17 лютого 2023 рокуСправа № 460/30284/22 пров. № А/857/16913/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року (суддя Друзенко Н.В., м.Рівне, повний текст складено 28 жовтня 2022 року), -
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФ) в якому просив:
визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати з 19.03.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ);
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з 19.03.2022 до зміни законодавства або зміни правового статусу.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року позов задоволено.
Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 грн.
Не погодившись із ухваленим судом додатковим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове, яким задовольнити вимоги заяви про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача 9000 грн понесених судових витрат.
В апеляційній скарзі вказує, що суд в односторонньому порядку не мав права вирішувати питання про зменшення суми заявлених судових витрат.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу та заперечення на заяву про розподіл судових витрат не подав (про заяву був повідомлений судом апеляційної інстанції шляхом надіслання такої заяви через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» та додатково поштовим зв'язком, згідно рекомендованого повідомлення отримав супровідний лист від 20.01.2023 31.01.2023).
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
При визначенні суми відшкодування у розмірі 500 грн суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З матеріалів справи видно, що 27.10.2022 представник позивача подав до суду заяву про компенсацію судових витрат (далі - Заява) в якій просив ухвалити додаткове судове рішення. В Заяві вказав, що при розгляді вищезазначеної справи адвокат отримав винагороду у розмірі 9000 грн.
До заяви додано: договір про надання правової допомоги від 01.09.2022 №19/50 (далі - Договір); рахунок-фактура від 25.10.2021 № на суму 9000 грн; розрахункова квитанція від 18.01.2022 №1/07 на суму 9000 грн; розрахунок вартості послуг на надання правової допомоги у справі №460/30284/22 згідно Договору за яким:
Вивчення матеріалів справи - 1 година = 1500 грн
Вивчення судової практики - 1 година 1500 грн
Підготовка та подача позовної заяви - 3 години = 4500 грн
Підготовка і подача клопотання - 1 година = 1500 грн. Разом 6 годин 9000 грн; акт наданих послуг правової допомоги у справі №460/30284/22 згідно Договору (а.с.32-40).
Відповідно до частини першої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста-сьома статті 134 КАС).
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача, підлягає зменшенню за відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС.
Водночас, перевіряючи обґрунтованість заяви позивача щодо компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В контексті наведеного апеляційний суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Вказані висновки також наведені і у постанові Верховного Суду від 5 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.002578.
Натомість, як видно з матеріалів справи відповідач не подавав до суду першої інстанції жодної заяви про зменшення розміру судових витрат, очевидно і через те, що додаткове рішення за Заявою було прийнято судом одразу на наступний день після подання такої.
Разом з тим, як уже зазначено вище, апеляційний суд надав відповідачу можливість подати заперечення проти поданої Заяви, про що повідомив його відповідним супровідним листом від 20.01.2023, який був надісланий відповідачу разом із Заявою. Однак і після його отримання (20.01.2023 електронно і 31.01.2023 поштово) відповідач не скористався правом на подання відповідних заперечень на Заяву чи відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно частини першої статті 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права в частині строку розгляду Заяви (поспішність такого розгляду), не надав відповідачу часу та можливості скористатися правом на подання заперечень на Заяву, самостійно без належних на те підстав зменшив розмір судових витрат та на бездіяльність відповідача в частині вирішення цього питання, апеляційний суд зваживши на позицію Верховного Суду дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 9000 грн судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року скасувати.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 (дев'ять тисяч) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний