09.02.2023 року м.Дніпро Справа № 904/9428/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Мацекос І.М.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 за результатами розгляду заяви конкурсного кредитора (суддя Мартинюк С.В.)
у справі № 904/9428/21
за заявою Фізичної особи-підприємця Хандоги Іллі Григоровича, с. Новомиколаївка
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ", м. Кривий Ріг
про визнання грошових вимог
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 відкрито провадження у справі №904/9428/21 за заявою ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання банкрутом ТОВ "ДВС-Інвест". Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 09.07.2022. Призначено розпорядником майна боржника - ТОВ "ДВС-Інвест" арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича. Призначено попереднє засідання суду на 21.03.2022.
15.03.2022 до суду від Фізичної особи-підприємства Хандоги І.Г. надійшла заява про визнання конкурсних грошових вимог до боржника у розмірі 1 800 000,00 грн. та судового збору у розмірі 4 962,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 визнано грошові вимоги Фізичної особи-підприємсця Хандоги Іллі Григоровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Поштовий, б. 49; ідентифікаційний номер юридичної особи 40032310) на суму:
- 1 черга - 4 962,00 грн. (витрати по сплаті судового збору);
- 4 черга - 1 800 000,00 грн. (заборгованість).
Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 за результатами розгляду заяви конкурсного кредитора у справі №904/9428/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у визнанні вимог ФОП Хандоги І.Г. в повному обсязі.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Наголошує, що судом першої інстанції при розгляді заяви про визнання грошових вимог не було враховано, що заявлені вимоги ФОП Хандоги І.Г. до Боржника обгрунтовуються невиконанням Договору про надання послуг б/н від 04.01.2021 з дослідження кон'юнктури ринку оренди двигунів внутрішнього згорання Cummins KTA 50 з повним циклом технічного обслуговування на суму 1 800 000,00 грн, але при цьому в підтвердження обставин виникнення та існування заявленого розміру заборгованості Заявником не було надано (та матеріали справи не містять) копії первинних документів, які в силу ч.ч. 1, 2, 4 ст. 91 ГПК України можуть вважатись письмовими доказами (копії документів засвідчені належним чином (засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством).
Також, скаржником зазначено, що надані Заявником копії документів не містять належної відмітки про їх засвідчення (на них відсутні назва посади особи, яка засвідчує копію); заявник ФОП, а копії засвідчені саме фізичною особою, письмових доказів в підтвердження повноважень особи заявника як ФОП, як-то Виписки, Витягу з ЄДР, наказу про призначення на посаду тощо, належним чином засвідчених матеріали справи також не містять.
Крім того, поза увагою суду залишились обставини суттєвості розміру заявлених вимог (1,8 млн грн) з надання послуг з дослідження кон'юнктури ринку, що об'єктивно викликають сумніви щодо їх реальності, в результаті чого розпорядником майна такі не були визнані, в тому числі з огляду на не надання всіх підтверджуючих документів (в т.ч. аналітичних матеріалів за результатами дослідження кон'юнктури ринку у друкованому вигляді (Матеріалів)).
Апелянт зазначає, що Договір про надання послуг б/н від 04.01.2021 містить ознаки фраудаторності, має завідомо штучний характер та не спрямований на настання реальних наслідків, є очевидно недобросовісним та зводиться до зловживання правом, у зв'язку з чим, ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» була подана до Господарського суду Дніпропетровської області позовна заява про визнання згаданого фраудаторного правочину недійсним, спір перебуває на розгляді суду, рішення у справі ще не прийнято.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2022 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 за результатами розгляду заяви конкурсного кредитора у справі №904/9428/21 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги та подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у розмірі 4 962,00 грн.
На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2022 апелянтом до матеріалів справи надано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 4 962,00 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 за результатами розгляду заяви конкурсного кредитора у справі №904/9428/21. Розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання з викликом сторін на 28.11.2022 о 14 год. 30 хв.
21.10.2022 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
24.10.2022 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив арбітражного керуючого розпорядника майна ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» Касаткіна Д.М. на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у визнанні вимог ФОП Хандоги І.Г. у повному обсязі.
25.10.2022 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив ФОП Хандоги І.Г. на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
У зв'язку із аварійними/екстреними відключеннями енергопостачання у м. Дніпрі та відсутністю електроенергії в Центральному апеляційному господарському суді судове засідання, призначене на 28.11.2022 о 14 год. 40 хв., не відбулося.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022 судове засідання призначено на 26.12.2022 на 14:40 год.
