36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
20.02.2023 Справа № 917/1645/22
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ОЙЛ», місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 9/17, код в ЄДР 38516938, електронна адреса - serviceoil@serviceoil.com.ua
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська бурова компанія», місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, 27 код в ЄДР 39117280, електронна адреса - pdc@pdc.net.ua
про стягнення199 326,74 грн,
без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ОЙЛ» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська бурова компанія» про стягнення 199 326,74 грн заборгованості за договором оренди № 21/02-2020-1 від 21.02.2020 р., у тому числі: основного боргу - 185 600,00 грн., інфляційних витрат - 11 758,87 грн.; 3 % річних - 1 967,87 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2022р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи.
30.12.2022 року відповідач подав до суду відзив на позов, в якому повідомив, що 28.12.2022 року, маючи з позивачем взаємні зобов'язання провів зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 48 120,00 грн., відповідно до Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 794 від 28.12.2022 року.
Таким чином, станом на 29.12.2022 року, відповідно до облікових даних товариства, борг перед позивачем становить 137 480,00 грн.
Здійснити розрахунок за договором оренди № 21/02-2020-1 від 11.12.2020 року, відповідач позбавлений можливості, у зв'язку з обмеженнями, введеними постановою Правління НБУ "Про роботу банківської системи в період воєнного стану" № 13 від 24.02.2022 року зі змінами, оскільки правління НБУ заборонило здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь.
Так, відповідно до Витягу з ЄДРФО, ФОП та громадських формувань, засновником ТОВ «СЕРВІС ОЙЛ» є ВАТ «ПУХОВИЧІНАФТОПРОДУКТ», (Білорусь, Мінська область, Пуховицький район, м. Марїна Горка, вул.Октябрська,62). Цей же засновник рахувався у позивача і станом на 23.02.2022 року.
Таким чином, заборгованість перед позивачем в сумі 137 480,00 грн. дійсно має місце, а її погашення не залежить від волі відповідача.
11.01.23 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він, враховуючи зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 48 120,00 грн зменшує свої позовні вимоги, в частині основного боргу, до 137 480,00 грн.
Щодо неможливості погашення Відповідачем заборгованості, у відповідності до постанови Правління НБУ «Про роботу банківської системи в період воєнного стану» № 13 від 24.02.2022 р., позивач зазначає, що вона ніяким чином не стосується Відповідача та не містить заборон, щодо зарахування коштів на рахунки ТОВ «Сервіс ойл».
Розглядаючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог суд враховує наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
З врахуванням викладеного, беручи до уваги, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає за формою та змістом вимогам, що встановлені ст. 46 ГПК України, а відтак, вказана заява приймається судом, а розгляд справи відбуватиметься з урахуванням зменшених позовних вимог.
Також, 11.01.23 від позивача надійшов детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги по справі № 917/1645/22.
Інші заяви по суті по суті, як і будь-які заяви чи клопотання до суду від сторін не надходили.
Згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.
Прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
21.01.20 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс ойл» (далі по тексту - ТОВ «Сервіс ойл», позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавська бурова компанія» (далі по тексту - ТОВ «Полтавська бурова компанія, відповідач, орендар) було укладено договір оренди № 21/02-2020-1 (далі по тексту - договір № 21/02-2020-1).
Відповідно до п. 1.1 договору № 21/02-2020-1 на умовах даного договору орендодавець зобов'язується надати орендарю в тимчасове, платне користування (оренду) обладнання відповідно до додатків до даного договору (надалі іменується та (або) - майно, обладнання), а орендар зобов'язується прийняти, використовувати за призначенням, оплачувати орендні платежі, та повернути обладнання орендодавцю на умовах визначених цим договором.
Найменування, орендна плата за орендоване майно вказується в додатках до даного договору. Номенклатура, кількість, термін та вартість оренди майна зазначається в актах приймання передачі виконаних робіт (надання послуг), складених відповідно до умов даного договору (п. 1.3 договору № 21/02-2020-1).
Розрахунок за оренду обладнання (надані послуги) здійснюється виключно у безготівковому порядку, на поточний рахунок орендодавця, на основі виставленого орендодавцем рахунку. Орендар зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів після підписання акту приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт), здійснити оплату вартості оренди в повному обсязі, розраховану на основі підписаного сторонами відповідного додатку (п. 5.1 договору № 21/02-2020-1).
Згідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 договору № 21/02-2020-1 орендар зобов'язаний оплатити оренду обладнання у сумах і в терміни, встановлені цим договором.
03.12.2021 p. між сторонами укладено додаток № 3 до договору № 21/02-2020-1, яким визначено найменування обладнання, що передається в оренду, кількість та орендна плата.
21.12.2021 р. сторони підписали акт № 7 приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) та розрахунок до нього, яким визначили, що відповідно до умов договору № 21/02-2020-1 орендодавець надав, а орендар прийняв в тимчасове, платне користування (оренду) обладнання в період з 04.12.2021 р. по 20.12.2021 р. на загальну суму 285 600,00 грн.
Позивач вказує, що 09.02.2022 р. відповідач здійснив часткову оплату по акту № 7 у сумі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1436729, заборгованість на дату подання позовної заяви відповідача перед позивачем складає - 185 600,00 грн.
У зв'язку з викладеним вище, позивач звернувся до суду про стягнення 199 326,74 грн заборгованості за договором оренди № 21/02-2020-1 від 21.02.2020 р., у тому числі: основного боргу - 185 600,00 грн., інфляційних витрат - 11 758,87 грн.; 3 % річних - 1 967,87 грн.
Після звернення позивача до суду з позовом 28.12.2022 року сторони провели зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 48 120,00 грн., відповідно до Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 794 від 28.12.2022 року.
Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 137 480,00 грн., у зв"язку з чим позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог в частині сплаченого боргу.
Враховуючи викладене вище позивач просить суд стягнути з Відповідача 137 480,00 грн. основної суми боргу, а також інфляційних витрат - 11 758,87 грн.; 3 % річних - 1 967,87 грн.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди.
У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджено, що станом на дату подання позову, відповідач здійснив часткову оплату по акту № 7 у сумі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1436729, заборгованість на дату подання позовної заяви відповідача перед позивачем складала 185 600,00 грн.
Після звернення позивача до суду з позовом 28.12.2022 року сторони провели зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 48 120,00 грн., відповідно до Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 794 від 28.12.2022 року, борг відповідача перед позивачем становить 137 480,00 грн.
Суд враховує, що відповідач у відзиві зазначив, що станом на 29.12.2022 року, відповідно до облікових даних товариства, борг перед позивачем становить 137 480,00 грн.
При цьому, суд зазначає, що повідомлення про наявність боргу відповідно до облікових даних товариства не може в даному випадку розцінюватися як визнання позову, так як згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. В даному випадку відповідач у відзиві про визнання позову не зазначав.
Разом з цим, жодних доказів оплати 137 480,00 грн. відповідачем не подано та матеріали справи не містять.
Щодо заперечень відповідача стосовно того, що здійснити розрахунок за договором оренди № 21/02-2020-1 від 11.12.2020 року, відповідач позбавлений можливості, у зв'язку з обмеженнями, введеними постановою Правління НБУ "Про роботу банківської системи в період воєнного стану" № 13 від 24.02.2022 року зі змінами, оскільки правління НБУ заборонило здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь (відповідно до Витягу з ЄДРФО, ФОП та громадських формувань, засновником ТОВ «СЕРВІС ОЙЛ» є ВАТ «ПУХОВИЧІНАФТОПРОДУКТ», (Білорусь, Мінська область, Пуховицький район, м. Марїна Горка, вул.Октябрська,62), суд погоджується з правомірністю твердження позивача щодо того, що вказана Постанова ніяким чином не стосується Відповідача та не містить заборон, щодо зарахування коштів на рахунки ТОВ «Сервіс ойл».
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 137 480,00 грн боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 11 758,87 грн.; 3 % річних у розмірі 1 967,87 грн.
Судом враховано, що факт невиконання з боку відповідача договірних зобов'язань в частині своєчасного та повного проведення розрахунків встановлений та не підлягає доказуванню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем було нараховано інфляційні витрати у розмірі 11 758,87 грн.; 3 % річних у розмірі 1 967,87 грн. за період з 09.08.2022 року по 15.12.2022 року на заборгованість 185 600,00 грн.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних суд встановив, що розмір вимог позивача в цій частині не перевищує розрахований судом, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 137 480,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 11 758,87 грн.; 3% річних в розмірі 1 967,87 грн. обґрунтовані, відповідачем не спростовані та не заперечуються, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем також заявлено до стягнення 3 200 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У позовній заяві позивачем наведено попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 200,00 грн.
На підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги № 13/22 від 17.05.2022 р., що укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» Адвокатським об'єднання «Аргос», з додатком; оригінал ордеру ВІ № 1116962,Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги по справі № 917/1645/22; меморіальний ордер № ПН28734643 від 22.12.2022 р.; акт приймання - передачі від 10.01.2023 р.
Відповідач заперечень щодо вартості витрат позивача на професійну правничу допомогу не надав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оскільки позовні вимоги задоволені судом повністю, то витрати на правову допомогу на підставі ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача повністю у розмірі 3200,00 грн.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська бурова компанія», місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, 27 код в ЄДР 39117280 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ОЙЛ», місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 9/17, код в ЄДР 38516938 суму основного боргу в розмірі 137 480,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 11 758,87 грн.; 3% річних в розмірі 1 967,87 грн., а також 2481,00 грн. судового збору та 3200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2023 р.
Суддя Киричук О.А.