справа № 380/21328/21
17 лютого 2023 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМПАНІ» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними і скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМПАНІ» (81555, Львівська обл., Городоцький р-н., с.Косівець, вул. Польова 20) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (79020, м.Львів, пр. В. Чорновола 57), з вимогами:
- визнати протиправною та скасувати Постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №216426 від 20.09.2021 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМПАНІ» (код ЄДРПО України 38047993) адміністративного-господарського штрафу у розмірі 8 500,00 грн.;
- визнати протиправною та скасувати Постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №216425 від 20.09.2021 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМПАНІ» (код ЄДРПО України 38047993) адміністративного-господарського штрафу у розмірі 680,00 грн.;
- стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 9 270,00 грн., що включають сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що застосування штрафу у розмірі 8500,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на те, що на момент завантаження, перевезення та здійснення зважування відповідачем транспортного засобу позивача його загальна маса не перевищувала нормативно допустимої ваги, а тому водію під час виїзду з вантажем згідно товаросупровідних документів та документів на транспортний засіб не потрібно було мати дозволу на рух автомобільними дорогами з перевищенням вагових обмежень, а позивачу як автомобільному перевізнику не потрібно було його отримувати. Отже, посилання відповідача в оскаржуваній постанові, на те, що перевезення вантажу здійснювалось без відповідного дозволу, не знаходить свого підтвердження.
Ухвалою від 30.11.2021 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначив справу до розгляду без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами справи.
Відповідач правом на подання відзиву передбаченим статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження повідомлений належним чином, оскільки ухвалу про відкриття провадження скеровано на офіційну електронну адресу відповідача, вказану у позовній заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, оскільки суб'єкт владних повноважень не подав відзиву на позов без поважних причин, суд кваліфікує це як визнання позову.
Частиною 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
26.07.2021 року працівниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було здійснено зупинку транспортного засобу DAF д.н.з. НОМЕР_1 , причіп д.н.з. НОМЕР_2 , за результатами якої складено Акт №0080679 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Розрахунок №80679 плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до Акту від 26.07.2021 року.
Вказаний транспортний засіб перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Компані», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
20 вересня 2021 року Державною службою України з безпеки на транспорті в особі
Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було прийнято наступні постанови:
Постанова №216426 про застосування до ТОВ «Транс Компані» на підставі ч. 1 абз. 14 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8 500,00 грн.;
Постанова №216425 про застосування до TOB «Транс Компані» на підставі ч. 1 абз. 13 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно- господарського штрафу у розмірі 680,00 грн.
11 жовтня 2021 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом. У відповідь на запит Західним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки було надіслано представнику позивача копію акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.07.2021 року, копію довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.07.2021 року, копія розрахунку №80679 від 26.07.2021 року.
3 оформлених Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки документів вбачається, що загальна маса транспортного засобу становила 39,10 тон, при допустимих 40 тонах. Водночас, навантаження на строєну вісь становило 23,20 тони при допустимих 22,00 тонах, що становить перевищення допустимих габаритно-вагових норм на 5,55% та є порушенням п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 року.
Позивачем здійснювалось перевезення сипучого вантажу, а саме насіння ріпаку, 2021 року врожаю, що підтверджується товарно-транспортною накладною №56207099 від 26.07.2021 року та додатком до неї.
Уважаючи постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 216576, №216425 протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
У силу вимог підпунктів 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного слідує, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до частини першої, абзаців першого-третього частини другої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
За змістом частини 4 статті 48 Закону № 2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27 червня 2007 року, підпунктом 4 пункту 2 якого визначено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
У силу вимог пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Так, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
При цьому згідно з абзацом першим пункту 5 Правил № 30 рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу.
Відповідно до абзацу першого пункту 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Згідно із пунктом 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Отже, наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
При цьому участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Так, порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), відповідно абзацу першого пункту 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Як слідує наданих відповідачем документів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів у ньому зафіксовані перевищення транспортним засобом встановлених законодавством габаритно-вагових норм, а саме: загальна маса транспортного засобу становила 39.10 тон, при допустимих 40 тонах, навантаження на строєну вісь становило 23,20 при допустимих 22,00 тонах.
Таким чином, позивач порушив вимоги Закону України «Про автомобільні дороги», оскільки осьове навантаження указаного вище транспортного засобу на строєну вісь перевищує норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, що в свою чергу дозволяється лише за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.
У позовній заяві позивач не заперечує та не спростовує факту перевищення належним йому на праві власності транспортним засобом марки габаритно-вагових норм, а саме осьового навантаження на строєну вісь.
Заперечуючи правомірність оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач стверджує, що загальна фактична маса вантажу разом з транспортними засобами (автомобіль та причіп) становила 38,46 тонн при нормативно допустимій вазі 40 тонн. Отже, на момент завантаження, перевезення та здійснення зважування відповідачем транспортних засобів їх загальна маса не перевищувала допустимої ваги. Крім того, позивач покликається на те, що водію під час виїзду з вантажем згідно товаросупровідних документів та документів та транспортний засіб не потрібно було мати дозвіл на рух автомобільними дорогами з перевищенням вагових обмежень, а позивачу відповідно не потрібно було його отримати (фактично він і не міг його отримати), оскільки загальна маса автомобіля з вантажем перед виїздом не перевищувала максимально допустимі показники ваги.
Суд критично оцінює такі доводи позивача, оскільки згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
При цьому за змістом пункту 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
В той же час пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує, зокрема, навантаження на строєну вісь 22 тонни.
Оскільки транспортний засіб, належний позивачу, хоча і не перевищував допустиму фактичну масу 40 тонн, проте навантаження на строєну вісь становило 23,20 тонн при допустимих 22, отже такий вважався великоваговим, а тому в силу імперативної норми статті 29 Закону України «Про дорожній рух» позивач повинен був отримати дозвіл на участь у дорожньому русі такого транспортного засобу.
Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правил перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.
Відповідно до пунктів 8.14 - 8.15 Глави 8 Правил перевезення завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно із пунктом 12.1 Глави 12 Правил перевезення, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001.
Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Згідно із пунктом 8.20 Глави 8 зазначених правил водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого та подільного вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.
Посилання позивача на специфіку вантажу і що за рахунок саме його переміщення мало місце перевищення встановлено допустимого осьового навантаження не виключає відповідальності перевізника за виявлені порушення.
Крім того, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2% на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. Суд враховує, що у цій справі перевищення навантаження на вісь становить більше 5,55%. Тому доводи позивача у цій частині суд відхиляє.
Щодо посилань позивача на недотримання відповідачем порядку повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок), у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу першого пункту 25 Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Відповідно до пункту 27 Порядку у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до абзацу першого пункту 29 Порядку копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом з повідомленням.
Отже, розгляд справи про порушення за відсутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання можливий лише у разі належного сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.
Однак представником відповідача не надано суду жодних доказів або ж пояснень з приводу направлення та вручення позивачу повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Таким чином, контролюючий орган створив умови, за яких перевізник, як суб'єкт відповідальності, з об'єктивних причин не міг дізнатися та взяти участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Наведене дає суду підстави для висновку, що справа про притягнення позивача до відповідальності розглядалася без відома та інформування останнього, що позбавило його права бути присутнім під час розгляду справи, висловити заперечення, подати докази на спростування висновків акту перевірки.
Слід наголосити, що за обставин, що суб'єкт господарювання не з'явився на розгляд справи про порушення, а докази повідомлення його про час та місце розгляду справи відсутні, відповідач не мав законних підстав розглядати таку справу. Позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді справи, яка стосується її безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду такої справи.
Ураховуючи те, що відповідач порушив процедуру розгляду справи, суд дійшов висновку, що встановлені порушення є цілком достатніми підставами для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27 вересня 2021 року № 216576 прийнята відповідачем з порушенням критеріїв правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, які визначені пунктами 1, 3, 5, 6 частини другої статті 2 КАС України, а тому наявні правові підстави для визнання її протиправною та скасування.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката також підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання про розмір витрат які підлягають відшкодуванню на користь позивача суд бере до уваги що спірні правовідносини за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке їх регулює, підлягає вирішенню на основі типового застосування норм матеріального права, що на переконання суду свідчить про те, що витрати заявлені позивачем не є достатньо обґрунтованими та співмірними до позовних вимог.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 по справі № 200/14113/18-а.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи обсяг наданих доказів та їх достатність з огляду на вимоги КАС України, а також спосіб який обрано судом для захисту порушених прав позивача, суд вбачає підстави для відшкодування витрат пов'язаних з наданням правової допомоги адвоката в сумі 1500 грн.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №216426 від 20.09.2021 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМПАНІ» (код ЄДРПО України 38047993) адміністративного-господарського штрафу у розмірі 8 500,00 грн.
Визнати протиправною та скасувати Постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №216425 від 20.09.2021 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМПАНІ» (код ЄДРПО України 38047993) адміністративного-господарського штрафу у розмірі 680,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» (ЄДРПОУ 38047993) 2270,00 грн сплаченого судового збору та 1500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Суддя Сакалош В.М.