печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14948/22-ц
20 лютого 2023 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Матійчук Г.О.
секретар судового засідання Музика В. П.
справа №757/14948/22-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору припиненим, -
представник відповідача - адвокат Рожко С. М.
У червні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати кредитний договір №KGMDGK09170475 від 25.04.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», припиненим, стягнути зі АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір.
В обґрунтування позову зазначено, що 25.04.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір №KGMDGK09170475, за яким банк надав позивачу кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк до 23.04.2027 року у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 21 000, 00 доларів США на наступні цілі: придбання квартири, а також у розмірі 3 780, 00 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору.
Погашення за кредитним договором здійснюється в строк з 25 квітня 2007 року по 23 квітня 2027 року, сплата відсотків за користування кредитом складає 1,00 % за місяць, щомісячний платіж складав 275,67 доларів США, яка включає заборгованість по: відсотках, винагороди, комісії.
Для забезпечення виконання кредитного договору 25.04.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладений договір іпотеки №1040, посвідчений приватним нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Белінським Ігорем Дмитровичем від 28.04.2007 року.
Відповідно до договору в іпотеку передана однокімнатна квартира, загальною площею 28,9 кв.м., житлова площа - 13,32 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що була придбана ОСОБА_1 за рахунок кредитних коштів відповідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським І.Д. від 25.04.2007 року за реєстровим №1037, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Термін дії договору іпотеки - до повного виконання Позичальником та Іпотекодержателем зобов?язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього. На період дії цього договору була накладена заборона на відчуження предмету іпотеки (пункт 32 договору іпотеки).
Зазначає, що в 2010 році, у зв?язку із скрутною ситуацією, позивач звернувся до Кіровоградської філії «ПриватБанк», що знаходиться за адресою: вул. Преображенська, 26/70, м. Кропивницький, (Кіровоград), код ЄДРПОУ 24144778, щодо можливості погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №KGMDGK09170475 від 25.04.2007 року, шляхом реалізації заставного майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дане питання було узгоджено з банком та на підтвердження домовленості було видано довідку №Р.26.10.3.1.0.1078 від 28.05.2010 року.
Вважає, що оскільки в 2010 році у зв?язку із домовленістю між позивачем та банком кредитний договір було погашено в повному обсязі, банк використав своє право на дострокове отримання усієї суми кредиту та відсотків. А тому, зобов?язання припиняється належним його виконанням, з 28 травня 2010 року і є датою, коли зобов?язання позичальника перед банком за кредитним договором припинилося. Разом з тим, відповідач безпідставно продовжує нараховувати відсотки та пеню за кредитним договором №KGMDGK09170475 від 25.04.2007 року, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.06.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п'ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз'яснено відповідачу, що він має право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а.с. 29).
Копію ухвали від 23.06.2022 року було направлено на адреси сторін. Крім того, відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками. Також копію ухвали було направлено на зазначені адреси електронної пошти сторін (а.с. 30).
Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача, останній отримав копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 17.10.2022 року (а.с. 59).
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.
07.11.2022 року надійшов відзив відповідача на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що 25 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», був укладений кредитний договір №KGMDGK09170475, за умовами якого позивач отримав кредитни кошти в сумі 21 000,00 дол. США на строк до 23.04.2027 року на придбання квартири в обмін на зобов?язання з повернення кредиту у визначений договором строк та сплати відсотків за користування коштами. В зв'язку з неналежним виконанням позивачем зобов'язань за Кредитним договором, реалізацією ним квартири, яка була предметом іпотеки, та частковим погашенням боргу, 05 квітня 2011 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору. Даною додатковою угодою сторони визначили залишок заборгованості за Кредитним договором в сумі 6 146,73 дол. США та підписали графік погашення заборгованості з строком виконання до 15.03.2016 року. 28 серпня 2014 року між сторонами була підписана додаткова угода до Кредитного договору за мовами якої залишок боргу по кредиту складав 4 425,37 дол. США і кінцевий строк погашення згідно графіку був визначений до 30.08.2017 року. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов?язань як за Кредитним договором так і за додатковими угодами до нього, банк був змушений звернутися до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.06.2015 року встановлено наявність заборгованості ОСОБА_1 перед банком та стягнуто борг станом на 06.03.2015 року в загальній сумі 11 036,48 дол. США за Кредитним договором. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.07.2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Так, станом на час розгляду даної справи зобов?язання за Кредитним договором не виконані, а отже посилання позивача на припинення кредитного договору у зв?яку із його виконанням не відповідають дійсності (а.с. 33-56).
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 25.04.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір №KGMDGK09170475, за яким банк надав позивачу кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк до 23.04.2027 року у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 21 000, 00 доларів США на наступні цілі: придбання квартири, а також у розмірі 3 780, 00 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору (а.с. 9-10).
