справа № 380/18702/22
20 лютого 2023 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 134550014167 від 31 серпня 2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 07 вересня 2021 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07 вересня 2021 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - також Закон № 1058). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06 жовтня 2021 року № 134550014167, прийнятим за принципом екстериторіальності, йому відмовлено у призначенні пенсії з підстав недостатності страхового стажу. Зазначеним рішенням до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 18 березня 1991 року по 02 серпня 1993 року та з 03 липня 1996 року по 04 квітня 1998 року. З таким рішенням пенсійного органу позивач на погодився та оскаржив його до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року у справі № 380/25768/21 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06 жовтня 2021 року № 134550014167 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 згідно з Законом № 1058; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 18 березня 1991 року по 02 серпня 1993 року та з 03 липня 1996 року по 04 квітня 1998 року та вирішити питання про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, з урахуванням оцінки наданої судом у рішенні.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року у справі № 380/25768/21 відповідач повторно розглянув заяву позивача та прийняв рішення від 31 серпня 2022 року № 134550014167 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 (далі - також оскаржуване рішення) з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу.
Позивач уважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06 жовтня 2021 року № 134550014167 його страховий стаж становить 22 роки 01 місяць 13 днів. З урахуванням періодів, які рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року у справі № 380/25768/21 відповідача зобов'язано зарахувати до страхового стажу позивача (04 роки 01 місяць 15 днів) страховий стаж становить 26 років 02 місяці 25 днів. А страховий стаж з урахуванням періодів ведення підприємницької діяльності становить більше 28 років, що підтверджується Додатком до акту, складеного за результатами проведення позапланового державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового пенсійного страхування за 2008 - 2010 роки та Формою ОК-5 (Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування).
Позивач вказує, що відповідно до вимог Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років та необхідного страхового стажу з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. Станом на дату звернення за призначенням пенсії позивач досяг віку 60 років, у нього наявний необхідний страховий стаж не менше 28 років, а тому він має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу оскаржуваним рішенням у призначенні пенсії за віком, відтак таке рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.
Також позивач уважає, що належним способом захисту його порушеного права є зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 з дати звернення за її призначенням - 07 вересня 2021 року.
З огляду на наведене адміністративний позов просить задовольнити у повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року у справі № 380/25768/21 виконав; зарахував до страхового стажу позивача періоди його роботи з 18 березня 1991 року по 02 серпня 1993 року та з 03 липня 1996 року по 04 квітня 1998 року. Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону № 1058 для осіб, які набули право на призначення пенсії у 2021 році становить 28 років. Страховий стаж позивача становить 25 років 02 місяці 0 днів. Позивач матиме право на пенсійну виплату з 17 травня 2024 року відповідно до статті 26 Закону № 1058.
З огляду на викладене просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 30 грудня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
07 вересня 2021 року позивач звернувся до Відділу обслуговування громадян № 6 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
10 вересня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області прийняло рішення № 134550014167 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Позивач повторно звернувся до пенсійного органу із заявою від 04 жовтня 2021 року про призначення пенсії.
За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 04 жовтня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві прийняло рішення від 06 жовтня 2021 № 134550014167, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно із цим рішенням до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача з 18 березня 1991 року по 02 серпня 1993 року та з 03 липня 1996 року по 04 квітня 1998 року.
Це рішення позивач оскаржив до суду (справа № 380/25768/21).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року у справі № 380/25768/21 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06 жовтня 2021 року № 134550014167 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 згідно з Законом № 1058; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 18 березня 1991 року по 02 серпня 1993 року та з 03 липня 1996 року по 04 квітня 1998 року та вирішити питання про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, з урахуванням оцінки наданої судом у рішенні.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року у справі № 380/25768/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення № 134550014167 від 31 серпня 2022 року, яким відмовило позивач у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Підстави для відмови, зазначені у цьому рішенні такі:
«[…] Відділом призначення пенсії Головного управління ПФУ у Львівській області на виконання рішення суду зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.03.1991 по 02.08.1993 та з 03.07.1996 по 04.04.1998.
Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років.
