м. Вінниця
13 лютого 2023 р. Справа № 120/7151/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що 28 квітня 1996 року її було прийнято в члени колгоспу «Зоря комунізму», що знаходиться в селі Красноармійськ Новоазовського району Донецької області, де працювала дояркою, а 23 червня 1992 року позивачку було звільнено з цієї роботи.
11 грудня 2021 року позивачка досягла 60 років та набула права на пенсію за віком, у зв'язку із чим звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Проте листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23 червня 2022 року позивачку повідомлено про те, що рішенням від 09 червня 2022 року № 024650003994 їй відмовлено в призначенні пенсії. При цьому до страхового стажу їй не зараховано період трудової діяльності з 28 квітня 1986 року по 23 червня 1992 року у колгоспі «Зоря комунізму», оскільки відсутні уточнюючі довідки про періоди роботи із зазначенням кількості відпрацьованих вихододнів та встановленого мінімуму.
Позивачка вважає дії відповідача щодо незарахування до її страхового стажу періоду трудової діяльності у колгоспі «Зоря комунізму» протиправними, а тому звернулася до суду з цим позовом з вимогою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу період її роботи в колгоспі «Зоря комунізму» з 28 квітня 1986 року по 23 червня 1992 року.
Ухвалою від 12 вересня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області належним чином засвідчену копію рішення від 09 червня 2022 року № 024650003994, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком.
07 жовтня 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема у відзиві зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 09 червня 2022 року № 024650003994 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, на думку представника відповідача, до страхового стажу позивачки неможливо зарахувати період її трудової діяльності з 28 квітня 1986 року по 23 червня 1992 року, оскільки відсутні уточнюючі довідки про періоди роботи із зазначенням кількості відпрацьованих вихододнів та встановленого мінімуму. За наведених обставин представник відповідача вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Разом із відзивом на позов цим відповідачем надано копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 09 червня 2022 року № 024650003994 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2022 року до участі у справі як співвідповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та надано останньому строк для подання відзиву на позовну заяву.
31 жовтня 2022 року на адресу суду надійшов відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Такий, окрім іншого, обґрунтований тим, що відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» з 01 квітня 2021 року органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунку) пенсій. Нова технологія передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Рішення про відмову в призначенні позивачці пенсії від 09 червня 2022 року № 024650003994 прийнято Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Далі представник відповідача зазначив, що до страхового стажу позивачки не зараховано такі періоди трудової діяльності:
- періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки її заповнення здійснено без дотримання Інструкції ведення трудових книжок, а саме заповнення трудової книжки здійснено пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу;
- період трудової діяльності з 04 березня 1996 року по 25 березня 1996 року відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня підстава для внесення запису про звільнення із роботи;
- період трудової діяльності з 07 лютого 2000 року по 31 березня 2000 року відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки у підставі внесення запису про звільнення з роботи не повністю зазначена дата наказу про звільнення;
- період трудової діяльності у колгоспі з 28 квітня 1986 року по 23 червня 1992 року відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , оскільки відсутні уточнюючі довідки про періоди роботи із зазначенням кількості відпрацьованих вихододнів та встановленого мінімуму;
- період виплати матеріальної допомоги по безробіттю з 25 листопада 1999 року по 01 лютого 2000 року, оскільки відсутнє підтвердження, що зазначена виплата здійснювалася у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
За наведених обставин, на переконання представника цього відповідача, позивачка не має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
03 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 23 червня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило позивачку про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області рішення № 024650003994 від 23 червня 2022 року, яким їй відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки її страховий стаж становить 22 роки 07 місяців 26 днів. При цьому необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 28 років.
Зі змісту рішення № 024650003994, що прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області 09 червня 2022 року, слідує, що страховий стаж заявниці становить 22 роки 07 місяців 26 днів. Відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років та за наявності страхового стажу 28 років з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року.
Також у рішенні зазначено, що за результатами поданих заявницею документів до страхового стажу не зараховано наступні періоди: період трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки її заповнення здійснено без дотримання Інструкції ведення трудових книжок, а саме заповнення трудової книжки здійснено пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу; період трудової діяльності з 04 березня 1996 року по 25 березня 1996 року відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня підстава для внесення запису про звільнення із роботи; період трудової діяльності з 07 лютого 2000 року по 31 березня 2000 року відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки у підставі внесення запису про звільнення з роботи не повністю зазначена дата наказу про звільнення; період трудової діяльності у колгоспі з 28 квітня 1986 року по 23 червня 1992 року відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , оскільки відсутні уточнюючі довідки про періоди роботи із зазначенням кількості відпрацьованих вихододнів та встановленого мінімуму; період виплати матеріальної допомоги по безробіттю з 25 листопада 1999 року по 01 лютого 2000 року, оскільки відсутнє підтвердження, що зазначена виплата здійснювалася у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
Відтак у рішенні зазначено, що заявниця не має права на призначення пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років.
Варто звернути увагу на тому, що предметом спірних правовідносин виступають дії пенсійного органу щодо незарахування до страхового стажу позивачки лише одного з тих періодів, що не зараховані рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 024650003994 від 09 червня 2022 року, а саме: періоду роботи ОСОБА_1 з 28 квітня 1986 року по 23 червня 1992 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 09 червня 2022 року № 024650003994 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком зокрема й з підстави незарахування до страхового стажу періоду її роботи в колгоспі "Зоря комунізму" з 28 квітня 1986 року по 23 червня 1992 року у зв'язку з відсутністю уточнюючих довідок про періоди роботи із зазначенням кількості відпрацьованих вихододнів та встановленого мінімуму.
Визначаючись із тим, чи пенсійним органом обгрунтовано відмовлено у зарахуванні до страхового стажу заявниці згаданого вище періоду роботи, варто врахувати наступне.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників регулювався постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - постанова Ради Міністрів СРСР № 310), якою також було затверджено Загальні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників (далі Загальні положення).
Пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР № 310 передбачалося, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.
У пунктах 1, 2, 5 Загальних положень йшлося, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
В трудову книжку колгоспника вносяться:
відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
відомості про членство у колгоспі: прийом у члени колгоспу, припинення членства;
відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи;
відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання;
відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавством;
відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використаних винаходах та раціоналізаторських реченнях та про виплачених у зв'язку з цим винагороди.
Дослідивши трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 , судом встановлено, що вона відповідає наведеним вище приписам Порядку.
Однак пенсійний орган не зарахував до страхового стажу позивачки період трудової діяльності з 28 квітня 1986 року по 23 червня 1992 року з підстав відсутності довідки про періоди роботи із зазначенням кількості відпрацьованих вихододнів та встановленого мінімуму.
Водночас статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
При цьому основними умовами для призначення пенсії за віком є наявність необхідного страхового стажу та досягнення пенсійного віку.
Підтвердженням того, що позивачка працювала з 28 квітня 1996 року по 23 червня 1992 року повний робочий день дояркою у колгоспі «Зоря комунізму» є записи в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 , що, як вже встановлено вище, відповідала вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту.
Окрім того, як слідує із листа приватного акціонерного товариства «ММК ім. Ілліча» віл 20 липня 2022 року вих. № 18-1/111, а також із акту № 2 від 28 лютого 2022 року, що є додатком до згаданого листа, у зв'язку із військовою агресією проти України та веденням активних бойових дій на території міста Маріуполя підприємством та його посадовими особами була втрачена можливість здійснювати господарську діяльність у місті Маріуполі, а також втрачено контроль над приміщеннями архів правління правами адміністрації ПрАТ «ММК ім. Ілліча». Через зазначене у ПрАТ «ММК ім. Іллічі» з 26 лютого 2022 року відсутній доступ до наказів про затвердження атестації робочих місць працівників та архіву документів з кадрових питань, що виключає можливість надавати працівникам копії зазначених документів, а також довідок відповідно до пункту 20 Порядку № 637.
Наведене свідчить, що позивачка вчиняла дії задля отримання довідки, яка б підтверджувала період її трудової діяльності в колгоспі «Зоря комунізму», проте з незалежних від неї причин такі документи вона отримати не змогла.
При цьому згідно з довідкою № 691, що видана приватним акціонерним товариством «ММК ім. Ілліча», колгосп "Зоря комунізму" на підставі рішення загальних зборів від 27 січня 1995 року реорганізовано в КСП "Зоря", яке в подальшому було реорганізовано в агроцех № 6 відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургічний комбінат ім. Ілліча", а пізніше - останнє перейменовано в приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургічний комбінат імені Ілліча".
Більше того, додатково слід вказати і про те, що незазначення кількості відпрацьованих вихододнів та встановленого мінімуму не може свідчити про невиконання позивачкою таких норм, а тому відсутність таких доказів не може позбавити позивачку права на соціальний захист.
Отже, наведені пенсійним органом мотиви незарахування до страхового стажу позивачки періоду її роботи з 28 квітня 1986 року по 23 червня 1992 року слід визнати безпідставними.
За таких обставин суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 024650003994 від 09 червня 2022 року в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи в колгоспі "Зоря комунізму" з 28 квітня 1986 року по 23 червня 1992 року.
Також задоволенню підлягає й похідна від основної вимоги, що стосується зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 28 квітня 1986 року по 23 червня 1992 року включно.
Водночас відсутні підстави для визнання протиправними дій пенсійного органу, адже як свідчать матеріали адміністративної справи, відповідачем за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 прийнято акт індивідуальної дії (рішення), яким відмовлено в призначенні пенсії зокрема й з підстави незарахування до страхового стажу періоду її роботи з 28 квітня 1986 року по 23 червня 1992 року, а тому саме прийнятим рішенням порушуються права позивачки на отримання пенсійних виплат.
В силу приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 992,40 гривень, що підтверджується квитанцією від 01 вересня 2022 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 992,40 гривень, а тому на його користь слід стягнути 496,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 992,40 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.
А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 024650003994 від 09 червня 2022 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком в частині незарахування до страхового стажу періоду роботи з 28 квітня 1986 року по 23 червня 1992 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 28 квітня 1986 року по 23 червня 1992 року включно в колгоспі "Зоря комунізму".
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 248 (двісті сорок вісім) гривень 10 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 248 (двісті сорок вісім) гривень 10 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: 88008, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20453063)
Рішення суду в повному обсязі складено 13.02.2023
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович