"14" лютого 2023 р. м. Одеса Справа № 521/1439/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Петрова О.О.,
за участю представників учасників справи:
від ТОВ ,,Фінансова компанія ,,Інвестохіллс Веста": Янів Х.І.,
від ОСОБА_1 : ОСОБА_2 ,
від ТОВ ,,Криптоінвест": Слуцька Н.С.,
від третіх осіб: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія ,,Інвестохіллс Веста" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Криптоінвест", треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна, про визнання недійсним нікчемного правочину, витребування майна та визнання права власності,
встановив:
Публічне акціонерне товариство ,,Український професійний банк" (далі - Банк) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банку звернулось до Малиновського районного суду міста Одеси з уточненою позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Криптоінвест" (далі - ТОВ ,,Криптоінвест"), згідно якої просить:
- визнати недійсним нікчемний правочин - договір купівлі-продажу нерухомого майна нежитлового приміщення 1-го поверху та підвалу загальною площею 323,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Банком та ОСОБА_1 , що нотаріально посвідчений 28.05.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою Оленою Ярославівною;
- витребувати у ТОВ ,,Криптоінвест" на користь Банку нежитлові приміщення 1-го поверху та підвалу загальною площею 323,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 637373951101;
- визнати за Банком право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху та підвалу загальною площею 323,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 637373951101.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що продаж спірної нерухомості відбувся з грубим порушенням чинного законодавства, адже здійснений після того, як 30.04.2015 р. постановою Правління Національного банку України № 293/БТ Банк віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку. Відповідно до зазначеної постанови встановлено ряд обмежень у здійсненні діяльності Банку та призначено куратора Національного банку України. Постановою Правління Національного банку України від 28.05.2015 р. № 348 Банк віднесено до категорії неплатоспроможних. На її підставі виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 р. № 107 ,,Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічного акціонерного товариства ,,Український професійний банк". Цим рішенням розпочато процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 р. по 28.08.2015 р. включно. Під час здійснення перевірки виявлено, що договір купівлі-продажу від 28.05.2015 р. є нікчемним, оскільки має безоплатний характер. Нікчемність оспорюваного договору встановлено протоколом комісії з перевірки договорів № 2/1 від 30.06.2015 р. ОСОБА_1 передав 13.02.2018 р. спірне приміщення як загальний внесок до статутного капіталу ТОВ ,,Криптоінвест", хоча, з урахуванням наведеного вище, не мав права на це.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 22.11.2018 р. у справі № 521/1439/18 у задоволенні позовних вимог Банку відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.02.2021 р. у справі № 521/1439/18 залучено до участі у справі замість позивача - Банку в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банку його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія ,,Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста").
Ухвала постановлена за заявою ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" згідно ст.55 ЦПК України та мотивована тим, що 24.02.2020 р. між Банком в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банку та ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" укладено посвідчений нотаріально договір № 80/7-2 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, згідно з яким майнові права щодо нерухомого майна, зокрема нежитлових приміщень 1-го поверху та підвалу загальною площею 323,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , передано у власність ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста". Відтак, відповідно до умов названого договору ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" є новим власником майнових прав щодо спірного нерухомого майна, що було предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2015 р., визнання недійсності якого, витребування майна та визнання права власності на нього є предметом розгляду у даній справі.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21.04.2021 р. по справі № 521/1439/18: рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 22.11.2018 р. скасовано; позовні вимоги Банку в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банку, правонаступником якого є ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста", задоволено частково; витребувано в ТОВ ,,Криптоінвест" нежитлові приміщення 1-го поверху і підвалу загальною площею 323,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 637373951101; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 17.08.2022 р. по справі № 521/1439/18: рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 22.11.2018 р. та постанову Одеського апеляційного суду від 21.04.2021 р. в частині позовних вимог Банку, правонаступником якого є ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста", про витребування у ТОВ ,,Криптоінвест" нежитлових приміщень скасовано; провадження у справі № 521/1439/18 в зазначеній частині закрито; повідомлено ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста", що розгляд цієї справи в частині позовних вимог про витребування у ТОВ ,,Криптоінвест" нежитлових приміщень віднесений до юрисдикції господарського суду.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:
- апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів зробив обґрунтований висновок про те, що договір купівлі-продажу від 28.05.2015 р. є нікчемним, оскільки, уклавши цей договір, Банк здійснив відчуження власних активів, що погіршило його ліквідність та призвело до неплатоспроможності і неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами. Оплата за договором мала бути здійснена ТОВ ,,Розвиток-2012", яке на момент укладання спірного договору було кредитором Банку та мала залишки грошових коштів на його рахунках, шляхом перерахування коштів з рахунку ТОВ ,,Розвиток-2012" на рахунок Банку. Від продажу об'єкта нерухомості сума грошових коштів на кореспондентському рахунку Банку не збільшилася (Банк не отримав коштів від продажу нерухомого майна), а укладення оспорюваного договору зумовило неможливість виконання зобов'язань неплатоспроможного Банку перед іншими кредиторами. Вказаний правочин укладено усупереч постанові Правління Національного банку України від 30.04.2015 р. № 293/БТ;
- згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах по іншим справам неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог ст.388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.ст.387 і 388 ЦК України, є неефективними. Належним відповідачем за позовом про витребування нерухомого майна являється особа, за якою зареєстроване право власності на таке майно. Тому належним способом захисту прав власності позивача є саме витребування спірного майна у ТОВ ,,Криптоінвест" і така вимога в цій справі заявлена;
- у ч.1 ст.19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Згідно п.6 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору... Розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб'єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами. У справі, що переглядається, позовні вимоги Банку (правонаступник - ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста") про витребування нерухомого майна від ТОВ ,,Криптоінвест" в оскарженій частині за суб'єктним складом підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає можливість розгляду цієї справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. Тому слід закрити провадження у справі у вказаній частині, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.
08.09.2022 р. ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" звернулось до Верховного Суду з клопотанням, згідно якого просило направити справу № 521/1439/18 до Господарського суду Одеської області за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Верховного Суду від 05.10.2022 р. задоволено клопотання ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста", справу № 521/1439/18 в частині позовних вимог про витребування у ТОВ ,,Криптоінвест" нежитлових приміщень передано для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2022 р. справу № 521/1439/18 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Лічману Л.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 р.: прийнято справу № 521/1439/18 до свого провадження суддею Лічманом Л.В. за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.11.2022 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2022 р. оголошено перерву у судовому засіданні до 29.11.2022 р.
Судове засідання 29.11.2022 р. не відбулось у зв'язку з відсутністю в приміщенні суду електроенергії.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.12.2022 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання, яке відбудеться 20.12.2022 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2022 р.: з ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження на 15 днів до 17.01.2023 р.; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 17.01.2023 р.
Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 р. оголошено перерву у судовому засіданні до 07.02.2023 р., а від 07.02.2023 р. - 14.02.2023 р.
Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено представникам ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" та ТОВ ,,Криптоінвест" можливість участі у засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням онлайн сервісу відеозв'язку ,,EASYCON".
Представники третіх осіб у жодне засідання господарського суду з невідомих причин не з'явилися. Про дату, час та місце їх проведення повідомлялись належним чином, у т.ч. про судове засідання, в якому ухвалено рішення, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомлений шляхом направлення ухвали на офіційну електронну адресу, а приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна - телефонограмою.
Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 14.02.2023 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи господарським судом ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" просило суд ухвалити рішення про повне задоволення позову. Позиція позивача детально викладена його представником усно в судових засіданнях, а також у письмових відповіді на письмові пояснення ОСОБА_1 , промові в судових дебатах та полягає в наступному.
Письмові пояснення ОСОБА_1 подані з порушеннями процесуального законодавства, оскільки оформлені після закінчення передбачених законом строків, а саме після закриття підготовчого провадження, та не направлені сторонам, у зв'язку з чим не можуть судом прийматись до уваги.
Крім того, заперечуючи проти доводів ОСОБА_1 щодо неможливості ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" здійснювати витребування майна у ТОВ ,,Криптоінвест" у зв'язку з тим, що позивач нібито не є належним правонаступником Банку, ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" вказує, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.02.2021 р. у даній справі задоволено його заяву про заміну позивача правонаступником та залучено до участі у справі позивачем ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" замість Банку в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банку. Зазначена ухвала ніким не оскаржувалась та набрала законної сили. Предметом розгляду Одеського апеляційного суду за заявою ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" про заміну позивача правонаступником була правомірність здійснення правонаступництва у спорі про визнання недійсним нікчемного правочину, витребування майна та визнання права власності на підставі посвідченого нотаріально договору № 80/7-2 від 24.02.2020 р. купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності. В ході розгляду цієї заяви представниками ОСОБА_1 подавались заперечення на неї з аргументацією відносно неможливості витребування майна ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" як правонаступником Банку. Відповідна аргументація ОСОБА_1 відкинута судом, що підтверджується фактом задоволенням заяви. При цьому ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" повідомляє, що в своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 піддає сумніву правонаступництво ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" у даному спорі, тобто не погоджується з ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.02.2021 р. у справі № 521/1439/18, що набрала законної сили, а, отже, є діючою та обов'язковою для усіх сторін спору. Така позиція ОСОБА_1 являється спробою знівелювати судове рішення, що набрало законної сили, тому може розцінюватись як грубе зловживання процесуальними правами.
Позивач повідомляє, що в провадженні Господарського суду м. Києва перебувала справа № 910/6122/21 за позовом ТОВ ,,Криптоінвест" до ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" та Банку, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_1 , про: визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) в частині продажу майнових прав щодо нерухомого майна (зокрема, нежитлових приміщень 1-го поверху та підвалу загальною площею 323,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ), які є відмінними від права власності; визнання недійсним з моменту укладення договору від 24.02.2020 р. № 80/7-2.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 р. у справі № 910/6122/21 у задоволенні позову відмовлено, а ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 р. прийнято відмову ТОВ ,,Криптоінвест" від позову, визнано нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 р. та закрито провадження у справі № 910/6122/21.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, договір від 24.02.2020 р. № 80/7-2 є дійсним та не оскарженим, а аргументація, наведена ОСОБА_1 в письмових поясненнях, щодо нібито неправомірності цього договору, а також сумнівів відносно дії та його юридичних наслідків, є такою, що порушує презумпцію правомірності правочину.
Також позивач зазначає, що в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.11.2022 р. у справі № 904/4487/20 відсутні висновки, що можуть бути враховані при вирішенні даного спору. ОСОБА_1 не вказує, які саме висновки за правилами ч.4 ст.236 ГПК України повинні враховуватись судом та з яких підстав. Зі змісту постанови Верховного Суду від 08.11.2022 р. у справі № 904/4487/20 вбачається, що нею відмовлено у задоволенні касаційної скарги ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" виключно у зв'язку з недоведеністю обставин у скарзі без викладення будь-яких висновків щодо застосування норм права.
На думку, ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста", не відповідають дійсності посилання процесуальних опонентів на те, що в постанові від 08.11.2022 р. по справі № 904/4487/20 Верховний Суд погодився з апеляційним судом у частині того, що за умовами договору купівлі продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, з урахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 13.04.2021 р. у справі № 910/11702/18, не відбулось відчуження саме нерухомого майна Банку, а відбулось відчуження права вимоги не вододіючого майном власника, т.я. відповідних висновків у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 р. у справі № 904/4487/20 немає.
Крім того, на переконання позивача, ОСОБА_1 намагається ввести суд в оману та вийти за межі позовних вимог, надаючи правову оцінку договору від 24.02.2020 р. № 80/7-2. Такі доводи є порушенням принципу диспозитивності, який дозволяє самостійно позивачу обирати правову підставу та предмет позову, а також принципу обов'язковості судового рішення, оскільки ставиться під сумнів ухвала Одеського апеляційного суду від 10.02.2021 р. у справі № 521/1439/18.
Окремо ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" повідомляє, що обставини справи № 521/1439/18 відрізняються від обставин в справі № 904/4487/20, адже, на відміну від справи № 904/4487/20, у даній справі вже досліджувалось питання правонаступництва позивача у відносинах про витребування майна.
Окрім цього, висновки, що містяться в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021 р. у справі № 910/11702/18, не можуть бути застосовані до даної справи, оскільки, по-перше, постанова Верховного Суду від 13.04.2021 р. у справі № 910/11702/18 ухвалена за результатами розгляду касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду, якою здійснено процесуальне правонаступництво позивача, натомість у справі № 521/1439/18 питання щодо правонаступництва ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" вирішено ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.02.2021 р.
По-друге, посилання ОСОБА_1 на висновки Верховного Суду в постанові від 13.04.2021 р. у справі № 910/11702/18, наведені в контексті того, що майнові права, які були предметом договору від 24.02.2020 р. № 80/7-2, нібито підлягали державній реєстрації, тому виникають з моменту відповідної реєстрації, є неприйнятними з урахуванням фактичних обставин справи № 521/1439/18, згідно яких ще у січні 2018 р. Банк звернувся до суду з позовом, в ході розгляду якого уклав з ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" договір від 24.02.2020 р. № 80/7-2 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності. Відтак, на момент укладення договору від 24.02.2020 р. № 80/7-2 в провадженні суду вже перебував спір щодо нікчемності договору купівлі-продажу майна від 28.05.2015 р., укладеного між Банком та ОСОБА_1 , а також витребування нерухомого майна. В мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 17.08.2022 р. у справі № 521/1439/18 встановлено, що договір між Банком та ОСОБА_1 є нікчемним. Відповідний висновок стосовно нікчемності договору виключно підтверджує, що на момент укладення договору від 24.02.2020 р. № 80/7-2 між Банком та ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" перший володів майновими правами щодо нерухомого майна, що є предметом даного спору. Зареєструвати нерухоме майно, яке безпідставно набуто ТОВ ,,Криптоінвест", позивач з об'єктивних причин не міг.
Крім того, ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" вказує, що ОСОБА_1 не спростовано обставини відносно неправомірності набуття права власності на спірне майно та відчуження його на користь ТОВ ,,Криптоінвест", а, отже, не доведено добросовісність володіння та розпорядження ним. Відповідне стосується і ТОВ ,,Криптоінвест", яким взагалі не надано належних пояснень щодо правомірності чи неправомірності володіння спірним майном. При цьому акт від 14.02.2018 р., за яким ОСОБА_1 передав нежитлові приміщення 1-го поверху та підвалу загальною площею 323,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як загальний внесок до статутного капіталу ТОВ ,,Криптоінвест", складений за наслідками укладення нікчемного правочину від 28.05.2015 р., після пред'явлення позову по справі № 521/1439/18 та після подачі Банком заяви про забезпечення позову шляхом арешту спірного майна (відповідні дії ОСОБА_1 виключно підтверджують недобросовісні наміри приховати майно). Позивачем не заявлено вимогу у даній справі про визнання акту від 14.02.2018 р. недійсним, що не позбавляє суд можливості встановити незаконність переходу прав на підставі названого акту.
Ще один довід ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" наведено з посиланнями на позицію Верховного Суду, що міститься в постанові від 03.06.2020 р. у справі № 916/1410/19, та полягає в тому, що під час цесії може бути відступлено право як грошової, так і негрошової (роботи, товари, послуги) вимоги, в т.ч. віндикаційної вимоги, яка не входить до переліку зобов'язань, в яких заміна кредитора не допускається. Те, що на момент відступлення віндикаційної вимоги власник не володіє майном і фактично воно не передається набувачеві, не може виступати запереченням можливості укладення договору цесії віндикаційної вимоги, адже у разі укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна останнє може перебувати, зокрема, в оренді у третіх осіб. Цесія, будучи підставою заміни кредитора в зобов'язанні, є різновидом правонаступництва, тобто таким самим правонаступництвом, як, наприклад, у спадкових правовідносинах, в яких спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст.388 ЦК України. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 р. у справі № 303/6974/16-ц. Відступлення віндикаційної вимоги на підставі договору цесії є юридично спроможним, оскільки такий договір укладається через неможливість вчинення договору купівлі-продажу у зв'язку з реєстрацією права власності за іншою особою, а не за неволодіючим власником. Право вимоги, яке має цедент стосовно нерухомого майна, буде переходити до цесіонарія в тому самому обсязі і на тих самих умовах, які існували на момент вибуття із законного володіння (із власності) цедента нерухомого майна, в т.ч. до цесіонарія мають перейти всі пов'язані з вимогою права, включаючи право на судовий захист. Таким чином, позовами про витребування майна (віндикаційними позовами) захищається право володіння та користування майном, що належить власникові або іншій особі, яка отримала право володіння річчю на законних підставах. Віндикаційний позов може бути пред'явлений власником або суб'єктом іншого речового права, з огляду на що ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста", будучи належним правонаступником Банку та володіючи всіма належними йому правами, має право на витребування спірного нерухомого майна.
ТОВ ,,Криптоінвест" в процесі вирішення спору господарським судом подало заяву з процесуальних питань щодо врахування висновків Верховного Суду, зроблених при застосуванні норм права у подібних правовідносинах та викладених у постановах від 13.04.2021 р. у справі 910/11702/18, від 25.10.2022 р. у справі № 914/2804/20, від 08.11.2022 р. у справі № 904/4487/20, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
ТОВ ,,Криптоінвест" повідомляє, що Верховний Суд у постанові від 13.04.2021 р. по справі 910/11702/18 дійшов висновку, що витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено ст.ст.16,387 ЦК України саме як форма захисту права власності, а не як окреме оборотоздатне майнове право, яке може відчужуватися в порядку, передбаченому ст.656 цього Кодексу, на користь інших осіб, оскільки речові права безпосередньо пов'язані з конкретною річчю і переходять у зв'язку з переходом об'єктів нерухомості. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна із чужого незаконного володіння позивач повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно, проте до таких доказів не належить договір купівлі-продажу майнових прав, предметом відчуження за яким є такі способи судового захисту цивільних прав як визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
Також ТОВ ,,Криптоінвест" повідомляє, що Верховний Суд розглянув справу № 904/4487/20, залишивши в силі постанову апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції за позовом ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" про витребування у ТОВ ,,Криптоінвест" нерухомого майна. Сторони, підстави позову та обставини у справі № 904/4487/20 є ідентичними сторонам, підставам та обставинам у справі № 521/1439/18.
Крім того, Верховний Суд 25.10.2022 р. ухвалив постанову у справі 914/2804/20, якою скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції за позовом ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" про визнання права власності на нерухоме майно. Підстави позову та обставини у справі № 914/2804/20 є аналогічними підставам та обставинам у справі № 521/1439/18.
Таким чином, Верховний Суд послідовний у своїх висновках щодо відсутності у ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" будь-яких порушених прав при поданні позовів про витребування/визнання права власності на нерухоме майно на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав, відмінних від права власності, предметом яких є способи судового захисту.
ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях, поданих до господарського суду, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" не є особою, яка має право звернення до суду з вимогою про витребування майна, адже не являється власником спірного майна.
Так, на думку ОСОБА_1 , під час розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.
ОСОБА_1 зазначає, що, обґрунтовуючи наявність суб'єктивного права на витребування майна, ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" посилається на договір від 24.02.2020 р. № 80/7-2, який вже був предметом дослідження у справі № 904/4487/20, в рамках якої вирішувався спір за позовом ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" до ТОВ ,,Криптоінвест" про витребування майна. Справа № 904/4487/20 має такий самий склад учасників спору, такі саме підстави його пред'явлення, як і справа № 521/1439/18, та відрізняється лише об'єктом нерухомості, що просить витребувати ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста". Постановою Верховного Суду від 08.11.2022 р. по справі № 904/4487/20 залишено без задоволення касаційну скаргу ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста", а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022 р. - без змін. Верховний Суд погодився із правомірністю висновків апеляційного суду про те, що за умовами договору від 24.02.2020 р. № 80/7-2 не відбувалося відчуження саме нерухомого майна Банка, а відбулося відчуження права вимоги неволодіючого власника. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 13.04.2021 р. у справі № 910/11702/18 зі спору, що виник з подібних правовідносин (позивач у цій справі також придбав за договором купівлі-продажу право на витребування майна із чужого незаконного володіння та на визнання права власності на нерухоме майно), та у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 р. у справі № 914/970/18. Отже, договір від 24.02.2020 р. № 80/7-2 не є доказом, який підтверджує право ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" на спірне нерухоме майно.
Крім того, ОСОБА_1 зауважує, що в п.п.54, 55 постанови від 13.04.2021 р. у справі № 910/11702/18 Верховний Суд вказав на те, що як речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на нерухоме майно, є правами, нерозривно пов'язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації. Однак на момент укладання договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, від 24.04.2020 р. № 80/7-2 за Банком не зареєстровано жодних речових прав щодо нерухомого майна.
Підсумовуючи наведене, ОСОБА_1 повідомляє, що в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" на нерухоме майно або будь-які інші докази наявності у нього права володіння та користування спірним нерухомим майном, а, отже, позивач у даній справі не є ні власником майна, ні правонаступником Банку на підставі договору від 24.04.2020 р. № 80/7-2 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності.
Треті особи свою позицію щодо спірних правовідносин господарському суду не повідомили.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині витребування майна, виходячи з такого.
Постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 р. № 293/БТ віднесено Банк до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за його діяльністю.
Постановою Правління Національного банку України від 28.05.2015 р. № 348 Банк віднесено до категорії неплатоспроможних та визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 30.04.2015 р. № 293/БТ.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 р. № 107 та розпочато процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
Відповідно до ст.38 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наказом від 29.05.2015 р. № 26/ТА створено комісію, якою проведено перевірку договорів, укладених Банком з іншими контрагентами протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації.
Перевіркою встановлено, що 28.05.2015 р. між Банком як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою Оленою Ярославівною та зареєстрований в реєстрі за № 1614, згідно із п.п.1.1, 1.2, 1.3 якого предметом продажу є нежитлові приміщення 1-го поверху та підвалу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 323,2 кв.м, що належать продавцю.
Пунктами 2.1, 2.2 цього договору купівлі-продажу визначено, що продаж нерухомого майна вчиняється за узгодженою між сторонами ціною і складає 6000208,00 грн з ПДВ, яка сплачується покупцем у гривнях шляхом безготівкового переказу договірної ціни на рахунок продавця, відкритий в Банку, після укладення цього договору, але не пізніше 30.06.2015 р.; покупець має право залучити для здійснення оплати вартості нерухомого майна третіх осіб.
Відповідно до умов п.2.2 договору купівлі-продажу третьою особою - ТОВ ,,Розвиток-2012" оформлено платіжне доручення від 28.05.2015 р. № 208 з перерахування коштів зі свого поточного рахунку, відкритого у Банку, на рахунок Банку на суму 6000208,30 грн з метою оплати замість ОСОБА_1 коштів за договором купівлі-продажу від 28.05.2015 р.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28.05.2015 р. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірне нежитлове приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2015 р.
Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2015 р. № 562 відкликано банківську ліцензію Банку та прийнято рішення про його ліквідацію банку.
Під час розгляду даної справи, а саме 13.02.2018 р., об'єкт нерухомості, що є предметом спору, на підставі акту прийому-передачі ОСОБА_1 передав ТОВ ,,Криптоінвест" як внесок до статутного капіталу товариства.
Як вбачається з тексту позову, Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банку звернувся до місцевого районного суду з уточненою позовною заявою до ОСОБА_1 та ТОВ ,,Криптоінвест" про: визнання недійсним нікчемного правочину - договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення 1-го поверху та підвалу загальною площею 323,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між Банком та ОСОБА_1 , що нотаріально посвідчений 28.05.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою Оленою Ярославівною; витребування у ТОВ ,,Криптоінвест" на користь Банку цих нежитлових приміщень; визнання за Банком права власності на останні.
Враховуючи зміст постанови Верховного Суду від 17.08.2022 р. по справі № 521/1439/18, яким передано на розгляд господарського суду справу лише у частині позову про витребування майна, не підлягають дослідженню та встановленню обставини, зокрема пов'язані з нікчемністю договору, укладеного між Банком та ОСОБА_1 , оскільки правильність висновку судів про нікчемність названого договору підтверджено Верховним Судом.
Під час вирішення спору у тій частині, яка передана на розгляд господарського суду, останнім з'ясовано, що до предмету доказування входять обставини, які підтверджують заявлену вимогу чи заперечення проти неї, наведені сторонами, в першу чергу, в контексті наявності у ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" прав власника на витребування майна від ТОВ ,,Криптоінвест".
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Згідно ч.ч.1,3 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Господарський суд вказує, що під час розгляду віндикаційного позову особа, яка з ним звертається, має підтвердити право власності або інше право відповідно до договору чи закону на витребуване майно, факт вибуття майна з її володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.
Підтверджуючи наявність у нього правомочностей власника на витребування нежитлових приміщень 1-го поверху та підвалу загальною площею 323,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" посилається на укладання між ним та Банком 24.02.2020 р. посвідченого нотаріально договору № 80/7-2 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності.
За умовами п.1.1 цієї угоди продавець, тобто Банк, передає у власність ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" як покупця, а покупець приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна:
1) перша черга офісу-приміщення № 45 загальною площею 197,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке виникло у продавця на підставі посвідченого нотаріально 12.07.2007 р. договору купівлі-продажу нерухомого майна та яке припинено 28.05.2015 р.;
2) нежитлові приміщення 1-го поверху та підвалу загальною площею 323,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке виникло у продавця на підставі посвідченого нотаріально 12.02.2007 р. договору купівлі-продажу та яке припинено 28.05.2015 р.;
які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме:
- визнання правочину/рішення щодо припинення права власності продавця недійсним;
- припинення дії третіх осіб, які порушують право власності;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця;
- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;
- та інші майнові права, які пов'язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно:
- витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння;
- оскарження у судовому порядку недійсності/дійсності правочину, за яким продавцем було набуто право власності на нерухоме майно або припинено право власності на нерухоме майно;
- звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством України, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, суб'єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів;
- набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в т.ч. ті, які виникнуть в майбутньому у зв'язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів, на підставі яких продавець набув право власності;
- отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів, на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто продавцем;
- інші права, що пов'язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності продавця на нерухоме майно;
- пред'явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем, надалі за текстом - майнові права.
Відповідно до п.1.3 договору від 24.02.2020 р. № 80/7-2 майнові права вважаються переданими Покупцю з моменту підписання цього договору.
Дослідивши зміст наведених умов договору від 24.02.2020 р. № 80/7-2, господарський суд погоджується з твердженнями відповідачів стосовно того, що за цією угодою не відбувалося відчуження саме нерухомого майна Банку, а відчужено права вимоги неволодіючого власника, з огляду на таке.
Відповідно до ст.177 та п.1 ч.1 ст.181 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у т.ч. гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. До нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Статтею 190 ЦК України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Згідно з абз.3 ч.2 ст.3 чинного Закону України ,,Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у т.ч. права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Потрібно зазначити, що законодавство не містить чіткого і повного переліку майнових прав.
Особливістю права вимоги як різновиду майнових прав є його подвійна правова природа: з одного боку, це суб'єктивне право кредитора, яке виникає у зобов'язанні між кредитором і боржником. Це право кредитора вимагати і отримати від боржника виконання обов'язку в межах основного зобов'язання; з іншого боку, це право, яке виступає предметом похідного (вторинного) зобов'язання (щодо переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора) або об'єктом, який передається новому кредитору, що, в свою чергу, супроводжується заміною сторін у зобов'язанні.
Аналіз норм законодавства дає підстави вважати майновими: 1) речові права, в т.ч. речові права на чуже майно; 2) майнові права інтелектуальної власності; 3) майнові корпоративні права; 4) зобов'язальні права (права вимоги майнового характеру); 5) інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).
Предметом купівлі-продажу за договором від 24.02.2020 р. № 80/7-2, який ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" називає підставою для виникнення прав власника нерухомого майна, виступають майнові права щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, що власне і є предметом позовних вимог у справі № 521/1439/18.
Отже, Банком на користь ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" здійснено відчуження прав звернення до суду, що визначені в п.1.1 договору від 24.02.2020 р. 80/7-2, які не є оборотоздатними правами, тому їх не може бути відчужено. Більш того, таке відчуження не породжує перехід прав власності на нерухоме майно та жодних речових прав щодо нього.
Витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено ст.ст.16,387,388 ЦК України саме як форма захисту права власності, а не як окреме оборотоздатне майнове право, яке може відчужуватися в порядку передбаченому ст.656 цього Кодексу, на користь інших осіб, оскільки речові права безпосередньо пов'язані з конкретною річчю і переходять у зв'язку з переходом об'єктів нерухомості. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна із чужого незаконного володіння позивач повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно, проте до таких доказів не належить договір купівлі-продажу майнових прав, предметом відчуження за яким є такі способи судового захисту цивільних прав, як визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
Аналогічні висновки зроблені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 13.04.2021 р. по справі № 910/11702/18. Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Виходячи з наведеного, встановивши, що договір від 24.02.2020 р. № 80/7-2 не є достатньою передумовою для задоволення позову про витребування майна, а інших правових підстав в обґрунтування права на звернення до суду не названо, господарський суд дійшов висновку, що ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" у задоволенні позову в частині витребування майна слід відмовити.
Не приймаються до уваги твердження ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" про те, що письмові пояснення ОСОБА_1 подано з порушеннями процесуальних строків, адже право на їх подачу існує на будь-якій стадії процесу згідно ч.5 ст.161 ГПК України, якщо суд визнає це доцільним. У даному випадку пояснення ОСОБА_1 зводяться до аналізу практики судів по справам, обставини яких відповідач вважає ідентичними обставинам даної справи, а, відтак, суд вважає за доцільне прийняти пояснення до розгляду, про що зазначено в протоколі судового засідання від 07.02.2023 р. Щодо ненаправлення ОСОБА_1 пояснень сторонам суд повідомляє, що відповідний обов'язок ГПК України не передбачає, однак, розуміючи існування у ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" права на ознайомлення з матеріалами справи, суд відповідну можливість позивачу забезпечив, а останній нею скористався, що підтверджується поданими запереченнями.
З приводу того, що ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" є належним правонаступником Банку, адже ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.02.2021 р. у даній справі, яка набрала законної сили, задоволено заяву про заміну позивача правонаступником та залучено до участі у справі ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" замість Банку, господарський суд повідомляє, що правовим наслідком постановлення цієї ухвали є набуття ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" процесуального статусу позивача у справі, а не виникнення права на задоволення вимоги про витребування майна, оскільки таке право виникає з матеріально-правових підстав, у т.ч. правочинів, а не з процесуальних документів суду. При цьому, розуміючи те, що при вирішенні питання щодо правонаступництва за правилами ст.55 ЦПК України Одеський апеляційний суд мав би належним чином оцінити матеріально-правові підстави для переходу прав від Банку до ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста", господарський суд зауважує, що, по-перше, в тексті ухвали Одеського апеляційного суду від 10.02.2021 р. лише констатовано перехід певних майнових прав за договором від 24.02.2020 р. № 80/7-2 і не зроблено жодних висновків у частині того, чи породжує такий перехід набуття прав власника майна, а, по-друге, навіть, якщо б зазначений висновок і був зроблений Одеським апеляційним судом, господарський суд у будь-якому випадку мав би здійснити власну оцінку обставин справи у відповідній частині, адже: ухвала суду не має преюдиційного характеру згідно ч.4 ст.75 ГПК України, не будучи рішенням суду по іншій справі; розгляд справи по суті здійснюється саме господарським судом, який і має встановлювати та належним чином оцінювати обставини справи. Такий підхід господарського суду не нівелює значення судового рішення, що набрало законної сили, тому що єдиним правовим наслідком постановлення ухвали від 10.02.2021 р. являється заміна позивача правонаступником, що взято до уваги господарським судом під час розгляду справи у переданій йому частині. Інших правових наслідків ухвала Одеського апеляційного суду від 10.02.2021 р. для господарського суду з причин, зазначених вище, не має.
Доводи ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" про те, що в провадженні Господарського суду м. Києва перебувала справа № 910/6122/21 за позовом ТОВ ,,Криптоінвест" до ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" та Банку про визнання недійсними відкритих торгів та оформленого за їх результатами договору від 24.02.2020 р. № 80/7-2, провадження по якій закрито, те, що договір від 24.02.2020 р. № 80/7-2 є дійсним та не оскарженим, а також те, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, в зв'язку з чим сумніви відносно його юридичних наслідків являються незаконними, господарський суд вважає хибними, оскільки не визнаний в судовому порядку договір від 24.02.2020 р. № 80/7-2, враховуючи презумпцію правомірності правочину, повинен розцінюватись як правомірний, тобто як такий, за яким перейшли права та обов'язки, проте зміст останніх може бути проаналізований судом, у т.ч. на предмет того, що саме входить до предмету угоди, та які правомочності породжує/не породжує відчуження майнових прав.
Посилання сторін на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.11.2022 р. у справі № 904/4487/20 суд вважає безпідставними, оскільки, як правильно зазначає ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста", жодні правові висновки касаційним судом за правилами ч.4 ст.236 ГПК України не зроблено. Відсутні в судових рішеннях по справі № 904/4487/20 і преюдиційні обставини, т.я. висновок щодо відсутності у ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" прав власника є правовою оцінкою умов договору від 24.02.2020 р. № 80/7-2, яка не є обов'язковою для господарського суду згідно ч.7 ст.75 ГПК України.
Відносно тверджень ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" про те, що висновки, що містяться в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021 р. у справі № 910/11702/18, не можуть бути застосовані до даної справи, оскільки постанова Верховного Суду від 13.04.2021 р. у справі № 910/11702/18 ухвалена за результатами розгляду касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду, якою здійснено процесуальне правонаступництво позивача у справі, натомість у справі № 521/1439/18 питання щодо правонаступництва вирішено ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.02.2021 р., господарський суд оцінює як хибні, адже в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021 р. у справі № 910/11702/18 міститься висновок щодо застосування норм матеріального права, в т.ч. ЦК України. При цьому в ч.4 ст.236 ГПК України законодавець не вказує, що для врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права такі висновки мають бути викладені виключно у постановах Верховного Суду, ухвалених за наслідками перегляду в касаційному порядку рішень, а не ухвал судів попередніх інстанцій.
Відносно посилань сторін, наведених у контексті необхідності державної реєстрації майнових прав, переданих за договором від 24.02.2020 р. № 80/7-2, господарський суд зауважує, що відповідне питання не є визначальним у розгляді даної справи з огляду на те, які права передано за договором від 24.02.2020 р. № 80/7-2 (незалежно від їх реєстрації ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста", не будучи власником та не володіючи його речовими правами, витребувати майно від ТОВ ,,Криптоінвест" не може).
Крім того, господарський суд вказує, що з'ясування обставин, пов'язаних зі статусом особи, яка є позивачем у справі про витребування майна, являються пріоритетним в порівнянні з тим, як набуто спірне майно ТОВ ,,Криптоінвест". Встановивши відсутність правомочностей у ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" на витребування майна, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині, незважаючи на те, що ОСОБА_1 , котрим передано спірне майно як внесок до статутного капіталу ТОВ ,,Криптоінвест", отримав нежитлові приміщення на виконання нікчемного правочину.
Ще один довід ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста" наведено з урахуванням позиції Верховного Суду, що міститься в постанові від 03.06.2020 р. у справі № 916/1410/19, та полягає в тому, що під час цесії може бути відступлено право як грошової, так і негрошової (роботи, товари, послуги) вимоги, в т.ч. віндикаційної вимоги, яка не входить до переліку зобов'язань, в яких заміна кредитора не допускається.
Господарський суд, дослідивши зміст постанови Верховного Суду від 03.06.2020 р. у справі № 916/1410/19, повідомляє, що жодних висновків відносно того, що віндикаційна вимога є зобов'язанням та може бути окремим предметом договору цесії, в названій постанові не міститься.
Стосовно посилань позивача на висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 р. у справі № 303/6974/16-ц, потрібно зазначити, що спір, що розглядався у рамках цієї справи, стосувався спадкових відносин, у зв'язку з чим правові позиції з приводу можливості укладення договору цесії віндикаційної вимоги касаційним судом не формулювались.
Решта доводів сторін на остаточний результат розгляду справи або мотиви, з яких суд відмовляє у позові, ніяким чином не впливають, тому залишаються без правової оцінки.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом відмовлено у позові в частині витребування майна, судові витрати, понесені у зв'язку із заявленням відповідної вимоги, покладаються на ТОВ ,,ФК ,,Інвестохіллс Веста".
Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:
У задоволенні позову в частині витребування майна відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 20 лютого 2023 р. у зв'язку з проблемами з електропостачанням в суді.
Суддя Л.В. Лічман