м. Вінниця
09 лютого 2023 р. Справа № 120/7544/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,
за участю:
секретаря судового засідання: Марисік Ю.В.,
представника позивача: Радзієвського А.М.,
представників відповідача: Пенської О.Ю., Ременяк С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, адміністративну справу за позовом Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України до Головного управління ДПС України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України до Головного управління ДПС України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0006420701 від 18.01.2022 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 8832585 грн.
Ухвалою від 26.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
07.10.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не дотримано вимоги щодо зобов'язання не менш як 50 відсотків чистого прибутку від своєї діяльності спрямовувати на провадження ініціативної наукової і науково-технічної діяльності, фінансування інновацій та розширення власної матеріально-технічної бази, передбачених пунктом 2 статті 8 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" від 26 листопада 2015 року №848-VIII (із змінами та доповненнями).
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" державні комерційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 цього Закону належать до наукових установ, звільняються від сплати до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за результатами своєї фінансово-господарської діяльності та зобов'язані не менш як 50 відсотків чистого прибутку від своєї діяльності спрямовувати на провадження ініціативної наукової і науково-технічної діяльності, фінансування інновацій та розширення власної матеріально-технічної бази.
Чистий прибуток (збиток) у бухгалтерському обліку формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної і надзвичайної діяльності та визначається за формулою: чистий прибуток (збиток) = загальний дохід - загальні витрати.
Тому для користування пільгою передбаченою пунктом 2 статті 8 Закону №848-УІІІ щодо звільнення від сплати до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) позивачу потрібно було не менш як 50 відсотків саме чистого прибутку (не валового прибутку, не запозичених коштів, не отриманих авансових платежів, не резервного капіталу тощо), який за правилами ведення бухгалтерському обліку відображається на рахунку 441 "Прибуток нерозподілений", спрямовувати на провадження ініціативної наукової і науково-технічної діяльності, фінансування інновацій та розширення власної матеріально-технічної бази.
При спрямуванні чистого прибутку на розвиток виробництва за його рахунок фінансуються витрати на технічне переозброєння виробництва, освоєння нових технологій, нове будівництво виробничих потужностей, вдосконалення технологій і організації виробництва, погашаються довгострокові кредити, взяті на виробничий розвиток, і відсотки за ними тощо.
За рахунок резервного капіталу покриваються невідшкодовані збитки від стихійного лиха, збільшується статутний капітал, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.
Абзацом першим частини другої статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.
В ході перевірки встановлено, що резервний фонд формувався позивачем в розмірах які не були передбачені фінансовими планами, а фонд розвитку виробництва (дослідження й експериментальні розробки в галузі інших природничих і технічних наук) за рахунок чистого прибутку Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України у 2018-2020 роках взагалі не створювався.
20.10.2022 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.
Ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання 22.11.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
24.01.2023 року до суду надійшла заява "Заключне слово" (вх.№3175/23) у якій представник позивача вказав, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.
02.02.2023 року представником відповідача подано додаткові пояснення у яких останній зазначив, що проведення перевірки в період дії карантину, об'єктивно не могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу щодо встановлених порушень, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
09.02.2023 року до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення представника відповідача, у яких представник позивача вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як таке, що прийняте за результатами перевірки, яка проведена за відсутністю правових підстав, тобто з порушенням встановленого законом порядку. В свою чергу, протиправні дії не можуть зумовлювати настання правомірних наслідків такої перевірки.
Ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання 09.02.2023 року у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві, відповіді на відзив, заключному слові та запереченнях на додаткові пояснення представника відповідача.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях
Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступне.
На підставі статті 20, пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1-77.2 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (зі змінами та доповненнями) та у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року №89 "Про скорочення строків дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок", Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято наказ №3427к від 12.10.2021 року "Про проведення документальної планової виїзної перевірки Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" /том 4 а.с. 192/.
