17 лютого 2023 року ЛуцькСправа № 140/5395/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСОР ГРУП» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСОР ГРУП» (далі - ТОВ «МАКСОР ГРУП», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000012/2 від 19 січня 2022 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2021/000146 від 19 січня 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 січня 2022 року представником ТзОВ «МАКСОР ГРУП» було ввезено на митну територію України товар: прямокутні багатошарові пакети бег ін бокс з пластмаси для пакування товарів, та подано для розмитнення товару такі документи: митну декларацію №UA205140/2022/005443 від 19 січня 2022 року; платіжне доручення в іноземній валюті №000207 від 17 січня 2022 року; проформу-інвойс №AZ-0403 від 17 січня 2022 року; прайс-лист від 17 січня 2022 року; контракт №240321/2021 від 24 березня 2021 року; договір перевезення №25/03 від 25 березня 2021 року; свідоцтво якості №AZ002/51 від 20 грудня 2021 року, з яких вбачається, що сторони погодили вартість товару за 42000 шт - 4410,00 євро.
Проте, 19 січня 2022 року Волинською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000012/2 та визначено вартість вказаного товару за резервним методом на рівні 13228,45 євро та видано картку відмови №UA205140/2022/000146 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Позивач не погоджується із вказаними рішенням та карткою відмови, оскільки надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару в сумі 4410,00 євро; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Ухвалою суду від 05 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав. В обґрунтування такої позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: в інвойсі зазначено що відправником є AZ-PACK, проте в CMR відправником є ACERIUS INVESTMENTS LIMITED; в контракті №240321/2021 від 24 березня 2021 року в реквізитах покупця зазначено рахунок для оплати в Євро 393806340000026003152015001, що збігається з рахунком для оплати в Дол.США 393806340000026003152015001, в платіжному дорученні в іноземній валюті №1 від 17 січня 2022 року зазначено такий рахунок, проте не відомо в якій валюті, оскільки рахунки в різних валютах не можуть бути однаковими. В платіжному дорученні в іноземній валюті №1 від 17 січня 2022 року в призначенні платежу - оплата по інвойсу №0401, який не має відношення до даної поставки, проте сума 4410,00 Євро збігається з сумою інвойсу №0403. Крім того платіжне доручення під №1 подавалось декларантом до попередньої поставки за МД №UA205140/2022/002142 від 11 січня 2022 року; прайс-лист датований 01 січня 2021 року, проте поставка здійснюється 10 січня 2022 року, а дата підписання Контракту 24 березня 2021 року. Тобто прайс-лист передує даті підписання Контракту і не відомо на який термін дійсний прайс-лист. Також прайс-лист наданий для ACERIUS INVESTMENTS LIMITED на товар, що імпортується. Проте наданий прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального кола покупців.
Також зазначає, що по МД №205140/2022/005443 від 19 січня 2022 року відбулось спрацювання системи АСАУР, що передбачало необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товар. У зв'язку з наведеними обставинами, декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи, однак у відповідь на запит декларант не надав інших додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом №19/01-1 від 19 січня 2022 року. Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. Митну вартість спірного товару було визначено за резервним методом на підставі цінової інформації, наявного в митного органу. Вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA205140/2022/000012/2 від 19 січня 2022 року є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є обґрунтованим та законним. Вищенаведене також слугувало беззаперечною підставою для написання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2021/000146 від 19 січня 2022 року. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 28 січня 2022 року декларантом ТзОВ «МАКСОР ГРУП» подано до Волинської митниці МД №UA205140/2022/005443 з метою митного оформлення товару: «прямокутні багатошарові пакети бег ін бокс з пластмаси для пакування товарів. Bag in box, ITap 10L metalized 035.400*500/m - 42 000 шт., товщиною 0,12 мм, стінки пакета виготовлено з внутрішньої плівки з полімеру етилену товщиною 0,05 мм та з зовнішньої плівки з поліаміду та полімеру етилену товщиною 0,07 мм. Торгівельна марка: немає даних, країна виробництва: Литва; Виробник: «AZ-PACK», згідно якої митну вартість вказаного товару було визначено декларантом за першим методом у сумі 4410,00 євро.
