ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.02.2023Справа № 910/2033/23
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2» про забезпечення позову по справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2»
до відповідача: Міністерства юстиції України
за участю третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
про визнання протиправним та скасування наказу, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу №5700/5 від 19.12.2022, зобов'язавши відповідача поновити порушені права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2» шляхом відновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.09.2022 №64707306.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оспорюваний наказ прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки майнові права позивача на нежилі приміщення з №1 по №8 (групи приміщень №62) (в літ.А), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , було визнано судовим рішенням, яке набрало законної сили, на підставі якого і було внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.09.2022 №64707306. Позивачем наголошено, що станом на момент розгляду Міністерством юстиції України скарги ОСОБА_1 була наявна інформація про судове провадження №761/4325/22, предметом спору в якому було визнання недійсним договору дорування, на якій скаржник посилався в якості підстави набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, тобто, за наявності вказаних обставин відповідачем повинно було бути ухвалено рішення про відмову в задоволенні скарги. Крім того, позивачем було наголошено на порушенні відповідачем порядку повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2» про розгляд скарги.
Ухвалою від 13.02.2023 позов залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
14.02.2023 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 15.02.2023 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 15.03.2023. Вказаною ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 .
17.02.2023 позивачем було подано заяву про забезпечення позову у справі шляхом заборони відповідачу та/або його структурним підрозділам, в тому числі, Офісу протидії рейдерству, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державному підприємству "Національні інформаційні системи" до вирішення справи по суті вчиняти будь-які дії щодо виконання Наказу №5700/5 від 19.12.2022, зокрема шляхом внесення відповідних записів про скасування рішення від 06.09.2022 №64707306 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Каравай Надії Володимирівні.
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилався на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили витребувано у ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2» нежилі приміщення з №1 по №8 (групи приміщень №62) (в літ.А), розташовані за адресою: м.Київ, вул.Кудрявський узвіз, буд.3а. Заявником зазначено, що всупереч принципу обов'язковості судового рішення особа, в якої витребувано нерухоме майно з незаконного володіння, було змінено власника шляхом укладення договору дарування. На думку позивача, у даному випадку, внаслідок застосування заходів забезпечення позову не буде заподіяно жодних збитків, а їх вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відмови в її задоволенні виходячи з такого.
За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та їх співмірності;
- наявності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття судом обраного позивачем способу забезпечення позову;
- заборони забезпечення позову таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність заявлених заходів забезпечення позову із позовними вимогами передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Як вказувалось вище, предметом позову у справі є вимога про визнання протиправним та скасування наказу №5700/5 від 19.12.2022, зобов'язавши відповідача поновити порушені права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2» шляхом відновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.09.2022 №64707306.
Обгрунтовуючи наявність підстав для забезпечення позову заявником було вказано на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили витребувано у ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2» нежилі приміщення з №1 по №8 (групи приміщень №62) (в літ.А), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Заявником зазначено, що всупереч принципу обов'язковості судового рішення особа, в якої витребувано нерухоме майно з незаконного володіння, було змінено власника шляхом укладення договору дарування.
Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи судових рішень у вересні 2018 Приватне акціонерне товариство «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд", ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння нежилих приміщень з №1 по №8 (групи приміщень №62) (в літ.А), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11.09.2019 по справі №761/35475/18 позов Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2» задоволено; визнано за Приватним акціонерним товариством «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2» право власності на нежилі приміщення з №1 по №8 (групи приміщень №62) (в літ.А), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та витребувано вказане нерухоме майно у ОСОБА_2 на користь позивача.
Постановою Київського апеляційного суду від 12.12.2019 рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11.09.2019 у частині визнання права власності скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11.09.2019 у частині витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано та закрито провадження у справі у цій частині на підставі пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.
Постановою Верховного Суду від 27.05.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2», яке є правонаступником Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 12.12.2019 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 15.07.2020 рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11.09.2019 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2».
Постановою від 08.12.2021 Верховного Суду постанову Київського апеляційного суду від 15.07.2020 в частині відмови у задоволенні вимог щодо витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано і в цій частині позовних вимог залишено в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11.09.2019.
Одночасно, згідно доводів позивача, спірне нерухоме майно було відчужене на користь третьої особи вже після набрання судовим рішенням у справі №761/35475/18, яким витребувано нежитлові приміщення на користь позивача, а саме згідно договору дарування від 05.03.2021.
Оцінюючи означені доводи позивача, судом враховано, що за приписами ч.ч.1, 2 ст.273 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У ст.419 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Тобто, наведеним спростовуються доводи позивача, які покладені останнім в обґрунтування заяви про забезпечення позову.
Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на обставини, які покладено Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2» в обґрунтування позову та заяви про забезпечення позову, у даному випадку застосування обраного заявником заходу забезпечення позову призведене до того, що фактично на етапі вжиття заходів забезпечення слід частково вирішити спір по суті.
Посилання позивача на практику Верховного Суду у справі №910/4445/21 суд до уваги не приймає як таку, яка не спростостовує наведених вище висновків щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2», оскільки вирішення питання про застосування відповідних заходів вирішується у кожному окремому випадку на підставі оцінки саме обставин певної справи, який і здійснено у даному випадку судом. Тобто, визначення судом касаційної інстанції пов'язаності певного заходу забезпечення позову із аналогічним у розглядуваній справі предметом спору, не є виключною і беззаперечною підставою для задоволення відповідної заяви.
Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги, що позивачем не було наведено достатніх належних, допустимих та достатніх доказів наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відсутність на теперішній час підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
При цьому, слід наголосити, що у разі виникнення дійсних та належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, позивач не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.
За таких обставин, керуючись ст.136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-2» про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання до апеляційного господарського суду.
Суддя В. В. Князьков