Погашення за кредитним договором здійснюється в строк з 25 квітня 2007 року по 23 квітня 2027 року, сплата відсотків за користування кредитом складає 1,00 % за місяць, щомісячний платіж складав 275,67 доларів США, яка включає заборгованість по: відсоткам, винагороди, комісії.
Для забезпечення виконання кредитного договору 25.04.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладений договір іпотеки №1040, посвідчений приватним нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Белінським Ігорем Дмитровичем від 28.04.2007 року (а.с. 11-12).
Відповідно до договору в іпотеки передана однокімнатна квартира, загальною площею 28,9 кв.м., житлова площа - 13,32 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що була придбана ОСОБА_1 за рахунок кредитних коштів відповідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським І.Д. від 25.04.2007 року за реєстровим №1037, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Термін дії договору іпотеки - до повного виконання Позичальником та Іпотекодержателем зобов?язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього. На період дії цього договору була накладена заборона на відчуження предмету іпотеки (пункт 32 договору іпотеки).
05 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» була укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору. Даною додатковою угодою сторони визначили залишок заборгованості за Кредитним договором в сумі 6 146,73 дол. США та підписали графік погашення заборгованості з строком виконання до 15.03.2016 року (а.с. 42-44).
28 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» була підписана додаткова угода до Кредитного договору за мовами якої залишок боргу по кредиту складав 4 425,37 дол. США і кінцевий строк погашення згідно графіку був визначений до 30.08.2017 року (45-46).
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов?язань як за Кредитним договором, так і за додатковими угодами до нього, банк звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.06.2015 року, справа №405/1984/15-ц, встановлено наявність заборгованості ОСОБА_1 перед банком та стягнуто борг станом на 06.03.2015 року в загальній сумі 11 036,48 дол. США за Кредитним договором (а.с. 47-48).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.07.2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с. 50).
21.11.2017 року на виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.06.2015 року, справа №405/1984/15-ц, було видано виконавчий лист (а.с. 51).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 ст. 1049 ЦК України визначено, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
У зобов'язальних відносинах суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо.
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 Припинення зобов'язання розділу І книги п'ятої Зобов'язальне право ЦК України, норми якої передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Так, в обґрунтування належеного виконання зобов'язання за кредитним договором №KGMDGK09170475 від 25.04.2007 року позивач посилається на те, що він звернувся до банку із заявою про пошашення заборованості за кредитом шляхом реалізації предмету іпотеки, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується також показами відповідача.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, у зв?язку із реалізацією предмету іпотеки та частковим погашенням боргу, 05.04.2011 року була укладена між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» додаткова угода, якою було визначено залишок заборгованості у сумі 6 146, 73 дол. США, вказана угода була підписана позивачем, а отже спростовує твердження позивача, що обов'язання за кредитним договором №KGMDGK09170475 від 25.04.2007 року припинилось у 2010 році.
Так, оскільки позивачем 05.04.2011 року та 28.08.2014 року було підписано додаткові угоди до кредитного договору №KGMDGK09170475 від 25.04.2007 року, то суд приходить до висновку про обізнаність позивача про те, що вказаний договір не припив свою дію, а узгодження суми залишку заборгованості свідчить про визнання позивачем вказаної заборгованості, що суперечить змісту позовної заяви.
При цьому, посилання позивача на довідку від 28.05.2010 року, як доказ відсутності заборгованості, суд не бере до уваги, оскільки остання не може бути належним доказом у справі, а з її змісту вбачається, що остання була видана з метою зняття обтяження на квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для відчуження предмету іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №KGMDGK09170475 від 25.04.2007 року. При цьому, із вказаної довідки вбачається, що саме за договором іпотеки №1040 від 25.04.2007 року зобов'язання було припиненим.
Також, як встановлено заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.06.2015 року, справа №405/1984/15-ц, у ОСОБА_1 станом на 06.03.2015 року наявна заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в загальній сумі 11 036,48 дол. США за Кредитним договором від №KGMDGK09170475 від 25.04.2007 року.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Згідно з преамбулою та статтею 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» і від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Отже, обставини, встановлені у заочному рішенні Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.06.2015 року, справа №405/1984/15-ц, яке набрало законної сили, відносно того, що у ОСОБА_1 станом на 06.03.2015 року наявна заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в загальній сумі 11 036,48 дол. США за Кредитним договором від №KGMDGK09170475 від 25.04.2007 року, не потребують доведення при розгляді даної справи та свідчать про те, що станом на дату ухвалення вказаного рішення зобов?язання за вказаним кредитним договором не були виконанні, а отже посилання позивача, що станом на 28.05.2010 року вказаний кредитний договір є припиненим у зв?язку із його виконанням, не відповідає дійсності.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.
Таким чином, під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про належне виконання позивачем зобов'язання за кредитним договором, а доводи позивача ґрунтуються виключно на його поясненнях спростовуються матеріалами справи, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору припиненим внаслідок його повного виконання.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 207, 626, 628, 638, 526, 527, 598, 599, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору припиненим - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.
Суддя Г.О.Матійчук