Необхідний страховий стаж згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 28 років, для осіб, які набули право на призначення у 2021 році.
Вік заявника 61 рік 3 місяці 14 днів.
Страховий стаж становить 25 років 2 місяці 0 днів. Стаж для визначення права (з урахуванням періодів ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування) становить 26 років 5 місяців 0 днів.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року від 21 до 31 року, та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з січня 2026 року по грудень 2026 року включно від 15 до 23 років.
Отже, особа матиме право на пенсійну виплату з 17.05.2024 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не працює […]».
Позивач, уважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134550014167 від 31 серпня 2022 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом частин першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Отже, необхідними умовами для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 є досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку (60 років) та наявність у такої особи необхідного страхового стажу (не менше 28 років - з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року).
Визначення поняття страхового стажу та періоди, з яких складається страховий стаж наводить стаття 24 Закону № 1058.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом першим частини другої цієї ж статті визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058 (01 січня 2004 року) види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію визначалися Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Так, відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Суд встановив, що страховий стаж позивача, без урахування періодів з 18 березня 1991 року по 02 серпня 1993 року та з 03 липня 1996 року по 04 квітня 1998 року становить 22 роки 01 місяць 13 днів, що підтверджується рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 134550014167 від 10 вересня 2021 року (обставина встановлена рішенням суду у справі № 380/25768/21).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року у справі № 380/25768/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 18 березня 1991 року по 02 серпня 1993 року та з 03 липня 1996 року по 04 квітня 1998 року.
В оскаржуваному рішенні відповідач зазначає про виконання рішення суду у цій частині та зарахування вищевказаних періодів роботи позивача до страхового стажу.
Після зарахування таких періодів стаж позивача згідно з оскаржуваним рішенням становить 25 років 02 місяці 0 днів.
Суд відзначає, що періоди з 18 березня 1991 року по 02 серпня 1993 року та з 03 липня 1996 року по 04 квітня 1998 року становлять загалом 1508 днів або ж 04 роки 01 місяць 18 днів (за приблизними підрахунками суду з можливою похибкою у кілька днів).
Таким чином, якщо до стажу позивача, який не був спірним, а це - 22 роки 01 місяць 13 днів додати періоди, які рішенням суду зобов'язано зарахувати до страхового стажу, а це - 04 роки 01 місяць 18 днів, то загальний стаж позивача у такому випадку повинен становити 26 років 3 місяці 1 день (знову ж таки за приблизними підрахунками суду з можливою похибкою у кілька днів): 22 роки 01 місяць 13 днів + 4 роки 01 місяць 18 днів = 26 років 3 місяці 1 день.
Натомість загальний стаж позивача, як зазначено вище, згідно з оскаржуваним рішенням відповідача становить 25 років 02 місяці 0 днів, тобто похибка складає більше одного року.
Наведене зумовлює висновок суду про неправильний обрахунок відповідачем стажу позивача з урахуванням періодів, які відповідача зобов'язано зарахувати згідно з рішенням суду, що свідчить про неправомірність оскаржуваного рішення та наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.
З огляду на це рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134550014167 від 31 серпня 2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 слід визнати протиправним та скасувати, а позовну вимогу у цій частині задовольнити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 07 вересня 2021 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд зазначає таке.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі № 810/637/18.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є територіальний орган Пенсійного фонду, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі й поданих вперше. Крім того, територіальний орган Пенсійного фонду є органом, уповноваженим відповідно до Закону № 1058 обчислювати страховий стаж особи.
При цьому суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Оскільки оскаржуваним рішенням відповідач неправильно обрахував страховий стаж позивача, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії, то суд уважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У зв'язку з наведеним цю позовну вимогу належить задовольнити частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 992,40 грн.
У позовній заяві позивач зазначає, що орієнтована сума судових витрат, яку він очікує понести у зв'язку із розглядом справи, становить 5000,00 грн (витрати на правову допомогу).
Оскільки станом на момент прийняття судом рішення докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу відсутні, то їх розподіл суд не здійснює.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134550014167 від 31 серпня 2022 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 992,40 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 20 лютого 2023 року.
Суддя Клименко О.М.