Пунктом 1 наведеного наказу вказано провести документальну планову виїзну перевірку Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 20090488, Вінницька обл., Барський район, с. Черешневе, вул. Селекційна, 4) з 28 жовтня 2021 року тривалістю 20 робочих днів.
Перевірку провести за період діяльності з 01.12.2017 року по 31.08.2021 року з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та за період діяльності з 01.10.2017 року по 31.08.2021 року з метою правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи №12079/02-32-07-14/20090488 від 15.12.2021 року /том 1 а.с. 40-78/.
В акті про результати документальної позапланової перевірки, окрім іншого, встановлено порушення Ялтушківською дослідно-селекційною станцією інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України пункту 44.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями); пункту 5 статті 11, пунктів 1-2 статті 111 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 року №185-V (i змінами та доповненнями); пунктів 1, 2, 3 "Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями" (із змінами та доповненням) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138; пункту 2 статті 8 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" від 26 листопада 2015 року N848-VIII (із змінами та доповненнями); пункту 17 статті 29 Бюджетного кодексу України (із змінами та доповненнями) позивачем занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету в загальній сумі 8832585грн., в тому числі: за 2018 рік в загальній сумі 1986264 грн., зокрема: за І квартал 2018 року в сумі 174903,75 грн., за ІІ квартал 2018року в сумі 149309,30 грн., за IIІ квартал 2018року в сумі 473058,80 грн., за ІV квартал 2018 року в сумі 1188992 грн.; за 2019 рік в загальній сумі 1745739 грн., зокрема: за І квартал 2019 року в сумі 274860,90 грн., за II квартал 2019 року в сумі 279745,20 грн., за III квартал 2019 року в сумі 853495,20 грн., за IV квартал 2019 року в сумі 337637,70 грн.; за 2020 рік в загальній сумі 4178652 грн., зокрема: за І квартал 2020 року в сумі 101077,60 грн., за II квартал 2020року в сумі 488453,60 грн., за III квартал 2020 року в сумі 3189854 грн., за IV квартал 2020 року в сумі 399266,40 грн.; за період з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року в загальній сумі 921930 грн., зокрема: за І квартал 2021 року в сумі 302599,20 грн., за II квартал 2021 року в сумі 619330,80 грн.
За наслідком проведеної документальної позапланової перевірки 18.01.2022 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0006420701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до державного бюджету в сумі 8832585 грн. /том 1 а.с. 20-22/.
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, Ялтушківською дослідно-селекційною станцією інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України подано до Державної податкової служби України скаргу на прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області податкове повідомлення рішення від 18.01.2022 року №0006420701 форми "Р" /том 1 а.с. 25-37/.
За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення №8725/6/99-00-06-01-01-06 від 08.08.2022 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 18.01.2022 року №0006420701, а скаргу - без задоволення /том 1 а.с. 88-96/.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 18.01.2022 року №0006420701 протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Правові основи управління об'єктами державної власності визначені Законом України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 року №185-V (далі - Закон №185-V).
Відповідно до частини першої статті 11-1 цього Закону державні унітарні підприємства (крім державних некомерційних підприємств, державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом 4 частини другої статті 11-1 вказаного Закону державні комерційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" належать до наукових установ, а також науково-технологічні комплекси, засновані на державній власності, державне підприємство "Український державний центр радіочастот", зобов'язані не менш як 50 відсотків чистого прибутку від своєї діяльності спрямовувати на провадження ініціативної наукової та науково-технічної діяльності, фінансування інновацій та розширення власної матеріально-технічної бази.
Статтею 6 Податкового кодексу України надано визначення понять "податок" та "збір". Так, податок - є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Зокрема, статтями 9 та 10 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів.
Бюджетним кодексом України, зокрема пунктом 17 частини другої статті 29 визначено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належить частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.
Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138 (далі - Порядок №138).
Відповідно до пункту 1 Порядку №138 частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державних некомерційних підприємств, державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність належать до наукових установ, науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, за результатами фінансово-господарської діяльності починаючи з 1 січня 2019 р. у розмірі 90 відсотків, з 1 січня 2020 р. - у розмірі 80 відсотків.
