Справа №333/6401/21
Провадження № 2/333/185/23
13 лютого 2023 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Наумової І.Й.,
за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,
представника відповідача: Ємець Є.Ю..
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення та постачання гарячої води, -
ВСТАНОВИВ: Позивач КОНЦЕРН «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого
16.09.2021 р. позивач Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, який обґрунтовує наступним.
У період з 01.08.2012 р. по 31.07.2021 р. позивач надав відповідачам послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою їх проживання: АДРЕСА_1 . Відповідачі не оплатили дані послуги у встановлені законодавством строки. Станом на 16.09.2021 року заборгованість по сплаті за надані послуги складає 33 505,58 грн., тому позивач просить стягнути дану заборгованість з відповідачів, в солідарному порядку, а також витрати на сплату судового збору у розмірі 2270 гривень.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2021 р. відкрито провадження по цій справі, призначений її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті справи.
Відповідач ОСОБА_5 , в особі представника - адвоката Ємець Є.Ю., скористалась своїм процесуальним правом та надала відзив на дану позовну заяву, в якому визнала позовні вимоги частково з наступних підстав. Позивачем безпідставно пред'явлений позов лише до частини зареєстрованих у вищевказаній квартирі осіб, інша частина до участі у справі не залучена. Позивачем пропущений строк позовної давності відносно частини пред'явлених позовних вимог, заборгованість з постачання гарячої води у відповідачів відсутня. На підставі вищевикладеного, відповідачка не заперечує відносно задоволення позовних вимог про стягнення боргу за централізоване опалення, в межах строків позовної давності. В задоволенні іншої частини позовних вимог, просила відмовити.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений, надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, з підстав зазначених в позові.
Представник відповідачки ОСОБА_5 - адвокат Ємець Є.Ю. в судовому засіданні визнав позовні вимоги частково, з підстав, зазначених у відзиві на позов.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, на зареєстровану їх адресу проживання направлялись судові повістки, які повернулися з причини «адресат відсутній за вказаною адресою». З урахуванням положень п. 4 ч.8 ст. 128 ЦПК України відповідачі вважаються такими, що повідомлені про час, дату та місце слухання справи.
Суд, вислухав пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Концерн «Міські теплові мережі» включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та є юридичною особою, основним видом діяльності якої визначено постачання пари, гарячої води, кондиційованого повітря, що підтверджується випискою з вищевказаного реєстру.
Місце проживання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади м. Запоріжжя що реєстрації місця проживання фізичної особи.
Відповідачка у відзиві посилається, що за вищевказаною адресою зареєстровані ще інші особи, при цьому доказів на підтвердження, заявленої нею обставини, суду не надала.
З довідки, рахунку заборгованості, наданих позивачем, вбачається, що за вищевказаною адресою відкритий один особовий рахунок № НОМЕР_1 , споживача послуг з постачання централізованого опалення та постачання гарячої води. В період з 01.08.2012 р. по 31.07.2021 р., за надані позивачем, за вищевказаною адресою, послуги з централізованого опалення була нарахована оплата, в загальному розмірі 38703,60 грн. Несплачена сума заборгованості за цю послугу становить 33505,58 грн. Нарахування за послугу з централізованого постачання гарячої води, у вищевказаний період, відсутні.
Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (у відповідних редакціях, які існували в заявлений позивачем період), Законом України «Про теплопостачання», а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року. За положеннями вищевказаних нормативно-правових актів визначено наступне.
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Згідно з ст.ст. 67, 68 ЖК Української РСР наймачі (власники) квартир зобов'язані щомісяця своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідачів від обов'язку оплати за надані такі послуги.
На підставі п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за №630, плата за надані послуги вноситься щомісячно до 20-го числа наступного місяцяза тим, в якому були надані відповідні послуги.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З розрахунку заборгованості, вбачається, що позивачем здійснено нарахування по оплаті за надані відповідачам послуги з центрального опалення в період з 01.08.2012 р. по 31.07.2021 р.., оплата за дані послуги відповідачами не здійснювалась належним чином, заборгованість за цей період складає 33 505,58 грн., яка добровільно відповідачами не сплачена.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що право позивача на належну оплату наданих ним відповідачам, у вищевказаний період надання послуг з централізованого опалення порушене.
Позовні вимоги про стягнення з відповідачів боргу з централізованого постачання гарячої води безпідставні, враховуючи відсутність нарахувань позивачем по оплаті за ці послуги, у заявлений в позові період, безпідставні.
Відповідачкою під час розгляду справи було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Вирішуючи дану заявлену вимогу відповідачів, суд враховує наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (дані правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51)).
Позивач звернувся до суду з цим позовом 16.09.2021 р. З огляду на те, що у позивача з відповідачем є фактичні договірні відносини, тобто не визначений інший, ніж встановлений у пункті 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення термін внесення платежів, саме з 21 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду по справі № 712/8916/177 від 07 липня 2020 року.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
З розрахунку заборгованості, вбачається, що позовна давність переривалась в лютому 2012 р., в квітні 2013 р., в грудні 2013 р., січні 2014 р., в квітні 2014 р., коли відповідачами здійснювалася оплата послуг з централізованого опалення у більшому розмірі, ніж було нараховано позивачем, або в місяці, коли нарахування за ці послуги були взагалі відсутні, що вказує на вчинення відповідачами дій, які свідчать про визнання ними заборгованості за зазначені вище послуги. В подальшому позовна давність не переривалась. Позивачем вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.08.2012 р. по квітень 2014 р., в строк до квітня 2017 р., не пред'явлені в судовому порядку.
30 березня 2020 року Верховна Рада прийняла закон № 540-IX (набрав чинності 02.04.2020), який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.
З урахуванням вищезазначеного, обов'язку споживача здійснення щомісячних платежів за надані послуги в строк до 20-го числа наступного місяця за тим, в якому були надані відповідні послуги, застосуванню підлягає строк позовної давності, щодо платежів, які мали бути сплачені до 20 березня 2017 р.
Дана правова позиція міститься і в постанові Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2022 р. по справі № 336/686/21.
Зважаючи на вищевказане, суд приходить до висновку, що позивач з позовними вимогами за період з 01.08.2012 р. по 28.02.2017 р. звернувся з порушенням строку позовної давності, поважних причин пропуску даного строку позивачем не наведено. Строк позовної давності відносно позовних вимог за період з 01.03.2017 р. по 31.07.2021 р., з урахуванням дії карантину, позивачем не пропущений.
Відтак, застосування строку позовної давності, про яке просила відповідачка підлягає частковому задоволенню, а саме, даний строк звернення пропущений за період з 01.08.2012 р. по 28.02.2017 р., тому позовні вимоги про стягнення боргу за цей період не підлягають задоволенню. В іншій частині заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
З урахуванням вищенаведеного, з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за послуги з централізованого опалення, надані за період з 01.03.2017 р. по 31.07.2021 р., яка відповідно до інформації, що міститься в розрахунках заборгованості, становить 23889,52 грн.
В силу вимог ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Встановлено, що по даній квартирі відкритий лише один особовий рахунок по оплаті послуг, відповідачі є споживачами вищевказаних послуг, наданих позивачем в дану квартиру, тому вищезазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється на користь позивача частково, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідачів пропорційно до суми задоволених вимог, а саме, по 918,90 грн., з кожного.
Керуючись ст. ст.12,13, 141, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, - задовольнити частково.
Стягнути, в солідарному порядку, із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_7 , на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (ЄДРПОУ 32121458), заборгованість за послуги з централізованого опалення, надані у період з 02.04.2017 р. по 31.07.2021 р., у розмірі 23889,52 грн. (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 52 копійки).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_7 , на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (код ЄДРПОУ 32121458) судовий збір у розмірі по 269,75 грн., з кожного.
В іншій частині заявлені позовні вимоги - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 20.02.2023 р.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя: І.Й.Наумова