ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 лютого 2023 року Справа № 903/506/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Гладка Л.А.
за участю представників сторін:
позивача: Чайковський Б.В.
відповідача: Мороз О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» на рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2022 у справі №903/506/22, ухвалене суддею Дем'як В.М., повний текст рішення складено 08.12.2022 у справі №903/506/22
за позовом Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м.Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ КАРД», м. Луцьк
про розірвання договору поставки нафтопродуктів та стягнення 19 822, 77 грн.
Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління” звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕСТ КАРД” у якому просило: розірвати договір №040413-050122ШК598 від 05.01.2022 поставки нафтопродуктів оптовими партіями та стягнути 19 822,77 грн. заборгованості в т.ч: за період з 05.04.2022 по 01.08.2022, пені у розмірі 10 831,55 грн., 3% річних - 890,27 грн., індексу інфляції - 8100,95 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040413-050122ШК598 від 05.01.2022, в частині своєчасної поставки нафтопродуктів.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.11.2022 р. у справі №903/506/22 в позові відмовлено.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, представник Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2022 р. у справі №903/506/22, прийняти апеляційну скаргу до свого провадження і розглянути її по суті, рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2022 року у справі №903/506/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.
Листом №903/506/22/116/23 від 05 січня 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.
12 січня 2023 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 р. поновлено Комунальному підприємству “Адміністративно-технічне управління” строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2022 р. у справі №903/506/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” на рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2022 р. у справі №903/506/22, зупинено дію рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2022 р. справі №903/506/22. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю “ВЕСТ КАРД” надати апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в строк до 07.02.2023р., розгляд апеляційної скарги призначено на 09.02.2023р.
01.02.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕСТ КАРД” надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2022 р. у справі №903/506/22 - без змін.
У судовому засіданні 09.02.2023 р. представник Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги, вважає що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права , тому рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2022 року у справі №903/506/22 необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕСТ КАРД” заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає, що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить апеляційну скаргу Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.11.2022 у справі №903/506/22 відмовлено у задоволенні позову. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про розірвання договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040413-050122ШК598 від 05.01.2022, оскільки договір вже є розірваним з 17.07.2022, а зобов'язання сторін припиненими. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки договір розірваний з 17.07.2022, то відсутні підстави для нарахування пені, три відсотки річних, а також індекс інфляції за період спірний період з 05.04.2022 по 01.08.2022.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.
Скаржник не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду Волинської області, вважає що приймаючи рішення, судом не з'ясовано в повному обсязі обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставами для скасування судового рішення повністю.
Зокрема апелянт стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач посилаючись на настання форс - мажорних обставин та неможливість виконання Договору, все ж таки здійснював продаж пального на автозаправних станціях, які йому належать. Та не врахував те, що після 04.04.2022р відповідачем було заблоковано картки на пальне які були оплачені позивачем у повному обсязі відповідно до договору, що у свою чергу призвело до неможливості забезпечення потреб позивача у паливі. Також, судом першої інстанції залишено поза увагою, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар та за умови виконання п. 4.2. договору.
Крім того, судом не надано правової оцінки, що для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише довідку ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, підтвердити відсутність пального.
Також, судом першої інстанції порушені норми матеріального права щодо права відповідача на одностороннє розірвання Договору у випадку порушення Позивачем зобов'язань за Договором, однак КП «Адміністративно - технічне управління» всі свої зобов'язання за Договором виконувало належним чином на відміну від Відповідача.
Апелянт в скарзі наголошує на тому, що суд першої інстанції не дослідив, що настання форс-мажорних обставин жодним чином не обмежує відповідача у проведенні господарської діяльності в частині здійснення розрахунків з контрагентами. Тобто, настання, як зазначає відповідач, форс - мажорних обставин не перешкоджало відповідачу повернути позивачу кошти в розмірі 91 022,00 гри. за невикористаний об'єм пального.
Крім вище вказаного, судом першої інстанцій не було враховано правової позиції Великої Палати верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 р. у справі №916/190/18, в якій зазначено, що нарахування інфляційних втрат є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Також, апелянт стверджує, що судом неправомірно стягнено з позивача на користь відповідача 5000 грн. витрат на професійну допомогу та судового збору.
У своєму відзиві представник відповідача не погоджується з доводами апеляційної скарги КП «Адміністративно - технічне управління», вважає що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, що викладені в оскаржуваному рішення, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Зокрема відповідач стверджує, що договір поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040413-050122ШК598 від 05 січня 2022 року розірваний на підставі абз.2 п.10.9. Договору, у зв'язку з односторонньою відмовою ТОВ «ВЕСТ КАРД» від договору. Договір розірваний з 17 липня 2022 року. Крім того, відповідач повернув позивачу грошові кошти за неотриманий товар в сумі 91 022,00 грн.. Відтак, відсутні підстави для нарахування пені, три відсотка річних, а також інфляції за період з 05.04.2022 р. по 01.08.2022 р., оскільки договір був розірваний лише 17 липня 2022. Після розірвання договору позивач не звертався до відповідача з вимогою повернути грошові кошти за неотриманий товар.
Відтак, відповідач вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно було досліджено наявні в матеріалах справи докази, а висновки суду відповідають фактичним обставинам справи.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
05 січня 2022 між КП "АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕХНІЧНЕ УПРАВЛІННЯ" (покупець) та ТзОВ "ВЕСТ КАРД" (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів оптовими партіями № 040413-050122ШК598 (а.с. 8-10).
Згідно п.1.1. договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю партіями нафтопродукти в асортименті, газ нафтовий скраплений для автомобільного транспорту, код ДК 021-2015:09130000-9 “Нафта і дистиляти” в подальшому іменовані товар, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору (п. 1.1. договору).
Згідно п.1.2. договору, асортимент та кількість товару (об'єм товарної партії) погоджуються сторонами у видаткових накладних на товар. У випадку необхідності, за вимогою однією зі сторін договору, сторонами на партію товару можуть підписуватись додатки з визначенням асортименту, кількості та ціни товару.
Згідно п. 3.1. договору, після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) шляхом підписання відповідної видаткової накладної на товар, Постачальник передає Покупцю за Актом приймання-передачі карток на пальне картку(и) на пальне “WOG” встановленої форми відповідного номіналу (далі по тексту - картка(и) на пальне або картка(и)). Картка на пальне виготовляється на паперовому носії; глянцевому паперовому носії, заламінованого плівкою; пластиковому носії. Містить емблему торгової марки “WOG”, вказівку на вид (марку) Товару та номінал. На картку нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту.
Передача покупцю карток на пальне “WOG” здійснюється по місцезнаходженню офісу Постачальника уповноваженій особі Покупця, з підписанням уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі карток на пальне. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар та Акту приймання-передачі карток на пальне.
Згідно п.3.2. договору, товар видається покупцю лише на підставі та в обмін на картку на пальне, видану постачальником покупцеві на умовах, передбачених п. 3.1. даного договору. Картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється видача (повернення) товару за місцем знаходження Товару (АЗС). Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання Товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, і, на підставі цього, здійснює фактичну передачу (видачу) Товару відповідної марки та кількості. При видачі Товару, картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання Покупцем Товару відповідного асортименту та кількості.
Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар та за умови виконання п. 4.2. даного договору.
Розрахунки за товар (партію товару) покупець здійснює протягом 7 банківських днів з дати підписання сторонами відповідної видаткової накладеної на товар. При цьому моментом виконання зобов'язань покупця по оплаті товару вважається момент поступлення грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Сторони погодили, що у випадку не оплати покупцем товару більше як 15 календарних днів з моменту видачі постачальником видаткової накладної дана накладна анульовується, а договір вважається припиненим та по ньому не виникають жодні зобов'язання у сторін.
Відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняють від відповідальності за повне виконання чи часткове невиконання зобов'язань згідно даного договору, якщо це невиконання явилося наслідком дій непереборної сили, які виникли після укладення даного договору в результаті подій, які сторона не могла передбачити (пожежу, повінь, землетрус, військові дії, громадські, безпорядки, зміна законодавства, прийняття забороняючих актів державними органами і т.д.) не дозволяючи виконати сторонами свої зобов'язання і безпосередньо вплинули на виконання умов договору та не могли бути усунені розумними діями сторін. При цьому, строк виконання зобов'язань продовжується відповідно часу протягом якого діяли такі обставини.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що сторона, для якої створились неможливість зобов'язань поданому договору у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин, зобов'язана про настання вищевказаних обставин негайно, але непізніше 3 днів з моменту їх настання, в письмовій формі повідомити другу сторону.
Згідно п.8.3. договору передбачено, що достатнім доказом дії форс - мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою регіональною торгово-промисловою палатою.
Відповідно до п.10.3. договору визначено, що зміни, доповнення, додатки до даного договору, його пролонгація або дострокове розірвання будуть дійсні при умові, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін. Всі вище перераховані документи до даного договору становлять його невід'ємну частину. Сторони погодились, що зобов'язання, взяті ними за цим договором можуть бути замінені іншими зобов'язаннями прийнятними для обох сторін. Сторони негайно інформують одна одну про зміни адрес та реквізитів. У випадках, не передбачених даним Договором, Сторони керуються чинним законодавством України.
Абзацом 2 п.10.9. Договору, Постачальник вправі розірвати даний договір в односторонньому порядку, повідомивши про це Покупця за 10 (десять) календарних днів до бажаної дати розірвання Договору.
Пунктом 12.1 договору сторони визначили, що цей договір набуває сили з моменту його підписання сторонами і діє протягом року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.
Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
На виконання умов договору, постачальником було поставлено, а покупцем прийнято товар у вигляді штрих-карток для відбірки товару на загальну суму 111 576,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №501 від 06 січня 2022, а позивачем здійснено оплату поставленого товару на суму -11 576,00 грн. (а.с.12)
04.04.2022 позивачем було отримано повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин за договором в якому останній повідомив, що у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 “Про введення воєнного стану в Україні”. Зазначив, що дана подія має безпосередній вплив на можливість виконання ТзОВ "Вест Кард" своїх зобов'язань за договором та є такою, яка виникла після укладення Договору в результаті подій, які відповідач не міг передбачити, у зв'язку з чим не має можливості на час дії вказаних обставин виконувати свої зобов'язання за договорами. На підтвердження форс-мажорних обставин до повідомлення додано лист Торгово-промислової палати України за №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року (а.с.13-14).
27.04.2022 позивач надав відповідь на повідомлення відповідача від 04.04.2022 у якому просив виконати умови договору, а у випадку неможливості виконання, розірвати договір шляхом підписання додаткової угоди та повернути оплачені кошти за неотриманий товар (а.с. 15).
29.04.2022 ТзОВ "ВЕСТ КАРД" направив лист КП "АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕХНІЧНЕ УПРАВЛІННЯ" за вих. № 2904/3 у якому додатково обґрунтував дію форс-мажорних обставин в підтвердження долучив висновок Волинської ТПП за № 19-22/01-3/44 від 25.04.2022 повторно повідомив позивача про неможливість виконання зобов'язань по договору, у зв'язку з чим запропонував розірвати договір та повернути кошти. (а.с.18)
05.05.2022 позивач надіслав на адресу відповідача проект додаткової угоди від 05.05.2022 про розірвання договору для її погодження та підписання зі сторони відповідача, однак відповідач відмовився від її підписання. ( а.с.26-28)
23.05.2022 позивач звернувся з претензією до відповідача та просив повернути оплачені кошти за невикористаний об'єм бензину розмірів 91 022 грн.(а.с. 29)
02.06.2022 відповідач надав відповідь на претензію за №217 у якій указав, що вимога підписана особою перевірити повноваження якої є неможливим, а тому остання залишена без розгляду. (а.с. 32)
24.06.2022 ТОВ "ВЕСТ КАРД" в порядку абз. 2 п. 10.9. договору повідомив КП "АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕХНІЧНЕ УПРАВЛІННЯ" про розірвання договору в односторонньому порядку. Повідомлення було отримане КП "АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕХНІЧНЕ УПРАВЛІННЯ" 07.07.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 108-111)
Як слідує із матеріалів справи після відкриття провадження Господарським судом Волинської області у справі №903/506/22, відповідач здійснив повернення коштів непоставленого вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням №5023919199, від 02.08.2022 р. на суму 91 022,00 грн. (а.с. 112).
Згідно заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути за період з 05.04.2022 по 01.08.2022 у розмірі 19822,77 грн. в т.ч: пені у розмірі 10 831,55 грн., 3% річних - 890,27 грн., індексу інфляцій - 8100,95 грн. та розірвати договір №040413-050122ШК598 від 05.01.2022 поставки нафтопродуктів оптовими партіями.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.11.2022 р. у справі №903/506/22 в позові відмовлено.
4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.
Згідно з статтями 626-628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст.188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Згідно ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 ст.651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини другої статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2022 позивачем було отримано повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин за договором в якому останній повідомив, що у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 “Про введення воєнного стану в Україні”. Зазначив, що дана подія має безпосередній вплив на можливість виконання ТзОВ "Вест Кард" своїх зобов'язань за договором та є такою, яка виникла після укладення Договору в результаті подій, які відповідач не міг передбачити, у зв'язку з чим не має можливості на час дії вказаних обставин виконувати свої зобов'язання за договорами. На підтвердження форс-мажорних обставин до повідомлення додано лист Торгово-промислової палати України за №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.
27.04.2022 позивач надав відповідь на повідомлення відповідача від 04.04.2022 у якому просив виконати умови договору, а у випадку неможливості виконання, розірвати договір шляхом підписання додаткової угоди та повернути оплачені кошти за неотриманий товар.
05.05.2022 позивач надіслав на адресу відповідача проект додаткової угоди від 05.05.2022 про розірвання договору для її погодження та підписання зі сторони відповідача, однак відповідач відмовився від її підписання.
23.05.2022 позивач звернувся з претензією до відповідача та просив повернути оплачені кошти за невикористаний об'єм бензину розмірів 91 022 грн. (а.с. 29).
24.06.2022 ТОВ "ВЕСТ КАРД" в порядку абз. 2 п. 10.9. договору повідомив КП "АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕХНІЧНЕ УПРАВЛІННЯ" про розірвання договору в односторонньому порядку. Повідомлення було отримане КП "АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕХНІЧНЕ УПРАВЛІННЯ" 07.07.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до абзацу 2 п.10.9. договору, постачальник вправі розірвати даний договір в односторонньому порядку, повідомивши про це покупця за 10 (десять) календарних днів до бажаної дати розірвання договору.
У зв'язку з тим, що сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору, Товариство з обмеженою відповідальністю “Вест кард”, 24.06.2022 в порядку абз.2 п.10.9. договору повідомив Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління” про розірвання договору.
Суд апеляційної інстанції, звертає увагу на те, що повідомлення було отримане Комунальним підприємством “Адміністративно-технічне управління” 07.07.2022, а відтак за умовами повідомлення договір є розірваним по спливу 10 календарних днів з моменту повідомлення про розірвання, тобто з 17.07.2022 договір є розірваними, а зобов'язання сторін припиненими.
Враховуючи вище викладені обставини справи колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями № 040413-050122ШК598 від 05.01.2022, оскільки договір є розірваним з 17.07.2022 р. за умовами абз. 2 п. 10.9. договору..
Щодо нарахованих позивачем за період з 05.04.2022 по 01.08.2022 пені у розмірі 10 831,55 грн., колегія суддів зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові №904/4156/18 від 10.12.2019 зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідальність відповідача за несвоєчасне виконане зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів у вигляді пені не передбачена договором.
Оскільки сторони, укладаючи договір, не погодили відповідальність відповідача за порушення строків поставки нафтопродуктів, у вигляді пені, то вимога про стягнення пені у сумі 10 831,55 грн., задоволенню не підлягають.
Щодо нарахованих позивачем за період з 05.04.2022 по 01.08.2022, 3% річних - 890,27 грн., індексу інфляцій - 8100,95 грн. колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2022 р. позивач звернувся з претензією до відповідача та просив повернути оплачені кошти за невикористаний об'єм бензину розмірів 91 022 грн. (а.с. 29).
У зв'язку з тим, що сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору, Товариство з обмеженою відповідальністю “Вест кард”, 24.06.2022 в порядку абз.2 п.10.9. договору повідомив Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління” про розірвання договору.
Повідомлення було отримане Комунальним підприємством “Адміністративно-технічне управління” 07.07.2022, а відтак за умовами повідомлення договір є розірваним по спливу 10 календарних днів з моменту повідомлення про розірвання.
Аналізуючи умови спірного договору в контексті з нормами чинного законодавства суд дійшов висновку про те, що договір розірвано 17.07.2022 р.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивачем нараховано за період з 05.04.2022 по 01.08.2022, 3% річних - 890, 27 грн. та індекс інфляції - 8 100, 95 грн.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як зазначалося вище, відповідачем під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції було сплачено суму основного боргу 91 022,00 грн.
При цьому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки в період після розірвання договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040413-050122ШК598, позивачем не направлялася претензія у якій позивач наполягав би на тому, щоб відповідачем було ще сплачено 3% річних - 890,27 грн. та індекс інфляції - 8 100, 95 грн., колегія суддів не вбачає підстав для стягнення вказаних сум.
Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог про розірвання договору поставки нафтопродуктів та стягнення 19 822, 77 грн.
Довід позивача в апеляційній скарзі, стосовно того, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права щодо права відповідача на одностороннє розірвання Договору, судом апеляційної інстанції оцінюється критично, враховуючи наступне.
Згідно абз.2 п.10.9. Договору, Постачальник вправі розірвати даний договір в односторонньому порядку, повідомивши про це Покупця за 10 (десять) календарних днів до бажаної дати розірвання Договору.
Відтак, умовами договору надано право лише постачальнику розірвати даний договір в односторонньому порядку.
Згідно ч. 1. ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 3. ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини другої статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Право на одностороннє розірвання Договору Постачальником є самостійною підставою припинення дії Договору, не ставиться в залежність від погодження/не погодження з покупцем по Договору.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.
Оскільки, вказаний договір поставки підписаний постачальником та покупцем, то відповідно, позивач був обізнаний про наявність умови договору, яким дозволяється лише постачальнику в односторонньому порядку розірвати вказаний договір.
Також з матеріалів справи вбачається, що 11.11.2022 відповідач подав заяву за вх.№ 01-91/105/22 про розподіл судових витрат, у якій просить стягнути з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
При цьому суд першої інстанції правомірно вказав на те, що відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною першою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас згідно з частиною третьою статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
При цьому інша сума судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, може бути як більшою за попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, так і меншою (частини шоста, сьома статті 129 ГПК України).
Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Частиною третьою статті 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат на учасника справи покладено обов'язок подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справа вбачається, що 10.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вест Кард” (клієнт) та Адвокатським об'єднанням “Золоті ворота” (виконавець) було укладено договір про надання правничої допомоги (далі договір), за умовами якого виконавець зобов'язується здійснювати захист, представництво інтересів клієнта та надавати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” та іншим чинним законодавством, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Зміст, умови, вартість послуг та строки виконання покладених клієнтом на виконавця завдань визначаються сторонами у додаткових угодах до даного договору. Факт надання виконавцем правової допомоги (послуг) клієнту оформляється актом приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) (п.1.1-1.3 договору).
Пунктом 2 додаткової угоди сторони визначили, що за здійснену правову допомогу та послуги, що надаються виконавцем, клієнт сплачує виконавцю гонорар (винагороду) в розмірі, що визначається із розрахунку: 750,00 грн за одну годину роботи адвоката, 2000 грн за участь в усіх судових засіданнях по справі.
08.11.2022 між сторонами було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з яким виконавцем надано послуги, а саме: аналіз документів 750 грн; підготовка та подання до суду документів по суті справи (відзив, додаткові пояснення) 2250,00 грн; участь у судових засіданнях 2000 грн.
Згідно платіжного доручення № 3491027268 від 08.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю “Вест Кард” перерахувало Адвокатському об'єднанню “Золоті ворота” 5000 грн. за надання правничої допомоги згідно договору від 10.05.2022 (ГС Волинської області , справа №903/506/22).
При цьому, судом першої інстанції правомірно взято до уваги висновок, зазначений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до матеріалів справи представництво позивача у суді першої інстанції фактично здійснювалось адвокатом Морозом Олексієм Васильовичем на підставі договору про надання правової допомоги від 10.05.2022, повноваження, якого підтверджуються ордером серія АС №1042615.
Судом першої інстанції вказано на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Подані в підтвердження заяви витрат на правову допомогу докази, а саме: договір про надання правової допомоги від 10.05.2022, акт наданих послуг від 08.11.2022 на суму 5000 грн, платіжне доручення на суму 5000 грн. підтверджують наданні послуги зі сторони адвоката.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заява відповідача про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, пов'язаних із розглядом справи №903/506/22 підставна та підлягає до задоволення.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції у відповідності до норм процесуального права повернув позивачу судовий збір в сумі 2 188,31 грн., який було сплачено відповідно до платіжного доручення №3604 від 14.07.2022 в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із зменшенням позовних вимог.
Відтак, звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” на рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2022 у справі №903/506/22 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №903/506/22 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений 20 лютого 2023 року
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.