79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.02.2023 Справа № 914/2240/22
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Копача М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", місто Львів
до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Деркача Володимира Миколайовича, село Нижня Вовча, Старосамбірський район, Львівська область
до відповідача-2 ОСОБА_1 , місто Новояворівськ, Львівська область
просолідарнестягнення 462 148,57 грн заборгованості.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: Огородник О.І. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1165535 від 07.12.2022; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001025 від 06.06.2018);
від відповідача-2: не з'явився.
Процес.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до відповідача-1 фізичної особи-підприємця Деркач Володимира Миколайовича, до відповідача-2 ОСОБА_1 про солідарне стягнення 462 148,57 грн заборгованостізадодатковим договором №499/В/2019-1 про надання кредиту до Генерального договору №499/В/2019 від 26.11.2019, з яких 412496,63 грн основний борг, 49651,94грн заборгованість по процентах.
Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.
12.01.2023 до канцелярії суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі б/н від 09.01.2023 (вх.№755/23) в яких зазначено про те, що за період з 14.09.2022 по 09.01.2023 по додатковому договору №499/В/2019-1 про надання кредиту до Генерального договору №499/В/2019 від 26.11.2019 відповідач-1 сплатив 116 155,00 грн, з яких: 49651,94 грн скеровано на погашення процентів, а 66 503,06 грн скеровано на погашення тіла кредиту. Відповідно, станом на 09.01.2023 заборгованість становить 345 993,57 грн, в підтвердження чого позивач долучив довідку АТ АКБ «Львів» від 09.01.2023.
25.01.2023 від представника відповідача-1 надійшла заява про визнання позову за вирахуванням 99950,00 грн, які було списано з рахунку відповідача-1 в договірному порядку (вх.№1795/23). У заяві зазначено про те, що визнання позову узгоджено з відповідачем-1.
Протокольною ухвалою від 25.01.2023 суд, враховуючи усно заявлене клопотання представника відповідача-1 відклав розгляд справи по суті на 09.02.2023 на 10:30 год., та в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав позивачу та відповідачу-2 ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання.
Позивач явки повноважного представника в судове засідання 09.02.2023 для розгляду справи по суті не забезпечив. У позовній заяві представник позивача просив суд проводити розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.
Представник відповідача-1 в судове засідання 09.02.2023 для розгляду справи по суті з'явився, в судовому засіданні підтримав подану заяву про визнання позову.
Відповідач-2 явки повноважного представника в судове засідання 09.02.2023 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання від відповідача-2 станом надату та час проведення судового засідання до суду не надходили. Явка представника відповідача-2 в судове засідання 09.02.2023 не визнавалась судом обов'язковою.
Протокольна ухвала суду від 25.01.2023 надсилалася відповідачу-2 на адресу вказану у позовній заяві та у відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області (вх.№20572/22 від 05.10.2022), а саме: 81054, Львівська область, Яворівський район, місто Новояворівськ, вулиця С.Бандери, будинок 15, квартира 93. Слід зазначити, що протокольною ухвалою суду від 25.01.2023 явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Згідно частин 1 та 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд вважає, що ним було виконано вимоги Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи. Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату судового засідання, беручи до уваги клопотання представника позивача про розгляд заяви без його участі, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд не вважає відсутність представників позивача та відповідача-2 перешкодою для вирішення спору по суті.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 09.02.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.11.2019 між позивачем (банком) та відповідачем-1 (позичальником) укладено Генеральний договір №499/В/2019, на виконання якого відповідачеві-1 було встановлено максимальний ліміт заборгованості (кредитування) у розмірі 5 000 000,00 грн з строком дії включно до 25.11.2019 року. 26.11.2019 між позивачем (банком) та відповідачем-1 (позичальником) укладено додатковий договір №499/В/2019-1 про надання кредиту до Генерального договору №499/В/2019 від 26.11.2019, на виконання якого відповідачу-1 було видано кредит у розмірі 550 000,00 грн для купівлі основних засобів, із процентною ставкою 25,0% річних, з кінцевою датою повернення 25.11.2024. У додатку №1 до додаткового договору №499/В/2019-1 від 26.11.2019 сторонами узгоджено графік погашення кредиту.
Також, 26.11.2019 між банком та ОСОБА_1 як поручителем укладено договір поруки №499/В/2019/Р-1, за яким відповідач-2 поручився перед кредитором (банком) за виконання боржником (відповідачем-1) зобов'язань за Генеральним договором №499/В/2019 від 26.11.2019 та додаткових договорів до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому.
Відповідач-1 належним чином взятих на себе зобов'язань за додатковим договором №499/В/2019-1 про надання кредиту до Генерального договору №499/В/2019 від 26.11.2019 не виконав, у результаті чого утворилася заборгованість по основному боргу - 412 496,63 грн та по процентах - 49 651,94 грн. Наведене послугувало підставою звернення АТ АКБ «Львів» до суду з цим позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості.
Після звернення позивача із позовною заявою до суду по додатковому договору №499/В/2019-1 про надання кредиту до Генерального договору №499/В/2019 від 26.11.2019 були здійснені оплати на загальну суму 116 155,00 грн, з яких: 49 651,94 грн скеровано на погашення процентів, а 66 503,06 грн скеровано на погашення тіла кредиту. Відповідно, станом на 09.01.2023 заборгованість становить 345 993,57 грн.
Позиція відповідачів.
Відповідачі 1, 2 відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подали, проте 25.01.2023 до суду від відповідача-1 надійшла заява про визнання позову за вирахуванням 99 950,00 грн, які було списано з рахунку відповідача-1 в договірному порядку (вх.№1795/23). У заяві зазначено про те, що визнання позову узгоджено з відповідачем-1.
Обставини встановлені судом.
26.11.2019 між позивачем (банком) та відповідачем-1 (позичальником) укладено Генеральний договір №499/В/2019,відповідно до п. 1.1.-1.2. якого банк зобов'язувався встановити позичальнику максимальний ліміт заборгованості (кредитування), в межах якого надавати йому кредити, овердрафти, гарантії, відкривати кредитні лінії (кредити) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором та додатковими договорами до нього, а позичальник зобов'язувався виконувати свої обов'язки по поверненню кредитів, в тому числі по сплаті процентів, комісії за користування ними, а також інших платежів, передбачених цим договором та додатковими договорами до нього. Конкретні умови кредитування, зокрема: тип кредиту, сума, валюта, процентна ставка, комісія, порядок видачі кредиту, строк повернення, цільове призначення кредиту, визначаються додатковими договорами, що укладаються між сторонами, та є невід'ємною частиною цього договору. додаткові договори не повинні суперечити загальним та граничним умовам, що визначені цим договором.
26.11.2019 між позивачем (банком) та відповідачем-1 (позичальником) укладено додатковий договір №499/В/2019-1 про надання кредиту до Генерального договору №499/В/2019 від 26.11.2019 (надалі - договір), відповідно до п.1. договору банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) у розмірі та наумовах, обумовлених цим додатковим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатитипроценти та комісії за користування ним.
Відповідно до п. 2.1.-2.1.6. якого банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту - 550 000,00 грн (п.2.1.1.); призначення кредиту - купівля основних засобів(п.2.1.2.); процентна ставка - 25% (п.2.1.3.); дата повернення кредиту - 25.11.2024 (п.2.1.4.); порядок видачі кредиту - безготівково на поточний рахунок позичальника (п.2.1.5.); графік повернення кредиту - згідно графіка погашення (п.2.1.6.).
Згідно з п.п.2.4.-2.6. договору, кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання. Для обліку виданих кредитних коштів банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 . Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).
Пунктом 2.8. договору сторони погодили, що банк має право відмовити у виплаті позичальнику кредиту або його частини та/або вимагати дострокового повернення кредиту у наступних випадках, зокрема, невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим додатковим договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань за цим додатковим договором; несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.
Відповідно до п.п.3.1.1.-3.1.3. договору сторони погодили, що за надання кредиту позичальник сплачує банку наступні комісії, встановлені тарифами банку: за розгляд кредитної заявки - 1 000,00 грн, сплачується в день видачі кредитних коштів; за видачу кредиту - 1,8% та 400,00 грн, сплачується в день видачі кредитних коштів; комісії, встановлені в іноземній валюті, сплачуються клієнтом в національній валюті за курсом НБУ, згідно порядку сплати, передбаченим тарифами банку.
Згідно з п.3.2. договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього додаткового договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4. цього додаткового договору.
Відповідно до 3.3. договору нарахування процентів та комісій за користування кредитом може бути припинене раніше, ніж до настання терміну, вказаного в п.2.1.4. цього додаткового договору, у випадках передбачених законодавством України, внутрішніми положеннями банку або за згодою сторін.
У додатку 1 до додаткового договору №499/В/2019-1 від 26.11.2019 сторонами узгоджено графік погашення кредиту.
На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 550 000,00 грн, згідно меморіального ордера №622978 від 26.11.2019.
Відповідно до п.4.1. договору, позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим додатковим договором та/або додатками до нього.
Пунктом 4.6. договору сторони погодили, що погашення заборгованості за цим додатковим договором здійснюється у наступній черговості: пеня, штрафи та інші види неустойки; прострочені платежі по сплаті процентів і комісій за користування кредитом; строкові платежі по сплаті нарахованих процентів і комісій за користування кредитом, термін сплати яких наступає в поточному місяці; прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу); строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) за поточний місяць; строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) на наступний місяць/місяці.
З метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором, 26.11.2019 між АТ АКБ «Львів» та фізичною особою ОСОБА_1 (відповідачем-2) було укладено договір поруки №499/В/2019/Р-1 (надалі - договір поруки), відповідно до умов п.1.2. якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за належне, своєчасне та повне виконання відповідачем-1 усіх зобов'язань за Генеральним договором та додатковими договорами до нього, в тому числі зобов'язань, які можуть виникнути у майбутньому, в зв'язку зі зміною умов Генерального договору, включаючи випадки збільшення кредитних зобов'язань позичальника, пов'язані зі збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків за користування кредитними коштами, збільшення терміну кредитування та інше.
За умовами п.п.2.1.-2.3. договору поруки, поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за Генеральним договором, погасити в повному обсязі: а) заборгованість по Генеральному договору; б) нараховані відсотки, неустойку (штраф, пеню), передбачені умовами Генерального договору, а також інші боргові зобов'язання, що виникають з умов Генерального договору та додатків до нього, які укладені чи будуть укладені в майбутньому. Поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Кредитор має право вимагати виконання зобов'язань за Генеральним договором від позичальника та поручителя як разом, так і від кожного з них окремо. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, тощо.
Відповідно до п.п.2.5.-2.6. договору поруки у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за Генеральнимдоговором в цілому чи в будь-якій його частині, кредитор має право пред'явити вимогу до поручителя про погашення поручителем заборгованості в об'ємі боргових зобов'язань позичальника перед кредитором, що обумовлені Генеральнимдоговором. Поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору, не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання позичальником зобов'язання (його частини) і необхідності їх виконання поручителем.
Згідно з п.2.8. договору поруки повідомлення, що направляється кредитором поручителю, виконується у письмовій формі і вважається таким, що отримано поручителем, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом на адресу поручителя, зазначену в цьому договорі чи надано йому особисто.
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із систематичним порушенням позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору та наявною значною простроченою заборгованістю по сплаті кредиту та процентів за користування кредитними коштами, 08.06.2022 позивачем рекомендованими відправленнями надіслано на адресу позичальника та поручителя листи-вимоги вих. №367/0-05 від 03.06.2022 та №368/0-05 від 03.06.2022 щодо дострокового повернення кредитної заборгованості та заборгованості за процентами.
Зважаючи на те, що вимоги банку вих. №367/0-05 від 03.06.2022 та №368/0-05 від 03.06.2022 добровільно відповідачами виконані не були, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів462 148,57 грн заборгованостізадодатковим договором №499/В/2019-1 про надання кредиту до Генерального договору №499/В/2019 від 26.11.2019, з яких 412 496,63 грн основний борг, 49 651,94 грн заборгованість по процентах.
Після звернення позивача із позовною заявою до суду по додатковому договору №499/В/2019-1 про надання кредиту до Генерального договору №499/В/2019 від 26.11.2019 були здійснені погашення на загальну суму 116 155,00 грн, з яких: 49 651,94 грн скеровано на погашення процентів, а 66 503,06 грн скеровано на погашення тіла кредиту. Відповідно, станом на 09.01.2023 непогашена заборгованість становить 345 993,57 грн,
Відповідача-1 визнав позов за вирахуванням 99 950,00 грн, які було списано з рахунку його в договірному порядку, про що його представником подано відповідну заяву.
Відтак, станом на дату прийняття рішення основний борг становить 345 993,57 грн, який позивач просить стягнути солідарно з відповідачів.
Висновки суду.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладених між позивачем та відповідачем-1 Генерального договору№499/В/2019 та додаткового договору №499/В/2019-1 про надання кредиту до Генерального договору №499/В/2019 від 26.11.2019.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Банк видав відповідачу-1 кредит в сумі 550 000,00 грн. Факт виплати банком кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером №622978 від 26.11.2019 та не заперечується відповідачем-1.