До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: платіжне доручення в іноземній валюті №000207 від 17 січня 2022 року; проформу-інвойс №AZ-0403 від 17 січня 2022 року; прайс-лист від 17 січня 2022 року; контракт №240321/2021 від 24 березня 2021 року; договір перевезення №25/03 від 25 березня 2021 року; свідоцтво якості №AZ002/51 від 20 грудня 2021 року, з яких вбачається, що сторони погодили вартість товару за 42000 шт - 4410,00 євро.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту електронне повідомлення, в якому зазначено, що подані декларантом до митного оформлення товару документи місять розбіжності: в інвойсі зазначено що відправником є AZ-PACK, проте в CMR відправником є ACERIUS INVESTMENTS LIMITED; в контракті №240321/2021 від 24 березня 2021 року в реквізитах покупця зазначено рахунок для оплати в Євро 393806340000026003152015001, що збігається з рахунком для оплати в Дол.США 393806340000026003152015001, в платіжному дорученні в іноземній валюті №1 від 17 січня 2022 року зазначено такий рахунок, проте не відомо в якій валюті, оскільки рахунки в різних валютах не можуть бути однаковими. В платіжному дорученні в іноземній валюті №1 від 17 січня 2022 року в призначенні платежу - оплата по інвойсу №0401, який не має відношення до даної поставки, проте сума 4410,00 Євро збігається з сумою інвойсу №0403. Крім того платіжне доручення під №1 подавалось декларантом до попередньої поставки за МД №UA205140/2022/002142 від 11 січня 2022 року; прайс-лист датований 01 січня 2021 року, проте поставка здійснюється 10 січня 2022 року, а дата підписання Контракту 24 березня 2021 року. Тобто прайс-лист передує даті підписання Контракту і не відомо на який термін дійсний прайс-лист. Також прайс-лист наданий для ACERIUS INVESTMENTS LIMITED на товар, що імпортується. Проте наданий прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального кола покупців.
У зв'язку з наведеним згідно статей 53, 54, 64 МК України запропоновано надати:
1) банківський платіжний документ проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT, що підтверджує оплату за оцінюваний товар;
2) прейскурант (прайс-лист) виробника товару для загального кола покупців відповідно до VII статті ГАТТ;
3) виписку з бухгалтерської документації ТзОВ «Максор Груп» (документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару в середині країни, за попередні періоди);
4) договір (угоду, контракт) із третіми особами про поставку товару, митна вартість яких визначається;
5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
6)висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
19 січня 2022 року декларант подав до Волинської митниці заяву про те, що додаткових документів для підтвердження митної вартості товару немає.
19 січня 2022 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000012/2, відповідно до якого відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів у зв'язку із неподанням документів згідно з переліком, митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в митного органу - товар 1 на рівні 314,963 євро/1000 шт.
Крім того, Волинська митниця також видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2022/000146, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів, з таких причин: митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку із відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом, згідно з переліком, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 19 січня 2022 року №UA205140/2022/000012/2.
В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №UA205140/2022/006047 від 20 січня 2022 року.
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
За приписами частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, якщо не доведено інше.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі суд враховує наступне.
24 березня 2021 року між компанією «АCERIUS INVESTMENTS LIMITED» (продавець) та ТзОВ «МАКСОР ГРУП» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №240321/2021, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити нові автомобілі і автомобілі вживані, нові та вживані у використанні трактори, комбайни, автобуси, навантажувачі, мотоцикли, промислове, виробниче обладнання, автомобільні деталі, запчастини, приладдя та пристрої, в тому числі кузова для моторних транспортних засобів, товари народного споживання, побутова хімія, побутова техніка, продукти харчування, текстиль та вироби з текстилю, взуття, головні убори, шкіргалантерея, вироби з чорних металів, дитячі іграшки, меблі, готові вироби (товар) на умовах, зокрема, СІР-Луцьк, згідно з інвойсом на кожну поставку; обсяг поставки за цим контрактом визначається відповідно до інвойсу на кожну поставку; ціна товару вказується по кожому виду товару в інвойсах; ціна товару включає вартість доставки та розвантаження товару.
Відповідно до умов вказаного контракту та рахунку-фактури від 17 січня 2022 року №0403 позивач придбав у компанії «АCERIUS INVESTMENTS LIMITED» товар - пакети та вакуумні мішки для пакування товарів, а саме: Bag in box, ITap 10L metalized 035.400*500/m, 42000 шт. за ціною 4410,00 євро.
Суд звертає увагу на те, що заявлена у МД №UA205140/2022/005443 від 19 січня 2022 року митна вартість товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі від 17 січня 2022 року №0403.
Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов'язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №1 від 17 січня 2022 року підтверджує сплату позивачем контрагенту «АCERIUS INVESTMENTS LIMITED» коштів за товар в сумі 4410,00 євро.
