печерський районний суд міста києва
Справа № 757/36233/22-ц
Категорія 17
20 лютого 2023 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Волкова С.Я.
секретар судового засідання Топал А.І.,
справа № 757/36233/22-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення бору за договором позики,
установив:
У грудні 2022 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 762 850,00 грн основного грошового зобов'язання, 152 857,12 грн інфляційного збільшення, 25 829,50 грн 3% річних, а всього 941 536,62 грн, посилаючись на те, що 11.06.2021 р. передав відповідачу грошові кошти у сумі 30 000,00 доларів США, що на дату подачі позову становить 1 120 500,00 грн, які ОСОБА_2 мав повернути до 14.06.2021 р., на підтвердження чого написав розписку від 11.06.2021 р., після настання дати виконання грошового зобов'язання та неодноразових усних звернень і вимог про повернення суми позики 01.10.2021 р. відповідач повернув йому частково суму позики в розмірі 11 000,00 доларів США, залишок боргу становить 19 000,00 доларів США, або 762 850,00 грн.
Ухвалою суду від 26.12.2022 р. відкрито провадження у справі.
Повідомленням суду від 26.12.2022 р. учасників справи повідомлено про розгляд справи за правилами позовного (спрощеного) провадження, яким одночасно сторонам роз'яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.
Згідно частини першої статті 174 ЦПК України, що регулює питання видів та змісту заява про суті справи, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Означене є правом учасників справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до статті 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.
Судом установлено, що 11.06.2021 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошей, за умовами якого ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 в борг 30 000,00 доларів США, які зобов'язався повернути до 14.06.2021 р., що підтверджується розпискою про отримання грошей у позику від 11.06.2021 р. (а.с. 10). Разом з тим, ОСОБА_2 в зазначений у договорі строк борг не повернув; із позовної заяви ОСОБА_1 слідує, що 01.10.2021 р. відповідач повернув йому частково суму позики в розмірі 11 000,00 доларів США.
Відповідно до статті 1046 ЦК України договір позики - це угода, за якою одна особа (позикодавець) передає іншій особі (позичальникові) безоплатно або за певну винагороду у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Із наданої позивачем до позовної заяви розписки вбачається, що відповідач отримав від ОСОБА_1 в борг 30 000,00 доларів США. Означена розписка підтверджують отримання відповідачем коштів у визначеній сумі.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, така позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 р. у справі № 6-63цс13.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Отже у відповідача виник обов'язок повернути позивачу залишок боргу за розпискою про отримання грошей у позику від 11.06.2021 р. відповідно до статті 1049 ЦК України.
За змістом частин першої, другої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Оскільки відповідач не виконує умови договору у добровільному порядку, залишок суми грошових коштів за розпискою від 11.06.2021 р. підлягає стягненню з відповідача.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Так, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідач борг не повернув, тому наявні підстави для застосування частини другої статті 625 ЦК України.
Правильність нарахованих позивачем 3% річних за період з 14.06.2021 р. по 01.10.2021 р. від суми боргу 811 200,00 грн у сумі 7 334,14 грн та за період з 01.10.2021 р. по 12.12.2022 р. від суми боргу 513 760,00 грн у сумі 18 495,36 грн, а всього загальна сума 3% річних складає 25 829,50 грн, відповідачем не заперечувалося і не спростовано.
Щодо інших вимог позову, то суд звертає увагу на наступне.
За змістом статті 1 Закону «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України -гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях (висновки Верховного Суду України у постанові від 01.03.2017 р. у справі № 6-284цс17, висновки Верховного Суду у постанові від 03.03.2021 р. у справі № 130/2604/18), отже у задоволенні таких вимог позову слід відмовити.
У зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати у виді судового збору у розмірі 9 145,37 грн відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в прибуток держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 762 850,00 грн основного грошового зобов'язання, 25 829,50 грн 3% річних, а всього 788 679,50 грн.
В задоволенні інших вимог позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 9 145,37 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Суддя Волкова С.Я.