Призначення кредиту - купівля основних засобів (п.2.1.2.); процентна ставка - 25% (п.2.1.3.); дата повернення кредиту - 25.11.2024 (п.2.1.4.); порядок видачі кредиту - безготівково на поточний рахунок позичальника (п.2.1.5.); графік повернення кредиту - згідно графіка погашення (п.2.1.6.).
Пунктом 2.8. договору сторони погодили, що банк має право відмовити у виплаті позичальнику кредиту або його частини та/або вимагати достроковогоповернення кредиту у наступних випадках, зокрема, невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим додатковим договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань за цим додатковим договором;несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.
Згідно положень частини 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банками під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом. Вказане узгоджується з положенням статті 1054 Цивільного кодексу України.
Згідно частини 1, частини 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно частини 1, частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Як встановлено судом, з метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за Генеральним договором №499/В/2019, 26.11.2019 між позивачем (кредитором) та відповідачем-2 (поручителем) укладено договір поруки №499/В/2019/Р-1, згідно якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі відповідачем-1 зобов'язань за Генеральним договором №499/В/2019, та додаткових договорів до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому.
Відповідно до частини 1, частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У зв'язку із систематичним порушенням позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору та наявною значною простроченою заборгованістю по сплаті кредиту та процентів за користування кредитними коштами, 08.06.2022 позивач рекомендованими відправленнями надіслав на адресу позичальника та поручителя листи-вимоги вих. №367/0-05 від 03.06.2022 та №368/0-05 від 03.06.2022 щодо дострокового повернення кредитної заборгованості та заборгованості за процентами, як залишені без відповіді та задоволення.
При поданні позову позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 462 148,57 грн заборгованості за додатковим договором №499/В/2019-1 про надання кредиту до Генерального договору №499/В/2019 від 26.11.2019, з яких 412 496,63 грн основний борг, 49 651,94 грн заборгованість по процентах.
Після звернення позивача із позовною заявою до суду по додатковому договору №499/В/2019-1 про надання кредиту до Генерального договору №499/В/2019 від 26.11.2019 були здійснені погашення на загальну суму 116 155,00 грн, з яких: 49 651,94 грн скеровано на погашення процентів, а 66 503,06 грн скеровано на погашення тіла кредиту. Відповідно, заборгованість становить 345 993,57 грн, що підтверджується довідкою банку.
Відповідач-1 визнав позов, за вирахуванням 99 950,00 грн, які списано з його рахунку в договірному порядку, про що представник відповідача-1 подав заяву (вх.№1795/23 від 25.01.2023).
Відповідачі станом на 09.02.2023 доказів сплати заборгованості на загальну суму 345 993,57 грн не надали.
Отже, станом на момент прийняття рішення залишилась заборгованість зі сплати основного боргу в розмірі 345 993,57 грн.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до частини 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно частини 3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Слід зазначити, що визнання відповідачем-1 позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів основного боргу в сумі 345 993,57 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
В частині позовних вимог про стягнення 66 503,06 грн основного боргу та в частині стягнення 49 651,94 грн процентів (всього на загальну суму 116 155,00 грн) провадження у справі слід закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із сплатою відповідачами вказаної суми після звернення позивача до суду з позовом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 6 932,25 грн, що підтверджується меморіальним ордером №472848 від 14.09.2022.
Відповідно до пункту 5 частини 1, частини 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Враховуючи те, що суд закриває провадження у справі в частині 66 503,06 грн основного боргу та в частині 49 651,94 грн процентів (всього на загальну суму 116 155,00 грн), позивач має право на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» на звернення до суду з клопотанням про повернення судового збору пропорційно до суми позову провадження у якій закрито.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 4 337,16 грн, пропорційний до задоволеної суми позову слід покласти на відповідачів.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 73-79, 86, 129, 130, 165, 191, 231, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Деркача Володимира Миколайовича (82026, Львівська область, Старосамбірський район, село Нижня Вовча; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 , виданий 04.06.2013Яворівським РВ ГУ ДМС України у Львівській області) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» (79008, місто Львів, вулиця Сербська, буд.1; код ЄДРПОУ 09801546) 345 993,57 грн основного боргу та 4 337,16 грн судового збору.
3. В частині позовних вимог в сумі 116 155,00 грн провадження у справі закрити.
4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повне рішення
складено 20.02.2023
Суддя Сухович Ю.О.