення з китайської, оскільки митний документ складений мовою міжнародного спілкування.

Відносно зауважень митного про відсутність у комерційних та товаросупровідних документах відомостей щодо виробника товарів, суд зазначає, що сторонами не заперечується, що у графі 44 ЕМД декларантом було заявлено характер угоди - контракт з виробником (4104).

Так, відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» код документа «4104» - це зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.

Проте, суд вважає за необхідне звернути увагу, що в силу ч.2 ст.53 МК України документи на підтвердження виробника товарів, що декларуються, не є документом, який підтверджує митну вартість товару та митним органом в ході судового розгляду жодним чином не було обґрунтовано яким чином наведені обставини вплинули чи могли вплинути на складові митної вартості.

Відносно зауважень митниці про виробника товарів у комерційних та товаросупровідних документах, суд звертає увагу, що відповідно до електронного інвойсу, виробником товару є «HANGZHOU XІNHONGSEN TEXTILE CO. LTD» (Китай), а відповідно до ст.257 МКУ відсутній обов'язок декларанта визначати виробника у комерційних та товаросупровідних документах.

Окрім того, суд акцентує увагу, що відповідач у оскаржуваному рішенні не зазначив яким чином ці обставини заважають визначити йому числове значення митної вартості товару.

Щодо вимоги митного органу до декларанта про надання в разі здійснення оплати банківських платіжних документів, суд звертає увагу, що декларантом з Продавцем товару відповідно до інвойсу №СК-Т03 від 19.12.2019 було узгоджено умови оплати - відстрочка платежу в 120 днів від дати митного оформлення товару.

Тобто, на момент митного оформлення строк оплати ще не настав, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 53 МК України надання банківських документів не є обов'язковим.

Більш того, суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Наведені висновки щодо умов оплати за товар неодноразово висловлювались Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості, зокрема у постановах від 11.04.2018 у справі №804/4680/16, від 30.11.2018 у справі №815/4044/15, від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17 від 29.07.2020 у справі №420/1709/19.

Стосовно сумнівів митного органу щодо включення експедиторської винагороди до витрат на транспортування оцінюваної партії товару, що є складовими митної вартості, суд звертає увагу на таке.

Поставка оцінюваної партії товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FOB - SHANGHAI (Китай).

Відповідно до Інкотермс 2010 умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту.

Тобто, за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов'язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать фактурна вартість товару, фрахт судна. При цьому, термін FOB не покладає на покупця обов'язку здійснювати обов'язкове страхування товару, це його право.

Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

З метою підтвердження заявленого рівня витрати на транспортування у загальному розмір 399 329, 39 грн. декларантом до митного оформлення надано: договір транспортного експедирування від 30.10.2019 №KL-387/19 з ТОВ «Керриленд Логистик ДТД» (Експедитор), рахунок від 22.03.2022 №188/22, Довідку про транспортні витрати 23.03.2022 №CLL14362, Заявку на перевезення № CLL14362 від 06.12.2021.

Відповідно до відомостей рахунку від 22.03.2022 №188/22, визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів на загальну суму з ПДВ - 509 190,00 грн., без ПДВ - 490 879,90 грн.:

- морський фрахт п.Шанхай - п. Одеса на користь лінійного агента без ПДВ - 399 329,39 грн;

- транспортно-експедиторське обслуговування вантажу, послуги в порту експедиторська винагорода по території України ПДВ 20% - 91 550,51 грн.

Крім того, Декларант листом від 09.09.2022 вих.№09/06 додатково направив митному органу: Заявку на перевезення № CLL14362 від 06.12.2021 р. з уточненнями, Довідку про транспортні витрати від 23.03.2022 р. з уточненнями, Рахунок №188/22 від 23.03.2022 року з уточненнями; Платіжне доручення №4319 від 23.03.2022р.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №188/22 від 24.03.2022р.

Водночас, суд звертає увагу, що в заявці на перевезення № CLL14362 від 06.12.2021 зазначено, що вартість усіх послуг (морський фрахт, ПРР в порту призначення; експедирування; автодоставка Одеса-Дніпр) складає 15430 доларів США (за комерційним курсом Приват Банка на день виставлення рахунку (день вигрузки контейнера з борту судна з ПДВ). При цьому, суд наголошує, що до матеріалів справи було надано дві ідентичні світлокопії заявки № CLL14362 від 06.12.2021 та заявки № CLL14362 від 06.12.2021 з уточненями, відповідно до яких вартість послуг Експедитора складає 15430 доларів США (за комерційним курсом Приват Банка на день виставлення рахунку (день вигрузки контейнера з борту судна з ПДВ).

Поряд із цим, Суд звертає увагу, що ТОВ «Керриленд Логистик ДТД» позивачу видано довідку про транспортні витрати від 23.03.2022 №CLL14362 для пред'явлення всім зацікавленим особам, згідно з якою вартість транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу в 1х40'НС в контейнері №ZCSU6628761 №ZJSM21121207 (ZIMUSNH1553208) від Шанхай, Китай до кордону України, Одеський морський порт складає 399 329,39 грн. В довідці також вказано, що вантаж страхуванню не підлягав.

Суд зазначає, надана Позивачем довідка ТОВ «Керриленд Логистик ДТД» про транспортні витрати в сукупності з рахунком від 22.03.2022 №188/22 є належним доказом на підтвердження транспортних витрат. Разом із тим, в наданих декларантом документах відсутні докази наявності у декларанта додаткових витрат на перевезення вантажу, у тому числі додаткових експедиційних витрат.

Вказані послуги сплачено позвачем платіжним дорученням від 23.03.2022 №4319 на загальну суму з ПДВ - 509 190,00 грн.

Між позивачем та Експедитором складено Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №188/22 від 24.03.2022, відповідно до якого загальна вартість послуг становить 509 190,00 грн. з ПДВ, в тому числі морський фрахт п.Шанхай - п. Одеса на користь лінійного агента без ПДВ - 399 329,39 грн.

Отже, суд вважає безпідставними посилання митниці про те, що неможливість перевірки числового значення витрат на транспортування та експедиційних витрат по перевезенню вантажу до державного кордону України.

В той же час, суд відхиляє посилання митного органу на наявність у ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» додаткових витрат пов'язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший у зв'язку з перевантаження контейнеру №ZCSU6628761 з оцінюваним товаром, оскільки вищенаведені документи є достатніми на підтвердження того, що декларантом правомірно було додано до ціни товару витрати на транспортування у загальній сумі 399 329,39 грн.

Щодо інших запитуваних митницею під час проведення консультації додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, виписка з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, каталоги фірми - виробника в силу положень ч.3 ст. 53 МК України є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, митним органом у повідомленні про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано які саме розбіжності можуть усунути саме вказані митним органом документи.

Щодо аргументів відповідача про те, що відповідно до цінової бази даних митних органів наявні митні оформлення подібних товарів за ціною за одиницю вище ніж заявлена, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості

Наведений висновок узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, яка викладена зокрема у постановах від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 та від 02.03.2021 у справі № 380/842/20.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Необхідність дотримання наведеного правила неодноразово наголошувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.10.2020 у справі № 826/13139/15, від 22.07.2021 у справі № 540/1918/20.

Проте, суд наголошує, що в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів міститься лише посилання на цінову інформацію, за певною митною декларацію без посилання на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Крім того, стосовно щодо вищевказаних розбіжностей, встановлених митним органом під час митного оформлення спірної ЕМД суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не було обґрунтовано взаємозв'язок між такими розбіжностями із складовими митної вартості заявленого до митного оформлення ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ».

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Водночас, суд наголошує, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Проте, відповідачем під час судового розгляду не надано жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Наведений висновок корелюється з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 по справі №810/1175/16.

Отже, з огляду на фактичні обставини справи та, враховуючи правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що в заявленому розгляду спорі розбіжності, на які посилається відповідач, не могли свідчити про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Судом також враховано, що в спірному рішення митним органом не було підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.

Також, суд звертає увагу, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Наведена позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 09.04.2020 по справі №826/4827/16.

Таким чином, суд приходить до висновку, що митний орган в ході судового розгляду не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Суд також звертає увагу, що Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п.128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

В рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Більш того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі №815/1670/17 зазначив, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства. Крім того, якщо у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.

