Справа № 758/36/23
Категорія 38
16 лютого 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Головчака М. М.,
за участю секретаря судового засідання - Губенко О. М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Подільського районного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство комерційного банку «Приватбанк» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулась до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» або банк), у зв'язку з чим відповідачка підписала заяву № б/н від 24.11.2018, відповідно до якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому було збільшено до 35000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Підписанням анкети-заяви відповідачка підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті w.w.w.privatbank.ua, складає між нею і Банком договір про надання банківських послуг (далі - кредитний договір), що підтверджується підписом позивача у заяві. Банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав, надав позичальникові кредит у зазначеній сумі. Проте відповідачка своїх зобов'язань за цим договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 07 грудня 2022 має перед позивачем заборгованість за вказаним договором на загальну суму 35392 грн. 58 коп., з яких: 35140 грн. 14 коп. - заборгованість за кредитом, 252 грн. 44 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. З підстав стягнення кредитної заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із даним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 січня 2023 року, головуючим суддею у справі визначено Головчака М.М.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09 січня 2023 року провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, яку сторони отримали в установлений законом строк.
Відповідачка у встановлений судом строк не подала заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Відзив на позовну заяву у встановлений строк суду не надала.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності учасників справи, за наявними в справі матеріалами.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що 24 листопада 2018 року з метою отримання банківських послуг відповідачка звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно із якою отримала кредит, який у подальшому було збільшено до 35000 грн.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що вона зобов'язується виконувати зазначені Умови та правила надання банківських послуг.
При укладенні цього договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно із якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконано, відкрито відповідачці картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт, який у подальшому збільшено до 35000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім'я позичальника.
Разом з тим, у порушення умов договору відповідачка свої зобов'язання за вказаним вище кредитним договором належним чином не виконала.
Із наданого суду позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.11.2018 вбачається, що станом на 07.12.2022 року має перед банком заборгованість за вказаним договором на загальну суму 35392 грн. 58 коп., з яких: 35140 грн. 14 коп. - заборгованість за кредитом, 252 грн. 44 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За змістом ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
У ч. 1 ст. 633 ЦК України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у даному випадку - позивач АТ КБ «ПриватБанк» .
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам та доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на момент укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 1056 1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У ч. 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Приписами ст. 625 ЦК України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
За змістом положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Для застосування судом даної норми закону про стягнення процентів від простроченої суми, грошове зобов'язання має бути простроченим. Для того, щоб визначити розмір і період прострочення грошового зобов'язання, необхідно встановити чіткий строк його невиконання згідно із умовами договору та конкретно визначити розмір простроченого зобов'язання. Без встановлення цих конкретних обставин неможливо здійснити правильний розрахунок трьох процентів річних, так як вони мають нараховуватись саме на суму простроченого зобов'язання та лише за період його прострочення.
У підписаній сторонами Анкеті-заяві № б/н від 24.11.2018 процентна ставка не зазначена.
АТ КБ «ПриватБанк», пред'являючи вимоги про погашення кредиту, крім тіла кредиту, що в розрахунку банка має дві складові, а саме: тіло кредиту (сума, яку фактично позичальник отримав у борг) та заборгованість за відсотками нарахованими на кредит.
Банк, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім розрахунку заборгованості за кредитним договором, посилався на Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку, витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які є невід'ємними частинами цього кредитного договору, виписку по рахунку позичальника, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видачу кредитних карток.
Матеріали справи не містять підтвердження того, що саме ці Умови та правила і витяг із Тарифів розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування, що додані банком до позовної заяви.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити та вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, при розгляді даної справи позивачем він не спростований.
Суд вважає, що у даному випадку до правовідносин, що виникли між сторонами, неможливо застосувати положення ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення банку до суду із даним позовом. Кредитор міг додати до позовної заяви Витяги з Тарифів і Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяги із Тарифів і Умов та правил не можуть розцінюватися судом як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовій формі ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПриватБанк» за посиланням https://privatbank.ua/terms/ «Архів договорів» не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, оскільки вони не містять інформації щодо особистого підпису Позичальника на документах, якими Банк обґрунтовує свої вимоги.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» , «Стандарт» ), якщо такі Умови не містять підпису позичальника, викладена Верховним Судом України у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15.
Підписана позичальником Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача та його контактну інформацію. Даний кредитний договір, укладений між сторонами у вигляді підписаної сторонами Анкети-заяви, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17 за аналогічним позовом АТ КБ «ПриватБанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом викладено правовий висновок про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
У ч. 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» суми заборгованості за простроченими відсотками, тому позов у цій частині вимог задоволенню не підлягає.
Разом з тим, суд встановив, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за укладеним сторонами кредитним договором виконало, надало відповідачу кредит у визначеному договором розмірі, проте останній у порушення вимог закону та умов договору своїх зобов'язань за цим договором належним чином не виконує.
Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній вище постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17 зроблено висновок про те, що оскільки фактично отримані та використані Позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, банк має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів.
Вирішуючи вимоги АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, суд дійшов наступних висновків.
Тіло кредиту - це сума, яку позичальник фактично отримує на руки. У неї входить тільки основний борг. Прострочене тіло кредиту - це частина використаного кредитного ліміту, яку на конкретну дату Позичальник не повернув.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти добровільно АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також враховуючи, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачкою не спростовано, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов'язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а саме заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 365/159/19 та постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 161/5267/20.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем за кредитним договором № б/н від 24.11.2018 кошти добровільно банку не повернуті, суд дійшов висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» є обґрунтованим лише частково, тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 35140 грн. 14 коп., в іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову даної категорії позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2481 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ZZ420B1PYJ від 20 грудня 2022 року.
Враховуючи те, що задоволено 99,29 % позовних вимог (35140 грн. 14 коп. від 35392 грн. 58 коп.), то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2463 грн. 38 коп. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (2481 грн. х 99,29 % / 100%).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.11.2018 в розмірі 35140 (тридцять п'ять тисяч сто сорок) грн. 14 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2463 (дві тисячі чотириста шістдесят три) грн. 38 коп.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Сторони справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д;
відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст рішення складено 16 лютого 2023 року.
Суддя М. М. Головчак