29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"21" лютого 2023 р.Справа № 924/200/23
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову (до подачі позовної заяви),
20.02.2023р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви, у якій Кавінська Лілія Михайлівна в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) просить суд: заборонити Вінницькій міській раді та Комісії з реорганізації шляхом приєднання комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок №2" вчиняти дії щодо майна Комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2", а саме: передавати в оперативне управління, у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати, використовувати як заставу, вирішувати питання його відчуження.
Заявник зазначив, що має намір звернутися до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Вінницької міської ради, Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький), треті особи на стороні позивача: Первинна профспілкова організація комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок №2" (Профспілка, ППО КНП "ВМКПБ №2"), Комунальне некомерційне підприємство "Вінницький міський клінічний пологовий будинок №2" (КНП "ВМКПБ №2") про скасування рішення Вінницької міської ради №1208 від 30.09.2022 "Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2", визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначив, зокрема, що у зв'язку з незаконною реорганізацією комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2" порушуються права заявника (позивача) як члена територіальної громади, який народився в цьому закладі (підтверджується копією Обмінної карти ОСОБА_1 з ВМКПБ №2 від 12.03.1993).
Заявник вважає, що реорганізація є недбайливим ставленням до комунального майна, веде до занедбання і можливого знесення будівлі по АДРЕСА_2 , втрати і нецільового використання комунального дороговартісного медичного обладнання, втрати кваліфікованих медпрацівників. Зауважує, що позивач є недієздатним, в результаті незаконної реорганізації КНП "ВМКПБ №2" зазнає майнової шкоди, оскільки є безпорадним і перебуває на утриманні в матері ОСОБА_1 , яка працює в закладі на посаді сестри медичної відділення новонароджених КНП "ВМКПБ №2" відповідно до наказу №36-Л від 29.07.1985 і не зможе заробляти собі і підопічному синові на життя. При цьому з 2021 в позивача немає батька, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 ОСОБА_1 також є інвалідом ІІІ групи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023р. вказану заяву передано для розгляду судді Димбовському В.В.
Розглянувши матеріали вказаної заяви, суд зазначає про наявність підстав для повернення її заявнику, враховуючи наступне.
Главою 10 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, стаття 139 ГПК України визначає зміст і форму заяви про забезпечення позову. Така заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Згідно з ч. 3 ст. 138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом.
У вказаній заяві заявник повідомляє про намір звернутися до господарського суду Хмельницької області з позовом до Вінницької міської ради, Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький), треті особи на стороні позивача: Первинна профспілкова організація комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок №2" (Профспілка, ППО КНП "ВМКПБ №2"), Комунальне некомерційне підприємство "Вінницький міський клінічний пологовий будинок №2" (КНП "ВМКПБ №2") про скасування рішення Вінницької міської ради №1208 від 30.09.2022 "Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2", визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.
Як вже зазначалось, заявник вважає, що у зв'язку з незаконною реорганізацією комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2" порушуються права заявника (позивача) як члена територіальної громади, що підтверджується його паспортом громадянина України, а саме: відміткою про реєстрацію місця проживання.
Заявник наголосив, що у випадку порушення прав територіальних громад, то будь-який з членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб'єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення.
Також заявник вважає, що оскаржуване рішення відповідача порушує право членів Вінницької міської територіальної громади на отримання медичних послуг; право членів територіальної громади на участь у вирішенні питань, що безпосередньо стосуються прав та законних інтересів громади.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як слідує із заяви про забезпечення позову, предметом позову, з яким заявник має намір звернутися до суду, є скасування оскаржуваного рішення. Мотивуючи свої вимоги заявник стверджує, що оскаржуване рішення міської ради порушує право членів Вінницької міської територіальної громади на отримання медичних послуг; право членів територіальної громади на участь у вирішенні питань, що безпосередньо стосуються прав та законних інтересів громади.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець; 17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства; 18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями; 19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій. 20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід'ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення.
Із заяви про забезпечення позову слідує, що ОСОБА_2 не є учасником (засновником, акціонером, членом) комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2", а тому спір за позовом, з яким заявник має намір звернутися до суду, не є корпоративним спором.
З огляду на інші пункти ч. 1 ст. 20 ГПК України, визначений заявником спір, з огляду на те, що заявник являється фізичною особою, не відноситься до юрисдикції господарських судів.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Оскільки заявник має намір звернутися до суду із позовом, як фізична особа, при цьому між сторонами у справі існують трудові правовідносини, а не господарські, спірні правовідносини між сторонами у справі не регулюються нормами Господарського кодексу України, чи іншими актами господарського й цивільного законодавства з питань здійснення господарської діяльності.
Таким чином, спір за позовом Кавінської Лілії Михайлівни в інтересах ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький), треті особи на стороні позивача: Первинна профспілкова організація комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок №2" (Профспілка, ППО КНП "ВМКПБ №2"), Комунальне некомерційне підприємство "Вінницький міський клінічний пологовий будинок №2" (КНП "ВМКПБ №2") про скасування рішення Вінницької міської ради №1208 від 30.09.2022 "Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2", визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, має розглядатись в порядку цивільного судочинства згідно з приписами ст. 19 ЦПК України.
Згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Згідно з ч. 2 ст. 141 ГПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Cуд, проаналізувавши подану заявником (позивачем) заяву про забезпечення позову, встановив невідповідність заяви вимогам ст. 139 ГПК України, а саме недотримання заявником п. 6 ч. 1, оскільки заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
З даного приводу суд також враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.08.2019р. у справі № 910/3802/19, про те, що застосування зустрічного забезпечення є правом суду, проте обов'язок позивача щодо зазначення пропозиції по зустрічному забезпеченню, яке має містити заява про забезпечення позову, визначено ГПК України.
Отже, беручи до уваги вищенаведене, зважаючи на відсутність у заяві пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, а також те, що заявником не обґрунтовано можливість розгляду (вирішення) поданої заяви в порядку господарського судочинства, суд дійшов висновку про повернення заяви про забезпечення позову заявнику.
Частина 7 статті 140 ГПК України передбачає наслідки у випадку недотримання заявником вимог ст. 139 ГПК України, а саме постановлення ухвали про повернення такої заяви заявнику.
Суд також звертає увагу заявника, що повернення заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з дотриманням вимог ст. 139 ГПК України, а також із врахуванням відповідної судової юрисдикції.
Керуючись ст.ст. 138, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, подану в інтересах ОСОБА_2 .
Додаток: заява про забезпечення позову з доданими документами.
Ухвала набирає законної сили 21.02.2023р. та може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.256, 257 ГПК України.
Суддя В.В. Димбовський
Віддрук. 3 прим.:
1 - до справи;
2 - заявнику (21001 м. Вінниця, проспект Коцюбинського буд. 30, кв. 124) - рек.
3 - представнику заявника ( ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) рек.