14 лютого 2023 року Справа № 915/35/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О.В., при секретарі Сулеймановій С.М.,
за участю сторін:
заявник (кредитор) в судове засідання не з'явився,
боржник в судове засідання не з'явився,
розглянувши матеріали заяви
заявника (кредитора) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до боржника: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , е-майл: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
керуючий реструктуризацією -арбітражний керуючий Герман Оксана Степанівна (54001,м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 1, оф. 206, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
суть спору: визнання кредиторських вимог
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/35/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Ухвалою від 15.02.2022 відкрито провадження в даній справі; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів з моменту відкриття провадження у справі; призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Герман О.С.; вирішено оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника. Попереднє засідання у справі призначено на 07.04.2022.
16.02.2022 на сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення №68483 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2
07.04.2022 судове засідання не відбулось, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану із 24.02.2022 (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX).
Через активні бойові дії на території Миколаївської області та міста Миколаєва та неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, було змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області (розпорядження Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 12/0/9-22).
Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
Наразі господарська справа № 915/35/22 знаходиться на розгляді господарського суду Миколаївської області в провадженні судді Ткаченка О.В.
11 січня 2023 року гр. ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою від 12.12.2022 б/н (вх. № 311/23 від 11.01.2023), в якій просив прийняти заяву про визнання кредиторських вимог до розгляду та визнати грошові вимоги:
- грошові вимоги до ОСОБА_2 у розмірі 2870586,98 грн., з яких: 2 853 000, 00 грн., згідно договору позики від 19.03.2018 та додаткової угоди від 01.09.2021; 3% річних у розмірі 17 586,98 грн.;
- включити грошові вимоги в сумі 2 853 000, 00 грн. та 17 586,98 грн. до другої черги реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою суду від 16.01.2023 заяву від 12.12.2022 б/н (вх. № 311/23 від 11.01.2023) прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 14.02.2023 об 10.00 год.
03.02.2023 до суду засобами електронного зв'язку від заявника (кредитора) ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 30.01.2023 про направлення процесуальних документів по справі в електронному вигляді, які він просить надсилати на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1
Враховуючи, що вимоги позивача передбачені Інструкцією з діловодства у господарських судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 року, заяву слід задовольнити.
14.02.2023 до суду засобами електронного зв'язку від арбітражного керуючого Герман О.С. надійшов звіт про надіслані кредиторам боржника повідомлення (відомості) про результати грошових вимог керуючим реструктуризацією вих.№02-01/611 від 14.02.2022.
14.02.2023 до суду засобами електронного зв'язку від арбітражного керуючого Герман О.С. надійшов відзив вих.№02-01/601 від 15.01.2023 на заяву ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог, в якому арбітражний керуючий повідомив, що за результатами розгляду грошових вимог керуючим встановлено обгрунтованість вимог та визнано кредиторські вимоги ОСОБА_1 в сумі 2 875 548,98 грн., з яких: 2 853 000,00 грн. (основне зобов'язання) та 17 586,98 грн. нараховані відсотки, включені до другої черги реєстру вимог кредиторiв та 4 962,00 грн. сплачений судовий збiр за подання заяви про визнання кредиторських вимог включено до реєстру вимог кредиторiв позачергово.
14.02.2023 до суду засобами електронного зв'язку від арбітражного керуючого Герман О.С. надійшло клопотання вих.№02-01/611 від 14.02.2023 про розгляд заяви про визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 без участі арбітражного керуючого Герман О.С., відзив на заяву підтримує.
Боржник та кредитор в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду заяви про грошові вимоги належно повідомлені, про причини неявки суд не повідомили, проте матеріалів справи достатньо для розгляду заяви, а тому неявка сторін не перешкоджає розгляду даної заяви.
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2023 була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Відповідно до п.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Проаналізувавши положення ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність саме на кредитора. До такого обов'язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу докази відповідно до ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, виходячи з вимог Кодексу обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16).
Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Судом встановлено, що заяву від 12.12.2022 б/н (вх. № 311/23 від 11.01.2023) ОСОБА_1 подано до суду з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Жодних заперечень щодо вказаних вимог до суду не надходило.
У судовому засіданні 14.02.2023 судом було підписано вступну та резолютивна частини ухвали.
Розглянувши документи і матеріали, які містятться в матеріалах заяви, з'ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підставу своїх вимог, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив, що заборгованість гр. ОСОБА_2 виникла в результаті порушення ним договірних зобов'язань перед ОСОБА_1 в частині своєчасного повернення позики, про що свідчать надані докази, а саме копія договору позики від 19.03.2018, копія додаткової угоди від 01.09.2021 до Договору позики від 19.03.2018, копія розписки від 20.03.2018.
Так, згідно укладеного між ОСОБА_1 ( надалі- позикодавець), з однієї сторони, та ОСОБА_2 ( надалі- позичальник), з іншої сторони, договору позики від 19.03.2018, позикодавець передає позичальникові безпроцентну позику на суму 100 000,00 доларів США (що станом на 19.03.2018 по курсу НБУ еквівалентно 2635390,00 грн.), а позичальник зобов'язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк, а саме в строк до 19 березня 2021 по курсу НБУ, який буде діяти на день фактичної оплати заборгованості ( п.1.1.Договору).
Відповідно до п.1.2. Договору позика за цим договором є безпроцентною.
Згідно п.2.1. Договору позикодавець надає грошові кошти в позику позичальнику в строк до 20.03.2018.
Відповідно до п.2.2., 2.3. Договору позичальник зобов'язується надати позикодавцеві розписки на підтвердження факту отримання позики. Позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві суму позики у визначений в п.1.1. Договору строк.
Будь-які зміни й доповнення до даного Договору дійсні, за умови, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані належними уповноваженими на те представниками сторін ( п.7.1. Договору).
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його повного виконання ( п.7.3. Договору).
Договір підписаний сторонами.
Про отримання коштів у розмірі 100 000,00 доларів США свідчить розписка ОСОБА_2 , складена 20.03.2018, за якою він отримав вказані кошти від ОСОБА_1 та зобов'язується повернути всю суму позики до 19.03.2021 по курсу НБУ, який буде діяти на день фактичної оплати заборгованості без відсотків.
Надалі, 01.09.2021 між ОСОБА_1 (надалі- позикодавець), з однієї сторони, та ОСОБА_2 (надалі- позичальник), з іншої сторони, була укладена додаткова угоду до Договору від 19.03.2018.
Відповідно до п.1 додаткової угоди сторони за взаємною згодою внесли зміни в п.1 договору позики від 19.03.2018 та викладено п. в наступній редакції: « за даним договором позикодавець передає позичальникові безпроцентну позику на суму 100 000,00 доларів США (що станом на 19 березня 2018 року по курсу НБУ еквівалентно 2635390,00 грн.), а позичальник зобов'язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк, а саме строк до 01 грудня 2021 по курсу НБУ, який буде діяти на день фактичної оплати заборгованості».
Додаткова угода вступає в силу з моменту підписання сторонами та вважається невід'ємною частиною договору ( п.4 додаткової угоди).
Як зазначає заявник, станом на день звернення до суду грошові кошти в розмірі 100000,00 доларів США, які станом на 15.02.2022 по офіційному курсу НБУ еквівалентні 2853000,00 грн., позичальником ОСОБА_3 не повернуті.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Також як визначено в ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Верховний Суд України в своїй постанові від 11.11.2015 у справі №6-1967цс15 зазначив, що «...за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладання так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної суми… Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання , має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів».
При цьому, згідно правової позиції, сформованої Верховним Судом України в постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи №6-79цс14, відповідно до норм ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Так відповідно до п.1.1. договору позики від 19.03.2018 (з урахуванням додаткової угоди від 01.09.2021 до договору позики) ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 безпроцентну позику на суму 100 000,00 доларів США (що станом на 19.03.2018 по курсу НБУ еквівалентно 2635390,00 грн.), а ОСОБА_2 зобов'язався повернути зазначену суму позики в обумовлений строк по курсу НБУ, який буде діяти на день фактичної оплати заборгованості.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір позики від 19.03.2018 (з урахуванням додаткової угоди до нього) не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).
Судом установлено, що строк повернення коштів позикодавцю є таким, що настав.
Як вбачається з матеріалів справи, боржником порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення ОСОБА_1 позики.
За твердженням заявника, станом на 15.02.2022 грошові кошти в розмірі 100000,00 доларів США, по офіційному курсу НБУ еквівалентні 2853000,00 грн., які позичальником ОСОБА_3 не повернуті.
Керуючий реструктуризацією у відзиві погодив вказані заявником нарахування за основним зобов'язанням боржника в розмірі 2853000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Відповідно до ч.2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Так, станом на 15.02.2022 за офіційним курсом НБУ 1 USD = 28,5355 грн. Судом визначено, що розмір заборгованості за договором позики становить 2853550,00 грн. (100000,00 USD Х 28,5355 грн.), але враховуючи принцип диспозитивності, обгрунтованою є заборгованість в розмірі 2853000,00 грн., яка заявлена в заяві.
Станом на дату звернення заявника з грошовими вимогами до боржника борг не сплачено та боржником не оспорено.
Таким чином, вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за непогашену позику у розмірі 2853000,00 грн. є конкурсними та підлягають визнанню у повному обсязі.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з невиконанням умов договору зявником (кредитором) відповідно приписам ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних у розмірі 17586,98 грн.
Керуючий реструктуризацією у відзиві погодив вказані заявником нарахування 3% річних в розмірі 17586,98 грн.
У Договорі позики (з урахуванням додаткової угоди до нього) кінцевим терміном повернення є 01.12.2021, а датою відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є 15.02.2022. Тому, суд вважає, що для нарахування 3% річних слід брати період з 02.12.2021 до 15.02.2022 включно.
За розрахунком суду 3% річних від простроченої суми за вказаний період становить 17821,47 грн., але враховуючи принцип диспозитивності, обгрунтованою є заборгованість в розмірі 17586,98 грн.
Таким чином, визнанню підлягає вимога заявника (кредитора) щодо 3% річних від простроченої суми - 17586,98 грн.
Згідно з частиною 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність, зокрема, витрати на оплату судового збору, відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Заявником (кредитором) за подання до господарського суду заяви з вимогами до боржника згідно квитанції № 12 від 24.11.2022 сплачено судовий збір за звернення до суду із заявою про грошові вимоги в розмірі 4962,00 грн. а тому вказані витрати мають бути відшкодовані до задоволення вимог кредиторів.
Стосовно черговості задоволення вимог кредиторів суд зазначає, що порядок задоволення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність визначено статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства. Згідно з ч. 4 цієї статті, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
З урахуванням положень ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства суд вважає, що визнані судом вимоги ОСОБА_1 мають задовольнятися у такій черговості:
- 4962,00 грн. (судовий збір) - позачергові вимоги;
- 2853000,00 грн. (позика), 17586,98 грн. (нараховані відсотки) - ІІ черга.
Керуючись ст. 45-47, 122, 133, Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до ОСОБА_2 задовольнити.
2.Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в розмірі 2870586,98 грн., з яких: 2853000,00 грн. (основне зобов'язання), 17586,98 грн. (нараховані відсотки) - 2 черга; а також визнати грошові вимоги в розмірі 4962,00 грн. (витрати по сплаті судового збору), як позачергові вимоги.
3. Повідомити кредитору, боржнику та керуючому реструктуризацією, що вони можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України, а саме - www.court.gov.ua.
4. Ухвалу направити кредитору, боржнику, керуючому реструктуризацією.
Ухвала набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 20.02.2023.
Суддя О.В. Ткаченко