У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Кузнецова В.О. у відпустці та аварійними/екстреними відключеннями енергопостачання у м. Дніпро, що спричинили відсутність електроенергії в Центральному апеляційному господарському суді, судове засідання, призначене на 26.12.2022 на 14:40 год., не відбулося.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.12.2022 повідомлено сторін про наступне судове засідання, призначене на 09.02.2023 на 10:40 год.
Колегія суддів враховує, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022, зокрема, було припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест"; припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича; Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" призначено арбітражного керуючого Верченко Дмитра Валерійовича.
Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" Верченко Д.В. подано клопотання про участь в судових засіданнях у справі №904/9428/21 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2023 ухвалено судові засідання у справі, у тому числі, призначене на 09.02.2023 о 10 год. 40 хв. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" Верченко Д.В. з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
В судовому засіданні 09.02.2023 приймали участь представник ініціюючого кредитора (апелянта) ПрАТ «Північний ГЗК» та арбітражний керуючий ліквідатор боржника ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» Верченко Д.В. (в режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду), представник кредитора ФОП Хандоги І.Г. (в залі суду). Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з'явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не проінформували.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 918/539/16.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника кредитора ТОВ "Гумати Україна".
При цьому суд зважає на те, що у справі №904/9428/21 представництво кредиторів ФОП Хандоги І.Г. та ТОВ "Гумати Україна" здійснює одна особа - адвокат Шмалько Ю.О.
Представник апелянта в судовому засіданні 09.02.2023 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити: скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення про відмову у визнанні грошових вимог ФОП Хандоги І.Г.
Представник кредитора ФОП Хандоги І.Г. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Арбітражний керуючий ліквідатор ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» Верченко Д.В. заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.
Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Як передбачено ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII (який діяв до 21.10.2019 року) справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства).
За положеннями ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою господарського суду від 20.01.2022 відкрито провадження у справі №904/9428/21 за заявою ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання банкрутом ТОВ "ДВС-Інвест". Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 09.07.2022. Призначено розпорядником майна боржника - ТОВ "ДВС-Інвест" арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича. Призначено попереднє засідання суду на 21.03.2022.
04.02.2022 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет Господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДВС-Інвест" (ідентифікаційний номер юридичної особи 40032310).
03.03.2022 ФОП Хандога І.Г. оформлено поштове відправлення із вкладенням, а саме заяви з грошовими вимогами до боржника да відповідними додатками до неї, про що свідчить опис вкладення у цінний лист до Господарського суду Дніпропетровської області, що вкладений до поштового відправлення із відбитком календарного штемпеля підприємства поштового зв'язку (відділення) АТ "Укрпошта" із зазначенням дати "03.03.2022".
Заява ФОП Хандога І.Г. про визнання конкурсних грошових вимог до боржника у розмірі 1 800 000,00 грн та судового збору у розмірі 4 962,00 грн надійшла до суду 15.03.2022.
Грошові вимоги заявника обгрунтовані наступним.
04.01.2021 між ТОВ "ДВС-Інвест" (Замовник) та ФОП Хандога І.Г (Виконавець) укладено договір про надання послуг, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець особисто, на замовлення Замовника зобов'язується надати послуги з дослідження кон'юнктури ринку оренди двигунів внутрішнього згорання Cummins KTA 50з повним циклом технічного обслуговування (Послуги), а Замовник зобов'язується оплатити надані Послуги.
Відповідно до п.2.4. Договору, строк здійснення дослідження з 05.01.2021 по 30.04.2021.
Пунктом 2.5. Договору передбачено, що з метою підтвердження факту надання послуг Виконавцем Сторони складають відповідний Акт прийому-передачі наданих послуг, що є достатньою підставою для здійснення розрахунків з Виконавцем.
Згідно п. 3.1. Договору, ціна Договору становить 1 800 000, 00 грн. (один мільйон вісімсот тисяч гривень) без ПДВ.
Відповідно до п. 4.2. Договору, Замовник здійснює оплату за даним Договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10 банківських днів з моменту підписання Сторонами відповідного Акту прийому-передачі наданих послуг.
12.05.2021 між ТОВ "ДВС-Інвест" (Замовник) та ФОП Хандога І.Г (Виконавець) складено Акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого Виконавцем в повному обсязі надано послуги з дослідження кон'юнктури ринку оренди двигунів внутрішнього згорання Cummins KTA 50з повним циклом технічного обслуговування.
Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" перед ФОП Хандога І.Г. не погашено і в матеріалах справи відсутні докази оплати (платіжні доручення, виписки по банківських рахунках тощо).
Розпорядником майна боржника Касаткіним Д.М. надано суду відомості про результати розгляду грошових вимог ФОП Хандога І.Г. (16.04.2022) та повідомлення про розгляд грошових вимог ФОП Хандога І.Г. з урахуванням заперечень та доповнень заявника (24.06.2022), відповідно до яких розпорядником не визнаються грошові вимоги в повному обсязі.
Боржником ТОВ "ДВС-Інвест" подано до суду клопотання (12.05.2022), зі змісту якого вбачається, що останнім визнаються грошові вимоги ТОВ "Гумати Україна" та ФОП Хандога І.Г. у заявлених розмірах.
Розглянувши подану ФОП Хандога І.Г. заяву про визнання грошових вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про її обгрунтованість, зазначивши, що заявлені грошові вимоги є конкурсними з правом голосу, оскільки зобов'язання боржника виникло до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДВС-Інвест", а сама заява подана в межах строку, визначеного приписами ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, відтак наявні підстави для визнання його конкурсним кредитором з грошовими вимогами до ТОВ "ДВС-Інвест" в розмірі 1 800 000,00 грн. та судового збору на суму 4 962,00 грн., яка підлягає погашенню у наступному порядку:
- 1 черга - 4 962,00 грн. (витрати по сплаті судового збору);
- 4 черга - 1 800 000,00 грн. (заборгованість).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір.
Положеннями ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства також визначено, що:
- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
- забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;
- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;
- поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
- грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Як передбачено п. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною 4 ст. 45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Крім того, за приписами ч. 6 ст. 45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Виходячи з вимог Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у постановах від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15).
При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом.
Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Так, предметом розгляду є заява ФОП Хандога І.Г. до боржника ТОВ "ДВС-Інвест" про визнання грошових вимог у розмірі 1 800 000,00 грн та судового збору у розмірі 4 962,00 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що грошові вимоги вказаного кредитора до боржника складаються з заборгованості з оплати наданих ФОП Хандога І.Г. Боржнику ТОВ "ДВС-Інвест" послуг по Договору про надання послуг від 04.01.2021 на суму 1 800 000,00 грн.
Матеріали даної справи засвідчують, що Боржником ТОВ "ДВС-Інвест" визнаються грошові вимоги ФОП Хандога І.Г. в заявленому розмірі.
Водночас, колегія суддів наголошує, що саме по собі визнання боржником факту заборгованості та неможливості його погашення інакше, аніж в процедурі банкрутства, не є достатньою підставою для визнання заявлених грошових вимог кредитора за наявності обставин, що об'єктивно ставлять під сумнів ці вимоги.
Слід зауважити, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як передбачено ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2021 у справі № 814/803/17 зазначила, що визначальним принципом господарського судочинства є змагальність сторін.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).
З огляду на правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений в постановах від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15 та від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 обов'язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено на кредитора.
У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18, наведено правовий висновок, що на стадії звернення кредитора з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21 зауважив, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
Зазначена правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також у постановах від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).
Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, зроблені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19).
Аналізуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що саме первинними документами підтверджується заборгованість суб'єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов'язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
Наведені висновки кореспондуються із правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 27.03.2018 у справі № 909/453/16, а також у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 27.07.2020 у справі №904/2104/19 (п. 21) про те, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на кредитора.
Апеляційний суд зазначає, що ФОП Хандога І.Г. не доведено належними та достатніми документальними доказами грошові вимоги до ТОВ "ДВС-Інвест" на загальну суму 1 804 962,00 грн.
Так, відповідно до п. 1.2 Договору про надання послуг від 04.01.2021, укладеного між Боржником (Замовник) та ФОП Хандога І.Г. (Виконавець) (т. 1 а.с. 10-14), під послугою в цьому Договорі Сторонами розуміється виконання робіт з дослідження кон'юнктури ринку оренди двигунів внутрішнього згорання Cummins KTA 50з повним циклом технічного обслуговування з подальшим наданням Замовнику аналітичних матеріалів за результатами дослідження кон'юнктури ринку у друкованому вигляді (далі - Матеріали). Матеріали можуть надаватися українською та/або російською мовою та мають бути актуальними.
