справа №380/88/23
20 лютого 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про оскарження відмови про видачу паспорта у вигляді книжечки,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області ( далі - відповідач, ГУ ДМС України у Л/о), в якому просить визнати протиправною відмову відповідача про видачу позивачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки та зобов'язати видати позивачу паспорт громадянина України у вигляді книжечки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулася до відповідача із заявою про видачу їй паспорта громадянина України у вигляді книжечки, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII. Вказує, що не має бажання мати паспорт у вигляді картки, оскільки він не відповідає Положенню про паспорт громадянина України, а також не відповідає її життєвим інтересам і релігійним переконанням. Відповідач листом від 13.12.2022 відмовив у видачі паспорта у формі книжечки та роз'яснив порядок оформлення такого паспорта. Не погодившись із діями відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть якого полягає у такому. Вказує, що позивач звернувся до відповідача із заявою довільної форми, а не з заявою за встановленою формою, що передбачена додатком 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України №456 підпункт 1 пункту 3 розділу І, не долучивши при цьому необхідних документів для надання адміністративної послуги. Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Просить суд врахувати, що на момент звернення до міграційних органів та з позовом до суду позивач вже має у користуванні діючий паспорт громадянина України у формі ID - картки терміном до 27.07.2031. В чинному законодавстві з питань паспортизації населення України відсутні підстави для вилучення та обміну діючого паспорта до закінчення терміну його дії виключно за бажанням особи, тому така позовна вимога не може бути задоволена. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 04.01.2023 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), залишалась без руху, позивачу надавався строк для усунення недоліків.
Вимоги ухвали позивачем виконано.
Ухвалою від 12.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідачем 30.01.2023 (вх. №6296) подано відзив на позовну заяву.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина України у формі картки № НОМЕР_1 , який дійсний до 27.07.2031.
Позивач звернулася із заявою до відповідача, в якій просила видати її паспорт у вигляді книжечки.
Відповідач листом від 13.12.2022 відмовив в оформленні ОСОБА_1 паспорту громадянина України у формі книжечки.
Вважаючи протиправною відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Із зазначених конституційних норм, зокрема випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Відповідно до статті 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до пункту першого статті 5 Закону України "Про громадянство України", документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ затверджено, зокрема, Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503).
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення № 2503, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначає Закон України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI).
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на, крім іншого, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.
Згідно з положеннями статті 14 Закону № 5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі - Порядок № 302), обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Пунктом 21 Порядку № 302 передбачено, що у разі виникнення обставин (подій), у зв'язку з якими паспорт підлягає обміну (крім закінчення строку дії паспорта), документи для його обміну подаються протягом одного місяця з дати настання таких обставин (подій).
З наведених вище правових норм слідує, що обмін паспорта громадянина України можливий лише у випадках, передбачених чинним законодавством.
Водночас, вимога позивача про обмін отриманого нею паспорта громадянина України у формі картки та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, мотивована її особистими релігійними переконаннями та життєвими інтересами.
При цьому суд зазначає, що така обставина як релігійні переконання та життєві інтереси не передбачена пунктом 6 Порядку №302, тому у відповідача були законні підстави для відмови в обміні паспорта ОСОБА_2 .
Позивач у позовній заяві посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій адміністративній справі №806/3265/17.
З цього приводу суд зазначає, що висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №806/3265/17 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Разом з тим, у вказаній адміністративній справі спірні правовідносини є відмінними та виникли у зв'язку з відмовою відповідача здійснити за заявою ОСОБА_1 заміну вже отриманого нею паспорта у формі ID-картки на паспорт громадянина України у формі книжечки.
Таким чином, вказана адміністративна справа не має ознак зразкової справи №806/3265/17, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Судом враховано наявність у позивача на момент виникнення спору паспорта громадянина України у формі ID-картки, оформленої за допомогою засобів ЄДДР внаслідок її волевиявлення, з у рахуванням наданої згоди на обробку її персональних даних.
Отже, оскільки у громадянки ОСОБА_1 на час звернення до відповідача із заявою був дійсний паспорт громадянина України у вигляді ID-картки, а також те, що позивач не зверталася до територіального органу із заявою про заміну паспорта у зв'язку із його пошкодженням, виявленням помилки чи з інших підстав, передбачених Порядком №302, суд дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно до статті 19 Конституції України та з дотриманням Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 №302.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, відповідачем вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність свого рішення виконано.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи рішення відповідача про відмову у заміні паспорта громадянина України у формі ID-картки на паспорт громадянина України у вигляді книжечки на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку що таке рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.
Вказане зумовлює висновок суду про те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому перша позовна вимога є безпідставною і не підлягає до задоволення.
Друга позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги, тому також не підлягає до задоволення.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та мотиви суду щодо кожної позовної вимоги, суд дійшов висновку, що заявлений позов є безпідставним і не підлягає до задоволення.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (вул. Січових Стрільців, буд. 11, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 37831493) про оскарження відмови про видачу паспорта у вигляді книжечки, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.П. Хома