Справа № 461/826/23
Провадження № 2-н/461/160/23
20.02.2023 року місто Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги газопостачання,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги газопостачання в сумі ? 5229 грн. 81 коп., інфляційні втрати - 878 грн. 18 коп. та 3% річних - 345 грн. 17 коп., а також судового збору в розмірі 268 грн. 40 коп.
Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або його наявність заявнику невідомо.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Суд зауважує, що вказані вимоги заявника повинні розглядатись у порядку позовного провадження з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 167 ЦПК України, розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
У свою чергу, п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановленому законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності, а саме загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З поданої до суду заяви про видачу судового наказу вбачається, що стягувач зазначає період виникнення боргу з 11.08.2019 року по 23.02.2022 рік. Крім того, з наведеного заявником розрахунку вбачається, що нарахування боргу починається не з нульового показника, а з суми 3613,5 грн. станом на 08.2019 року, що позбавляє суд можливості встановити, за який саме період утворився борг.
З наведеного заявником розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість яку заявник просить стягнути нараховувалась до серпня 2019 року, що перевищує строк позовної давності.
Таким чином, заявник звернувся з вимогою про стягнення заборгованості за період за межами встановленої законом позовної давності.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише у порядку позовного провадження за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Застосування строку позовної давності вирішується в судовому засіданні за клопотанням сторони у справі, тому при постановлені судового наказу буде порушено право боржника щодо застосування позовної давності.
Наведені обставини вказують на наявність спору про право.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
З поданої суду заяви і долучених до неї документів вбачається наявність обставин, що за правилами п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Враховуючи викладене, вважаю за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу, оскільки заявлений спір має бути вирішений у порядку позовного провадження.
Частиною ч. 2 ст. 164 ЦПК України визначено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 165,166, 167, 354 ЦПК України, суд -
постановив:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги газопостачання.
Копію ухвали разом із заявою та долученими до неї матеріалами повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстави передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.
Роз'яснити заявнику, що внесена сума судового збору поверненню не підлягає. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Стрельбицький