15 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 380/11542/22 пров. № А/857/16068/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2022р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Бруха Андрія Олексійовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл., Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання рішення протиправним, зобов'язання здійснити зарахування страхового стажу та провести перерахунок пенсії (суддя суду І інстанції: Мричко Н.І., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11.10.2022р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
23.08.2022р. через систему «Електронний суд» представник адвокат Брух А.О., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним рішення відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в м.Києві від 09.02.2022р. в частині відмови позивачу у призначенні (перерахунку) пенсії у відповідності до ст.ст.1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»; зобов'язати відповідача ГУ ПФ України у Львівській обл. зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 01.02.2020р. по 31.12.2021р. на шахті ВП «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» до страхового і пільгового стажу за Списком № 1 та з врахуванням вказаного періоду провести перерахунок з 04.02.2022р. пенсії останнього у відповідності до ст.ст.1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», із врахуванням заробітної плати позивача за період з 01.02.2020р. по 31.12.2021р. у шахті ВП «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» для перерахунку пенсії (а.с.1-4).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.27-28).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2022р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в м.Києві № 133950000552 від 09.02.2022р.; зобов'язано відповідача ГУ ПФ України у Львівській обл. зарахувати позивачу до страхового стажу та до стажу за Списком № 1 період роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» з 01.02.2020р. по 31.12.2021р., здійснити з 01.02.2022р. перерахунок пенсії з подальшою її виплатою відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФ України в м.Києві сплачений судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп. (а.с.41-45).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.49-52).
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що позивач ОСОБА_1 з 26.03.2018р. перебуває на обліку та отримує пенсію за віком на пільгова умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04.02.2022р. позивач звернувся до ГУ ПФ Україні у Львівській обл. із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України № 345-VI від 02.09.2018р. «Про підвищення престижності шахтарської праці».
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 відповідачем ГУ ПФ України у м.Києві 09.02.2022р. прийнято рішення № 133950000552 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки період роботи з 01.02.2020р. по 31.12.2021р. не може бути зарахований до пільгового та страхового стажу через відсутність сплати страхових внесків за даними системи персоніфіковане обліку.
Звідси, по причині того, що пільговий стаж роботи позивача, що дає право на обчислення пенсії згідно із положеннями ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить менше 15 років, у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії з 01.02.2022р.
Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, починаючи з 26.03.2018р., позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФ України у Львівській обл. як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.15).
Позивач звернувся до ГУ ПФ України у Львівській обл. із заявою від 04.02.2022р. про перерахунок пенсії у зв'язку з набуттям необхідного пільгового (підземного) стажу, що дає право на обчислення пенсії відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (а.с.9-11).
На підставі Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005р., за принципом екстериторіальності суб'єктом розгляду заяви позивача визначено відповідача ГУ ПФ України у м.Києві.
Згідно рішення ГУ ПФ України у м.Києві № 133950000552 від 09.02.2022р. відмовлено позивачу в задоволенні його заяви у зв'язку з відсутністю страхового стажу на підземних роботах 15 років. При цьому, до розрахунку страхового стажу позивача не врахований період роботи з 01.02.2020р. по 31.12.2021р., оскільки за даними системи персоніфікованого обліку відсутня сплата страхових внесків (а.с.16, 17).
Предметом розглядуваного спору є протиправність рішення ГУ ПФ України у м.Києві № 133950000552 від 09.02.2022р. щодо відмови в зарахуванні позивачу до страхового стажу та пільгового стажу (стажу на підземних роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 1) періоду роботи у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» з 01.02.2020р. по 31.12.2021р. через несплату роботодавцем відповідних страхових внесків.
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті; перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює особа (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкової сплати страхових внесків, а тому наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 1 ст.24 Закон України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання до 01.10.2017р. обчислювались за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Починаючи з 01.10.2017р., такі пенсії призначаються згідно вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зокрема, відповідно до ч.1 ст.30 вказаного Закону пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.33 зазначеного Закону пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю І групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю ІІ групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю ІІІ групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.28 цього Закону мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено під час судового розгляду, відповідач не зарахував до загального та пільгового (підземного) стажу позивача період роботи у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» з 01.02.2020р. по 31.12.2021р., оскільки за вказаний період є відсутніми відомості про сплату страхових внесків роботодавцем.
За приписами ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог цієї статті Кабінет Міністрів /КМ/ України постановою № 637 від 12.08.1993р. затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 3 цього Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Статтею 113 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
На підставі ч.1 ст.16 цього Закону застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п.6 ч.2 ст.17 цього Закону) незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.20 вказаного Закону).
Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону України № 2464-IV від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ст.4 цього Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з ст.26 зазначеного Закону посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Із змісту наведеного слідує, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 09.09.2019р. в справі № 242/5448/16-а.
Як достовірно з'ясовано судом, ОСОБА_1 у спірний період з 01.02.2020р. по 31.12.2021р. працював у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» електрослюсарем підземним з повним робочим днем на підземних роботах (а.с.9).
Внаслідок невиконання роботодавцем свого обов'язку по сплаті внесків до ПФ України позивач позбавлений соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи у вказаному відокремленому підрозділі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Наявність заборгованості ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» перед ПФ України по страховим внескам не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Таким чином, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, тому відповідачем протиправно не зараховано при розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії зазначений період роботи позивача до його страхового (загального) стажу та стажу роботи за Списком № 1 (пільгового стажу).
Також учасниками не заперечується наявність у позивача самого трудового стажу, тобто, його трудової діяльності у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» з 01.02.2020р. по 31.12.2021р.
Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Таким чином, стаж позивача на підземних роботах за неврахований відповідачем період з 01.02.2020р. по 31.12.2021р. становить 01 рік 11 місяців. Відтак, загальний пільговий стаж позивача на підземних роботах за Списком № 1 складає більше 15 років (01 рік 11 місяців (неврахований відповідачем стаж) + 13 років 01 місяць 25 днів (врахований стаж), що дає право на перерахунок пенсії позивача відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача колегія суддів виходить з того, що резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Оскільки п.10 ч.2 ст.245 КАС України допускає можливість застосування судом іншого способу захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, колегія суддів погоджується із обраним судом першої інстанції способом задоволення позову у вигляді зобов'язання ГУ ПФ України у Львівській обл. зарахувати ОСОБА_1 до страхового (загального) та пільгового (спеціального) стажу за Списком № 1 період його роботи у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» з 01.02.2020р. по 31.12.2021р., здійснити перерахунок та виплату його пенсії, з врахуванням вказаного стажу, згідно з ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 01.02.2021р., з урахуванням раніше виплачених сум, що не суперечить закону та за своїм змістом є вірним.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі». Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії» і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обґрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
При вирішенні спору колегія суддів також враховує й ту обставину, що інший відповідач ГУ ПФ України в м.Києві рішення суду в установленому порядку не оскаржував.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову, через що останній підлягає до задоволення, із вищевказаних мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України у Львівській обл.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2022р. в адміністративній справі № 380/11542/22 залишити без задоволення, а вказані рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 17.02.2023р.