Справа № 711/650/23
Номер провадження 1-кп/711/269/23
20 лютого 2023 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250310000247 від 24.01.2023, у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Черкаси, громадянина україни, з вищою освітою, розлученого, офіційно не працюючого, який має на утриманні неповнолітню дитину, сина: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учасником бойових дій, депутатом не являється, має ІІІ групу інвалідності, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 16.11.2022 Соснівським районним судом м.Черкаси за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбачених ч.2 ст.309 КК України,
ОСОБА_5 , будучи особою, яка засуджена вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.11.2022 за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини «амфетамін», усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у невстановлений період часу та місці, умисно придбав без мети збуту для власного вживання у невстановлений спосіб психотропну речовину «амфетамін», та з моменту придбання незаконно зберігав її при собі у 36 пакетах, поміщених до пакету з полімерного матеріалу, до 16 год. 40 хв. 24.01.2023.
У подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний намір, маючи умисел на незаконне зберігання без мети збуту, раніше придбаної ним психотропної речовини «амфетамін», яка знаходилась у поліетиленових пакетах, незаконно зберігав її при собі для власного вживання без мети збуту, та 24.01.2023 близько 16 год. 40 хв., коли останній перебував неподалік від будинку АДРЕСА_2 , був помічений працівниками поліції.
Після чого, ОСОБА_5 , у присутності працівників поліції, з метою уникнути відповідальності за незаконне зберігання психотропних речовин, викинув на землю полімерний пакет, в якому знаходились розфасовані пакети із порошкоподібною речовиною, у кількості 36 штук, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін масою 7,428 грама, які у подальшому, у присутності понятих, вилучено працівниками поліції в ході проведення огляду місця події.
Відповідно до таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів, психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, затверджених наказом МОЗ України №188 від 01.08.2000, маса психотропної речовини, яку незаконно придбав та зберігав ОСОБА_5 , становить 7,428 грама, що є великим розміром.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, як незаконне придбання, зберігання психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту, протягом року після засудження за ст.309 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що дійсно він не пам'ятає в який період часу та місці придбав для власного вживання амфетамін, який зберігав при собі у 36 пакетах. 24.01.2023 близько 16 год. 40 хв., він перебував неподалік від будинку № 87 по вул. Героїв Дніпра в місті Черкаси, де його зупинили працівники поліції. Він спочатку викинув на землю полімерний пакет з розфасованими пакетиками з амфетаміном. Потім зізнався, що амфетамін належить йому. Поняті були присутні в ході проведення огляду місця події. В скоєному щиро кається, просить вибачення та суворо не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що учасники не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочинів, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України - незаконне придбання, зберігання психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту, протягом року після засудження за ст.309 КК України.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості у суспільстві.
За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбачених ч.2 ст.309 КК України, які відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, даний про притягнення до адміністративної відповідальності суду не надано, офіційно не працевлаштований, має на утриманні, неповнолітню дитину, 2012 року народження, має ІІІ групу інвалідності, не перебуває на обліку у лікарів - нарколога та психіатра, вину визнав, щиро розкаявся, висловивши щирий жаль з приводу свого вчинку та осудив свою поведінку.
Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_5 , будучи особою раніше судимою за вчинення кримінального правопорушення-проступку за ч.1 ст.309 КК України, не зробив належних висновків та продовжив злочинну діяльність, що вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попереднім вироком.
В якості обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчинених криміналього правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідків, особи обвинуваченого, обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для застосування ст.75, ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.
При застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.
Аналогічна позиція викладена у постанові Об'єднаної палати ККС ВС від 25.06.2018 справа № 511/37/16-к, постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 24.05.2018 справа № 310/3080/16-к, постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 128/5484/13-к.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення до відбуття покарання за вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 16.11.2022, відповідно до якого він був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України та було призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, із застосуванням ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном на 1 рік, суд вважає за необхідне призначити йому остаточне покарання, за правилами ст. 71 КК України, з урахуванням вимог ст.72 КК України.
При цьому суд враховує правову позицію викладену у п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої, виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України, про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому відсутні підстави для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.
Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 26.01.2023 до обвинуваченого ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід - домашній арешт. У задоволені клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою - відмовити, так як на думку суду відсутні підстави передбачені ст.ст.177, 178 КПК України для зміни чи скасування до набрання вироком законної сили обраного у відношенні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Цивільні позови у встановленому законом порядку в даному кримінальному провадженні не заявлений.
На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність зняття накладеного арешту ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 26.01.2023 на тимчасове вилучене майно, а саме на два мобільних телефона марки «Самсунг», марки «Xioti Redmi», оскільки на даний час підстави, які потягли за собою накладення арешту на майно, відсутні.
Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст.118-124 КПК України. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.7, 100, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
У відповідності зі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань, до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 16.11.2022 у вигляді 1 місяця позбавлення волі, застосовуючи правило ст.72 КК України суд переводить менш суворий вид покарання (2 місяці обмеження волі) в більш суворий (1 місяць позбавлення волі) виходячи із співвідношення - одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід, відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, залишити без змін - у вигляді домашнього арешту.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 26.01.2023, на два мобільних телефона: марки «Самсунг», марки «Xioti Redmi»- скасувати.
Речові докази по кримінальному провадженню: - 36 поліетиленових пакетів із речовиною, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою (в перерахунку на амфетамін-основу) 7,428 грама, які упаковані до попереднього упакування сейф-пакету PSP 1329914 з пояснювальною биркою та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області - знищити; - мобільний телефон марки «Самсунг» та мобільний телефон марки «Xioti Redmi», які передані під розписку на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 , залишити у власника.
Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати на залучення експерта у зв'язку з проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів: СЕ-19/124/23/1025-НЗПРАП від 26.01.2023, які згідно довідки складають 1 132 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) гривень 80 копійок в дохід держави.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючого ОСОБА_1