Пунктом 3 Порядку № 138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Відповідно до положень статті 46 Податкового кодексу України для частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Для господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, що не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, який настає за звітним, податковим (звітним) періодом є календарний рік.
При цьому, розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені статтею 49 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 16 частини першої статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" наукова (науково-дослідна, науково-технологічна, науково-технічна, науково-практична) установа (далі - наукова установа) - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, утворена в установленому законодавством порядку, для якої наукова та (або) науково-технічна діяльність є основною.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" державні комерційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 цього Закону належать до наукових установ, звільняються від сплати до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за результатами своєї фінансово-господарської діяльності та зобов'язані не менш як 50 відсотків чистого прибутку від своєї діяльності спрямовувати на провадження ініціативної наукової і науково-технічної діяльності, фінансування інновацій та розширення власної матеріально-технічної бази.
З огляду на викладене, слідує, що якщо державне підприємство належить до наукових установ, то воно не менш як 50 відсотків чистого прибутку від своєї діяльності спрямовує на провадження ініціативної наукової і науково-технічної діяльності, фінансування інновацій та розширення власної матеріально-технічної бази.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 75 Господарського кодексу України основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.
Відповідно до частини 10 статті 75 Господарського кодексу України в фінансовому плані затверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України.
Частиною 8 статті 75 Господарського кодексу України передбачено, що державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати праці); резервний фонд; інші фонди, передбачені статутом підприємства. Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.
Порядок створення державним підприємством фондів регулюється його установчими документами та затвердженими уповноваженим органом фінансовими планами.
У загальному випадку порядок розподілу прибутку будь-якого підприємства відповідно до частини 2 статті 57 Господарського кодексу України має бути визначений його установчими документами.
Також, згідно з частиною 3 статті 142 Господарського кодексу України порядок використання прибутку суб'єкта господарювання визначає власник, або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Порядок використання прибутку державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, здійснюється відповідно до статті 75 Господарського кодексу України: "розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів".
Отже, державне підприємство може створювати за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди тільки у разі, якщо їх статутом передбачено створення таких фондів, а у Фінансових планах зазначено конкретний розмір відрахувань до таких фондів.
Оскільки, Господарським кодексом України передбачено створення відповідних спеціальних (цільових) фондів, то державне підприємство може створювати за рахунок чистого прибутку такі фонди, якщо створення відповідних фондів буде передбачено статутом підприємства, у розмірах, передбачених фінансовими планами.
Пунктом 8.6 розділу 8 Статуту Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України передбачено, що спеціальні (цільові) фонди та резервний фонд Станції утворюються за рахунок прибутку для покриття витрат (збитків) пов'язаних з господарською діяльністю Станції.
Відповідно до розділів І "Формування фінансових результатів", ІІ "Розрахунки з бюджетом" фінансового плану Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України на 2018 рік, передбачалося отримати 1820,0 тис. грн., чистого прибутку, розподіл якого наступний:
- нараховані до сплати відрахування частини чистого прибутку, усього, у тому числі державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету (ряд. 2010, 2011) у сумі 1365,0 тис. грн., або 75% від чистого прибутку;
- резервний фонд (ряд. 2040 плану) в сумі 455,0 тис. грн., або 25% від чистого прибутку.
Фактично за даними звіту про фінансові результати Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України за 2018 рік (форма №2) отримано чистий фінансовий результат (прибуток) (код рядка 2350) 2648,0 тис. грн., який в повному обсязі спрямовано на створення резервного фонду.
Відповідно до розділів І "Формування фінансових результатів", ІІ "Розрахунки з бюджетом" фінансового плану Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України на 2019 рік, передбачалося отримати 4305,0 тис. грн., чистого прибутку, розподіл якого наступний:
- нараховані до сплати відрахування частини чистого прибутку, усього, у тому державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету (ряд. 2010, 2011) в сумі 420,0 тис. грн., або 9,8% від чистого прибутку;
- розвиток виробництва (дослідження й експериментальні розробки в галузі природничих і технічних наук (ряд. 2031/1) в сумі 1872,5 тис. грн., або 43,5% від чистого прибутку;
- резервний фонд (ряд. 2040 плану) в сумі 2012,5 тис. грн., або 46,7% від чистого прибутку.
Фактично за даними звіту про фінансові результати Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України за 2019 рік (форма №2) отримано чистий фінансовий результат (прибуток) (код рядка 2350) 1742,0 тис. грн., який в повному обсязі спрямовано на створення резервного фонду.
Відповідно до розділів І "Формування фінансових результатів", ІІ "Розрахунки з бюджетом" фінансового плану Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України на 2020 рік, передбачалося отримати 4469,0 тис. грн., чистого прибутку, розподіл якого наступний:
- розвиток виробництва (дослідження й експериментальні розробки в галузі природничих і технічних наук (ряд. 2031/1) в сумі 2234,5 тис. грн., або 50% від чистого прибутку;
- резервний фонд (ряд. 2040 плану) в сумі 2234,5 тис. грн., або 50% від чистого прибутку;
Фактично за даними звіту про фінансові результати Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України за 2020 рік (форма №2) отримано чистий фінансовий результат (прибуток) (код рядка 2350) в сумі 4982,0 тис. грн., який також в повному обсязі спрямовано на створення резервного фонду.
Відповідно до розділів І "Формування фінансових результатів", ІІ "Розрахунки з бюджетом" фінансового плану Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України на 2021 рік, заплановано отримати 4480,0 тис. грн., чистого прибутку (в т.ч. за І квартал в сумі 350,0 тис грн., за ІІ квартал 463,0 тис. грн., за ІІІ квартал в сумі 2300,0 тис. грн., за IV квартал в сумі 1367,0 тис. грн. з наступним розподілом:
- розвиток виробництва (дослідження й експериментальні розробки в галузі природничих і технічних наук (ряд. 2031/1) в сумі 2234,5 тис. грн., або 50% від чистого прибутку;
- резервний фонд (ряд. 2040 плану) в сумі 2234,5 тис. грн., або 50% чистого прибутку.
Із наведеного вище вбачається, що резервний фонд формувався Ялтушківською дослідно-селекційною станцією інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України у розмірах які не були передбачені фінансовими планами, а фонд розвитку виробництва (дослідження й експериментальні розробки в галузі інших природничих і технічних наук) за рахунок чистого прибутку позивачем у 2018-2020 роках взагалі не створювався.
Документи (накази, протоколи, рішення, розпорядження) про прийняття рішення щодо формування Ялтушківською дослідно-селекційною станцією інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України резервного фонду у вказаних вище розмірах, за період що перевірявся, підприємством не надано, про що посадовими особами контролюючого органу складено акт від 08.12.2021 року за №1095.
На запит від 23.11.2021 року картку рахунку 43 "Резервний капітал", оборотно-сальдові відомості по рахунку 43 "Резервний капітал", головні книги, за період що перевірявся, Ялтушківською дослідно-селекційною станцією інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України не надано, про що складено акт №1095 від 08.12.2021 року.
Підприємством надано лише журнали - ордери за формою №7c.-г. за кредитом рахунку 43 "Резервний капітал" за 2018-2020 роки, в яких наведено наступну кореспонденцію: Дт 10 "Основні засоби" Кт 43 "Резервний капітал", Дт 20 "Виробничі запаси" Кт 43 "Резервний капітал", Дт 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" Кт 43 "Резервний капітал".
Як зазначалося вище, за кредитом рахунку 43 "Резервний капітал" відображається створення резервів, за дебетом використання (для збільшення статутного капіталу, для погашення збитків, але не витрат, для виплати дивідендів за привілейованими акціями, в інших випадках, передбачених законодавством).
Операції, які зазначені позивачем у бухгалтерській довідці про використання резервного фонду, фактично в бухгалтерському обліку відображатися таким бухгалтерськими проведенням:
- придбання послуг з впровадження наукових розробок у виробництво Інститут Біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН Дт 23 - "Виробництво" Кт 631 "Розрахунки з постачальниками", відображено податковий кредит з ПДВ по отриманих послугах - Дт 641 "Розрахунки за податками" Кт 631 "Розрахунки з постачальниками", перераховано кошти за отримані послуги - Кт 631 "Розрахунки з постачальниками" Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті";
- придбання основних засобів - Дт 15 "Капітальні інвестиції" Кт 631 "Розрахунки з постачальниками", відображено податковий кредит з ПДВ - Дт 641 "Розрахунки податками" Кт 631 "Розрахунки з постачальниками", введення в експлуатацію основних засобів Дт 10 "Основні засоби" Дт15 "Капітальні інвестиції", нарахування амортизації основних засобів 23 "Виробництво" Кт 13 "Знос (амортизація) необоротних активів";
- придбання товарно-матеріальних цінностей (паливно-мастильних матеріалів; мінеральних добрив, засобів захисту рослин, запасних частин) - Дт20 "Виробничі запаси Кт 631 "Розрахунки з постачальниками", відображено податковий кредит з ПДВ - Дт 41 "Розрахунки за податками" Кт 631 "Розрахунки з постачальниками", перераховано кошти за отримані ТМЦ - Кт 631 "Розрахунки з постачальниками" Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті";
- нарахування заробітної плати - Дт 23 "Виробництво" Кт 661 "Розрахунки за заробітною платою", нарахування єдиного соціального внеску на фонд оплати праці працівників - Дт23 "Виробництво" Кт 651 "Розрахунки із загальнообов'язкового державного соціального страхування".
Отже придбання послуг, придбання основних засобів, придбання товарно-матеріальних цінностей, нарахування заробітної плати та відрахувань проведено не за рахунок резервного фонду та /або чистого прибутку.
Таким чином, суд погоджується із висновками податкового органу, що Ялтушківською дослідно-селекційною станцією інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України не дотримано вимоги щодо зобов'язання не менш як 50 відсотків чистого прибутку від своєї діяльності спрямовувати на провадження ініціативної наукової і науково-технічної діяльності, фінансування інновацій та розширення власної матеріально-технічної бази, передбачених пунктом 2 статті 8 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність".
Втім, стосовно законності проведення документальної планової виїзної перевірки Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, суд зазначає наступне.
Порядок проведення документальних планових виїзних перевірок визначає стаття 77 ПК України, а строки їх проведення, в тому числі підстави для зупинення, визначено статтею 82 ПК України.
18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктами 52-1, 52-5.
Зокрема, пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв'язку з цим абзаци другий четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим десятим.
29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, в абзацах першому і дев'ятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.
Водночас, 4 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 909-ІХ), пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцевих положень2 якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
На виконання вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03 лютого 2021 року №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" (далі - Постанова №89), якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.
Як наслідок, виникла суперечність між нормами ПК України та Постановою №89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.
Висновок щодо застосування норм матеріального права з метою усунення цією суперечності викладено Верховним Судом у постанові №160/14976/21 від 21 грудня 2022 року.
Надаючи правову оцінку такій суперечності, Верховний Суд виходив з того, що спірні правовідносини охоплюються сферою дії ПК України, який відповідно до приписів пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
При цьому, за змістом статті 2 ПК України зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Тобто, зміна положень ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до цього Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України (постанова об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 0940/2301/18).
Крім того, статтею 5 ПК України врегульовано питання співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами. Так, згідно з пунктом 5.2 зазначеної статті у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Згідно з приписами статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Аналогічні положення стосовно основних завдань Кабінету Міністрів України також містить у собі частина перша статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", де зазначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" №794-VII від 27 лютого 2014 року (далі - Закон №794-VII) Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, зокрема: забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє та схвалює Бюджетну декларацію, розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; організовує та забезпечує здійснення митної справи.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Разом з тим, відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Саме до повноважень Верховної Ради України, згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 85 Конституції України належить прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.
Виключно законами України встановлюється Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).
Частиною першою статті 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Як вже зазначалось, Постанова №89 прийнята відповідачем відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 909-IX.
Згідно з пунктом 4 розділу II "Прикінцеві положення" цього Закону у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
Відповідно до частини першої статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 640/18646/21.
Законом № 909-IX, пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення» якого було надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, стосувався саме Державного бюджету України на 2020 рік.
Постанова ж Кабінету Міністрів України № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" прийнята 03 лютого 2021 року.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За приписами статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України неодноразово роз'яснював, що:
- "право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України)" (Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000);
- "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено" (Рішення Конституційного Суду України від 9 жовтня 2008 року №22-рп/2008).
Делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує вимоги Основного Закону України, згідно з яким органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19); прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року №15-рп/2009).
У Рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 Суд звертав увагу, що предмет регулювання Бюджетного кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 наголошував на тому, що "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
У даному ж випадку, Законом № 909-IX не вносились зміни безпосередньо до ПК України, яким встановлено мораторій, а делеговано таке право Кабінету Міністрів України. При цьому, темпоральні і галузеві межі такого делегування не визначені.
Разом з тим, сам Закон України "Про Державний бюджет України" як тимчасовий Акт законодавства вичерпує свою дію закінченням календарного періоду на який його прийнято.
Проаналізувавши вказані обставини, Верховний Суд у постанові 21 грудня 2022 року (справа № 160/14976/21) дійшов висновку, що постанова Уряду від 03.02.2021 № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв'язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов'язаних з оподаткуванням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.
Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки позивача (наказ прийнято 12.10.2021) та безпосередньо проведення такої перевірки не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак в цей час діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.
Аналогічну правову позицію також висловлено у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 640/16523/21, від 28 жовтня 2022 року у справі № 600/1741/21-а, від 22 лютого 2022 року у справі № 420/12859/21, від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідач незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 03.02.2021 року № 89, не був наділений повноваженнями проводити документальну позапланову перевірку позивача.
Отже, призначена наказом від 12.10.2021 року №3427к документальна позапланова виїзна перевірка Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України в цілому є неправомірною.
При оцінці правових наслідків незаконної перевірки суд враховує висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 22 вересня 2020 року (справа № 520/8836/18). Цим судовим рішенням Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Із цих підстав, спірні податкові повідомлення рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірним та підлягають скасуванню. Встановлені судом обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкових повідомлень - рішень. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
Відтак, враховуючи, що перевірка Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України призначена та проведена під час дії мораторію, тобто за відсутності для цього підстав, адже постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року № 89 не підлягала застосуванню, прийнятий наказ №3427к від 12.10.2021 року, акт перевірки №12079/02-32-07-14/20090488 від 15.12.2021 року вважається недопустимим доказом задокументованих ним порушень норм податкового законодавства.
Враховуючи вказаний вище висновок Верховного Суду (постанова від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18), податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області форми "Р" від 18.01.2022 року №0006420701 є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з огляду на результат розгляду справи та з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 24810,00 грн. судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області форми "Р" від 18.01.2022 року №0006420701.
Стягнути на користь Ялтушківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (вул. Селекційна, 4, с. Черешневе, Жмеринський район, Вінницька область, 23021, ЄДРПОУ 20090488) судовий збір в розмірі 24810,00 грн. (дванадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, ЄДРПОУ ВП 44069150).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Ялтушківська дослідно-селекційна станція інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України ( вул. Селекційна, 4, с. Черешневе, Жмеринський район, Вінницька область, 23021, ЄДРПОУ 20090488);
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, ЄДРПОУ ВП 44069150).
Рішення у повному обсязі складено 17.02.2023 року.
Суддя Свентух Віталій Михайлович