справа№380/9773/22
20 лютого 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, рішення, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить :
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Литвиненко Х.А. про закінчення виконавчого провадження від 22.04.2022 ВП №67655944 у справі №380/8320/20 та рішення Галицької митниці Держмитслужби України від 26.05.2021 року №7.4-1-18/10/11564 про відмову надати ОСОБА_1 письмового дозволу на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для вивезення вказаного автомобіля за межі території України;
зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) виконати виконавчий лист №380/8320/20 виданий 11.01.2021 та зобов'язати Галицьку митницю Держмитслужбу України надати ОСОБА_1 письмовий дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для вивезення вказаного автомобіля за межі території України;
стягнути солідарно з відповідачів витрати понесені ним на оплату послуг адвоката за надання правової допомоги, а також витрати, пов'язані із втратою часу;
стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в розмірі 20 тисяч гривень за не виконання рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є власником автомобіля RENAULT TRAFIC, який зареєстрований у Республіці Польща (реєстраційний номер НОМЕР_1 ). Згідно нотаріально засвідченої довіреності, право керування вказаним транспортним засобом мною було надано громадянину Республіки Польща ОСОБА_2 . 08.12.2019 року ОСОБА_3 ввіз належний мені транспортний засіб в Україну в режимі тимчасового ввезення.
Позивач зазначає, що через запровадження карантину та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року “Про внесення змін деяких актів КМУ, якою внесено зміни до постанови КМУ від 22 липня 2020 року № 641 “Про оновлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID -19 - із змінами внесеними постановами КМУ від 12 серпня 2020 року № 712 і від 27 серпня 2020 р. № 757” - карантин продовжено до 31 жовтня 2020 року.
У зверненнях до відповідача та Державної митної служби України, позивач вказав, що через продовження карантину ОСОБА_3 не в змозі вивезти за межі України ввезений ним в режимі тимчасового ввезення та належний позивачу транспортний засіб. А тому, враховуючи обставини, які склалися у зв'язку із запровадженням Україною карантину, керуючись нормами статті 109 Митного кодексу України, позивач, як власник автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , приймаючи на себе зобов'язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, 09.09.2020 року звернувся одночасно до Галицької митниці Держмитслужби та Державної митної служби України щоб надали йому письмовий дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 для вивезення вказаного автомобіля за межі території України.
21.09.2020 року за № 7.4-1-18/10/24166 за результатами розгляду звернень позивача від 09.09.2020 року, надісланих на адреси Галицької митниці Держмитслужби (вх. № 33140/10/18 від 14.09.2020) та Державної митної служби України (вх. № 4/1254 від 15.09.2020, вх. № 33283/10-18 від 15.09.2020) щодо вивезення за межі митної території України транспортного засобу марки “Renault Trafic”, р.н. НОМЕР_1 із Галицької митниці Держмитслужби позивач отримав відповідь на свої звернення, з якими категорично не погодився та оскаржив такі до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 у справі №380/8320/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 від 09.09.2020 року про надання письмового дозволу на передачу права використання режиму тимчасового ввезення автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для вивезення вказаного автомобіля за межі території України; зобов'язано Галицьку митницю Держмитслужби повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 09.09.2020 року про надання письмового дозволу на передачу права використання режиму тимчасового ввезення автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для вивезення вказаного автомобіля за межі території України. В решті позовних вимог відмовлено.
29.11.2021 державним виконавцем Литвиненко Х.А. відкрито виконавче провадження по виконавчому листі №380/8320/20. Однак, 22.04.2022 державним виконавцем Литвиненко Х.А. закінчено виконавче провадження ВП №67655944 у зв'язку із тим, що рішення суду виконано в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження.
Однак з такою постановою позивач не погоджується та діями Галицької митниці щодо не надання дозволу на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для вивезення вказаного автомобіля за межі території України, оскільки рішення суду не виконано. Державним виконавцем не проведено перевірку фактичного виконання рішення суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 .
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2022 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою від 23.01.2023 замінено відповідача Галицьку митницю Держмитслужбу на її правонаступника Львівську митницю (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України).
