Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/535/22
Провадження № 2/935/63/23
Іменем України
26 січня 2023 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Пасічного Т.З.
при секретарі судового засідання Сьомак Л.І.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Коростишів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності у порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності у порядку спадкування. Позовні вимоги обгрунтує тим, що він проживав із своїм троюрідним племінником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно. Позивач звернулась до державного нотаріуса Коростишівського державної нотаріально контори Житомирської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак нотаріус відмовив у його видачі, так позивачем не подано відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії. Родинні відносини позивач не може підтвердити, оскільки відсутні необхідні документи. На підставі викладеного позивач просить встановити факт, проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю з квітня 2016 року до часу відкриття спадщини, визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 23.03.2022р. відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.
У відповідності до положень ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, вивчивши та оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.04.2021р.
Згідно довідки виконавчого комітету Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області від 22.02.2022р. № 51 - ОСОБА_3 проживав із троюрідним племінником ОСОБА_2 з 2018 року по 2021 рік, до дня його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 була зареєстрована державним нотаріусом Коростишівської державної нотаріальної контори Житомирської області 24.06.2021р. № 65316303, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 зареєстрований житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 .
Позивачем виготовлено технічну документацію на даний будинок.
Постановою державного нотаріуса Коростишівської державної нотаріальної контори Житомирської області про відмову у вчиненні нотаріальної дії №02-31/92 від 17.02.2022р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , у зв'язку з неподанням відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.
Позивач не має можливості підтвердити родинні відносини з померлим, оскільки відсутні необхідні документи, зокрема записи про народження рідних братів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою з Державного архіву Житомирської області від 13.10.2021р. № Б-4933/02-2.
Відповідно до п. 3.3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Отже, позов подано до належного відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України та ч. 1, п.п. 1, 3, 4, 7, ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вирішуючи позовні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Вказане кореспондується з правом особи на встановлення в судовому порядку факту постійного проживання з спадкодавцем, роз'ясненому в п. 2 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7.
Статтею 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно вимог ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Пунктом 21 ППВСУ від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК (2947-14) про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Спору про право в зв'язку з встановленням факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю понад п'ять років не вбачається, встановлення вказаного юридичного факту необхідне позивачу для визнання свого права на спадкування майна за законом після смерті ОСОБА_2 .
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_2 однією сім'єю не менше 5 років в період з квітня 2016 року і до часу відкриття спадщини, в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , інших спадкоємців за законом немає, тому позивач, фактично прийняв спадщину у вигляді належного ОСОБА_6 житлового будинку з надвірними будівлями що розташований в АДРЕСА_1 .
Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю не менше 5 років з ОСОБА_2 в період з квітня 2016 року і до часу відкриття спадщини є доведеним належними та допустимими доказами та підлягає встановленню судом.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Ст.328 ЦК України, передбачає набуття права власності на підставах, що не заборонені законом, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, тому суд визнає право власності на житловий будинок за спадкоємцем.
Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК України майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ч.1 ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Таким чином, оцінивши в сукупності наведені по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.10, 60, 174, 212, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 328, 1216, 1223, 1268, 1296 ЦК України, суд ,-
Позов задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 з квітня 2016 року до часу відкриття спадщини.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 право власності на житловий будинок загальною площею 55,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.01.2023 року.
Суддя Т.З.Пасічний