17 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 380/7721/22 пров. № А/857/14360/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кушнерика М. П., Ніколіна В. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року у справі №380/7721/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Кравців О. Р.,
час ухвалення рішення - 09.09.2022 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №45328/10/13-01-50-13 від 19 грудня 2018 року про виключення з Реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити ФОП ОСОБА_1 в Реєстрі платників єдиного податку з 31 грудня 2018 року та відновити відомості у Реєстрі платників єдиного податку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Львівській області №45328/10/13-01-50-13 від 19 грудня 2018 року про виключення з Реєстру платника єдиного податку ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління ДПС у Львівській області поновити ОСОБА_1 в Реєстрі платників єдиного податку з 31 грудня 2018 року та відновити відомості у Реєстрі платників єдиного податку.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що рішенням Головного управління ДПС у Львівській області від 19 грудня 2018 року №45328/10/13-01-50-13 було анульовано реєстрацію платника єдиного податку ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що у фізичної особи-підприємця наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у порядку встановленому Податковим кодексом України, що підтверджено ІКП платника з податку «орендна плата з фізичних осіб». Розмір податкової заборгованості у фізичної особи-підприємця станом на 01 грудня 2018 року становить - 2 444,49 гривень, що стало підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку у зв'язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у порядку встановленому Податковим кодексом України та відповідно до абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України. Датою анулювання реєстрації є 31 грудня 2018 року. Зазначає, що оскаржуване рішення контролюючим органом прийнято у зв'язку з недотримання платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 вимог п.п.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України на підставі п.299.10 ст.299 ПК України, який не передбачає проведення документальної перевірки та складання акта перевірки. Таким чином, вважає, що оскаржуване рішення контролюючого органу від 19 грудня 2018 року №45328/10/13-01-50-13 прийнято з урахуванням вимог порядку реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку, встановлених ст.299 ПК України, є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, звертає увагу, що рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку ОСОБА_1 від 19 грудня 2018 року №45328/10/13-01-50-13 було направлено рекомендованим листом №7900056563144. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідач як контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідових кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки, однак несплата узгодженої суми грошового зобов'язання протягом двох послідових кварталів встановлена на підставі аналізу даних ІС «Податковий блок», а не на підставі проведеної перевірки. Таким чином, вважає, що відповідач прийняв спірне рішення без проведення документальної перевірки, яка є обов'язковою для прийняття рішення. Крім того, звертає увагу, що контролюючим органом не надіслано позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений ПК України. Вказує, що відповідач надіслав позивачу спірне рішення не на адресу, за якою він зареєстрований. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про розгляд справи у присутності сторін (а.с.45), оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Апелянтом подано апеляційну скаргу, в якій детально та послідовно обґрунтовано свою правову позицію по справі; сторонами не заявлено клопотань щодо долучення до справи і дослідження нових доказів тощо, тому правових підстав для висновку про те, що справу необхідно розглядати в судовому засіданні, колегія суддів не вбачає.
Крім того, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 19 лютого 2009 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. Місце проживання фізичної особи-підприємця збігається з місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія В02 №964787 (а.с.16).
До 31 грудня 2018 року позивач перебував на обліку в органах податкової служби, як платник єдиного податку 3 групи спрощеної системи оподаткування. Ці обставини сторонами не заперечуються.
Рішенням ГУ ДФС у Львівській області №45328/10/13-01-50-13 від 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 виключено з реєстру платника єдиного податку. Рішення прийнято на підставі пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України у зв'язку тим, що у фізичної особи-підприємця наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Сума податкової заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб станом на 01 грудня 2018 року становила 3139,75 грн, що підтверджено інтегрованою карткою платника податку (а.с.17).
При цьому, відповідно до копії поштового відправлення вищевказане рішення було направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_2 , однак згідно з довідкою про повернення поштового відправлення таке повернуто за закінченням встановленого строку зберігання.
Листом Львівського відділу податків і зборів з фізичних осіб проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб ГУДПС у Львівській області від 31 серпня 2021 року №25035/6/13-01-24-07 повідомлено позивача, що відповідно до інформаційних бази даних ДПС України виявлено розбіжність між поданими податковими деклараціями за 1 півріччя 2021 року та системою оподаткування, обліку та звітності; та те, що він перебуває на загальній системі оподаткування, обліку та звітності. Вказано на необхідність надання пояснень та приведення податкової звітності до норм чинного законодавства та надання завірених копій документів для підтвердження отриманих доходів (а.с.13).
Позивач вказує, що у відповідь на цей лист 20 грудня 2021 він направив заяву, в якій повідомив про те, що перебуває на спрощеній системі оподаткування відповідно до даних особистого електронного кабінету платника податків, та інформації розміщеної в Реєстрі платників єдиного податку і мобільному застосунку “Дія”.