Ухвалою від 23.01.2023 у задоволенні клопотань представників відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Представником відповідача - 1 подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю та просить відмовити, з наступних підстав. Зазначив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 у справі №380/8320/20 Галицькою митницею Держмитслужби повторно розглянуто звернення громадянина ОСОБА_1 від 09.09.2020, надіслані на адреси Галицької митниці Держмитслужби та Державної митної служби України, за результатом розгляду яких листом Галицької митниці Держмитслужби від 26.05.2021 №7.4-1-18/10/11562 позивачу надано відповідь, якою із посиланням на положення митного законодавства відмовлено у наданні дозволу на передачу права користування режиму тимчасового ввезення транспортного засобу RENAULT TRAFIC, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Представник відповідача з покликанням на вимоги статті 380 Митного кодексу України, частин 1 та 4 статті 4 глави III (Спеціальні положення) Конвенції про тимчасове ввезення зазначив, що можливість користування на митній території України тимчасово ввезених на митну територію України громадянами-нерезидентами транспортних засобів особистого користування визначена лише для таких громадян (осіб, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну).
Крім цього, вказує, що Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 (із змінами та доповненнями) не обмежує громадян України та іноземців на виїзд з України. Також стверджує, що позивач не зазначає чим запровадження карантину в Україні заважає вивезення транспортного засобу за межі митної території України особою, яка його ввезла, а до позовної зави не долучено жодного документа, що засвідчує відсутність можливості у Baraniecki Bartlomiej Tytu вивезти за межі України ввезений транспортний засіб “Renault Trafic”, з р.н. НОМЕР_1 , при цьому сам Baraniecki Bartlomiej Tytu не звертався до Галицької митниці Держмитслужби з цього питання, як особа, відповідальна за дотриманням митного режиму тимчасового ввезення.
Саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю та просить відмовити, з наступних підстав.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебувало виконавче провадження №67655944 з виконання виконавчого листа №380/8320/20 про зобов'язання Галицької митниці Держмитслужби повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 09.09.2020 про надання письмового дозволу на передачу права використання режиму тимчасового ввезення автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для вивезення вказаного автомобіля за межі території України.
22.11.2021 було відкрито виконавче провадження та надано боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду. 07.02.2022 державним виконавцем скеровано вимогу боржнику виконати рішення суду.
21.02.2022 на адресу відділу надійшла відповідь про виконання рішення суду №74-3/17/14/4153. Звернення від 09.09.2020 було повторно розглянуто боржником 26.05.2021 та стягувача повідомлено про відмову в наданні дозволу на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
22.04.2022 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”.
Боржником надано підтверджуючі документи на виконання рішення суду, а саме копії листа ОСОБА_1 , відповідно державний виконавець не наділений повноваженнями надавати оцінку достовірності, повноти інформації викладеної в листі боржника.
Відтак, державним виконавцем правомірно прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач подав відповідь на відзив, у якому підтримав мотиви щодо задоволення позовних вимог, вказаних у позовній заяві.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Як встановлено судом, транспортний засіб “Renault Trafic”, з р.н. НОМЕР_1 був ввезений на митну територію України 18.12.2019 особою ОСОБА_4 (громадянином-нерезидентом), через пункт пропуску - “Рава-Руська-Хребенне” Галицької митниці Держмитслужби, як транспортний засіб особистого користування, що ввозився в митному режимі тимчасове ввезення до одного року.
Не погоджуючись з відповіддю Галицької митниці Держмитслужби, що відображена у листі від 21.09.2020 року за № 7.4-1-18/10/24166, позивач звернувся до суду з позовом про визнання такої протиправним та її скасування, а також зобов'язання надати письмовий дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для вивезення вказаного автомобіля за межі території України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 у справі №380/8320/20 визнано протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 від 09.09.2020 про надання письмового дозволу на передачу права використання режиму тимчасового ввезення автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для вивезення вказаного автомобіля за межі території України. Зобов'язано Галицьку митницю Держмитслужби повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2020 року надання письмового дозволу на передачу права використання режиму тимчасового ввезення автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для вивезення вказаного автомобіля за межі території України.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебувало виконавче провадження №67655944 з виконання виконавчого листа №380/8320/20 про зобов'язання Галицької митниці Держмитслужби повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 09.09.2020 про надання письмового дозволу на передачу права використання режиму тимчасового ввезення автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для вивезення вказаного автомобіля за межі території України.