Вказана правова позиція застосована також у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752

З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про неправомірність спірного рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару вартості від 15.04.2022 №UA110150/2022/000016/1 та наявність підстав для його скасування.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 5 744,37 грн, сплачений ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» при поданні до суду адміністративного позову відповідно до платіжного доручення від 15.09.2022 №4961, підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Крім того, в адміністративному позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачем додано:

- копію договору про надання правничої допомоги від 14.09.2022 №45;

- копію додаткової угоди №1 від 14.09.2022 до Договору про надання правничої допомоги від 14.09.2022 №45;

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 30.03.2022 серії АЕ №1153808;

- копію рахунку на оплату від 19.09.2022 №76;

- копію платіжного доручення від 20.09.2022 №4979 на суму 7000,00 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (Клієнтом) та Адвокатським бюро «Майя Сергєєва та Партнери» (надалі - Адвокатське бюро) укладено договір про надання правничої допомоги від 14.09.2022 №45 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості Дніпровської митниці Держмитслужби, а саме: №UA110150/2022/000016/1 від 15.04.2022 року.

Для реалізації зобов'язань, передбачених п. 1.1 цього Договору, Адвокатське бюро зобов'язується надавати Клієнту протягом строку дії цього Договору правничу допомогу у наступному: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів у судах під час здійснення адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, перед фізичними та юридичними особами; інша правова допомога за погодженням сторін (п.1.2 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1-3.2 Договору вартість послуг та строк оплати за юридичне супроводження процесу оскарження з судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби, а саме: №UA110150/2022/0000161 від 15.04.2022 року, в кожній інстанції передбачається у додаткових угодах.

14.09.2022 між Сторонами також було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги від 14.09.2022 №45, відповідно до умов п.1 якої Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання здійснити Оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби, а саме: №UA110150/2022/000016/1 від 15.04.2022 року в суді першої інстанції.

За умовами п.2 вказаної Додаткової угоди гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби, а саме: №UA110150/2022/000016/1 від 15.04.2022 року в суді першої інстанції та складає 7 000 (сім тисяч) гривень.

Оплата вартості послуг (Гонорару), передбачена п.1 цієї Додаткової угоди, здійснюється протягом десяти календарних днів з моменту виставлення рахунку на оплату. Акт приймання-передачі наданих послуг підписується до завершення судового розгляду в суді першої інстанції. (п.3 Додаткової угоди).

20.09.2022 ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» сплачено на адресу АБ «Майя Сергєєва та Партнери» суму 7000,00 грн. на підставі виставленого Адвокатським бюро рахунку від 19.09.2022 №76, про що свідчить платіжне доручення №4979.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, з огляду на умови договору про надання правової допомоги суд вважає за необхідне звернути увагу, на правову позиці. Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28.12.2020 № 640/18402/19, згідно з якою норма частини 4 статті 134 КАС України запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

При цьому, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy)», №34884/97).

Судом встановлено, що визначені Договором дії були вчинені Адвокатом в інтересах позивача, проте суд враховує, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, представник позивача не приймав участь судових засіданнях, та не подавав інших заяв, ніж по суті справи (позовної заяви та відповіді на відзив).

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Дніпровської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Вказана сума є співмірною з предметом спору, вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі, у зв'язку з чим у суду наявні підстави для стягнення сум судових витрат на правничу допомогу за нормою ст.143 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (місцезнаходження: 28000, Кіровоградська область, м.Олександрія, Звенигородське шосе, буд.1; код ЄДРПОУ 38524231) до Дніпровської митниці (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22; код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.04.2022 №UA110150/2022/000016/1.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпровської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 744,37 грн. (п'ять тисяч сімсот сорок чотири гривні тридцять сім копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень нуль копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно

Попередній документ

109109199

Наступний документ

109109201

Інформація про рішення:

№ рішення:	109109200
№ справи:	160/15473/22
Дата рішення:	12.12.2022
Дата публікації:	23.02.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Повернуто (25.04.2023)
Дата надходження:	17.03.2023
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування рішення