Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 636/4653/21
провадження № 61-11445св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Русинчуака М. М., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу
м. Харкова на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від
30 листопада 2021 року у складі судді Гуменного З. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Бурлаки І. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (далі також - КЕВ м. Харкова) про зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 з родиною постійно проживає і зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , житловою площею 28,95 кв.м, що є службовою квартирою КЕВ м. Харкова. В квартиру він вселився на підставі службового ордера № 015338 від 23 вересня 2013 року, виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради. На цей час позивач перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , має календарну вислугу на військовій службі більше 20 років. Зважаючи на те, що службовий статус квартири значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством прав та наявності права на отримання постійного житла шляхом зняття статусу «службове» з вказаної квартири, позивач звернувся до житлової комісії в/ч НОМЕР_1 з відповідним проханням. Рішенням житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 06 серпня 2021 року та наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 765 від 06 серпня 2021 року надано згоду для зняття статусу «службове» з квартири, в якій мешкає
ОСОБА_1 з родиною. Але на звернення позивача з цього приводу до
КЕВ м. Харкова, він отримав відмову, оскільки займана родиною позивача житлова площа не відповідає встановленій для даного населеного пункту нормі забезпечення постійним житлом - 8,3 кв.м/особу, що буде підставою для зняття з квартирного обліку. Тобто, на даний час КЕВ м. Харкова не визнає права ОСОБА_1 на виключення займаного ним житла з числа службових.
Позивач вважав, що дана відмова КЕВ м. Харкова не узгоджується з чинним законодавством, а саме частиною першою пункту 3 Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року, пунктом 10 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.
ОСОБА_1 просив визнати за ним права на виключення з числа службового житла - квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача подати до Чугуївської міської ради Харківської області відповідне клопотання.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 30 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова квартири за адресою:
АДРЕСА_2 для забезпечення його сім'ї постійним житлом.
Зобов'язано квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу.
Стягнуто з квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова в дохід держави судові витрати, які складаються з судового збору, в розмірі 1 816,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що бездіяльність відповідача має наслідком унеможливлення реалізації права на житло, передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України. Позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31 липня 2018 року. Позивач є військовослужбовцем, має календарну вислугу більше 20 років, перебуває на квартирному обліку в
КЕВ м. Харкова, але постійного житла до цього часу не отримав. Позивач мешкає в службовій квартирі, яка призначена для тимчасового проживання, а її службовий статус значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним законодавством житлових прав.
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року апеляційну скаргу КЕВ м. Харкова залишено без задоволення.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30 листопада
2021 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу КЕВ м. Харкова без задоволення, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
15 листопада 2022 року КЕВ м. Харкова через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30 листопада
2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 жовтня
2022 року, а провадження у справі закрити.
Касаційна скарга мотивована тим, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року поновлено
КЕВ м. Харкова строк на касаційне оскарження рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30 листопада 2021 року та постанови Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Чугуївського міського суду Харківської області.
03 січня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною другою статті 414 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі у відповідній частині є, зокрема, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України з 17 липня 2001 року по теперішній час.
Таким чином, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі понад 20 років.
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_2 , разом з дружиною ОСОБА_2 , та доньками: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 .
Підставою для вселення родини ОСОБА_1 був службовий ордер № 015388 від 23 вересня 2013 року, який видано виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, у зв'язку з проходженням військової служби.
Згідно довідки наданої КЕВ м. Харків від 04 листопада 2021 року № 5553, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у загальній черзі з 19 жовтня 2006 року за № 195 та першочерговій з 06 серпня 2021 року.
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 з даної квартири знято статус «службова», що підтверджується витягом з протоколу № 7 від
06 серпня 2021 року.
ОСОБА_1 звертався до КЕВ м. Харкова з проханням надати йому житло для постійного проживання.
Згідно відповіді № 4144 від 27 серпня 2021 року КЕВ м. Харкова, надання військовослужбовцю постійного житла шляхом виключення його з числа службової житлової площі проводиться у разі відповідності займаного житла нормам житлового законодавства. Займана родиною позивача житлова площа не відповідає встановленій для даного населеного пункту нормі забезпечення постійним житлом - 8,3 кв.м/особу, що буде підставою для зняття з квартирного обліку. У зв'язку із чим підстав для виключення займаного житла з числа службового та надання відповідного клопотання КЕВ м. Харків немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова
чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся з позовом для захисту своїх житлових прав.
Однак при цьому суди залишили поза увагою, що ОСОБА_1 , оскаржуючи дії відповідача щодо відмови у виключенні спірної квартири із числа «службових», посилався на порушення його прав та гарантій військовослужбовця, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або
за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення (абзац перший пункту 4 розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 31 липня 2018 року
№ 380 (далі - Інструкція № 380)).
Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання
та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міністерства оборони України, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях ЗС України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії. До житлових комісій військових частин також належать житлові комісії квартирно-експлуатаційних органів та військових комісаріатів, які утворюються для ведення у встановленому порядку обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, або виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення особами з числа звільнених із військової служби в запас або відставку (пункт 1 розділу ІІ Інструкції № 380).
Житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва (пункт 7 розділу ІІ Інструкції № 380).
Рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом, підписується членами комісії, які були присутні
на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі (абзац перший пункту 8 розділу ІІ Інструкції № 380).
Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів
їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю
за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.
За таких обставин у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій
не врахували, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду
в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому з огляду на особливий статус військовослужбовця.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв'язку з чим порушили норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянули в порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд роз'яснює позивачу, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови позивач може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова задовольнити.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30 листопада
2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 жовтня
2022 рокускасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про зобов'язання вчинення певних дійзакрити.
Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Попередити ОСОБА_1 про те, що в разі не подання ним протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією справу буде повернено до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30 листопада
2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 жовтня
2022 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
М. М. Русинчук
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов