17.02.2023 Справа №607/563/23
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Вийванко О.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , студента Галицького фахового коледжу імені В'ячеслава Чорновола,
за ч. 1 ст. 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Тернопільським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області направлено до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 734757 від 04.01.2023 вбачається, що 04.01.2023 близько 17:00 год неповнолітній ОСОБА_1 , перебуваючи в сквері, що по вул. В.Чорновола в м. Тернополі, викурював нікотиновмісну електронну сигарету, чим ображав людську гідність та громадську мораль, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного правопорушення не визнав та пояснив, що будь-яких дій, пов'язаних з курінням тютюнових виробів у місцях, де це заборонено закономне вчиняв, та долучив письмові пояснення свідка ОСОБА_2 , в яких міститься виклад дійсних обставин події, а саме, те, що ОСОБА_1 у наведений період часу в сквері по вул. Чорновола у м. Тернополі взагалі не курив електронну сигарету лише її оглядав, та доводить про відсутність в діях ОСОБА_1 протиправних дій, в тому числі і тих, які йому інкримінує поліцейський. ОСОБА_1 вказав, що викладені у протоколі поліцейського обставини події не відповідають дійсності, оскільки він у наведений період часу в сквері по вул. Чорновола у м. Тернополі взагалі не курив електронну сигарету лише її оглядав, вини своєї у вчиненні правопорушення не визнає, та доводить про відсутність в його діях протиправних дій, в тому числі і тих, які йому інкримінує поліцейський. Також, долучив довідку-характеристику видану ОСОБА_1 . Галицьким фаховим коледжем № 01/187 від 27.01.2023р., в якій вказується, що студент даного коледжу ОСОБА_1 позитивно характеризується. Відтак, вказує про відсутність в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.
Захисник у судовому засіданні подав письмові заперечення та пояснив, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено поліцейським, яким саме нормативним актом заборонено паління електронних сигарет в скверах вулиці міста, та не зазначено на які докази вини керувався поліцейський про складанні протоколу відносно ОСОБА_1 ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, окрім письмового пояснення ОСОБА_1 написаного не останнім, а самим поліцейським, в яких зазначається, що начебто ОСОБА_1 визнає свою вину в курінні електронної сигарети в громадському місці. Однак, наголосив, що дане пояснення ОСОБА_3 є неналежним і допустимим доказом вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, оскільки викладені у ньому обставини поліцейським були із свого суб'єктивного погляду, з метою подальшого притягнення останнього адміністративної відповідальності за те чого він не вчиняв, і ці обставини взагалі не відповідали дійсним обставинам події, але можливості у ОСОБА_1 не було щодо написання ним особисто власноручно пояснень із викладенням у ньому дійсних обставин події та зазначенні своїх заперечень на доводи поліцейського і про не визнання вини, оскільки вимушений був виконувати вказівки поліцейського, і підписувати та писати те, що йому надиктовував поліцейський і ставити свої підписи там де йому було наказано поліцейським, оскільки ОСОБА_1 є неповнолітнім і був острах перед поліцейським. Так, йому поліцейським не було 04.01.2023 забезпечено ні права на захист, не залучено було участі захисника, не було залучено його батьків як законних представників при відібранні пояснень і складанні протоколу, так і не було залучено дитячого психолога, та і педагога. Відтак, не було залучено при складанні протоколу ні педагога, ні працівника органу служби у справах дітей, ні захисника, ні законних представників ОСОБА_1 , як і не було вручено копії даного протоколу останнім, внаслідок чого вважає, що було допущено поліцейським при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу процесуального закону, не надано йому права на захист в силу свого віку, оскільки виходячи із змісту протоколу до кінця не міг зрозуміти, що йому інкримінує поліцейський, та в чому полягають протиправність його дій по відношення до вимог чинного законодавства, яку саме норму права ним було порушено 04.01.2023, що в свою чергу може привести до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Окрім письмового пояснення ОСОБА_1 відібраного поліцейським, де начебто наявна само обмова ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, жодних інших доказів вини останнього в інкримінованому йому правопорушенні не має, ні пояснень свідків, ні відеозаписів з камер спостережень, чи нагрудної камери відео реєстратора поліцейського та інше. Отже підсумовуючи наведене, суть порушення, яка викладена у протоколі відносно ОСОБА_1 не відповідає диспозиції частини 1 статті 175-1 КУпАП та не містить всіх ознак об'єктивної сторони даного правопорушення, не конкретизоване: місце вчинення правопорушення, чи є воно громадським місцем, і чи не є воно спеціально відведеним для куріння, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості зробити правильний висновок щодо місця події, яке також є елементом об'єктивної сторони правопорушення. Відсутні посилання на нормативний акт, яким куріння на території екеру вулиці заборонено, та вимоги якого порушив ОСОБА_1 , а тому, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 175-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони здоров'я, забезпечення пожежної безпеки та громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у курінні тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (формальний склад).
Законом України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" до місць, де куріння тютюнових виробів прямо заборонено законом, віднесено робочі місця та громадські місця, за винятком спеціально для цього відведених місць. Власник або уповноважені ним особи, чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, якої завдають здоров'ю людини куріння тютюнових виробів чи інші способи їх вживання. Законом можуть встановлюватися й інші обмеження щодо місць вживання тютюнових виробів. У громадських місцях для осіб, які не курять, відводиться не менше ніж 50 % площі цих громадських місць, розміщеної так, щоб тютюновий дим не поширювався на цю територію.
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться в провину викурювання нікотиновмісної електронної сигарети в громадському місці, за що передбачено адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП - куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), справа «Малофєєва проти Росії» ( заява №36673/04). справа «Карелін проти Росії» (заява №926/08. рішення від 20.09.2016 р.).
Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а тому покладення на суд обов'язків ініціювати збір доказів для доказування вини особи суперечить принципам об'єктивності та неупередженості суду при розгляді справи та є неприпустимим.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ «Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод» і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50-55 Рішення від 06.09.2005) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), n. 161, SeriesА заява № 25).
Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwardsv. the United Kingdom» (№ 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. В той же час, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки, доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком. Також, відповідно усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У даній ситуації зібрані матеріали, як докази, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, особою, за своєю суттю залишають місце сумнівам, як наслідок, не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом.
Тим самим, з огляду на обставини, встановлені під час судового розгляду, винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведена, зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено поліцейським, яким саме нормативним актом заборонено паління електронних сигарет в скверах вулиці міста, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.
Таким чином, суперечливий виклад суті адміністративного правопорушення, є порушенням права на захист через те, що особа позбавлена можливості знати від якого звинувачення їй захищатися.
В наданих суду матеріалах даної справи не подано та не зазначено жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, зокрема, відсутні відеозаписи з камер спостережень чи нагрудної камери відео реєстратора поліцейського, який би підтверджував вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення, відсутні дані про залучення до участі захисника, його батьків як законних представників при відібранні пояснень і складанні протоколу, дитячого психолога та педагога, а також, відсутні будь-які свідки вчинення даного адміністративного правопорушення та дані про їх допит.
Відповідно, докази на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні, а нормами КУпАП не покладено на суд обов'язку збирання доказів у справі, а тому суд, у відповідності до принців дизпозитивності та безсторонності, приймає рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з вимогами ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно з вимогами ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, слід закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись статтями 247, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - провадженням закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7та частиною першою статті 287КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяО. М. Вийванко