17 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 460/12394/22 пров. № А/857/14804/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Запотічного І.І., Кузьмича С.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року про повернення позовної заяви у справі №460/12394/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій (головуючий суддя першої інстанції - Дуляницька С.М., місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного тексту - 09.09.2022 р.),-
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Ухвалою суду від 09.09.2022 р. позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу.
Не погоджуючись із рішенням суд першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що з ухвалою суду першої інстанції не погоджується, оскільки судом першої інстанції не враховано його майновий стан, на підтвердження чого ним подано довідку про розмір пенсії та відсутність доходів, не вирішено його клопотання про звільнення від судового збору та судом не наведено мотивів, з яких суд відхилив його клопотання про звільнення від судового збору
З урахуванням наведеного просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ухвалою суду від 18.04.2022 р. позовну заяву залишено без руху, оскільки встановлено, що адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України, зокрема позивачем не надано суду належних та допустимих доказів сплати судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру в загальному розмірі 992 грн 40 коп.
Суд першої інстанції вказав, що позивач у позовній заяві просив суд звільнити від сплати судового збору у зв'язку з матеріальним становищем. При цьому, позивачем на надано суду будь-яких доказів важкого фінансового стану, недостатності коштів для сплати судового збору. Щодо наявності інших підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених частиною першою статті 8 Закону України №3674-VI, позивач не зазначив, тому клопотання позивача про звільнення від судового збору задоволенню не підлягає. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, тривалістю 10 днів з дня вручення ухвали. Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: документа про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн. (оригінал платіжного документа) (перерахування коштів здійснюється за реквізитами зазначеними на сайті суду: https://adm.rv.court.gov.ua/sud1770/gromadyanam/tax/) або ж доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Ухвалою суду від 13.06.2022 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви та надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Крім цього, у вказаній ухвалі, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до змісту клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на майновий стан, який не дозволяє сплатити повністю судовий збір, оскільки розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача. До клопотання позивач долучив відомості про доходи позивача на 2021 рік та довідку про розмір пенсії за 2021 рік.
Згідно довідки про доходи від 31.03.2022 №1966 5392 2339 9915, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, сума якої за період з липня 2021 по грудень 2021 року складає 13720,27 грн.
Будь-яких інших доказів важкого фінансового стану, недостатності коштів для сплати судового збору позивачем до позовної заяви не додано, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
В подальшому, оскаржуваною ухвалою від 09.09.2022 р., суд першої інстанції повернув позивачу позовну заяву з тих підстав, що позивачем вимоги ухвали суду від 13.06.2022 не виконано та недоліки позовної заяви у встановлений судом строк - не усунуто.
Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції не погоджується та вважає їх передчасним з огляду на наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, зокрема: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до частини другої цієї ж статті, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Колегія суддів зазначає, що ухвала суду про відмову у звільненні від сплати судового збору не оскаржується, однак заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суд першої інстанції вказав, що позивачем будь - яких інших доказів важкого матеріального стану ( окрім довідки УПФУ та Відомостей ДПС) не надано.
Проте такий висновок є невірним, оскільки як у позовній заяві, так і у подальшому, надісланому на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху листі, позивач просив звільнити його від сплати судового збору покликаючись на ст.8 Закону України «Про судовий збір», надавши на підтвердження вказані вище докази.
Судом першої інстанції не обґрунтовано, з яких саме міркувань суд виходив, відхиляючи подані позивачем довідки УПФУ та Відомості ДПС для звільнення позивача від сплати судового збору, та не зазначено, які інші докази, необхідні на думку суду, на підтвердження важкого матеріального стану повинні бути надані позивачем суду.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) пункт 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».
У справі «Мушта проти України» (Заява №8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву дійшов передчасного висновку.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.
Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 320 КАС України.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 364, 366 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року про повернення позовної заяви у справі №460/12394/22 - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді І. І. Запотічний
С. М. Кузьмич