Провадження №2/447/98/23
Справа №447/2647/22
14.02.2023 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою та поділ особових рахунків,
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 .
Процесуальні дії у справі.
07.11.2022 позивач ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою та поділ особових рахунків. В обґрунтування позову покликався на те, що між ним та відповідачкою ОСОБА_2 відсутня згода стосовно питань користування квартирою, сплати комунальних послуг, через що виникають постійні сварки. Відповідач ОСОБА_3 має свою сім'ю, у спірній квартирі не проживає, участі в її утриманні не бере. На пропозиції вирішення мирним шляхом питання щодо порядку користування квартирою та оплати комунальних послуг відповідачка ОСОБА_2 не погоджується. Позивач вказав, що виділити ізольовані житлові та інші приміщення з самостійними виходами неможливо. На разі, він і відповідачка разом сплачують плату за надання комунальних послуг, але виконання обов'язків по оплаті вказаних послуг ускладнюється наявністю одного особового рахунку. Відтак, на підставі наведеного просить суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , наступним чином: ??у його користування виділити житлову кімнату площею 15,0 кв.м; ??у користуванні відповідача ОСОБА_2 залишити житлову кімнату, площею 18,9 кв.м разом з лоджією 2,9 кв.м; ?у користуванні відповідача ОСОБА_3 залишити житлову кімнату площею 12,7 кв.м з коміркою площею 0,4 кв.м; у загальному користуванні залишити кухню - 8,7 кв.м, коридор - 6,7 та 2,6 кв.м, комірки - 1,7 кв.м, 3,2 кв.м. Також просить суд розділити особовий рахунок на квартиру, ??відкривши на ім?я позивача особовий рахунок на жилу кімнату площею 15,0 кв.м, на ім?я відповідача ОСОБА_2 - на жилу кімнату площею 18,9 кв.м, ?на ім?я відповідача ОСОБА_3 - на жилу кімнати площею 12,7 кв.м. ??За користування загальними приміщеннями обов?язок зі сплати комунальних послуг просить залишити за всіма співвласниками. Крім цього, просить визначити порядок виконання рішення суду, відповідно якого рішення суду є підставою для відкриття окремих особових рахунків.
29.11.2022 до суду надійшли відповіді на запит про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідачів.
30.11.2022 ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. Відповідачам надано строк для подання відзиву, заперечень.
Позивач отримав вищевказану ухвалу 03.12.2022, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 18).
Відповідач ОСОБА_2 отримала ухвалу суду від 30.11.2022 та копію позовної заяви з доданими до такої документами 03.12.2022, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 19).
12.12.2022 відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив, у якому вказала, що є співвласником квартири АДРЕСА_2 , іншими співвласниками даної квартири є позивач ОСОБА_1 та їх спільний син ОСОБА_3 . У даній квартирі зареєстровані та проживають лише вона та позивач, відповідач ОСОБА_3 у квартирі не проживає, а на даний час знаходиться за межами України. Шлюб із позивачем розірвано 12.10.2010. Спільного господарства, незважаючи на факт проживання в одній квартирі, сторони не ведуть. Рахунки за оплату житлово-комунальних послуг приходять спільні, однак, оформлені на ім?я ОСОБА_2 . Відповідач вказала, що витрати за комунальні послуги сплачує сама. Окрім того, зверталася до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення понесених витрат з оплати житлово-комунальних послуг у порядку регресу. Рішенням суду від 30.09.2021 позов задоволено. Зазначила, що позивач ОСОБА_1 є неврівноваженим, часто вчиняє відносно неї сімейне насильство, оскільки на даний час у Миколаївському районному суді находиться справа №447/2604/22 за вчинення такого насильства. Вважає, що оскільки їх спільний син ОСОБА_3 не проживає у квартирі протягом тривалого часу, не є її користувачем, тому він безпідставно залучений у страві як співвідповідач. Крім цього, не погодилася з викладеним у позовній заяві порядком користування квартирою, зазначила, що позивачу слід надати у користування житлову кімнату, площею 15 кв.м, у якій він дійсно проживає, просить виділити їй у користування кімнату, площею 12.7 кв.м, у якій вона проживає, а у загальне користування залишити кухню - 8,7 кв.м, коридор - 6,7 та 2,6 кв.м, комірки - 1,7 кв.м, 3.2 кв.м, а також житлову кімнату, площею 18,9 кв.м з лоджією 2,9 кв.м. Окрім наведеного, заперечила проти задоволення позовних вимог у частині поділу особових рахунків, запропонувавши оплачувати такі разом із позивачем порівну.
У судовому засіданні 23.01.2023 позивач ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Головатому А.П.
Ухвалою суду передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Миколаївського районного суду Львівської області Головатого А.П. у цивільній справі №447/2647/22 до цивільної канцелярії суду Миколаївського районного суду Львівської області з метою визначення у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 ЦПК України, судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, який вирішить питання про відвід судді Головатого А.П.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області у складі судді Друзюк М.М. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Головатого А.П.
Відповідач ОСОБА_3 у призначені судові засідання не з'являвся, не отримав надіслане йому поштове відправлення, у якому містилася ухвала суду від 30.11.2022 та копія позовної заяви з доданими до такої документами, оскільки таке відправлення повернулося до суду з відміткою про закінчення терміну зберігання (а.с. 24-25).
Таким чином, згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, судом здійснювався виклик відповідача шляхом опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України.
Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні позивач просив позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, підтримала позицію, викладену у відзиві.
Суд встановив:
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 31.05.2001 Гірською сільською радою, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , належить на справі спільної часткової у рівних долях власності ОСОБА_2 та членам її сім'ї - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 7).
Згідно даних із технічного паспорту на вказану квартиру, остання складається з трьох кімнат, загальною площею 72.8 кв.м, житловою площею 46.6 кв.м, у тому числі: 1-а кімната - 18.9 кв.м, 2-а кімната - 15.0 кв.м, 3-я кімната - 12.7 кв.м, кухня площею 8.7 кв.м; коридор площею 6.7 та 2.9 кв.м, комірки площею 0.4 кв.м та 1.7 кв.м. Квартира обладнана лоджією (а.с. 6).
Відповідно до копії довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб та землекористування №1080, виданої 21.09.2022 старостою Гірського старостинського округу Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані та проживають ОСОБА_2 - голова домогосподарства та ОСОБА_1 (а.с. 7 (зворот)).
Оцінка суду.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не оспорюється, що позивачу та відповідачам на праві спільної часткової приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 .
Позивач вказує на необхідність встановлення порядку користування квартирою, з огляду на вимоги викладені у позові.
Відповідно до статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2016 у справі №6-1500цс15 прийшов висновку про те, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №363/928/16-ц (провадження №61-24395св18), від 26.05.2021 у справі №750/11539/18 (провадження №61-15087св20), від 12.08.2021 у справі №644/5579/19 (провадження №61-5255св20), від 08.09.2021 у справі №761/44705/19 (провадження №61-10474св21), від 15.09.2021 у справі №719/637/20 (провадження №61-11437св21).
Встановлення співвласниками порядку користування квартирою з виділенням конкретних приміщень у натурі не припиняє право спільної часткової власності, тому що такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.
Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 03.04.2013 у справі №6-12цс13, від якого не відійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі №127/7320/13-ц (провадження №61-18125св18).
Що стосується існуючої у співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені статтями 364, 367 ЦК України, як способи реалізації цієї правомочності.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно до своєї частки в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки житлового будинку та нежитлових приміщень, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.
Суду не надано варіантів встановлення порядку користування квартирою, запропонованих відповідним фахівцем, який має спеціальні знання. Учасниками судового розгляду не заявлялись клопотання щодо проведення судової будівельно-технічної експертизи з метою відповідності площі кімнат розмірам часток сторін у спільній частковій власності.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Що стосується позовних вимог про здійснення судом поділу особових рахунків за комунальні послуги, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 7 зазначених Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572 у редакції від 14.01.2009, власник квартири зобов'язаний сплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або Законом.
Відповідно п. 10 цих Правил, мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласників, розподіляють за узгодженням загальні втрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. За умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється:
- за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника;
- за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць;
- за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник.
Таким чином, порядок розподілу витрат на утримання квартири та житлово-комунальні послуги, за умови, що у квартирі мешкає декілька користувачів, та при наявності спору з цього питання, визначений зазначеним нормативним документом у викладеному порядку.
Виходячи з положень ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
Стаття 13 Конституції України та ч. 4 ст. 319 ЦК України вказують, що власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.
З наведених норм вбачається, що в разі доведеності одним із співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у чому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов'язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов'язку, особа, яка зазнала витрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.
Зокрема, такими способами захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно ст. 162 ЖК України передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строк внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги будинку (квартири), що належить громадянинові.
Статтею 104 ЖК України та п. 13 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинкових територій встановлено, що спори, які виникають під час користування приміщеннями жилих будинків розв'язуються шляхом проведення переговорів між учасниками спору або у судовому порядку.
Відповідно до ст. 544 ЦК України, боржник, який виконав солідарний обов'язок має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутися до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Наведена вище правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 13.03.2019 у справі №521/3743/17-ц (провадження №61-26462св18) та у постанові від 19.08.2020 у справі №703/2200/15-ц (провадження №61-7289св20).
Саме лише посилання позивача про порушення його прав, конфліктних відносин між сторонами не доведене належними та допустимим доказами, відтак є припущенням, що, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, не може бути покладено в основу доказування.
Аналіз викладених норм права дає підстави для висновку, що частина позовних вимог позивача не ґрунтується на нормах права, оскільки чинним законодавством не передбачено проведення поділу особових рахунків за комунальні послуги, або ж відкриття декількох особових рахунків в одному житлі, відтак не можуть бути задоволені. Крім цього, за законом суд не наділений правом проводити поділ особових рахунків за комунальні послуги.
Враховуючи те, що позов задоволенню не підлягає, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи, що стверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , виданим 01.07.2020 довічно, судовий збір у розмірі за подання до суду позовної заяви належить віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідачі:
- ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;
- ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: невідомо.
Повний текст рішення складено 20.02.2023.
Суддя Головатий А.П.