Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему Справа № 405/4479/22
Провадження № 2/390/193/23
"13" лютого 2023 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючої судді - Бойко І.А.,
при секретарі - Пікущій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницький, в заочному порядку, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області - Шмалько Олександр Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Солонець Тамара Миколаївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Позивач, в інтересах якого діє адвокат Нікітіна О.В., звернувся в суд до відповідача з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позову позивач зазначає, що 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вчинено виконавчий напис № 85841 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 60972,79 грн. На підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 69554500. На виконання виконавчого напису з позивача стягнуто 866,46 грн. Позивач вважає, що нотаріус вчинив виконавчий напис на кредитному договорі, в той же час нотаріусу надано договір на банківське обслуговування. Крім того, поза увагою нотаріуса залишено той факт, що з дня виникнення права вимоги стосовно зобов'язання минуло більше ніж три роки, отже відповідач пропустив строк звернення до нотаріуса із заявою про видачу виконавчого напису. Крім того, нотаріусом не з'ясовано, чи є такі вимоги безспірними, оскільки нотаріусу не надавався оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору, на підставі якого відповідач вважає, що виникла кредитна заборгованість. Вказані обставини свідчать про відсутність безспірності заборгованості, тому позивач має право на захист свого цивільного права шляхом оспорення вчиненого нотаріусом виконавчого напису через порушення останнім процедури його вчинення, у зв'язку з чим позивач просить визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача 866,46 грн, як безпідставно одержане за виконавчим написом та вирішити питання щодо стягнення з відповідача судових витрат.
В судове засідання позивач не з'явився, від його представника - адвоката Нікітіної О.В. надійшла заява, в якій вона позов підтримала, просить його задовольнити та розгляд справи провести без їх участі. Повідомила, що детальний розрахунок судових витрат буде подано до суду протягом п'яти днів після винесення рішення у справі.
Відповідач у поданому до суду відзиві позов заперечив з тих підстав, що заборгованість позивача за кредитом є безспірною, і безспірність підтверджується документами, наданими нотаріусу, зокрема оригіналом кредитного договору, тому нотаріус правомірно вчинив виконавчий напис. Виконавчий напис вчинено у трирічний строк, встановлений законом, оскільки право вимоги за кредитним договором перейшло до відповідача 07.05.2020, а виконавчий напис вчинено 22.12.2021. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю та розглядати справу без його участі.
Треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області - Шмалько О.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. в судове засідання не з'явилися, про дату, місце і час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Письмових пояснень щодо позову від них до суду не надходило.
Судом встановлено, що 01.02.2013 між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта-Банк» укладено договір № 006-10517-010213 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки. Згідно умов, визначених п.1.3 вказаного договору на час обслуговування банк відкриває клієнту кредитну лінію з лімітом 49600 грн. Пунктом 1.5 договору сторони визначили, що кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 днів. Кожна наступна кредитна лінія надається без підписання додаткових угод до договору (а.с.16-17).
Відповідно до договору про відступлення прав вимоги № 2242/к від 07.05.2020, укладеного, з однієї сторони - ПАТ «Дельта Банк», в особі представника за довіреністю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та з іншої сторони Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» до останнього перейшло право вимоги до позичальників ПАТ «Дельта Банк», зокрема за договором № 006-10517-010213 від 01.02.2013 (а.с.59-67).
22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 85841, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, за період з 07.05.2020 по 30.11.2021, за кредитним договором № 006-10517-010213 від 01.02.2013, укладеним ОСОБА_1 з ПАТ «Дельта Банк», право вимоги якого за договором відступлення прав вимоги № 2242/к від 07.05.2020, є ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"». Загальна сума заборгованості становить 60972,79 грн та включає в себе: 45651,98 грн - основна заборгованість по тілу кредиту, 15270,81 грн - заборгованість за нарахованими процентами за кредитом, 50 грн - за вчинення виконавчого напису (а.с.18).
Відповідно до заяви про відкриття виконавчого провадження № 4010498 від 26.07.2022, представник ТОВ «ФК "ЄАПБ"» звернувся до приватного виконавця та просив розпочати виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса № 8541 від 22.12.2021. У зазначеній заяві вказано про сплату стягувачем ТОВ «ФК "ЄАПБ"» авансового внеску на організацію та проведення виконавчих дій (а.с.16).
З постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 69554500 від 03.08.2022 року вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Шмальком О.О. на підставі виконавчого напису № 85841 від 22.12.2021, відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» заборгованості в розмірі 60972,79 грн. Боржнику повідомлено сплатити суму боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження (а.с.13).
Згідно інформації про виконавче провадження № 69554500, станом на 30.08.2022 не завершено, приватним виконавцем вчиняються виконавчі дії (а.с.14-15).
Відповідно до квитанції № 22337РВNKІ0003750001 від 26.08.2022 з рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стягнуто 866,46 грн в якості стягнення за виконавчим документом 85841 від 22.12.2021 (а.с.19).
Відповідно до ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Законом України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, в редакції від 29.11.2001 року, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року з наступними змінами.
Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Згідно з ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02.09.1993 року, зі змінами, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.
Частиною 1 статті 87 Закону № 3425-XII передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно приписів ч.2 ст.87 Закону № 3425-XII перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.
Як вбачається зі змісту спірного виконавчого напису, під час його вчинення приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. керувався ст.87 Закону України «Про нотаріат», та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються,
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови. Резолютивна частина постанови суду була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.
Згідно приписів ч.2 ст.265 КАС України у разі визнання рішенням суду нормативно-правового акта протиправним та нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року.
Висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29 січня 2019 року, справа № 910/13233/17 та висновками Великої Палати Верховного Суду, зазначеними в постанові від 21.09.2021 року по справі № 910/10374/17.
Пунктом 1 зазначеного Переліку, в редакції від 29.11.2001 року, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Приватним нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису залишено поза увагою, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі, визнані нечинними з дня їх прийняття та не діяли на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису.
Отже, оспорюваний виконавчий напис вчинений без надання нотаріусу оригіналу нотаріально посвідченого договору, чим порушено вимоги Переліку № 1172, що є порушенням вимог ст.87 Закону «Про нотаріат».
Крім того, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, які також знайшли своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 320/8269/15-ц від 16 травня 2018 року, в якій наголошено на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Згідно приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Під час вирішення спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у зазначеному спорі, підлягають перевірці доводи сторін в повному обсязі з приводу того, чи мав на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, боржник безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Пунктом 1 вищевказаного Переліку, в редакції станом на 29.11.2001 року, у підпункті (б) передбачено, що для одержання виконавчого напису, подаються також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається вжиття судом заходів по витребуванню доказів - ухвалою суду від 17.10.2022 у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. витребувались засвідчені належним чином матеріали вчинення нею виконавчого напису № 85841 від 22.12.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь відповідача. Проте, докази, які витребувались, суду не надані.
З огляду на відсутність у справі витребовуємих доказів суд вважає, що докази наявності боргу за договором № 006-10517-010213 від 01.02.2013 року, оригінал нотаріально засвідченого договору нотаріусу не надавався, тому пред'явлена до стягнення сума заборгованості не могла бути перевірена нотаріусом на предмет її безспірності.
Чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Даний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеним в постановах від 13.10.2021 року по справі № 554/6777/17-ц, від 10.11.2021 року по справі № 758/14854/20.
Відповідно до вимог ст.88 «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого в постанові від 02.07.2019 по справі № 916/3006/17 строк, визначений ч.2 ст.88 «Про нотаріат» не можна змінити домовленістю сторін.
Суд установив, що кредитування за договором № 006-10517-010213 від 01.02.2013 здійснювалось протягом 364 днів. Докази надання ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 іншої кредитної лінії після завершення вказаного строку кредитування у справі відсутні і такі докази не надавались нотаріусу, тому суд вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений поза межами строку, визначеного ст.88 «Про нотаріат».
Сторона відповідача вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений з дотриманням вищевказаного строку, оскільки він вчинений в межах трьохрічного строку після укладення договору про відступлення прав вимоги, проте строк, визначений ст.88 «Про нотаріат» пов'язується з моментом виникнення права вимоги первісного кредитора. Переривання, відновлення та поновлення зазначеного строку законом «Про нотаріат» не встановлено, так само законом не передбачено залежність початку перебігу вказаного строку від переходу права вимоги до правонаступників первісних кредиторів.
Також суд зазначає, що виконавчий напис нотаріуса, виданий на проведення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за період 07.05.2020 по 30.11.2021, яка розрахована за договором, № 006-10517-010213 укладеним 01.02.2013. У зв'язку з тим, що відповідні виписки з рахунку ОСОБА_1 відсутні і вони нотаріусу не надавались, що в свою чергу, унеможливило перевірку нотаріусом правильності визначення суми заборгованості зі встановленням початкової дати виникнення цієї заборгованості та періоду, за який проведено розрахунок заборгованості, а також, чи входив такий період в цілому у трьохрічний строк до дня звернення до нотаріуса, що є обов'язковою умовою вчинення виконавчого напису, передбаченою ст.88 Закону України «Про нотаріат».
Таким чином, під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріусу оригінал нотаріально посвідченої угоди, з якої вбачається наявність заборгованості ОСОБА_1 перед первісним кредитором ПАТ «Дельта Банк», не надавався, крім того, сума кредитної заборгованості, запропонована до стягнення з відповідача не була безспірною на момент вчинення виконавчого напису, а сам виконавчий напис вчинений поза межами строку, встановленого законом.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. при вчиненні виконавчого напису не пересвідчилася у безспірності вимог до ОСОБА_1 та вчинила виконавчий напис без дотримання вимог ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», що є підставою для визнання виконавчого напису, вчиненого 22.12.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 85841, таким, що не підлягає виконанню, а тому позовні вимоги позивача в цій частині є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача 866,46 грн, як безпідставно набутих коштів, суд виходить з наступного.
Згідно до приписів ч.1, ч.2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом по справі № 201/6498/20 судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Фактично спірні правовідносини в цій справі стосуються реалізації права позивача на захист своїх майнових прав, що виникли з цивільних правовідносин.
Правовою підставою здійснення стягнення з позивача 866,46 грн став спірний виконавчий напис нотаріуса № 85841 від 22.12.2021 року, який примусовому виконанню не підлягає, тому перестала існувати правова підстава для здійснення стягнення з ОСОБА_1 за таким виконавчим написом нотаріуса.
Суд зазначає, що спір у цій справі не пов'язаний з захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку приватного виконавця, а стосується безпідставно стягнутих коштів позивача, що, відповідно, виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Таким чином, оскільки предметом розгляду у цій справі не є вимоги про оскарження дій приватного виконавця, позовна вимога в частині повернення позивачу безпідставно стягнутого, з урахуванням суб'єктного складу сторін спору, має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Великою Палатою Верховного Суду по справі № 229/1026/21.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2014, зі змінами, до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати.
Згідно вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2014, зі змінами, розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Матеріалами справи підтверджується здійснення авансового внеску ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» на організацію та проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні за виконавчим написом № 85841 від 22.12.2021.
Отже, кошти у розмірі 866,46 грн, що стягнуті з ОСОБА_1 , згідно вимог п.1 ч.1 ст.45 Закону № 1404-VIII направлені на повернення авансового внеску ТОВ ТОВ «ФК "ЄАПБ"».
Оскільки вказані кошти стягнуті в рамках здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № № 65928975 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, тому вказані кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України.
Таким чином позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з приписів ст.141 ЦПК України, згідно якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» сукупний розмір судового збору за позовними вимогами у даній справі становить 992,40 грн - за позовну вимогу немайнового характеру, 992,40 грн за позовну вимогу майнового характеру.
В матеріалах справи міститься квитанції: № 0607-8961-7792-4204 від 30.08.2022 за подання позовної заяви, № 3996-7611-0776-3848 від 25.08.2022 за подання заяви про забезпечення позову. Згідно виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України у даній справі зараховано до відповідного бюджету 496,20 грн за подання позову. Докази зарахування судового збору в іншій частині в матеріалах справи відсутні, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 496,20 грн в якості відшкодування судового збору.
На підставі ст.ст.87-89 Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст.1212 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 265, 268, 280-282 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області - Шмалько Олександр Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Солонець Тамара Миколаївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис за реєстровим номером 85841 від 22.12.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 60972,79 грн з на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"», таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» на користь ОСОБА_1 866,46 грн, як безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом, а також 496,20 в якості відшкодування судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"», вул.Симона Петлюри, 30, м.Київ, поштовий індекс 01032, код ЄДРПОУ 35625014;
треті особи:
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Солонець Тамара Миколаївна, б-р Лесі України, 20, кв.19, м.Київ, поштовий індекс 001133;
приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович, вул.Велика Пермська, 54, м.Кропивницький, поштовий індекс 25006.
Суддя Кіровоградського районного суду
Кіровоградської області І.А. Бойко