печерський районний суд міста києва
Справа № 757/48500/19-к
24 вересня 2019 року
слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
особи, яка подала скаргу, адвоката: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: не з'явився,
прокурора: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на незаконне тримання, -
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 (далі - особа, яка подала скаргу, адвокат ОСОБА_3 ), який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на незаконне тримання підозрюваного у Відділі забезпечення досудового розслідування Служби Безпеки України.
В обґрунтування скарги адвокат ОСОБА_3 зазначає, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 42018000000000123 відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 122, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України. 21.04.2019 року підозрюваний був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та поміщено до ДУ «Київський слідчий ізолятор». Але 09.09.2019 року захиснику стало відомо, що його підзахисний був переведений для тримання під вартою до Відділу забезпечення досудового розслідування Служби Безпеки України. Підстави для переведення відсутні. Вважає, що переведення ОСОБА_5 до іншого ізолятора є тиском на нього, визнання своєї вини у кримінальних правопорушеннях та є порушенням презумпції невинуватості.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду скарги здійснювалось фіксування за допомогою технічних засобів.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав заявлені вимоги, просив скаргу задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та пояснив, що 05.09.2019 року Генеральною прокуратурою України винесена Постанова, якою визначено місце тримання підозрюваного ОСОБА_5 в Ізоляторі тимчасового тримання Відділу забезпечення досудового слідства СБУ, розташованого за адресою: м. Київ, пров. Аскольдів, 3а.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Слідчим суддею встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 42018000000000123 відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 122, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2019 року в межах досудового розслідування задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 19.05.2019 року. В подальшому, ухвалами слідчих суддів від 17.05.2019 року, від 04.07.2019 року, від 21.08.2019 року неодноразово продовжували строк тримання під вартою ОСОБА_5 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.08.2019 року зобов'язано уповноважених осіб ГПУ та СБУ перевести підозрюваного ОСОБА_5 до ДУ «Київський слідчий ізолятор».
В судовому засіданні прокурором надана копія Постанови ГПУ від 05.09.2019 року, згідно якої визначено місце тримання підозрюваного ОСОБА_5 в Ізоляторі тимчасового тримання Відділу забезпечення досудового слідства СБУ, розташованого за адресою: м. Київ, пров. Аскольдів, 3а.
У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» встановлено, що тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Як визначено у ч. 1, 2, 3 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
З аналізу викладеного слідує, що підставою для звільнення особи з-під варти, в порядку ст. 206 КПК України, є лише відсутність судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти особа після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку та у випадку, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
За таких обставин, підозрюваний ОСОБА_5 утримується у Відділі забезпечення досудового слідства Служби Безпеки України на підставі рішення (постанови) прокурора ГПУ.
Разом з тим, в порядку ст. 206 КПК України, не вирішується питання щодо законності рішень слідчого, прокурора чи рішень суддів.
Відтак, скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на незаконне тримання під вартою у Відділі забезпечення досудового слідства Служби безпеки України, є не обґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 107, 22, 26, 27, 206, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
В задоволені скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на незаконне тримання, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1