Згідно п. 2.6 Договору з результатами надання послуг у строк до 14 травня 2021 року Виконавець надає Замовникові Матеріали, два примірника підписаного Акту прийому-передачі наданих послуг та Рахунок на оплату.
А як передбачено п. 5.1.3 Договору Виконавець зобов'язаний до 14 травня 2021 року надати для погодження та підписання Замовнику Матеріали, Акту прийому-передачі наданих послуг та Рахунок на оплату.
Необхідно зауважити, що Заявником не надано суду погоджені та підписані актуальні аналітичні матеріали за результатами дослідження кон'юнктури ринку у друкованому вигляді і матеріали справи таких доказів не містять.
При цьому Акт прийому-передачі наданих послуг від 12.05.2021 (т. 1 а.с. 15) не розкриває зміст та обсяг наданих послуг, не підтверджує їх позитивний результат, що має бути зафіксований у Матеріалах дослідження та відображений на матеріальному носії у друкованому вигляді.
Наданий заявником Акт звірки взаєморозрахунків за період з 12.05.2021 по 03.01.2022 станом на 04.02.2022 між ТОВ "ДВС-Інвест" та ФОП Хандога І.Г. за Договором про надання послуг від 04.01.2021 (т. 1 а.с 17), відповідно до якого за ТОВ "ДВС-Інвест" рахується заборгованість на суму 1 800 000,00 грн, сам по собі не може підтверджувати існування відповідного грошового зобов'язання, оскільки стала практика Верховного Суду засвідчує правову позицію, що акт звірки взаємних розрахунків не є майновою дією боржника, не свідчить про проведення певної господарської операції; сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами (позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/9004/13, 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20).
Необхідних документів, складання яких передбачено умовами укладеного між Сторонами Договору та інших доказів щодо підстав та розміру виникнення заборгованості у ТОВ "ДВС-Інвест" перед ФОП Хандога І.Г. матеріали справи №904/9428/21 не містять.
Отже, є недоведеною (непідтвердженою належними, допустимими та достатніми доказами) обставина виникнення у ФОП Хандоги І.Г. вимог до ТОВ "ДВС-Інвест" на суму 1 800 000,00 грн.
Колегія суддів вважає за необхідне також акцентувати увагу на тому, що матеріали справи №904/9428/21 наряду з Матеріалами також не містять і доказів проведення та відображення в бухгалтерському та податковому обліку згаданої господарської операції, її фіксації у поданій до контролюючих органів фінансовій та податковій звітності.
З огляду на наведене, видається достатньо сумнівним факт можливості надання послуг ФОП Хандога І.Г. й укладений з ТОВ "ДВС-Інвест" договір підлягав більш ретельній та детальній перевірці судом першої інстанції при вирішенні питання щодо визнання заявлених кредиторських вимог.
Враховуючи мотивовані сумніви ініціюючого кредитора ПрАТ «Північний ГЗК» та арбітражного керуючого розпорядника майном Боржника ТОВ "ДВС-Інвест" щодо заявлених грошових вимог, місцевий господарський суд при розгляді заяви ФОП Хандоги І.Г. повинен був надати вичерпну оцінку запереченням учасників справи та пересвідчитися у дійсності підстав виникнення кредиторських вимог, правовій природі боргу, обгрунтованості вимог відповідними доказами, які мають відповідати критеріям належності, допустимості та достатності.
Крім того, статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок засвідчення копій документів був встановлений Національним стандартом України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003». Відповідно до пункту 5.27 вказаного Національного стандарту відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Аналогічні вимоги щодо належного засвідчення документів містяться у Національному стандарті України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2020», прийнятим та наданим чинності Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144, та який чинний від 01.09.2021.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи, а прийняття на їх основі судового рішення є підставою для скасування такого судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 916/1813/16 від 21.08.2019 у справі № 910/12809/16, від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21).
Надані ФОП Хандога І.Г. документи в обґрунтування заявлених кредиторських вимог не відповідають в повній мірі вимогам щодо засвідчення документів згідно порядку встановленому Національним стандартом України, зокрема, не містять найменування посади (правового статусу) особи, що їх засвідчила.
З приводу тверджень скаржника про те, що Договір про надання послуг б/н від 04.01.2021 містить ознаки фраудаторності, має завідомо штучний характер та не спрямований на настання реальних наслідків, є очевидно недобросовісним та зводиться до зловживання правом, у зв'язку з чим, ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» була подана до Господарського суду Дніпропетровської області позовна заява про визнання згаданого фраудаторного правочину недійсним, спір перебуває на розгляді суду, рішення у справі ще не прийнято.
Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України.
У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
За сталою судовою практикою, що ґрунтується на правових позиціях Верховного Суду, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 25.05.2022 у справі № 904/5314/20, від 19.07.2022 у справі № 904/4790/21, під час розгляду грошових вимог кредиторів в порядку статей 45-47 КУзПБ господарський суд, за загальним правилом, має виходити з презумпції правомірності, і відповідно, дійсності правочину, на підставі якого виникли грошові вимоги кредитора.
Водночас, процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов'язаних заме з здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто за правилами позовного провадження тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство (ст.7 КУзПБ).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
За приписами статті 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ПрАТ "Північний ГЗК" про визнання фраудаторного правочину недійсним (в межах справи про банкрутство ТОВ "ДВС-Інвест" подана до Господарського суду Дніпропетровської області у травні 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/9428/21 (904/1113/22). Призначено підготовче засідання на 15.06.2022 (інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень).
На цей час (09.02.2023) судове рішення щодо позову ПрАТ "Північний ГЗК" про визнання фраудаторного правочину недійсним судом першої інстанції не прийнято, у справі призначено судово-технічну експертизу давності документів, на час проведення якої провадження у справі зупинено.
При цьому слід зважати на те, що судові процедури, які можуть застосовуватись до боржника, відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства мають строковий характер.
Відповідно до пункту 2 статті 44 КУзПБ процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.
За приписами частини 1 статті 47 КУзПБ попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду.
Крім того, за змістом ч. 3 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу, постанову суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21 наголошено, що суд має забезпечити право на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.
Апеляційним судом враховуються зазначені правові висновки та наявність судової процедури оспорювання ініціюючим кредитором Договору про надання послуг б/н від 04.01.2021.
Поряд з цим, на переконання колегії суддів, матеріали справи № 904/9428/21 містять достатні докази для прийняття судового рішення за результатом розгляду заявлених грошових вимог у справі про банкрутство ТОВ "ДВС-Інвест" з урахуванням обмеження граничними строками судової процедури вирішення відповідного питання, зволікання щодо якого порушить не тільки процесуальні строки, визначені КУзПБ та ГПК України, а й принцип пропорційності господарського судочинства, з огляду на тривалий розгляд справи №904/9428/21 (904/1113/22) та зупинення провадження у справі до закінчення проведення судової почеркознавчої експертизи та отримання судом висновку експертів.
Відповідно до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 08.04.2021 у справі № 904/4262/17 використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання детального правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредитора до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника.
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
Зазначена правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постановах від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.
Згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).
Враховуючи встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, висновки суду першої інстанції про обґрунтованість заяви про визнання грошових вимог ФОП Хандога І.Г. та наявність підстав для визнання його конкурсним кредитором з грошовими вимогами до ТОВ "ДВС-Інвест" в розмірі 1 800 000,00 грн та судового збору на суму 4 962,00 грн є передчасними та свідчать про формальний підхід суду при розгляді вимог до Боржника, який обмежився відтворенням у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали лише позиції Заявника без грунтовного аналізу його вимог.
З огляду на непідтвердженність та недоведеність заявлених грошових вимог в установленому КУзПБ порядку, останні належало відхилити судом першої інстанції, чого в даному випадку не було зроблено.
Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року no. 4436/07, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі є частково обґрунтованими та знайшли своє підтвердження належними доказами в ході апеляційного перегляду справи, а тому ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 за результатами розгляду заяви конкурсного кредитора у справі №904/9428/21 слід скасувати як таку, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, в результаті неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права; з прийняттям нового судового рішення - про відхилення грошових вимог ФОП Хандога І.Г. до ТОВ "ДВС-ІНВЕСТ" на загальну суму 1 804 962,00 грн.
Керуючись ст.ст. 236, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 за результатами розгляду заяви конкурсного кредитора у справі №904/9428/21 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 за результатами розгляду заяви конкурсного кредитора у справі №904/9428/21 скасувати.
Грошові вимоги Фізичної особи-підприємця Хандоги Іллі Григоровича до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" у сумі 1 804 962,00 грн відхилити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 21.02.2023
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя А.Є. Чередко