ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8646/21
провадження № 1-кс/753/542/23
"20" лютого 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого-судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , захисників - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву захисника ОСОБА_3 про відвід судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_6 у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України,
встановив:
В провадження Дарницького районного суду м. Києві 14.02.2023 року надійшла заява захисника ОСОБА_3 про відвід судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_6 у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, на підставі ч. 1 ст. 76 КПК України.
Як вбачається з заяви захисника, суддя ОСОБА_6 , вже брала участь у розгляді кримінального провадження № 120191000020007381 від 08.10.2019 року відносно ОСОБА_8 обвинуваченої за ч. 2 ст. 307 КК України, надала правову оцінку доказам та обставинам, які будуть досліджені при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , а тому наявні підстави для її відводу відповідно до ст. 75, 76 КПК України.
Крім цього, 17.02.2023 на адресу суду надійшли письмові пояснення до заяви про відвід судді адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 . З узагальнених доводів означених пояснень вбачається, що 18 листопада 2022 року суддя ОСОБА_6 затвердила угоду про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_8 , відповідно до якої ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст.309, ч. 2 ст. 307, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. У вказаному вироку констатується придбання та зберігання з метою збуту ОСОБА_5 у змові з ОСОБА_8 наркотичного засобу метадон, масою 0,839 г. На переконання захисника, вказані обставини, з урахуванням висновків ЄСПЛ у справі «Муча проти Словаччини», викликають сумнів у неупередженості судді Дарницького районного суду ОСОБА_6 при розгляді кримінального провадження № 120191000020007381 від 08.10.2019 року, внаслідок ухвалення нею вироку на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_8 .
Захисник ОСОБА_3 , підтримавши подану заяву зазначив, що як тільки йому стало відомо про наявність вироку суду, яким було затверджено угоду, ним одразу було подано заяву про відвід.
Адвокат ОСОБА_4 , позицію якого підтримав обвинувачений ОСОБА_5 підтримав заяву захисника ОСОБА_3 , та просив її задовольнити з підстав викладених у рішенні ЄСПЛ «Муча проти Словаччини».
Прокурор, надіславши на адресу суду письмове клопотання про розгляд заяви у його відсутність, просить суд відмовити у її задоволенні у зв'язку із необґрунтованістю.
Суд, заслухавши думку учасників розгляду заяви про відвід, вивчивши подані пояснення та матеріали в обсязі необхідному для вирішення заявленого відводу, приходить до наступного висновку.
Дослідженням матеріалів встановлено, що суддя ОСОБА_6 14 листопада 2022 року виділила матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_8 з матеріалів кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України.
18 листопада 2022 року вироком Дарницького районного суду м. Києва суддя ОСОБА_6 затвердила угоду про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_8 , відповідно до якої ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст.309, ч. 2 ст. 307, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
Суд звертає увагу, що відповідно до вищевказаного вироку суддею ОСОБА_6 не досліджувались та не надавалась оцінка матеріалам досудового розслідування, перевірялись тільки угода на відповідність вимогам кримінально-процесуального закону.
Разом з цим, відповідно до положень ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.
Водночас, ч. 1 ст. 81 КПК України встановлено, що у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Нормами статей 75, 76 КПК України визначені обставини, які виключають участь судді у кримінальному провадженні.
Так, відповідно до ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Згідно із ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відтак, суду належить дослідити питання підставності відводу, крізь призму рішення ЄСПЛ фактичні обставини якого були б релевантними до обставин у цьому кримінальному провадженні.
Так, у справі «Муча проти Словаччини» від 25.11.2021 ЄСПЛ констатував, що суд, який схвалив угоди спільників про визнання провини, які завдають шкоди презумпції невинуватості старшого гангстера, не був неупередженим в судовому розгляді справи останнього. У п. 48 цього рішення ЄСПЛ зауважує, що конкретні скарги заявника ґрунтуються на тому факті, що його судив і засудив той самий суд першої інстанції, який раніше засуджував його співвиконавців за злочинні дії, вчинені спільно із заявником і що він визначив ці дії таким чином, щоб було зрозуміло, що він також брав у них участь […] Під час розгляду цієї скарги право заявника на презумпцію невинуватості повинно бути враховано. Питання щодо неупередженості судді виникає, коли попереднє рішення вже містить детальну оцінку ролі особи, яка згодом була засуджена у злочині, вчиненому кількома особами, і, зокрема, коли попереднє рішення містить конкретне твердження про причетність заявника або коли враховано, що особа, засуджена згодом відповідала всім критеріям, необхідним для вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи обставини конкретної справи, такі елементи можуть розглядатися як ті, що вирішують питання про винуватість особи, яка розглядається в подальшому провадженні, і, таким чином, може призвести до об'єктивно обґрунтованих сумнівів у тому, що національний суд має неупереджену думку щодо суті справи відносно особи, яку судили згодом на початку судового розгляду (абз. 4 п. 49 цього ж рішення).