Листом від 14 січня 2022 року №926/6/13-01-24-07 Львівський відділ податків і зборів з фізичних осіб проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб ГУДПС у Львівській області скерував позивачу копію рішення №45328/10/13-01-50-13 від 19 грудня 2018 року та копію довідки про повернення поштового відправлення за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.12).
Вважаючи зазначене рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся у суд з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті рішення №45328/10/13-01-50-13 від 19 грудня 2018 року про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку діяв всупереч та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, з порушенням передбаченої законом процедури, оскільки контролюючим органом не проведено перевірку позивача та акта про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку не складено, а тому вищевказане рішення контролюючого органу є протиправним і підлягає скасуванню. Крім того, спірне рішення не направлялось позивачу за його юридичною адресою, тому позивач не був належним чином повідомленим про його виключення із Реєстру єдиного платника податку. Таким чином, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 у Реєстрі платників єдиного податку з 31 грудня 2018 року та відновити відомості у Реєстрі платників єдиного податку.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно з абз.2 п.294.1., п.294.2. ст.294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
За змістом п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пункт 291.3 ст.291 ПК України передбачає, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до п.295.3 ст.295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Згідно з п.300.1 ст.300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
За змістом пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Абз.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України передбачає, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Відповідно до п.299.1 ст.299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з пп.3 п.299.10. ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
За змістом п.299.11 ст.299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Аналогічна правовій позиції викладена у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 820/5346/17.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Головного управління ДФС у Львівській області №45328/10/13-01-50-13 від 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 виключено з реєстру платника єдиного податку.
Зі змісту вищевказаного рішення вбачається, що таке прийнято на підставі пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України у зв'язку тим, що у фізичної особи-підприємця наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Сума податкової заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб станом на 01 грудня 2018 року становить 3139,75 грн (а.с.17).
При цьому, несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС “Податковий блок” в інтегрованій картці платника податку.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем не зазначено на підставі яких саме даних ГУ ДФС у Львівській області зроблено висновок про наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу у вказаній сумі, що унеможливлює встановлення джерела походження інформації про несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання.
Доводи контролюючого органу про те, що згідно з даними інтегрованої картки платника податку розмір податкової заборгованості у фізичної особи-підприємця станом на 01 грудня 2018 року становить 2444,49 гривень, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки оскаржуване рішення №45328/10/13-01-50-13 від 19 грудня 2018 року не містить посилань на зазначені обставини.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначення відповідачем про несплату податкового боргу з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів не може бути підставою для застосування до позивача наслідків щодо анулювання свідоцтва платника єдиного податку із посиланням на норми абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, оскільки вказані положення передбачають обов'язок платника перейти на сплату інших податків і зборів, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Також колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не надано суду доказів того, що спірне рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку було прийнято на підставі акту за наслідками проведеної перевірки за фактом наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, як це передбачено абз.1 п.299.11 ст.299 ПК України.
Покликання відповідача на те, що контролюючий орган прийняв оскаржуване рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку за недотримання ним вимог пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, який не передбачає проведення документальної перевірки та складання акту перевірки, є помилковими, оскільки в силу імперативної норми абз.1 п.299.11 ст.299 ПК України рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку приймається на підставі акту за наслідками проведеної перевірки.
Крім того, датою виключення позивача з реєстру платника єдиного податку відповідно до оскаржуваного рішення є 31 грудня 2018 року (останній день IV кварталу), що не відповідає вимогам абз.1 п.299.11 ст.299 ПК України, оскільки така дата не є першим числом місяця, наступного за кварталом.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про направлення позивачу оскаржуваного рішення, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, поштова кореспонденція надсилалася позивачу за адресою: АДРЕСА_2 та повернулася до податкового органу з відміткою “за закінченням терміну зберігання”, в той час, як усі інші документи, долучені як докази до матеріалів справи надсилалися позивачу на правильну адресу. Доказів зміни податкової адреси позивача відповідачем не надано.
Згідно з п.59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Отже, відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України відповідач зобов'язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України, однак така на адресу позивача надіслана не була. Доказів протилежного суду не надано, що діє підстави дійти висновку, що контролюючим органом вимога про сплату боргу не виносились та позивачу не направлялися.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом порушено умови та порядок прийняття оскаржуваного рішення №45328/10/13-01-50-13 від 19 грудня 2018 року про виключення з Реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , не дотримано процедуру виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, а тому вищевказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання податкового органу поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку в Реєстрі платників єдиного податку, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з п.19-3.1 ст.19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до п.299.1 ст.299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з пп.299.13 ст.299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку.
Таким чином, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
При цьому, нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Таким чином, з врахуванням наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки рішення №45328/10/13-01-50-13 від 19 грудня 2018 року про виключення з Реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 є протиправним, тому з метою ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 у Реєстрі платників єдиного податку з 31 грудня 2018 року та відновити відомості у Реєстрі платників єдиного податку.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року у справі №380/7721/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді М. П. Кушнерик
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 17 лютого 2023 року.