ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.12.2022Справа № 910/10049/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Старовойтова Є.А., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до 1) Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" (вул. Ромоданова, буд. 19-А, м. Київ, 04106, код ЄДРПОУ 24936321)
2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосева Володимира Володимировича (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
про визнання рішення загальних зборів кооперативу недійсним
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник) до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" (далі - відповідач-1; кооператив) та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича (далі - відповідач-2) про визнання рішення загальних зборів кооперативу недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протокол зборів уповноважених Кооперативу по будівництву та експлуатації і індивідуальних гаражів "Лада-2" від 20.06.2018, суперечить ст. 15, 16 Закону України "Про кооперацію" та статуту відповідача-1, оскільки прийнятий неналежним органом управління, в свою чергу відповідач-2, здійснивши реєстраційну дію щодо зміни відомостей про керівника відповідача-1, не перевірив повноваження заявника, внаслідок чого вніс недостовірні відомості до ЄДР, у зв'язку з чим позивач як член кооперативу звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", оформленого протоколом від 20.06.2018, визнання незаконними дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича (свідоцтво №3711), які полягають у безпідставному внесенні 22.06.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" код ЄДРПОУ 24936321 та скасування відповідного реєстраційного запису.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано недійсним рішення загальних зборів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", оформленого Протоколом зборів уповноважених Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" від 20.06.2018; скасовано реєстраційний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим Володимиром Володимировичем (свідоцтво №3711), згідно якого 22.06.2018 змінено відомості про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", код ЄДРПОУ 24936321, з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 ; присуджено до стягнення з Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" в дохід Державного бюджету України 4540 грн 00 коп. судового збору.
12.10.2022 до відділу діловодства суду від представника позивача надійшла заява про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 призначено судове засідання у справі №910/10049/21 для вирішення питання про судові витрати на 01.12.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 судове засідання відкладено на 21.12.2022.
19.12.2022 до відділу діловодства суду представником Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" подано відзив на заяву про постановлення додаткового рішення, у якому відповідач-1 просить суд відмовити позивачу щодо стягнення судових витрат.
У судове засідання 21.12.2022 прибув представник відповідача-1, представники позивача та відповідача-2 у засідання не прибули, хоча про дату, час і місце засідання повідомлялись належним чином.
За приписами частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Положеннями ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) унормовано, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з приписами ч. 1, 2. ст. 244 ГПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Так, відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у матеріалах справи наявні, зокрема, наступні докази:
- Копія договору про надання правової допомоги №12/05 від 12.05.2021;
- Копія акту про надання послуг від 15.02.2022;
- Копія ордеру серії АА №1162055;
- Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5128 від 25.07.2012;
- Копія квитанції до прибуткового касового ордера №15\2 від 15.02.2022 на суму 42 100, 00 грн;
- Копія договору позики б/н від 15.02.2022.
Так, згідно договору №12/05 від 12.05.2021 про надання правової допомоги (далі - договір), укладеного між адвокатом Панченком Олександром Віталійовичем (далі - адвокат) та Равіном Вадимом Львовичем (далі - клієнт) адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу в справі клієнта по захисту його конституційних прав і свобод, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
За правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2. договору, клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі, визначеному в передбаченому п. 4.5. договору акті про надання послуг (п 3.1. договору).
Вартість наданих послуг за договором є договірною, а передбачена п. 3.1. цього договору винагорода адвоката визначається обсягом наданих адвокатом послуг за договором та зазначається у передбаченому п. 4.5. договору акті про надання послуг. При цьому, гонорар адвоката може складати 20% від суми задоволених судом позовних вимог на користь клієнта, оплату яких клієнт гарантує (п. 4.2. договору).
Розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються шляхом внесення готівки у касу адвоката, про що останній зобов'язаний видати клієнту квитанцію, або шляхом безготівкового перерахування грошових коштів клієнтом на поточний рахунок адвоката (п. 4.3. договору).
Винагорода адвоката виплачується клієнтом не пізніше 5 (п'яти) днів із дати підписання сторонами акта про надання послуг (п. 4.4.)
Згідно акту від 15.02.2022 у рамках договору про надання правової допомоги від 12.05.2021 №12/05 клієнту адвокатом були надані послуги у господарській справі №910/10049/21 за позовом ОСОБА_1 до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосева Володимира Володимировича про визнання рішення загальних зборів кооперативу недійсним на суму 42 100, 00 грн.
Вказаний акт підписаний сторонами без заперечень та скріплений печаткою адвоката.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №15\2 від 15.02.2022 ОСОБА_1 здійснив оплату правничої допомоги по дог. №12/05 від 12.05.2021 (справа №910/10049/21) на рахунок адвоката Панченко О.В. на суму 42 100, 00 грн.
Судом встановлено, що Панченко Олександр Віталійович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
Також, представник позивача у заяві про постановлення додаткового рішення наводить обставини, що у зв'язку з незадовільним фінансовим станом Равіна Вадима Львовича, джерелом покриття витрат по сплаті коштів на допомогу адвоката стали грошові кошти, отримані позивачем за договором позики від 15.02.2022 у сумі 1475, 35 долари США, за умовами якого він зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, що відповідатиме еквіваленту гривні за офіційним валютним курсом НБУ, встановленим на момент повернення грошових коштів.
Таким чином, за твердженням представника позивача, витрати від курсової різниці за вказаним договором позики, що склали 11 851, 48 грн, мають бути віднесені до судових витрат, оскільки виникли у зв'язку з розглядом справи №910/10049/21.
Крім цього, до суми витрат, що підлягають стягненню з відповідача, заявник включає 173, 75 грн поштових витрат.
Відповідач же у відзиві на заяву про постановлення додаткового рішення просить відмовити позивачу щодо стягнення судових витрат з тих підстав, що умовами договору про надання правової допомоги від 12.05.2021 розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару не визначений, що дає підстави вважати його оформленим з порушенням ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання адвокатом коштів у розмірі 42 100, 00 грн, договір позики 15.02.2022 не був нотаріально посвідчений, що не дає можливості встановити дієздатність та правоздатність сторін, а відтак є недійним, крім того в матеріалах справи відсутні докази того факту, що позивач є суб'єктом господарювання, який має право здійснювати розрахунки в іноземній валюті згідно із законодавством.
Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Так, вартість послуг адвоката у відповідності до п.п. 1.2. договору №12/05 від 12.05.2021 визначена сторонами в акті про надання послуг від 15.02.2022 та становить - 1 000, 00 грн за годину роботи; за виїзд для участі у судових засіданнях - 1 800, 00 грн за один судодень, при цьому у разі непроведення розгляду справи не з вини клієнта застосовується знижка 50% (900, 00 грн).
Судом враховано, що згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Разом з тим, об'єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Чим і спростовуються доводи відповідача про неналежність доказів щодо оплати наданих юридичних послуг.
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на характер спірних правовідносин, беручи до уваги незначний рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим, доведеним та пропорційним до предмета спору, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст.129 ГПК України).
Судом враховано, що дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, оскільки спір виник з корпоративних відносин, однак не є складною, враховуючи, що підставами визнання недійсним рішення кооперативу було неналежне повідомлення позивача про проведення загальних зборів та прийняття рішення неправомочним складом уповноважених кооперативу, зі сталою судовою практикою у розрізі спірних правовідносин.
Крім того, до суми судових витрат окремо включені витрати за надання таких послуг як: підготовка та складання позовної заяви (21.06.2021), підготовка і складання заяви (09.08.2021), підготовка і складання клопотання про звільнення від сплати судового збору (09.08.2021), підготовка і складання відповіді на відзив (09.08.2021), підготовка і складання пояснень (11.01.2022), однак всі перелічені документи були підписані безпосередньо з боку Равіна Вадима Львовича.
Відповідно, з огляду на викладене, не може бути визнаний обґрунтованим і розмір витрат позивача від курсової різниці за договором позики від 15.02.2022 у сумі 11 851, 48 грн.
Також, не підлягають стягненню з відповідача заявлені поштові витрати, оскільки не потребують спеціальних знань у галузі права та не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені ст. 1, 19 закону №5076-VI.
При цьому, як адреса місця проживання позивача так і поштова адреса його представника знаходяться у місті Києві, відтак, за висновками суду, понесені позивачем поштові витрати не мають характеру необхідних.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат позивача у сумі 4 666, 66 грн, що є пропорційним до предмета спору, складності даної справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, а також часткового задоволення позову.
Керуючись 74, 76-80, 129, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Стягнути з Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" (вул. Ромоданова, буд. 19-А, м. Київ,04106, код ЄДРПОУ 24936321) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 666 (чотири тисячі шістсот шістдесят шість) грн 66 коп.
2. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці підписання повного тексту додаткового рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 23.01.2023
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА