Справа № 755/760/23
Провадження №: 3/755/712/23
"20" лютого 2023 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Галига І.О., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №373592 від 07.12.2022 року, ОСОБА_1 07.12.2022 року о 00 год. 13 хв., в м. Києві, проспект Соборності, 9, керував транспортним засобом «BMW 728» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Drager ARLM - 0310», тест №400. Проба позитивна 2,55%. Подія фіксувалася за допомогою технічних засобів відеозапису.
ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 06.12.2022 року після 23.00 він підійшов до свого автомобіля «BMW 728» д.н.з. НОМЕР_1 , що був припаркований на стоянці біля його будинку по вул. Соборності, 9 з метою зарядити телефон, оскільки в той час вдома було відсутнє електропостачання. Його телефон був повністю розряджений тому знадобився деякий час для його зарядки та він сидів у своєму авто, чекаючи. Також поряд були його друзі, що також заряджали телефони у його авто та авто товариша ОСОБА_2 , автомобіль якого стояв також поруч на парковці. В цей час до них підійшли патрульні поліції та перевірили документи усіх присутніх. Через деякий час приїхав патруль поліції та почали звинувачувати його у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння. Не заперечує той факт, що перебував у стані алкогольного сп'яніння, проте транспортним засобом не керував в цей час, а останній раз керував автомобілем зранку 06.12.2022 року, після цього авто весь час перебувало на стоянці. Погодився пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер на вимогу поліцейських лише з метою того, щоб авто не евакуювали на штраф майданчик.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Філін Е.В. просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказав, що на відео з нагрудної камери, яке додається до протоколу про адміністративне правопорушення, неможливо встановити, що саме ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки BMW 728 д.н.з. НОМЕР_1 . Крім того, відео зйомка не проводилась безперервно, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затверджену наказом МВС України 18.12.2018 № 1026, зареєстрована в МЮ України 11.01.2019 за № 28/3299. Наявні у матеріалах справи відеозапис фіксує лише спілкування поліцейського з ОСОБА_1 , а також алгоритм дій по складенню протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 373592 від 07.12.2022 року. Фрагменти відеозаписів на яких відображено спілкування працівника патрульної поліції з ОСОБА_1 , є порушенням норм, передбачених вищевказаною Інструкцією, оскільки таке спілкування мало б бути зафіксовано безперервно. Вказав, що розписка яка складена 07.12.2022 за підписом ОСОБА_2 , в якій зазначено, що ОСОБА_2 зобов'язується доставити транспортний засіб марки BMW 728 д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: просп. Соборності, 9, м. Київ, та не надавати права керування ОСОБА_1 протягом 24 годин є недопустимим доказом, оскільки авто нікуди не рухалося та залишалося за цією ж адресою.
Свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що 06.12.2022 року, перед початком комендантської години, він під'їхав на своєму авто до стоянки поряд з будинком по вул. Соборності, 9 в м.Києві. Побачив там своїх товаришів, в тому числі ОСОБА_1 , що були поряд з авто BMW, який належить ОСОБА_1. та заряджали телефони, оскільки було відсутнє електропостачання. Вони перебували в автомобілі приблизно 30 хвилин, потім до них підійшли працівники патрульної поліції, які перевіривши їх документи, викликали інший патруль. ОСОБА_1 був біля автомобіля, коли під'їхали працівники поліції. Його автомобіль стояв поряд. ОСОБА_1 стали звинувачувати у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, оскільки він дійсно був трохи напідпитку. Вказав, що автомобілем ОСОБА_1 не керував, авто було припарковано на стоянці та ніхто на ньому не рухався протягом всього часу, що він там знаходився.
Суд, заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, захисника та свідка, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками поліції надано протокол про адміністративне правопорушення ААД №373592, результат тестування щодо виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за допомогою приладу «Драгер», тест №400, проба позитивна - 2.55%, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів, розпискою, рапортом працівника правоохоронного органу та відеозапис боді камери №470552.
Із переглянутого в судовому засіданні відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом чи зупинки автомобіля працівниками поліції під час руху.
Крім того, не встановлено факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 і в судовому засіданні шляхом допиту особи щодо якої складено протокол та свідка.
Також судом викликався в судове засідання для надання пояснень ДОП Дніпровського УП ГУНП у м. Києві Брук В.В., яким складено рапорт, наявний в матеріалах справи, проте він в судове засідання не з'явився.
Суд враховує, що відеозапис з боді камери №470552, наявний в матеріалах справи не є безперервним, тобто даний доказ виготовлено з порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026, зареєстрованої в МЮ України 11.01.2019 за № 28/3299.
Запит суду про надання Департаментом патрульної поліції повного запису події за вказаний період проігноровано.
За таких підстав, висновок працівників поліції про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 «а» ПДР України не ґрунтується на встановлених обставинах та не підтверджений належними доказами.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.
Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд.
Стаття ж 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи, дана правова норма не передбачає судового рішення про направлення справи на дооформлення.
За таких обставин, враховуючи вище викладене суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як його вину працівниками поліції не доведено належними та допустимими доказами.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 33-35, 130, 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: