Справа №461/533/23
Провадження №3/461/356/23
16 лютого 2023 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митниці Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці Держмитслужби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил
громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - Республіка Польща, Zamosc, тимчасово непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 09 червня 2017 року уповноваженими органами Республіки Польща (Wojewoda Lubelski /4/),
за ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України,
встановив:
13.01.2023 р. близько 15 години у зону митного контролю пункту «Рава-Руська - Хребенне» Львівської митниці в'їхав автобус марки «Van Hool», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у якому громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )повертався з приватної поїздки з України у Республіку Польщу у якості пасажира.
У ході митного контролю вказаного транспортного засобу та в ході перевірки баз даних ЄАІС Держмитслужби України було виявлено, що гр. Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 17.08.2017 р о 20 годині 47 хвилин через пункт пропуску «Ягодин - Дорогуск» митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС ввіз на митну територію України легковий автомобіль марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації Республіка Польща), VIN № НОМЕР_4 у митному режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» по смузі руху «зелений коридор» для особистого користування.
Станом на 13.01.2023 р. вищезазначений транспортний засіб за межі митної території України не вивезено та в інший митний режим не поміщено.
На момент перетину кордону, відповідних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених статтею 460 Митного кодексу України, зазначеною особою подано не було. У відповідності до вимог ст. 192 Митного кодексу України, до найближчого митного органу про обставини, події (аварії або дії обставин непереборної сили), місцезнаходження товарів і транспортного засобу, вказаний громадянин не звертався.
Таким чином, громадянином Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )перевищено строк тимчасового ввезення автомобіля марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації Республіка Польщі), VIN № НОМЕР_4 , більше ніж на тридцять діб.
Захисник Чехов Д.А. подав до суду письмові заперечення, які підтримав в ході розгляду справи в судовому засіданні, у яких просив закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своєї позиції захисник зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні, достатні, достовірні та допустимі докази ввезення громадянином Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) вищезазначеного автомобіля на митну територію України. Вказує, що громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )не мав жодного відношення та будь-яких прав на вищевказаний автомобіль, перебував у даному автомобілі у якості пасажира, переміщався разом із знайомим, який чи то придбав автомобіль для власних потреб, чи то для продажу і намагався завезти його на територію України. Будь яких намірів чи волевиявлення, пов'язаних з автомобілем та його митним оформленням не мав, жодних необхідних для цього документів не підписував, про митне оформлення автомобіля 17.08.2017 на нього не знав, а дізнався лише 13.01.2023 під час виїзду з України до Республіки Польща. Також, захисник вказує, що долучені митним органом до матеріалів справи копії документів, в тому числі, письмові копії електронних документів засвідчені з порушенням чинного законодавства України, відмітки про засвідчення копій не містять усіх обов'язкових реквізитів, зроблені різними посадовими особами, відомості про наявність повноважень у яких на засвідчення документів відсутні, що породжує обґрунтовані сумніви у достовірності зазначених документів, а тому докази є недопустимими. Крім цього, захисникзазначає, що редакція ч. 6 ст.481 МК України набула чинності лише 22 серпня 2019 року, а тому громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )не може бути притягнутий до відповідальності за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Представник Львівської митниці Державної митної служби протокол підтримав.
Заслухавши доводи представника митниці та захисника, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч. 1 ст. 486 МК України).
Частиною 6 ст. 481 МК України, передбачена відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.
За вчинення правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
У відповідності до вимог ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта, іншими документами.
Згідно ч.1 ст. 380 Митного кодексу України, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Відповідно до п.2 Розділу 8 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657 обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події. Факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.
Згідно ст. 108 Митного кодексу України, строк тимчасового ввезення товарів встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення. Строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення встановлюється митним органом з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути вивезені за межі митної території України після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені. З урахуванням мети ввезення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення, особливостей транспортних операцій та інших обставин попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів відповідно до частини першої цієї статті та/або транспортних засобів комерційного призначення відповідно до частини другої цієї статті за письмовою заявою власника цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним митним органом. У разі відмови у продовженні строку тимчасового ввезення митний орган зобов'язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особі, яка звернулася із заявою про продовження строку тимчасового ввезення, про причини та підстави такої відмови. Якщо товари, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно вивезені за межі митної території України внаслідок накладення на них арешту (за винятком арешту внаслідок позовів приватних осіб) або вилучення у справі про порушення митних правил, перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється на час такого арешту (вилучення). Якщо транспортні засоби комерційного призначення, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно вивезені за межі митної території України: внаслідок дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; у разі зберігання таких транспортних засобів під митним контролем (за умови інформування митного органу, який контролює їх переміщення); у разі здійснення інших операцій з такими транспортними засобами у випадках, передбачених цим Кодексом (за умови інформування митного органу, який контролює їх переміщення); у разі накладення на них арешту (за винятком арешту внаслідок позовів приватних осіб) або вилучення у справі про порушення митних правил, перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється на час дії таких обставин, зберігання, арешту (вилучення) або здійснення таких операцій.
Статтею 460 Митного кодексу України визначено, що вчинення порушення митних правил, передбачених, в тому числі статтею 481 Митного кодексу України, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої Митним кодексом України.
Оцінивши докази по справі вважаю, що у діях громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України, а саме останній перевищив строк тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування на митну територію України більше ніж на тридцять діб, що підтверджується протоколом про порушення митних правил №0028/20900/23 від 13.01.2023 року, долученими до нього копією паспорта громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), копією контрольного талону, витягом з інформаційних систем митного органу, доповідною запискою.
Наведені докази встановлюють факт ввезення транспортного засобу на територію України, митний режим ввезення та відсутність даних про своєчасне вивезення автомобіля у встановлений законодавством строк та спростовують твердження сторони захисту щодо відсутності складу правопорушення у діях особи.
Водночас, обставин, передбачених ст. 460 Митного кодексу України, з настанням яких діяння, передбачене ст.481 Митного кодексу України, не тягне за собою адміністративної відповідальності під час судового розгляду не встановлено, як не встановлено дії обставин непереборної сили, які стали причиною пропуску строку тимчасового ввезення на митну територію України транспортного засобу.
Також, оцінюючи доводи сторони захисту щодо наявності підстав для закриття провадження у справі враховую наступне.
Законом України № 2612-VIII від 08 листопада 2018 року внесено зміни до ст. 481 МК України. Вказані зміни повинні були набрати чинності через 180 днів з дня наступного за днем опублікування цього Закону.
Згідно наведених змін, стаття 481 МК України містить у собі 6 частин.
Законом України № 2725-VIII від 16 травня 2019 року строк набрання чинності таких змін збільшено зі 180 до 270 днів, а тому редакція ч. 6 ст. 481 МК України набула чинності 22 серпня 2019 року.
Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" від 08 листопада 2018 року №2612-VIII, в статті 13 внесено зміни у МК України шляхом доповнення Розділу ХХІ Прикінцеві та перехідні положення пунктом 9-3, який передбачає, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На цей час було подовжено термін, протягом якого власники автомобілів на іноземній реєстрації мали можливість прийняти остаточне рішення: або вивезти автомобіль за межі України, або здійснити його митне оформлення.
Однак, вказаною можливістю громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не скористався. Будь-яких документів (доказів) щодо припинення перебування автомобіля у режимі тимчасового ввезення до його передачі ні митниці, ні суду не надано. Докази ввезення вказаного автомобіля на митну територію України у режимі «імпорт» відсутні.
З огляду на викладене стосовно автомобіля марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації Республіка Польща), VIN № НОМЕР_4 ,порушено умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення, передбачені ст. 380 Митного кодексу України.
Незважаючи на прийняття і набрання чинності законом, який диференціював перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів і посилював відповідальність в залежності від конкретного строку перевищення, громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до часу складення протоколу 13.01.2023 року свій обов'язок не виконав і продовжив бездіяльність щодо не вивезення автомобіля.
З аналізу норми ст. 467 МК України вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статей.
Поряд з тим, триваючими правопорушеннями є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.
Таким чином, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Тобто, не вивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі тимчасового ввезення, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 30-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності.
Моментом закінчення триваючого правопорушення є його припинення винною особою або виявлення компетентним органом.
Львівською митницею таке правопорушення виявлене 13.01.2023 року, про що свідчить протокол про порушення митних правил №0028/20900/23. Вчинене громадянином Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )триваюче правопорушення, яке виявлене під час дії нового закону, кваліфіковано за ч.6 ст.481 МК України, як нове (інше) правопорушення.
Факт не вивезення громадянином Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )транспортного засобу станом на момент набрання чинності законом, що передбачає адміністративну відповідальність, а також на момент складання протоколу про порушення митних правил, з огляду на те, що такий не вивезений з митного режиму «тимчасове ввезення», свідчить про вчинення громадянином Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) вказаного порушення.
Таким чином, з моменту набрання чинності ч. 6 ст. 481 МК України, та до моменту виявлення правопорушення громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )перебував у стані безперервного продовження бездіяльності, яка полягала у порушенні строку тимчасового ввезення транспортного засобу.
Доводи сторони захисту про те, що громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не ввозив транспортного засобу «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_3 на митну територію України, спростовуються долученим до протоколу витягом із інформаційних систем митного органу, з якого вбачається, що саме громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )17.08.2017 р о 20 годині 47 хвилин ввіз на митну територію України автомобіль марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації Республіка Польща), VIN № НОМЕР_4 у митному режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» по смузі руху «зелений коридор» для особистого користування.
В свою чергу, доводи сторони захисту про те, що громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) став жертвою шахрайських дій або обману третьої особи жодним чином не підтверджені. Зокрема, суду не надано будь-яких доказів звернення громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в правоохоронні органи з приводу незаконного використання його персональних даних. Твердження сторони захисту щодо відсутності в матеріалах справи митної декларації судом відхиляються, оскільки законом у даному випадку не вимагається заповнення такої декларації. Також, слід відзначити, що громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не заперечує факт переміщення у вищевказаному транспортному засобі 17.08.2017 через митний кордон України.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про неналежне засвідчення копій документів долучених до протоколу, оскільки такі документи, зокрема витяг з інформаційних систем митного органу, копія контрольного талону, засвідчені особистим підписом посадової особи митного органу - державного інспектора митного поста ОСОБА_3 . Клопотань щодо витребування у митного органу оригіналів даних документів стороною захисту не заявлено. Позиція Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 761/19104/15-ц не враховується судом у даній справі, оскільки така позиція стосується цивільного процесу, тобто не може вважатися релевантною у цій справі. При цьому, жодних даних з приводу того, що долучені до протоколу документи, які засвідчують факт ввезення автомобіля, містять необ'єктивні дані в ході розгляду справи не здобуто. Більше того, сам ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не заперечує факту свого пересування у наведеному вище автомобілі у час та місці неведених у протоколі, а той факт, що він не мав посвідчення водія на той момент не є перешкодою для переміщення ним згаданого транспортного засобу.
Лише той факт, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) свідомо без жодної (за його твердженнями) нагальної потреби, на прохання іншої особи, перетинав кордон саме на автомобілі, не міг не викликати обґрунтованих сумнівів у доцільності такого перетину митного кордону, навіть з огляду на вік ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Посилання захисника на постанови інших судів судом до уваги не беруться, адже такі стосуються інших справ та обставин і не мають преюдиціального значення для даної справи.
Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Оцінюючи доводи сторони захисту та дотримуючись стандартів мотивування судами своїх рішень, суд у даній справі також враховує позиції Європейського суду з прав людини неодноразово висловленої у відповідних рішеннях про те, що не можна тлумачити п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень.
На переконання суду позиція захисту спрямована лише на уникнення громадянином Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 6 ст. 481 МК України та не відображає фактичних обставин справи.
Суд вважає, що здобуті та досліджені в ході розгляду у суді даної справи докази є достатніми для ухвалення законного та об'єктивного рішення у справі та належної перевірки доводів учасників процесу, а також доказів у справі.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку суть правопорушення наведена у протоколах представниками митного органу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку - версії представників митниці. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення (у даному випадку уповноважених представників митниці) була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.
Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення та стягнення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.
Зважаючи на суть правопорушення, його характер, санкцію, наведені положення можуть бути застосовані і у даній справі.
Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності процесуальними нормами, відтак суд вважає повністю доведеним факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення.
Суд приходить до висновку про те, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні, тобто вина громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у цій справі доведене поза розумним сумнівом.
Таким чином, аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України доведена повністю.
Окрім цього, у відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обтяжуючих та пом'якшуючих відповідальність громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )обставин судом не встановлено.
З урахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, який раніше до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи даних про можливість особи щодо якої складено протокол виконати покарання у виді штрафу, вважаю за необхідне застосувати до громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) адміністративне стягнення у виді конфіскації транспортного засобу, який є безпосереднім предметом правопорушення.
Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 гривень.
Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 481, 486, 527, 528 МК України, -
постановив:
громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України та накласти на нього стягнення у виді конфіскації транспортного засобу марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації Республіка Польща), VIN № НОМЕР_4 .
Стягнути з громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 536,80 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Стрельбицький