22.11.2021 було відкрито виконавче провадження та надано боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду. 07.02.2022 державним виконавцем скеровано вимогу боржнику виконати рішення суду.
21.02.2022 на адресу відділу надійшла відповідь про виконання рішення суду.
Згідно до листа №74-3/17/14/4153 від 21.02.2022, звернення від 09.09.2020 було повторно розглянуто боржником 26.05.2021 №7.4-1-18/10/11562 та стягувача повідомлено про відмову в наданні дозволу на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
22.04.2022 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”.
На виконання судового рішення у справі №380/8320/20 Галицькою митницею повторно розглядалось звернення ОСОБА_1 від 09.09.2020, надісланих на адреси Галицької митниці Держмитслужби та Державної митної служби України, за результатами розгляду яких листом Галицької митниці Держмитслужби від 26.05.2021 №7.4-1-18/10/11562 надано відповідь останньому.
Позивач не погоджується з постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та рішенням Львівської митниці від 26.05.2021 №7.4-1-18/10/11562 щодо ненадання письмового дозволу на передачу права використання режиму тимчасового ввезення автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для вивезення вказаного автомобіля за межі території України, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Литвиненко Х.А. про закінчення виконавчого провадження від 22.04.2022 ВП №67655944 у справі №380/8320/20 та зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) виконати виконавчий лист №380/8320/20, суд зазначає наступне.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
За приписами абз.3 ч.1 ст. 28 Закону №1404-VIII документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Ч.2 ст. 39 Закону №1404-VIII передбачає, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Таким чином, однією з підстав закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як зазначалось вище, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебувало виконавче провадження №67655944 з виконання виконавчого листа №380/8320/20 про зобов'язання Галицької митниці Держмитслужби повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 09.09.2020 про надання письмового дозволу на передачу права використання режиму тимчасового ввезення автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для вивезення вказаного автомобіля за межі території України.
Так, 21.02.2022 на адресу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) надійшла відповідь Галицької митниці Держмитслужби про виконання рішення суду №380/8320/20. Звернення від 09.09.2020 було повторно розглянуто боржником 26.05.2021 та стягувача повідомлено про відмову в наданні дозволу на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
22.04.2022 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Литвиненко Х.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”. Дана постанова вмотивована тим, що вимоги виконавчого документа виконані у повному обсязі, згідно відповіді боржника від 21.02.2022 за вих. №7.4-3/17/14/4153. Відповідь на заяву боржник надав стягувачу у листі від 26.05.2021 №7.4-1-18/10/11562 та долучено копію списку рекомендованих відправлень №343 від 26.05.2021, що підтверджує скерування листа ОСОБА_1 .
Тобто, у даному випадку суд вважає, що Галицька митниця Держмитслужба як боржник у виконавчому провадженні №67655944 розглянула повторно заяви ОСОБА_1 від 09.09.2020 про надання письмового дозволу на передачу права використання режиму тимчасового ввезення автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для вивезення вказаного автомобіля за межі території України.
Відтак, отримавши листа від Галицької митниці Держмитслужби від 21.02.2022 року вих. №7.4-3/17/14/4153, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Литвиненко Х.А. правомірно дійшла висновку про те, що вимоги виконавчого документа виконано та прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 67655944 та не було підстав вчиняти інші виконавчі дії щодо виконання виконавчого листа № 380/8320/20 виданого 11.10.2021 року Львівським окружним адміністративним судом.
Відтак, в задоволенні вищезазначених позовних вимог слід відмовити.
Щодо позовних вимог про скасування рішення Галицької митниці Держмитслужби України від 26.05.2021 року №7.4-1-18/10/11564 про відмову надати ОСОБА_1 письмового дозволу на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для вивезення вказаного автомобіля за межі території України та зобов'язання Галицьку митницю Держмитслужбу України надати ОСОБА_1 письмовий дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для вивезення вказаного автомобіля за межі території України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до ст.103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
За правилами ч.1 ст. 109 МК України, за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, орган доходів і зборів надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа: 1) відповідає вимогам, встановленим цим Кодексом; та 2) приймає на себе зобов'язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.