Не заперечується, що заявника судив і засудив той самий суд першої інстанції, який раніше засуджував його співвиконавців за злочинні дії, вчинені спільно з ним, і що, визначаючи ці діяння, суд першої інстанції також посилався на участь у них заявника (п. 50).
Суд зазначає, що рішення про затвердження угод співвиконавців заявника про визнання винуватості містили детальний фактичний опис їхніх злочинів, включаючи роль заявника в них як спільного виконавця, тоді як точний фактичний опис деяких їхніх злочинних дій був ідентичний точному фактичному опису приписуваних йому злочинних дій. Хоча ці рішення не містять жодного окремого висновку про вину щодо заявника як такого (див. також пункти 27 і 28), їх слід розглядати у світлі складових елементів злочинів, про які йдеться, зокрема, створення, задумування та підтримання злочинного наміру, що передбачає узгоджені злочинні дії з боку спільних виконавців.
Таким чином, засудження співвиконавців заявника у цих злочинах на основі наданого опису їхніх злочинних дій, що включало точне фактичне визначення конкретної ролі заявника в них, в принципі могло викликати сумніви щодо того, чи не призвело це до ситуації, при якій його було визнано таким, що скоїв кримінальні правопорушення, про які йдеться (п. 55).
Посилання на заявника та його дії в такий спосіб може в принципі порушити захист його права на презумпцію невинуватості. Суд усвідомлює, що будь-яке можливе втручання в це право мало місце насамперед у провадженні щодо співвиконавців заявника […]. Тим не менш, засудження його співвиконавців було частиною справи проти заявника (п. 56).
Суд також встановив, що, навіть якщо закон прямо вказує, що не можна зробити жодних висновків про винність особи з кримінального провадження, в якому вона не брала участі, судові рішення мають бути сформульовані таким чином, щоб уникнути будь-яких потенційних попередніх висновків про вину третьої особи, щоб не поставити під загрозу справедливий розгляд обвинувачення в окремому провадженні.
Зазначені посилання жодним чином не були сформульовані таким чином, щоб вказувати на те, що на даний момент заявник є лише обвинуваченим і переслідується в окремому кримінальному провадженні. Разом з тим, жодне таке формулювання чи будь-яке інше пояснення щодо того, що його вину законодавчо не встановлено, не фігурує ні в обґрунтуванні вироків, які засуджують співвиконавців, ні де-небудь ще.
Правда, що у вироках, які засуджують співвиконавців, на заявника посилаються лише під його ініціалами та псевдонімом. Однак, як також зазначено в рішенні, очевидно, що суд першої інстанції чудово знав його особу. Більше того, і що ще важливіше (оскільки точне фактичне визначення власних злочинних дій заявника ідентичне визначенню його співвиконавців), не може бути сумніву, що його участь у їхніх злочинних діях була конкретно та індивідуально визначена у вироках, у яких встановлені такі винні співвиконавці (п.61).
Оскільки суд першої інстанції щодо заявника вважав засудження його співвиконавців частиною справи проти нього, принаймні, на перший погляд, він мав очевидний стимул залишатися послідовним зі своїм попереднім набором рішень, оскільки будь-які суперечливі висновки, зроблені вперше, могли підірвати довіру до останнього (рішення ЄСПЛ «Навальний і Офіцеров»). Так само - враховуючи, що власне засудження заявника значною мірою ґрунтувалося на свідченнях, наданих співвиконавцями, які вже інкримінували йому зізнаннями, які вони дали під час угоди про визнання винуватості - у них також був очевидний стимул не суперечити їхнім попереднім заявам.
З огляду на формулювання вироків проти співвиконавців заявника, вони завдали шкоди його праву заявника вважатися невинним доти, доки його вину не буде доведено. Враховуючи роль, яку вони відіграли у судовому розгляді заявника, який проходив у тому ж суді, його сумніви щодо його неупередженості були об'єктивно виправданими (п. 64 рішення ЄСПЛ у справі «Муча проти Словаччини»).
Згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Таким чином, враховуючи наведені висновки ЄСПЛ у справі «Муча проти Словаччини», суд вважає наявними обставини, які можуть викликати в учасників цієї справи сумніви у неупередженості судді ОСОБА_6 внаслідок ухвалення нею вироку на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_8 .
Відтак, з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд, суд вважає за необхідне заяву про відвід судді задовольнити та передати матеріали кримінального провадження до кримінальної канцелярії суду для визначення іншого судді автоматизованою системою документообігу суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 75, 76, 80, 81, 369-372 КПК України, суд,
постановив:
Заяву захисника ОСОБА_3 про відвід судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 120191000020007381 від 08.10.2019 року (справа № 753/8646/21) по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України - задовольнити.
Матеріали кримінального провадження № 120191000020007381 від 08.10.2019 року (справа № 753/8646/21) по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України - передати до кримінальної канцелярії суду для визначення судді атоматизованою системою документообігу суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1