печерський районний суд міста києва
Справа № 757/52981/21-ц
09 лютого 2023 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Матійчук Г.О.
секретар судового засідання Музика В.П.
справа №757/52981/21-ц
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація
третя особа 1: ОСОБА_2
третя особа 2: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії,-
позивач ОСОБА_1
третя особа ОСОБА_2
У вересні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.09.2020 року №444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини»; зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрації видати нове розпорядження щодо участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з врахуванням фактичного місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також з врахування розгляду Печерським районним судом міста Києва цивільної справи №757/23255/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Борщагівської територіальної громади про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї; стягнути з відповідача на його користь судовий збір.
В обґрунтування позову зазначено, що 04.09.2020 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження №444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини», яким вирішено участь ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: - з понеділка 8.00 год до неділі 19.00 год, забирати та повертати дитину за адресою: АДРЕСА_2 ; - встановити черговість участі у вихованні дитини - гр. ОСОБА_2 - тиждень через тиждень, починаючи з 07 вересня 2020 року до набрання законної сили рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Вказує, що оскільки на даний час малолітній ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виконання розпорядження №444 в частині з понеділка 8.00 год до неділі 19.00 год, забирати та повертати дитину за адресою: АДРЕСА_2 ; на даний час є неможливим, оскільки позивач та діти (старший син ОСОБА_4 (17 років) сам визначив своє місце проживання разом з ним) не проживають за вказаною адресою.
Також зазначає, що оскаржуваним розпорядженням встановлено черговість у вихованні дитини - ОСОБА_2 - тиждень, починаючи з 07 вересня 2020 року до набрання законної сили рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини, однак фактично ним вирішено питання визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , а не визначено участь матері у його вихованні.
Вважає вказане розпорядження №444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини» незаконним та таким, що підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду вказаної справи визначено суддю Батрин О. В. (а.с. 54-56, т. 1).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.10.2021 року заявлено самовідвід суддею Батрин О. В. від розгляду вказаної цивільної справи (а.с. 57, т. 1).
Відповідно до розпорядження №374 від 19.10.2021 року, у зв'язку із задоволенням заяв про самовідвід суддів по розгляду проваджень вказану справу було передано на повторний автоматичний розподіл справ згідно ст. 14 ЦПК України. (а.с. 58, т. 1).
У відповідності до повторного розподілу справи, згідно ст. 14 ЦПК України, для розгляду вищевказаної справи визначено суддю Матійчук Г.О. (а.с. 59-61, т. 1).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Встановлено строк 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження, протягом якого відповідач має право направити: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів (а.с. 62, т. 1).
Вказану ухвалу направлено на адресу сторін, крім того відповідачу та третім особам направлено копію позовної заяви з додатками (а.с. 63-66, т. 1).
06.12.2021 року від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, оскільки є рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, справа №757/39621/20-ц (а.с. 74-95, т. 1).
06.12.2021 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (а.с. 96-108, т. 1).
14.12.2021 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення виконання розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.09.2020 року №444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини», як рішення органу опіки та піклування до вирішення спору (а.с. 114-121, т. 1).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2021 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі - відмовлено (а.с. 122-123, т.1).
16.12.2021 року від третьої особи 1 ОСОБА_2 надійшли пояснення на позов (відзив), у яких просила відмовити у задоволенні позову, а розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.09.2020 року №444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини» залишити в силі. Разом з тим, зазначає, що суд вже надавав оцінку вказаному розпорядженню в іншій справі за позовом ОСОБА_3 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження, в задоволенні якого було відмовлено, оскільки вказане розпорядження ніяким чином не порушує права ОСОБА_1 (а.с. 128-150, т. 1).
14.06.2022 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме заяв про невиконання ОСОБА_2 батьківських обов?язків та доказів до них (а.с. 167-182, т. 1).
22.06.2022 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення суду у справі №757/44421/21-ц від 17.01.2022 року (а.с. 183-186, т. 1).
20.09.2022 року від відповідача надійшла заява про долучення доказів у справі, а саме копії позовної заяви у справі №757/39621/20-ц (а.с. 208-213, т. 1).
23.09.2022 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (а.с. 214-222, т. 1).
Протокольною ухвалою суду від 27.09.2022 року у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі відмовлено (а.с. 225-227, т. 1).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 229, т. 1).
14.11.2022 року від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що вказане розпорядження №444 є обов?язковим до виконання, однак позивач не виконує його, про що неодноразово складені адміністративні протоколи щодо притягнення його до відповідальності за невиконання розпорядження. Також відповідач вважає позов безпіставним та таким, що не підлягає задоволенню та просить розглядати справу відсутність представника відповідача (а.с. 237-242, т. 1).
23.11.2022 року від третьої особи 1 ОСОБА_2 надійшли пояснення, у яких зазначає, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом з метою ухиляння від виконання розпорядження №444, а його докази, подані в обґрунтування заявлених вимог, є неправдивими та маніпулятивними (а.с. 2-5, т. 2).
06.12.2022 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (а.с. 6-27, т. 2).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав пояснення, позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Також зазначив, що оскаржуваним розпорядженням №444 ніяким чином не порушено права позивача.
Третя особа 1 ОСОБА_2 у судовому засіданні надала пояснення, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача Печерської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з?явився, повідомлявся належним чином, у матеріалах справи є заява про розгляд справи у відсутність представника відповідача, у якій просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 237, т. 1).
Представник третьої особи 2 Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області у судове засідання не з?явився, повідомлявся належним чином, подав заяву про розгяд справи у його відсутність (а.с. 39, т. 2).
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу в судовому засіданні за відсутності відповідача, з урахуванням обставин, зазначених ним у відзиві на позовну заяву, та у відсутність третьої особи 2.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 04.09.2020 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження №444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини», яким вирішено участь ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: - з понеділка 8.00 год до неділі 19.00 год, забирати та повертати дитину за адресою: АДРЕСА_2 ; - встановити черговість участі у вихованні дитини - гр. ОСОБА_2 - тиждень через тиждень, починаючи з 07 вересня 2020 року до набрання законної сили рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини (а.с. 8).
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Принцип найкращих інтересів поширюється на всі дії, що стосуються дітей, і вимагає активних дій із захисту їхніх прав та сприяння їх зростанню та благополуччю, а також заходів з підтримки та надання допомоги батькам й іншим особам, які несуть щоденну відповідальність у питаннях реалізації прав дітей
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Статтею 141 СК України визначено, що мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ст. 157 СК України).
За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (ст. 158 СК України).
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (ч. 2 ст. 159 СК України).
Зміст наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що мати, яка проживає окремо від дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матерів спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
У той же час мати має право на звернення до органу опіки та піклування або до суду за захистом свого права на особисте спілкування і виховання дитини.
Так, позивач не погоджуючись із розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації №444 від 04.09.2020 року «Про визначення участі матері у вихованні дитини» звернувся до суду із вказаним позовом.
Відповідачем у цьому спорі ОСОБА_1 визначив Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію. При цьому спір щодо порядку участі матері у вихованні дитини, побачення матері з сином існує між батьком ОСОБА_1 та матір?ю ОСОБА_2 .
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (ст. 51 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Так, у справі за позовом одного з батьків про визнання незаконним рішення органу опіки та піклування про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні того з батьків, хто проживає окремо від неї, належними відповідачами є: особа, рішення якої стосується (той з батьків, для якого визначено способи участі у вихованні дитини та спілкуванні) та орган опіки та піклування, рішення якого оскаржується; у справі за позовом одного з батьків про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні належним відповідачем є інший з батьків, а не орган опіки та піклування.
Такий висновок узгоджується із висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року, справа № 757/39693/20 (провадження у справі № 61-13261св21) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року, справа № 462/4724/20 (провадження у справі № 61-19935св21)
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року в справі № 543/994/17 (провадження № 61-6125св21) зазначено, що: пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Так, позивач пред?являє позовні вимоги до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування, при цьому позовних вимог до ОСОБА_2 позивач не заявляв, клопотань про залучення до участі у справі ОСОБА_2 як співвідповідача не заявляв, а залучив її лише у якості третьої особи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Окрім того, слід зазначити, що оскаржуваним розпорядженням чітко визначено порядок участі матері ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини, а вказане розпрядження не порушує права позивача, відтак, суд вважає, що розпорядження прийнято відповідачем з урахуванням всіх особливостей відносин між особами, з урахуванням конфліктних відносин, інших обставин, викладених в позовній заяві та в інтересах малолітньої дитини.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач у судовому засіданні 09.02.2023 року зазначив, що оскаржуваним розпорядженням №444 ніяким чином не порушено його права, а він оскаржує розпорядження лише з метою забезпечення його належеного виконання ОСОБА_2 , оскільки позивачем було змінено місце проживання його та малолітньої дитини (аудіозапис судового засідання від 09.02.2023 року 07:09-08:45 сек.).
А отже, у судовому засіданні не встановлено порушення прав позивача оскаржуваним розпорядженням голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.09.2020 року №444.
На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.09.2020 року №444 та зобов?язання вчинити дії слід відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 16 ЦК України, ст. ст. 141, 153, 157, 158, 159 СК України, ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 9 Конвенції про права дитини, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 51, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання незаконним розпорядження голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.09.2020 № 444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини» та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання, АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, адреса: вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 15,м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 37401206.
Третя особа 1: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа 2: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, адреса: пров. Шкільний, 5, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08131, код ЄДРПОУ 04362489.
Повний текст рішення складено 20.02.2023 року.
Суддя Г. О. Матійчук