Згідно із ч.1 ст. 112 МК України митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до ч. 1,2 ст.308 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення транспортних засобів особистого користування через митний кордон України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.
Тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонн), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів (ч. 4 ст. 380 МК України).
Відповідно до ч.6 ст.308 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Згідно ч.5 ст. 308 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Питання тимчасового ввезення на митну територію України транспортних засобів врегульовано як у Митному кодексі України, так і в положеннях Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналася згідно із Законом України “Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення” від 24 березня 2004 року № 1661-ІV.
Згідно до пункту (b) статті 5 Додатка С до Конвенції, для того, щоб можна було скористатися правами на пільги, що надаються цим Додатком, транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.
Відповідно до пункту (b) статті 7 Додатка С до Конвенції транспорті засоби приватного використання можуть використовуватися третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення; кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема якщо вона використовує його (транспортний засіб) від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.
Таким чином, з урахуванням чинних положень законодавства України з питань митної справи, можливість користування на митній території України тимчасово ввезених на митну територію України громадянами-нерезидентами транспортних засобів особистого користування визначена лише для таких громадян (осіб, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну).
Суд зауважує, що ч.5 ст. 380 МК України прямо передбачено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб, та такі транспортні засоби не можуть бути передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Згідно із п. 3 ч.1 ст. 292 МК України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України: при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.
Тобто, право володіння, користування або розпорядження на тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування за жодних умов не може бути передано від громадян, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб, до інших осіб. Відтак, не може бути надано дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо тимчасово ввезених транспортних засобів особистого користування з огляду на те, що такі транспорті засоби можуть використовуватись виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, і лише вказані громадяни користуються пільгами щодо сплати митних платежів.
Як встановлено з матеріалів справи, транспортний засіб “Renault Trafic”, з р.н. НОМЕР_1 був ввезений на митну територію України 18.12.2019 особою ОСОБА_4 (громадянином-нерезидентом), через пункт пропуску - “Рава-Руська-Хребенне” Галицької митниці Держмитслужби, як транспортний засіб особистого користування, що ввозився в митному режимі тимчасове ввезення до одного року. Оскільки спірний транспортний засіб особистого користування “Renault Trafic”, з р.н. НОМЕР_1 був ввезений на митну територію України не позивачем, а саме ОСОБА_4 , тому враховуючи обмеження, передбачені ч.5 ст. 380 МК України, та положення п.3 ч.1 ст. 292 МК України щодо пільг у сплаті митних платежів, позивачу митним органом не міг бути наданий дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо вказаного вище транспортного засобу.
Також в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_4 до митного органу із заявою про передачу права на тимчасове ввезення.
Отже, суд дійшов до висновку, що листом від 26.05.2021 № 7.4-1-18/10/11562 відповідач правомірно повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для надання дозволу на передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення щодо вказаного вище транспортного засобу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принципи верховенства права та законності з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В пунктах 50-51 рішення ЄСПЛ у справі “Щокін проти України” від 14.10.2010 (заява № 23759/03 та 37943/06) зазначає, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки “на умовах, передбачених законом”, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення “законів”. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі “Ятрідіс проти Греції” [ВП], N 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
Говорячи про “закон”, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі “Шпачек s.r.o. ” проти Чеської Республіки”, № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі “Бейелер проти Італії”, [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-I).
Таким чином, враховуючи, що особа, яка відповідальна за дотримання режиму тимчасового ввезення вказаного транспортного засобу належним чином не зверталась за отриманням дозволу на передачу права використання режиму тимчасового ввезення спірного автомобіля, то відповідачі діяли правомірно з огляду на вищезазначені вимоги та не допустили порушення права позивача мирно володіти своїм майном, яке гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України.
Таким чином, на підставі викладеного суд робить висновок про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому зазначає, що вимога про стягнення моральної шкоди, витрати на адвоката та витрату часу також не належить до задоволення, оскільки є похідною від вимог, у задоволенні яких суд дійшов висновку про відмову.
Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Гулкевич І.З.