У свою чергу, суд зауважує, що сума зазначена у вказаному платіжному дорученні - 4410,00 євро повністю відповідає сумі, зазначеній у рахунку-фактурі №0403 від 17 січня 2022 року, при цьому, у графі 70 «Призначення платежу» зазначено, що кошти сплачуються за пакети Bag in box по контракту №240321/2021. Відтак, враховуючи те, що у платіжному дорученні є посилання на контракт №240321/2021 та товар, який оплачується - пакети Bag in box, при цьому, сума зазначена у ньому відповідає сумі, зазначеній у рахунку-фактурі №0403 від 17 січня 2022 року, тому вказані обставини дають можливість ідентифікувати проведену оплату саме за вказаний товар.
При цьому, в платіжному дорученні №1 (000207) від 17 січня 2022 року вказаний номер рахунку рахунок НОМЕР_1 і окремо в графі «32: Цифровий та символьний коди іноземної валюти або банківського металу» зазначено валюту платежу - євро, а тому зауваження митного органу щодо зазначення у вказаному платіжному дорученні рахунку в невідомо якій валюті є безпідставними.
Як зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів від 19 січня 2022 року №UA205140/2022/000012/2, підставою для витребування митним органом додаткових документів стало і те, що в інвойсі зазначено що відправником є AZ-PACK, проте в CMR відправником є ACERIUS INVESTMENTS LIMITED.
З цього приводу суд зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ТзОВ «Максор Груп» придбало товар (пакети для пакування товарів) саме у компанії «АCERIUS INVESTMENTS LIMITED».
Рахунок-фактура №0403 від 17 січня 2022 року на вказаний товар виданий компанією «АCERIUS INVESTMENTS LIMITED» та кошти за товар сплачені саме вказаній компанії.
Як вбачається з рахунку-фактури №0403 від 17 січня 2022 року, у ньому дійсно зазначено відправника - компанія «AZ-PACK» UAB. Водночас в ході розгляду даної справи судом встановлено, що контрагент позивача - компанія «АCERIUS INVESTMENTS LIMITED» придбав вищевказаний товар у виробника - компанії «AZ-PACK» UAB, про що свідчить проформа інвойс № AZ-0402 від 17 січня 2022 року та прайс-лист від 01 січня 2021 року. Факт того, що виробником спірного товару є компанія «AZ-PACK» UAB підтверджується відповідним записом у рахунку-фактурі №0403 від 17 січня 2022 року.
Суд зауважує, що зазначення у рахунку-фактурі №0403 від 17 січня 2022 року відправника - компанія «AZ-PACK» UAB, пояснюється тим, що згідно міжнародної товарно-транспортної накладної №001701 придбаний позивачем у компанії «АCERIUS INVESTMENTS LIMITED» товар був завантажений саме з місця - пр. Прамонес, 4К, LT-51329, Каунас, Литва, що є адресою компанії «AZ-PACK». На думку суду, зазначення в рахунку-фактурі відправником товару підприємства, яке не є стороною контракту, не вважається порушенням договірних зобов'язань чи митного законодавства.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, рішення якого оскаржується, не довів, що позивач при придбанні вищевказаного товару вступав в договірні відносини з компанією «AZ-PACK» UAB чи іншими третіми особами.
Щодо твердження митного органу про те, що прайс-лист виробника товару датований 01 січня 2021 року, а поставка здійснювалася 10 січня 2021 року, крім того такий прайс-лист відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу, суд зазначає, що позивач стверджує про технічну описку щодо зазначення 2021 року замість 2022 року, при цьому, вказаний прайс-лист адресовано не лише АCERIUS INVESTMENTS LIMITED, а відтак він адресований невизначеному колу осіб. Крім того, форма та зміст наданого прайс-листа визначається виключно виробником, з урахуванням вимог, необхідних для ідентифікації товарів, а саме відомостей про: найменування товару, одиниці виміру, ціну, валюту, країну походження, контактні дані виробника (постачальника), банківські реквізити.
З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, є безпідставними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 19 січня 2022 року №UA205140/2022/000012/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2022/000146 від 19 січня 2022 року є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, відтак, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позов про визнання протиправними та скасування вказаних рішень підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 4 962,00 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення від 08 серпня 2022 року №1565.
Разом з тим, з огляду на ненадання позивачем жодних документів, які підтверджують факт понесення витрат на правничу допомогу (договір, детальний опис наданих послуг, платіжні документи тощо), підстави для присудження на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, як про це зазначено у позовній заяві, відсутні.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000012/2 від 19 січня 2022 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2021/000146 від 19 січня 2022 року.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСОР ГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у розмірі 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСОР ГРУП» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, 54, ідентифікаційний код юридичної особи 42042472).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385).
Суддя Ф.А. Волдінер